Постанова

від 28.07.2020 по справі 640/957/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/957/20 Суддя першої інстанції: Шулежко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Беспалова О.О. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Овсія Д.Ю.,

представника відповідача: - Олексієнко В.М.,

представників осіб, що приєдналися до апеляційної скарги: - Фролова А.О.,

- Дрюченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України, осіб, що приєдналися до апеляційної скарги: Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор "Київ до Міністерства культури України, третя особа - Товариством з обмеженою відповідальністю Комфорт-буд Інвест про визнання протиправним та скасування припису і акту,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року позивач - Концертний заклад культури Муніципальний академічний камерний хор Київ звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису і акту, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України №43/10-5/74-19 від 02.10.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати акт Міністерства культури України про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 24.10.2019 року.

Разом з позовною заявою заявником подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури України №43/10-5/74-19 від 02.10.2019 року до набрання рішення суду законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2020 року заяву Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ про забезпечення позову - задоволено:

- зупинено дію припису Міністерства культури України № 43/10-5/74-19 від 02.10.2019 року до надбання рішенням суду у даній справі законної сили.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерство культури, молоді та спорту України звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити заявнику у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В апеляційні скарзі, поданій 10.02.2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 03-14/16388/20, апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача по справі з Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул.. Івана Франка 19) на Міністерство культури, молоді та спорту України (01008, вул. Михайла Грушевського 12/2).

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство інформаційної політики та поклавши на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

Пунктом 4 цієї ж постанови ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади установлено, що Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1360-р Питання Міністерства культури, молоді та спорту визначено про можливість забезпечення здійснення з 01.01.2020 року Міністерством культури, молоді та спорту покладених на нього функцій та повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача в частині заміни сторони по справі з Міністерства культури України на Міністерство культури, молоді та спорту.

17 лютого 2020 року ОСОБА_2 , відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 5801 подала доповнення до апеляційної скарги.

24 лютого 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 6887, ОСОБА_2 було подано заяву про злочин, в якому апелянт просила передати матеріали справи № 640/957/20 до Державного бюро розслідувань для долучення до матеріалів кримінального провадження № 62019000000001553 від 03.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України Зловживання владою або службовим становищем . Крім того, 02 березня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 7855, ОСОБА_2 було подано доповнення до заяви про злочин.

24 лютого 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх. № 6892, Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, обґрунтовуючи її тим, що до міжнародної громадської організації Міжнародна антикорупційна асамблея , яка за законом має право звертатись до суду в інтересах інших осіб, права та інтереси яких, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України порушені, звернулась група громадян, мешканців будинків вулиць Предславинська 14, Предславинська 12, Велика Васильківська 85/87 у м. Києві із заявою про порушення їх гарантованих Конституцією України прав і свобод. У повідомленні громадян наведено факти намагання невідомих осіб захопити земельну ділянку, яка знаходиться в межах історичного ареалу міста Київ в зоні регулювання забудови ІІІ категорії, на якій знаходиться пам`ятка історії та архітектури під № 95, 96 (охоронний номер 72).

03 березня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх. № 8052, Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, обґрунтовуючи її тим, що до Громадської організації Українське товариство охорони пам`яток історії та культури 21 лютого 2020 року, яка за статусом та згідно із Законом України Про охорону культурної спадщини спрямовує свою увагу на охорону культурної спадщини, залучає широкі верстви населення до участі в охороні культурної спадщини, здійснює пропаганду цієї спадщини, допомагає громадам в контролі за збереженням, використання, консервацією, реставрацією, реабілітацією, музеєфікацією та ремонтом історичної спадщини, сприяє роботі органів охорони культурної спадщини, звернулись члени громадської організації УТОПІК, що проживають в будинках по вул.. Предславинська 14, Предславинська 12, Велика Васильківська 85/87 у м. Києві із заявою про порушення забудовником Закону України Про охорону культурної спадщини , яка на думку заявників, а також гарантованих Конституцією прав і свобод, порушує права останніх.

У судовому засіданні 03 березня 2020 року, заслухавши думку учасників сторін, колегія суддів, порадившись на місці ухвалила рішення про приєднання Міжнародної громадської організації Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадської організації Українське товариство охорони пам`яток історії та культури до апеляційної скарги Міністерства культури, молоді та спорту.

03 березня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 8024, представником позивача подано письмові пояснення по суті справи, відповідно до яких позивач наголошує, що відповідач - Міністерство культури, молоді та спорту є органом державного нагляду (контролю) і зобов`язаний виконувати вимоги Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , зокрема, щодо порядку проведення заходів державного нагляду (контролю), проте відповідачем порушено процедуру проведення перевірки, визначену цим законом, що є очевидною ознакою протиправності оскаржуваного припису, з огляду на що, ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову є законною та обґрунтованою, крім того, наголошує, що оскаржуваний припис, як акт індивідуальної дії застосовується виключно до позивача та ТОВ Комфорт-буд інвест , відтак, права апелянтів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не порушені, відтак, в останніх відсутні підстави для подання апеляційних скарг на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва.

14 липня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 23832, Товариством з обмеженою відповідальністю Атмосфера інжиніринг сістемз подано заяву про приєднання до апеляційної скарги. Вказана заява мотивована тим, що відповідно до реєстру дозвільних документів ДАБІ з грудня 2019 року належним генеральним підрядником об`єкту будівництва за адресою по вул.. Лабораторній 12 у Печерському районі м. Києва є ТОВ Атмосфера інжиніринг сістемз на підставі повідомлення про заміну даних в дозволі на будівельні роботи, у зв`язку з чим рішення суду безпосередньо вплине на права та обов`язки заявника, що є підставою для залучення останнього до розгляду справи та у зв`язку з чим просить приєднати дану заяву до апеляційної скарги Міністерства культури України, змінити мотивувальну частину ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2020 року у справі № 640/957/20 у відповідній частині.

Колегія суддів, вивчивши доводи заявника, заслухавши думку учасників по справі, вирішила відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Атмосфера інжиніринг сістемз про приєднання до апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 302 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

Втім, відповідно до матеріалів справи, провадження у справі було відкрито ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду ще 02 березня 2020 року, про що достеменно було відомо позивачу у даній справі, який є замовником будівництва по вул.. Лабораторній 12, у Печерському районі м. Києва, що свідчить про обізнаність заявника про відкриття провадження у даній справі та можливість останнього подати заяву про приєднання до апеляційної скарги в строк, передбачений нормами КАС України.

Крім того, варто наголосити, що матеріали справи не містять доказів зміни генерального підрядника по спірному об`єкту будівництва, в той час Товариством з обмеженою відповідальністю Атмосфера інжиніринг сістемз не надано достатніх доказів, не дивлячись на те, що за клопотанням останнього в судовому засіданні було оголошено перерву, з метою надати можливість додаткових доказів у справі, чого заявником зроблено не було.

28 липня 2020 року, відповідно до штампів вхідної кореспонденції суду Вх.№№ 26281, 26282, представником позивача - Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ Овсієм Дмитром Юрійовичем подано заяву про відвід колегії суддів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року заяву представника Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Пилипенко О.Є., суддів: Беспалова О.О., Черпіцької Л.Т. у справі № 640/957/20 за адміністративним позовом Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ до Міністерства культури України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт-буд Інвест про визнання протиправним та скасування припису і акту - визнано необґрунтованою, заяву представника Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Пилипенко О.Є., суддів: Беспалова О.О., Черпіцької Л.Т. у справі № 640/957/20 - залишено без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року апеляційне провадження у справі № 640/957/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування припису і акту - закрито.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заході забезпечення позову ускладнить ефективний захист порушених, на думку позивача, прав та охоронюваних законом інтересів, як замовника будівництва, яким вчинено ряд правочинів щодо будівництва об`єкту по вул.. Лабораторній 12, м. Київ, за яким у нього виникають відповідні обов`язки, що однозначно є правовою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Так, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення Концертного закладу культури Муніципальний академічний хор Київ із відповідною заявою стали наступні обставини.

02.10.2019 року Міністерством культури України винесено припис №43/10-5/74-19, відповідно до якого вимагається у Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ , як замовника будівництва, та TOB Комфорт Буд Інвест , як генерального підрядника об`єкта будівництва за адресою: м. Київ, вул. Лабораторна, 12 у Печерському районі м. Києва:

- негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на Об`єкті, які виконуються в межах історичного ареалу м. Києва (рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 р. №370/1804 Про затвердження Генерального пану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року ) з порушенням вимог ч.4 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України);

- вжити заходи із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини;

- надати пояснення по суті викладених у п.1 зазначеного припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Як зазначено в оскаржуваному приписі відповідача, його винесено на підставі вимог частини першої статті 30 та пункту 18 частини другої статті 5 Закону України Про охорону культурної спадщини та повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 р. № 495, за результатами проведеного візуального обстеження містобудівної ситуації по вул. Лабораторній, 12 у Печерському районі м. Києва.

На виконання пункту 3 припису заявником подано свої заперечення №060/28-82 від 18.10.2019 року. У подальшому, 02.12.2019 року позивачем та TOB Комфорт Буд Інвест отримано лист від Міністерства культури України від 01.11.2019 року №5373/10-5/13-19 та акт про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 24.10.2019 року, з якими Концертний заклад культури Муніципальний академічний камерний хор Київ не погодився та звернувся до суду.

Крім того, заявником наголошено, що відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), передбачену статтею 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання, що свідчить, на переконання заявника, про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного припису та є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може мати наслідком заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, а відтак їх застосування відповідає самій меті забезпечення позову.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог , визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Варто звернути увагу на те, що однією із підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову було, на переконання суду, порушення відповідачем - Міністерством культури України вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , який, підлягає застосуванню в межах спірних правовідносинах, так судом зазначено, що при здійсненні заходів контролю, органи охорони культурної спадщини мають дотримуватись вимог законодавства, яким регламентовано порядок здійснення перевірок і застосування до суб`єкта господарювання, який допустив порушення вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини, таких заходів реагування, як внесення на його адресу припису про усунення таких порушень та накладення штрафних санкцій, дотримуватись, в тому числі, вимог Закону України Про основні засади Державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , проте, колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, у Преамбулі Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , на який посилається позивач зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У цьому Законі термін державний нагляд (контроль) вживається в такому значенні: діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Водночас, статтею 2 наведеного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

В свою чергу, як зазначалось вище, Закон України Про охорону культурної спадщини регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 17 цього Закону визначено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Відтак, власником пам`ятки можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Частиною першою статті 318 ЦК України, визначено, що суб`єктами права власності є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Як вбачається зі статті 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права (ч. 2).

Відповідно, в даному випадку колегія суддів виходить з того, що у даних правовідносинах товариство виступає не як суб`єкт господарювання, а як власник. Відповідно, необхідно застосовувати норми чинного законодавства, що врегульовують саме питання права власності, як права особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Саме таке поняття права власності визначено статтею 316 ЦК України. Зміст права власності передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч. 2 ст. 317 ЦК України).

Варто наголосити, що здійснення права власності визначене статтею 319 ЦК України, яка серед іншого визначає, що:

- усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч. 3).

- власність зобов`язує (ч. 4).

- власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5).

- особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ч. 8).

Отже, з приписів статті 319 ЦК України вбачається, що незалежно від суб`єкта права власності на культурні цінності, особливості його встановлюються законом, а саме Законом України Про охорону культурної спадщини .

Немає значення, який вид господарської діяльності здійснює товариство та чи здійснює діяльність взагалі. Визначальним є наявність у його власності земельної ділянки, яка розташована в історичному ареалі м. Києва.

Відповідно, положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності застосуванню не підлягають, а Закон України Про охорону культурної спадщини є в даному випадку спеціальним.

Відповідач, в даному випадку, виступає як орган охорони культурної спадщини, який в силу статті 30 Закону України Про охорону культурної спадщини , зобов`язаний заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Даний висновок колегії суддів відображено також у роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.07.2016 року № 3632-06/23151-06, відповідно до якого, охорона об`єктів культурної спадщини шляхом проведення перевірок характерних властивостей об`єктів культурної спадщини має здійснюватись відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини . Натомість, відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності здійснюється державний нагляд (контроль) за видами господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України у листі від 20.05.2016 року № 3200/0/20-16 підтримує позицію щодо нерозповсюдження норм Закону про нагляд (контроль) на правовідносини, які виникли у зв`язку із виданням припису. Заборона, як один із заходів з охорони культурної спадщини, реалізується шляхом видання відповідного припису.

Державна регуляторна служба України вважає безпідставним застосування норм Закону про нагляд (контроль) для оскарження дій органів охорони культурної спадщини, вчинених ними у межах повноважень, встановлених Законом. Хоча у Законі про нагляд (контроль) та Законі про охорону культурної спадщини використовується схожий понятійний апарат та схожі заходи реагування при виявленні порушень (законодавчі акти оперують поняттям припис , передбачають можливість зупинення виконання робіт), але здійснюють регулювання правовідносин у різних сферах, мають різну мету, направлені на захист різних за змістом суспільних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що Міністерство культури України (правонаступник - Міністерство культури, молоді та спорту України), в межах спірних правовідносин, повинно керуватись законодавством про державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, зазначеному у спірній ухвалі щодо неможливості встановлення належності земельної ділянки на вул. Лабораторній, 12 у Печерському районі м. Києва до меж будь-якого історичного ареалу того, оскільки межі та режими використання історичного ареалу м. Києва, межі та режими використання зон охорони у м. Києві не затверджено у встановленому законом порядку, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею першою Закону України Про охорону культурної спадщини історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Місто Київ входить до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №878.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким визначені межі історичного ареалу м. Києва в судовому порядку не оскаржене та не скасоване, а отже є чинним.

