Постанова

від 29.07.2020 по справі 1340/5050/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

Київ

справа № 1340/5050/18

провадження № К/9901/9978/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, постанов та їх скасування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Коморного О. І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Макарика В. Я. (головуючий), Глушка І. В., Ільчишин Н. В.

І. Суть спору:

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі також Орган ДВС, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати неправомірними дії заступника начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46743606 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2018 року № 57363820;

1.2. визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46743606 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2018 року № 57363820.

2. Позов мотивований незаконністю стягнення з позивача виконавчого збору, адже, на за його твердженням, визначений у ній розмір виконавчого збору суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження , а саме: розмір виконавчого збору визначений у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не суми, що фактично стягнута.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що спірну постанову винесено у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження .

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 грудня 2014 року у справі № 442/7858/14-ц за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором №630/02/-156 від 11 березня 2008 року в розмірі 36810,88 доларів США, що в еквіваленті станом на 17 червня 2014 року становить 432912,27 гривень і 33776,00 гривень штрафних санкцій.

5. Постановою Органу ДВС від 4 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46743606 з виконання виконавчого листа № 442/7858/14-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 23 грудня 2014 року.

6. В Органі ДВС на виконанні перебувало кілька виконавчих документів щодо боржника ОСОБА_1 , в тому числі виконавчі листи про стягнення заборгованості на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

7. 9 серпня 2016 року державним виконавцем відділу прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 46743606 на підставі пункту 2 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження . 28 вересня 2016 року ця постанова скасована, наступні виконавчі дії проводились у рамках ВП № 46743606.

8. 21 березня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ЗВП за АСВП № 53622527.

9. На виконання виконавчих документів по зведеному виконавчому провадженні АСВП № 53622527 державним виконавцем проведено опис та арешт нерухомого майна - предмета іпотеки, а саме: нежитлової будівлі (кафе-бару), загальною площею 36,6 кв.м., реєстраційний номер майна - 23245296, та земельної ділянки, призначеної для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер № 4621287200:01:001:0213, площею 0,0574 га, які знаходяться за адресою: Дрогобицький р-н., с. Солонське, вул . Липовецька, 6/ 1 і належать ОСОБА_1 та після проведення експертної оцінки передано на реалізацію відповідно до Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Електронні торги, які призначались на 16 квітня, 4 червня та 20 липня 2018року не відбулись - у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Іпотекодержатель - ПАТ "Укрсоцбанк" двічі не скористався правом, передбаченим статтею 49 Закону України "Про іпотеку" - протягом 10 днів придбати предмет іпотеки за результатами перших та других електронних торгів шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, а також не виявив бажання залишити за собою нереалізоване арештоване майно за ціною третіх електронних торгів, відповідно до норм статті 61 Закону України Про виконавче провадження .

10. 28 серпня 2018 року на підставі пункту 3 статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 442/7858/14-ц, виданого 23 грудня 2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом, завершено, а виконавчий документ повернуто стягувачеві - ПАТ Укрсоцбанк .

11. Цього ж дня заступником начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. прийнято постанову ВП №46743606 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 47034,23 гривень.

12. 4 жовтня 2018 року заступником начальника Органу ДВС Кушнір С. Т. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57363820 з виконання постанови від 28 серпня 2018 року ВП № 46743606.

13. Уважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

14. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2019 року, позов задовольнив повністю:

14.1. визнав неправомірними дії заступника начальника Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Кушнір Світлани Тадеївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46743606 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2018 року ВП № 57363820;

14.2. визнав протиправними та скасував постанову про стягнення виконавчого збору від 28 серпня 2018 року № 46743606 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 4 жовтня 2018 року ВП № 57363820.

15. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оскільки розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , має визначатися відповідно до норм статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції, що була чинною до 28 серпня 2018 року, а виконавчою службою не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом № 442/7858/14-ц, то Орган ДВС не мав правових підстави для винесення спірних постанов.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

17. У скарзі автор просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій й ухвалити рішення про відмову в позові.

18. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

21. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

23. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

26. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

28. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

29. Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

30. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

31. Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

32. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

33. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

34. Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

35. Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

36. Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

37. Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

38. Між тим, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

39. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

40. Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

41. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

42. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

43. Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

44. Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі в розмірі 47034,23 гривень.

45. Отже, покладені в основу мотивування оскаржуваних судових рішень висновки є правильними.

46. Аргументи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

47. За наведеного правового регулювання й обставин справи суд касаційної інстанції констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

48. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІІ. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дрогобицького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2019 року у справі № 1340/5050/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова