Рішення

від 23.07.2020 по справі 401/1683/19

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 401/1683/19

Провадження № 2/401/49/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Андріянова С.М.

за участю секретаря судового засідання - Федоренко О.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дмитрієвої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Ніколь про визнання договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2019 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Ніколь" про визнання недійсними договорів №08-04/2 від 08.04.2015 року, №20-04/4 від 20.04.2015 року, №23-09/2 від 29.09.2015 року про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладених між ним та ПП Ніколь .

В обґрунтуванні позову посилається на те, що він є власником трьох земельних ділянок: площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0124, площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0125, площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0126, які розташовані на території Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. Між ним та Приватним підприємством Ніколь були укладені три договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за №08/04/2 від 08 квітня 2015 року, №20-04/4 від 20 квітня 2015 року та №23-09/2 від 23 вересня 2015 року на строк 99 років. Позивач вважає, що предмет зазначених договорів не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦПК України, що є підставою для визнання їх недійсними. В даному разі, згідно з умовами передбаченими пунктом 1.1 цих Договорів вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані ним відповідачу у власність. До того ж, відповідно до пункту 8.3 цих Договорів, відповідач має право володіти цими земельними ділянками. Зазначає, що він як власник даних трьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення на час укладання зазначених Договорів і по час подання позовної заяви до суду, не мав права передачі їх у власність іншій особі, в даному разі відповідачу, у зв`язку з існуючим мораторієм на будь-яке відчуження земель сільськогосподарського призначення, відповідно до пункту 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України. Враховуючи викладене вважає, що вказані договори можуть бути припиненими за згодою їх сторін. На його дві письмові пропозиції про припинення дії цих договорів, відповідач двічі надав письмові повідомлення про відмову в цьому, обґрунтовуючи своє рішення тим, що дані договори є чинними. Таким чином, будучи власником вказаних земельних ділянок, позивач не може здійснювати своє право власності на землю, набуте ним у встановленому законом порядку, а тому він вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою від 07 червня 2019 року, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження за участю сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву.

01 липня 2019 року від представника відповідача ПП Ніколь - директора Дмитрієвої Т.В., в порядку ст.178 ЦПК України, надійшов відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтуванні відзиву посилається на те, що доводи позивача про те, що вказані земельні ділянки були передані ним у власність ПП Ніколь , є безпідставними, оскільки емфітевзис є похідним речовим правом на нерухоме майно і відповідно реєструється після державної реєстрації права власності на таке майно. Зазначає, що 08 квітня 2015 року, 20 квітня 2015 року та 23 вересня 2015 року між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені, та ПП Ніколь було укладено три договори за №08-04/2, №20-04/4 та №23-09/2 про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), відповідно до умов яких, у емфітевта - ПП Ніколь виникає право користування вказаними у договорах земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на строк 99 років. Факт приймання-передачі вказаних земельних ділянок підтверджується відповідними актами приймання-передачі. До того ж, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3 , а ПП Ніколь є лише правокористувачем (емфітевтом). Крім того, разом з відзивом представник відповідача подав до суду заяву про застосування позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 23 травня 2019 року про визнання недійсними договорів від 08 квітня 2015 року, 20 квітня 2015 року та 23 вересня 2015, а тому загальний строк позовної давності встановлений у 3 роки ним пропущено.

12 липня 2019 року, позивач, в порядку ст.179 ЦПК України, надав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що між ним та Приватним підприємством Ніколь укладені договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за №08/04/2 від 08 квітня 2015 року, №20-04/4 від 20 квітня 2015 року та №23-09/2 від 23 вересня 2015 року на строк 99 років кожний, проте відповідно до ст.408 ЦК України, цей строк не може перевищувати 50 років, що вже є порушенням порядку їх укладання. Позов підтримав, та просив його задовольнити у повному обсязі.

28 січня 2020 року від представника відповідача ПП Ніколь - директора Дмитрієвої Т.В. надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що на момент укладення договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за №08/04/2 від 08 квітня 2015 року, №20-04/4 від 20 квітня 2015 року та №23-09/2 від 23 вересня 2015 року, у законодавстві містилися обмеження щодо строку дії емфітевзису, який не може перевищувати 50 років, виключно для земельних ділянок державної та комунальної власності, в той час як вказані земельні ділянки належать позивачу на праві приватної власності. Зміни до ст.102-1 Земельного кодексу були внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року №2498-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2019 року. І вже відповідно до вказаних змін, строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років. Тому доводи позивача щодо недотримання вимог ч.1 ст.203 ЦК України в момент укладення договорів є безпідставними.