Крім того, наявність історичного ареалу м. Києва підтверджується низкою судових рішень, які набрали законної сили, а саме: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі № 826/3837/17; ухвалами Вищого адміністративного Суду України від 09.09.2008 року по справі № К-7166/07; від 27.10.2015 року по справі № К/800/55218/14 тощо.

Відповідно до пункту 12 Порядку визначення меж та режимів (у редакції чинній станом на дату прийняття рішення Київської міської ради від 28.03.2002 рку №370/1804, яким затверджено науково-проектну документацію історичного ареалу м. Києва) визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Міністерство або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджується Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.

Тобто, станом на дату прийняття рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким затверджено межі історичного ареалу м. Києва. відповідно до чинного законодавства, Міністерство не мало обов`язку затверджувати межі історичного ареалу м. Києва, що, в свою чергу спростовує доводи заявника, викладені в заяві про забезпечення позову.

Варто наголосити, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, що, власне й було підставою для проведення відповідної перевірки позивача.

Не заслуговують на увагу, на переконання колегії суддів, посилання заявника на те, що він, як замовник будівництва має намір залучати інвесторів для будівництва об`єкту по вул.. Лабораторна 12, м. Київ, в той час як наявність припису щодо зупинення будівельних робіт, що є публічною інформацією, перешкодить замовнику будівництва у здійсненні таких дій, та, відповідно, залучення коштів для проведення будівництва, крім того у позивача є обов`язок щодо оплати усіх робіт, в той час як продовження дії оскаржуваного припису призведе не лише до зупинення будівництва, а й до порушення прав позивач як власника об`єкта незавершеного будівництва, до застосування штрафних санкцій за договорами позивач з контрагентами тощо, з огляду на те, що позивач, як юридична особа здійснює свою діяльність, відповідно до норм Господарського кодексу України самостійно, на власний ризик, з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, з огляду на що, негативні наслідки, в тому числі й матеріальні втрати, у випадку порушення норм чинного законодавства, є закономірним наслідком протиправних дій суб`єкта господарювання не та є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, заявником не наведено ознак очевидної протиправності оскаржуваного припису, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин.

Крім того, як зазначалось вище забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог , визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2020 року адміністративний позов Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 12, код ЄДРПОУ 21579671) задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України №43/10-5/74-19 від 02.10.2019 року, визнано протиправним та скасовано акт Міністерства культури України про вчинення порушення законодавства про охорону культурної спадщини від 24.10.2019 року.

Не заслуговує на увагу посилання представника позивача, в заяві про відвід колегії суддів на той факт, що під тиском, з метою недопущення об`єктивного та неупередженого розгляду справи, до розгляду справи були залучені організації, які не мають жодного відношення до предмету спору, зокрема, осіб, які приєднались до апеляційної скарги - Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури , з огляду на наступне.

Так, питання щодо приєднання вищевказаних громадських організацій було вирішено в судовому засіданні 03 березня 2020 року, із заслуховуванням думок учасників сторін, представник позивача був у вищевказаному судовому засіданні та проти приєднання Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури не заперечував, що спростовує доводи заявника. Крім того, положення статті 302 КАС України не містять імперативних приписів щодо встановлення правосуб`єктності осіб, що подають заяви про приєднання до апеляційної скарги.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів вважає за необхідне апеляційну Міністерства культури, молоді та спорту України, осіб, що приєдналися до апеляційної скарги: Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ про забезпечення позову.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства культури, молоді та спорту України, осіб, що приєдналися до апеляційної скарги: Міжнародна громадська організація Міжнародна антикорупційна асамблея , Громадська організація Українське товариство охорони пам`яток історії та культури - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви Концертного закладу культури Муніципальний академічний камерний хор Київ про забезпечення позову.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.О.Беспалов

Л.Т.Черпіцька

Повний текст виготовлено 28 липня 2020 року.