Постанова

від 23.07.2020 по справі 160/2496/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2496/19

головуючий суддя І інстанції -Верба І.О.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року в адміністративній справі № 160/2496/19 за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Дніпроазот звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0001004609.

Рішенням Дніпропетровского окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Дніпроазот" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001004609 від 27.02.2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято останнім у відповідності з приписами чинного законодавства, оскільки господарські відносини позивача з ПП Альфагруп мали нереальний характер та фактично не відбувались.

Акціонерним товариством "Дніпроазот" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників прави, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, З 06.02.2019 по 11.02.2019 на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 01.02.2019 № 214, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства Дніпроазот (код за ЄДРПОУ 05761620) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із ПП Альфагруп (код за ЄДРПОУ 35101167, в подальшому перейменовано на ПП Торгівельний Дім Альфабуд , ТОВ КФ-Інвест ) при визначенні показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік або в наступних податкових періодах (роках) та згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт № 26/28-10-46-09/05761620.

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 з урахуванням пункту 44.1 статті 44 ПК України, статей 1, 3, 8, 9, 11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV; пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, пункту 3.10 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, у зв`язку із чим АТ Дніпроазот занижений дохід за 2015 рік і відповідно фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 9 311 074 грн, за рахунок не відображення в складі інших доходів суми отриманих від контрагента коштів, перерахування яких останнім не пов`язано з постачанням товарів, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1 675 994 грн.

Не погодившись з актом перевірки, платник податків направив письмові заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.70-77), які відповіддю № 9749/10/28-10-46-09-11 від 26.02.2019 залишені без задоволення, а висновки проведеної перевірки - без змін (т.1 а.с.78-81).

27.02.2019 на підставі акту перевірки № 26/28-10-46-09/05761620 від 12.02.2019 Офісом ВПП ДФС прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001004609, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 675 994 грн

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції продавця на підставі наявних у матеріалах справи первинних документах, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ПП Альфагруп , які ґрунтувались на підставі договору поставки фасованих мінеральних добрив від 23.12.2014 року № 146980 та договору поставки хімічної продукції від 30.01.2015 року № 147229.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору № 146980, Постачальник (позивач) зобов`язується протягом строку дії договору поставляти (передавати у власність) Покупцю (ПП Альфагруп ) визначені цим Договором та невід`ємними додатками до нього товари, а Покупець - зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх вартість в порядку і в строки, передбачені Договором.

Згідно п.п. 1 Договору № 147229 Постачальник (позивач) зобов`язується протягом строку дії Договору поставляти (передавати у власність) Покупцю (ПП Альфагруп ), визначену цим договором та невід`ємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець - зобов`язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість в порядку і в строки, передбачені договором та невід`ємними додатками до нього.

На підтвердження вимог виконання умов наведених договорі, позивачем до суду були подані копії податкових накладних (т. 3 а.с. 66-154), копії видаткових накладних від 11.03.15 № 2442-1103, від 12.03.15 № 2466-1203, від 20.03.15 № 2874-2003, від 23.03.15 № 2983-2303, від 26.03.15 № 3168-2603, від 26.03.15 № 3180-2603, від 10.03.15 № АЗ-0000168 від 11.03.15 № АЗ-0000171, від 11.03.15 № АЗ-0000173, від 11.03.15 № АЗ-0000174, від 16.03.15 № АЗ-0000186, від 16.03.15 № АЗ-0000190, від 18.03.15 № АЗ-0000203, від 18.03.15 № АЗ-0000204, від 20.03.15, № АЗ-0000210 від 20.03.15 № АЗ-0000211, від 20.03.15 № АЗ-0000212, від 26.03.15 № АЗ-0000228, від 27.03.15 № АЗ-0000236, від 31.03.15 № АЗ-0000247, від 14.04.15 № 3863-1404, від 21.04.15 № 4148-2104, від 27.04.15 № 4334-270, від 30.04.15 № 4765-3004, від 08.04.15 № ТНП АЗ-0000262, від 15.04.15 № ТНП АЗ-0000273, від 15.04.15 № ТНП АЗ-0000274, від 21.04.15 № ТНП АЗ-0000289, від 22.04.15 № ТНП АЗ-0000296, від 28.04.15 № ТНП АЗ-0000331, від 29.04.15 № ТНП АЗ-0000335, від 29.04.15 № ТНП АЗ-0000338, від 30.04.15 № ТНП АЗ-0000344, від 03.08.15 № ТНП АЗ-0000577, від 14.08.15 № ТНП АЗ-0000606, від 25.08.15 № ТНП АЗ-0000630, від 08.09.15 № 9622-0809, від 21.09.15 № ТНП АЗ-0000714, від 21.09.15 № ТНП АЗ-0000715, від 21.09.15 № ТНП АЗ-0000716, від 02.10.15 № ТНП АЗ-0000750, від 06.10.15 № ТНП АЗ-0000759, від 06.10.15 № ТНП АЗ-0000760, від 06.10.15 № ТНП АЗ-0000761, від 30.10.15 № ТНП АЗ-0000825, від 03.11.15 № ТНП АЗ-0000833, від 03.11.15 № ТНП АЗ-0000835, від 03.11.15 № ТНП АЗ-0000836, від 05.11.15 № ТНП АЗ-0000841, від 06.11.15 № ТНП АЗ-0000845, від 06.11.15 № ТНП АЗ-0000846, від 10.11.15 № ТНП АЗ-0000853, від 13.11.15 № ТНП АЗ-0000865, від 16.11.15 № ТНП АЗ-0000870, від 16.11.15 № ТНП АЗ-0000871, від 23.11.15 № ТНП АЗ-0000886, від 23.11.15 № ТНП АЗ-0000887, від 25.11.15 № ТНП АЗ-0000892, від 25.11.15, від 26.11.15 № ТНП АЗ-0000899, копії товарно-транспортних накладних від 11.03.15 № 81094, від 12.03.15 № 81131, від 20.03.15 № 81436, від 23.03.15 № 81502, від 26.03.15 № 81688, від 26.03.15 № 81712, від 10.03.15 № АЗ-0000168, від 11.03.15 № АЗ-0000171, від 11.03.15 № АЗ-0000174, від 16.03.15 № АЗ-0000186, від 16.03.15 № АЗ-0000190, від 18.03.15 № АЗ-0000203, від 18.03.15 № АЗ-0000204, від 20.03.15 № АЗ-0000210, від 20.03.15 № АЗ-0000211, від 20.03.15 № АЗ-0000212, від 26.03.15 № АЗ-0000228, від 27.03.15 № АЗ-0000236, від 31.03.15 № АЗ-0000247, від 14.04.15 № 82016, від 21.04.15 № 82243, від 27.04.15 № 82447, від 30.04.15 № 82616, від 08.04.15 № АЗ-0000262, від 15.04.15 № АЗ-0000273, від 15.04.15 № АЗ-0000274, від 22.04.15 № АЗ-0000296, від 28.04.15 № АЗ-0000331, від 29.04.15 № АЗ-0000335, від 29.04.15 № АЗ-0000338, від 30.04.15 № АЗ-0000344, від 03.08.15 № АЗ-0000577, від 14.08.15 № АЗ-0000606, від 25.08.15 № АЗ-0000630, від 08.09.15 № 85817, від 21.09.15 № АЗ-0000714, від 21.09.15 № АЗ-0000715, від 21.09.15 № АЗ-0000716, від 02.10.15 № АЗ-0000750, від 06.10.15 № АЗ-0000759, від 06.10.15 № АЗ-0000760, від 06.10.15 № АЗ-0000761, від 30.10.15 № АЗ-0000825, від 03.11.15 № АЗ-0000833, від 03.11.15 № АЗ-0000835, від 03.11.15 № АЗ-0000836, від 05.11.15 № АЗ-0000841, від 06.11.15 № АЗ-0000845, від 06.11.15 № АЗ-0000846, від 10.11.15 № АЗ-0000853, від 13.11.15 № АЗ-0000865, від 16.11.15 № АЗ-0000870, від 16.11.15 № АЗ-0000871, від 23.11.15 № АЗ-0000886, від 23.11.15 АЗ-0000887, від 25.11.15 АЗ-0000892, від 25.11.15 АЗ-0000894, від 26.11.15 АЗ-0000899.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень, а саме:

- за договором № 146980 на загальну суму 7 385 799,60 грн оплата здійснена платіжними дорученнями № 225 від 10.03.15 на суму 244 800 грн; № 227 від 10.03.15 на суму 373 320 грн; № 231 від 13.03.15 на суму 255 000 грн; № 232 від 16.03.15 на суму 255 000 грн; № 236 від 17.03.15 на суму 510 000 грн; № 239 від 19.03.15 на суму 255 000 грн; № 240 від 19.03.15 на суму 122 400 грн; № 241 від 19.03.15 на суму 275 400 грн; № 246 від 25.03.15 на суму 259 080 грн; № 249 від 26.03.15 на суму 204 000 грн; № 255 від 31.03.15 на суму 10 200 грн; № 263 від 07.04.15 на суму 24 480 грн; № 275 від 15.04.15 на суму 247 050 грн; № 277 від 15.04.15 на суму 45 750 грн; № 282 від 21.04.15 на суму 44 010 грн; № 283 від 21.04.15 на суму 77 457,60 грн; № 290 від 27.04.15 на суму 79 218 грн; № 292 від 29.04.15 на суму 35 208 грн; № 293 від 29.04.15 на суму 132 030 грн; № 296 від 30.04.15 на суму 132 030 грн; № 362 від 03.08.15 на суму 328 080 грн; № 396 від 13.08.15 на суму 41 010 грн; № 407 від 25.08.15 на суму 65 616 грн; № 434 від 21.09.15 на суму 160 020 грн; № 437 від 21.09.15 на суму 160 020 грн; № 439 від 21.09.15 на суму 160 020 грн; № 451 від 02.10.15 на суму 15 600 грн; № 454 від 05.10.15 на суму 78 000 грн; № 456 від 05.10.15 на суму 171 600 грн; № 458 від 05.10.15 на суму 234 000 грн; № 485 від 28.10.15 на суму 100 000 грн; № 487 від 28.10.15 на суму 40 400 грн; № 497 від 30.10.15 на суму 120 000 грн; № 500 від 02.11.15 на суму 67 500 грн; № 502 від 02.11.15 на суму 135 000 грн; № 506 від 04.11.15 на суму 225 000 грн; № 515 від 06.11.15 на суму 103 500 грн; № 520 від 10.11.15 на суму 150 000 грн; № 525 від 13.11.15 на суму 75 000 грн; № 526 від 13.11.15 на суму 225 000 грн; № 527 від 16.11.15 на суму 150 000 грн; № 528 від 16.11.15 на суму 150 000 грн; № 545 від 20.11.15 на суму 375 000 грн; № 551 від 20.11.15 на суму 150 000 грн; № 555 від 23.11.15 на суму 75 000 грн; № 562 від 25.11.15 на суму 75 000 грн; № 564 від 26.11.15 на суму 174 000 грн;