Ухвалою суду від 24 лютого 2020 року за клопотанням представника позивача витребувано докази від Відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Позивач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань про відкладення чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Будучи присутнім раніше в судовому засіданні пояснив, що факт укладення договорів він не заперечує. Кошти дійсно отримував у сумах, що вказані в договорах. Проте, належний йому для вручення екземпляр договору не надавався. Звернувшись до відповідача з проханням за згодою сторін розірвати договори отримав відмову. З того часу, вважає і повинен відраховуватися загальний строк звернення з позовом до суду, який на його думку не пропущено.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що вказані договори є фактично договором продажу земельних ділянок. Оскільки, їх передано у користування на 99 років. Вказані договори необхідно визнати недійсними, оскільки діє обмеження строку користування земельними ділянками, не більше 50 років.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 внаслідок укладеннях цих трьох договорів залишився бути їх власником, а ПП Ніколь виключно правокористувач, емфітевт. Це підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Щодо строку дії договорів, то на час укладення цих договорів та до 2019 року, у законодавстві містилися обмеження щодо строку дії емфітевзису, який не може перевищувати 50 років, виключно для земельних ділянок державної та комунальної власності. Тоді як ОСОБА_3 вказані земельні ділянки належать на праві приватної власності. Крім того, просила застосувати загальний строк позовної давності, який наразі закінчився, оскільки позивач усвідомлював свої дії щодо передачі права користування земельною ділянкою, отримував повний розрахунок відразу і копії всіх договорів відповідно отримував в день їх укладення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є власником трьох земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0124, площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0125, площею 3,89 га за кадастровим номером 3525281800:02:000:0126, які розташовані на території Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.62 - 64)

08 квітня 2015 року між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені, та ПП Ніколь було укладено договір за №08-04/2 про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Відповідно до умов договору, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3525281800:02:000:0124) передає емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зберігаючи за собою право розпорядження нею у урахуванням обмежень встановлених цим договором, на строк 99 років. (а.с.7-10, 129-135)

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за правокористувачем ПП Ніколь зареєстровано 08 квітня 2015 року (запис №9330760), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права. (а.с.56)

Факт приймання-передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 08 квітня 2015 року. (а.с.11, 136)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 червня 2019 року, земельна ділянка за кадастровим номером 3525281800:02:000:0124, площею 3,89 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . У відомостях про земельний сервітут зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлюється на 99 років на підставі запису про державну реєстрацію №9330760 від 08 квітня 2015 року. (а.с.65-67)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 10 квітня 2015 року, останній отримав від ПП Ніколь повну оплату за весь період користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3525281800:02:000:0124. (а.с.59)

20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені, та ПП Ніколь було укладено договір за №20-04/2 про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Відповідно до умов договору, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3525281800:02:000:0125) передає емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зберігаючи за собою право розпорядження нею у урахуванням обмежень встановлених цим договором, на строк 99 років. (а.с.12-15, 138-144)

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за правокористувачем ПП Ніколь зареєстровано 21 квітня 2015 року (запис №9437289), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна про реєстрацію іншого речового права. (а.с.57)

Факт приймання-передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 20 квітня 2015 року. (а.с.15,145)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 червня 2019 року, земельна ділянка за кадастровим номером 3525281800:02:000:0125, площею 3,89 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . У відомостях про земельний сервітут зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлюється на 99 років на підставі запису про державну реєстрацію №9437289 від 21 квітня 2015 року. (а.с.68-70)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 28 квітня 2015 року, останній отримав від ПП Ніколь повну оплату за весь період користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3525281800:02:000:0124. (а.с.60)

23 вересня 2015 року між ОСОБА_3 , який діяв від свого імені, та ПП Ніколь було укладено договір за №23-09/2 про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Відповідно до умов договору, власник земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3525281800:02:000:0126) передає емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зберігаючи за собою право розпорядження нею у урахуванням обмежень встановлених цим договором, на строк 99 років. (а.с.16-19, 147-153)

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за правокористувачем ПП Ніколь зареєстровано 23 вересня 2015 року (запис №11305537), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. (а.с. 58)

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 червня 2019 року, земельна ділянка за кадастровим номером 3525281800:02:000:0126, площею 3,89 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Григорівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . У відомостях про земельний сервітут зазначено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) встановлюється на 99 років на підставі запису про державну реєстрацію №11305537 від 23 вересня 2015 року. (а.с.71-73)

Згідно заяви ОСОБА_3 від 24 вересня 2015 року, останній отримав від ПП Ніколь повну оплату за весь період користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3525281800:02:000:0126. (а.с.61)

27 червня 2018 року та 01 серпня 2018 року ОСОБА_3 було направлено ПП Ніколь пропозицію про припинення договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за №08/04/2 від 08 квітня 2015 року, №20-04/4 від 20 квітня 2015 року та №23-09/2 від 23 вересня 2015 року, за згодою сторін з підстав викладених у даній позовній заяві. (а.с.22)

Відповідями ПП Ніколь від 23 липня 2018 року та 22 серпня 2018 року було зазначено, що вказані договори відповідають чинному законодавству. (а.с.21, 23)

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України , право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.407 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.408 ЦК України (в редакції від 12 серпня 2015 року, яка була чинною на момент укладання договорів), строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч.4 ст.102-1 Земельного кодексу України (в редакції від 01 липня 2015 року, яка була чинною на час укладення всіх трьох договорів), строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

З 07 лютого 2019 року частина 4 статті 102-1 Земельного кодексу України передбачає, строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.2 ст.412 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , визначені ст.203 ЦК України, зокрема: 1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі ; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом ; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто законодавець чітко визначив підстави недійсності правочину.

Також в п.8 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 зазначено, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст.402 ЦК України, земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно п.13.4 договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за №08/04/2 від 08 квітня 2015 року, №20-04/4 від 20 квітня 2015 року та №23-09/2 від 23 вересня 2015 року, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації права емфітевзису.

За змістом ч.1 ст.206 ЦК України, договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) має вчинятися у письмовій формі.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи договори №08-04/2 від 08.04.2015 року, №20-04/4 від 20.04.2015 року, №23-09/2 від 23.09.2015 року про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладених між ОСОБА_3 та ПП Ніколь суд приходить до висновку, що під час їх укладення були дотриманні всі норми чинного цивільного та земельного законодавства. Договори укладені виключно в письмовій формі, із зазначенням строку його дії, з урахування відсутності на момент їх укладення обмеження на строк не більше 50 років.

Крім того, твердження позивач та його представника, що він перестав бути власником своїх трьох земельних ділянок спростовується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де вказано, що Власник - ОСОБА_3 , а Правокористувач, емфітевт: Приватне підприємство Ніколь . Оскільки, внаслідок укладення договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб зміна власника не відбувається, лише надається право на користування земельними ділянками на певний строк.

Щодо застосування позовної давності.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Виходячи з предмету розгляду, а саме визнання недійсними договорів №08-04/2 від 08.04.2015 року, №20-04/4 від 20.04.2015 року, №23-09/2 від 23.09.2015 року про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб, укладених між ОСОБА_3 та ПП Ніколь , факт укладення яких сторони не заперечують, як і виконання взятих зобов`язань щодо передачі в користування земельних ділянок та отримання плати за весь час користування землею, то можна зробити висновок, що кінцевим терміном звернення з даним позовом до суду були відповідно 08 квітня 2018 року, 20 квітня 2018 року та 23 вересня 2018 року. Отримання листа відмову у розірванні договорів, не можна вважати підставою для зміни початку відліку строку позовної давності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однією із позовних вимог є визнання недійсним договору від 29 вересня 2015 року, тоді як фактично третій договір між сторонами у справі датований 23 вересня 2015 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача жодним чином не є порушеними, позовні вимоги безпідставні і в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства Ніколь про визнання договорів про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб недійсними, відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 липня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 20 березня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне підприємство Ніколь , адреса місця знаходження: вул.Жовтневої революції, 21, кв.7, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 24709341.

Головуючий суддя С.М. Андріянова