- за договором № 147229 на загальну суму 1 925 274 грн оплата здійснена платіжними дорученнями № 226 від 10.03.15 на суму 198 000 грн; № 229 від 11.03.15 на суму 197 220 грн; № 238 від 19.03.15 на суму 195 018 грн; № 244 від 20.03.15 на суму 197 802 грн; № 245 від 24.03.15 на суму 198 000 грн; № 247 від 26.03.15 на суму 138 600 грн; № 271 від 10.04.15 на суму 186 000 грн; № 276 від 15.04.15 на суму 186 000 грн; № 289 від 27.04.15 на суму 168 030 грн; № 295 від 30.04.15 на суму 101 097 грн; № 418 від 07.09.15 на суму 159 507 грн.

Вказані грошові кошти були відображені позивчем в якості доходу в поданих податкових деклараціях з податку на прибуток.

Дослідивши наведені спірні документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у ПП Альфагруп основних засобів, недостатньої кількості трудових ресурсів, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21.06.2016 року по справі № 208/2742/16-к, яким закрито кримінальне провадження № 32015040650000055 по обвинуваченню ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків давності, звільнивши останню від кримінальної відповідальності, як на доказ безтоварності господарської операції позивача з ПП Альфагруп , то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається зі змісту наведеної ухвали, використовуючи реквізити ПП Альфагруп (код ЄДРПОУ 35101167), ОСОБА_1 в період з 01 липня 2014 року по лютий 2016 року будучи засновником вказаного підприємства, розпоряджаючись його відкритими поточними рахунками у банківських установах здійснювала прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні неіснуючих господарських операцій, з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, намагаючись надати їм вигляду законних;

Так, ОСОБА_1 , в липні 2014 року зареєструвала та встановила контроль над суб`єктом підприємницької діяльності (юридичною особою) - ПП Альфагруп , а саме: отримала у володіння та користування установчі, реєстраційні документи, банківські рахунки, печатку підприємства та використовувала даний фіктивний суб`єкт підприємницької діяльності, без відома ОСОБА_2 , який формально призначений директором та жодного відношення до діяльності суб`єкта підприємництва не мав, в період з липня 2014 року по лютий 2016 року здійснювала документальне оформлення неіснуючих господарських операцій, чим незаконно формувала податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки таким як: ДП ДГ Червоний Землероб (код ЄДРПОУ 00729913) та ТОВ Будобладнання (код ЄДРПОУ 39064522), що дало змогу останнім безпідставно занизити суму податків, які підлягали нарахуванню та сплаті до бюджет держави та, як наслідок, ухилитись від їх сплати:

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що сам факт наявності ухвали суду про закриття кримінального провадження за нерабілітуючих підстав, ухваленої на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі ухвали суду, якщо в останній немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, а також якщо встановлені обставини не мають значення для податкового спору, тобто не стосуються предмету доказування даної адміністративної справи.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.11.2018 року по справі № 826/15028/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається зі змісту наведеного судового рішення у кримінальній справі, в ньому відсутні будь-які посилання на господарські операції позивача з ПП Альфагруп . При цьому, усі первинні документи з боку контрагента позивача підписані не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 .

Також, відповідачем, всупереч приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт узгодженості дій між позивачем та ПП Альфагруп , з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача щодо будь-яких протиправних дій ПП Альфагруп , що свідчить про безпідставність наведених доводів.

Поряд з вказаним, з метою повного і всебічного розгляду справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.06.2020 року було викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для підтвердження або спростування обставин наданих під час досудового розслідування.

Копії наведеної ухвали були надіслані на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що були надані представником відповідача (т. 4, а.с. 107-108).

Однак, поштові конверти з копією наведеної ухвали були повернуті на адресу суду з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 27.02.2019 № 0001004609 та необхідності його скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року в адміністративній справі №160/2496/19 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко