Рішення

від 15.07.2020 по справі 295/19038/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/19038/19

Категорія 52

2/295/974/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Поліщук К.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом Комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира 27.12.2019 р. звернувся позивач - Комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (далі КП «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради) з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.02.2020 р. було задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ). (а. с. 57-58).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 10 липня 2019 року о 19.26 год. по вул. Чуднівській, в районі Чуднівського мосту м. Житомира сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ВАЗ 211340» д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб та майно КП «ЕМЗО «Міськсвітло» ЖМР. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.08.2019 р. у справі про адміністративне правопорушення № 296/7483/19 встановлено, що ОСОБА_2 10.07.2019 р. близько 19.26 год. в м. Житомирі по вул. Чуднівській, в районі Чуднівського мосту керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211340» д. н. з. НОМЕР_1 , не будучи уважним, не вибрав безпечної швидкості для руху, не впорався із керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на металевий колесовідбійник та в подальшому на електроопору, що спричинило її падіння. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, колесовідбійник, електроопора та лінія електропередач були пошкоджені.

Під час розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, як порушення водієм правил дорожнього руху (2.3 «Б»; 12.1), що спричинило пошкодження транспортних засобів...

Обставини викладені в Постанові суду крім іншого підтверджуються поясненнями громадянина ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця ДТП від 10.07.2019 р.; рапортом від 10.07.2019 р. зі служби 102 про те, що 10.07.2019 р. о 19.26 год. по вул. Чуднівській, на мосту авто зіткнулось з електроопорою; рапортом від 10.07.2019 р. зі служби 102 про те, що для ліквідації наслідків ДТП на Чуднівському мосту потрібен кран; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати щодо відновлення зовнішнього освітлення по АДРЕСА_1 ; Акт приймання виконаних будівельних робі від 11.07.2019 р. по відновленню зовнішнього освітлення по АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 10 065,60 грн. в рахунок відшкодування завданої підприємству шкоди.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_2 являється військовослужбовцем та учасником бойових дій. (а. с. 44).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог МТСБУ, направив суду заяву в якій просив розглянути справу без участі представника та повідомити його, представника МТСБУ про результати розгляду справи. (а. с. 61-63).

Суд, заслухавши думку з`явившихся до суду сторін та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч. 3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судом встановлено.

10 липня 2019 року о 19.26 год. по вул. Чуднівській, в районі Чуднівського мосту м. Житомира сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «ВАЗ 211340» д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В наслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб та майно КП «ЕМЗО «Міськсвітло» ЖМР. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 23.08.2019 р. у справі про адміністративне правопорушення № 296/7483/19 встановлено, що ОСОБА_2 10.07.2019 р. близько 19.26 год. в м. Житомирі по вул. Чуднівській, в районі Чуднівського мосту керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211340» д. н. з. НОМЕР_1 , не будучи уважним, не вибрав безпечної швидкості для руху, не впорався із керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на металевий колесовідбійник та в подальшому на електроопору, що спричинило її падіння. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, колесовідбійник, електроопора та лінія електропередач були пошкоджені.

Під час розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, як порушення водієм правил дорожнього руху (2.3 «Б»; 12.1), що спричинило пошкодження транспортних засобів...

Обставини викладені в Постанові суду крім іншого підтверджуються поясненнями громадянина ОСОБА_4 ; протоколом огляду місця ДТП від 10.07.2019 р.; рапортом від 10.07.2019 р. зі служби 102 про те, що 10.07.2019 р. о 19.26 год. по вул. Чуднівській, на мосту авто зіткнулось з електроопорою; рапортом від 10.07.2019 р. зі служби 102 про те, що для ліквідації наслідків ДТП на Чуднівському мосту потрібен кран; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати щодо відновлення зовнішнього освітлення по АДРЕСА_1 ; Акт приймання виконаних будівельних робі від 11.07.2019 р. по відновленню зовнішнього освітлення по АДРЕСА_1 . (а. с. 5-23).

Згідно копії технічного паспорту транспортний засіб «ВАЗ 211340» д. н. з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 . (а. с. 27).

Згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 та учасником бойових дій. (а. с. 44).

Зі змісту листа МТСБУ на адресу ОСОБА_2 № 3.1-02/8206 від 11 березня 2020 р. свідчить, що відповідно до підпункту «г» пункту 41.1. статті 41 та пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належним їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до ст. 35 та 36 Закону, особа, яка має право на відшкодування, має подати до МТСБУ заяву та відповідні документи. (а. с. 62).

Під страхуванням законодавець розуміє, що це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша ст. 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідалоьності власників транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 10 065,60 грн.

Судом встановлено та сторони у судовому процесі не заперечували щодо заподіяння ОСОБА_2 КП «ЕМЗО «Міськсвітло» матеріальної шкоди на суму 10 065,60 грн.

Суд звератє увагу, що позивач позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права, зокрема, звернутися з позовом до відповідача, вина якого у настанні ДТП встановлена.

Разом з тим судом встановлено, що позивач не звертався до третьої особи із заявою про сплату страхового відшкодування в порядку регресу, та не отримав її відмову.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 04 липня 2018 р. по справі № 755/18006/15 дійшла висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Вказана думка була висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 р. у справі № 755/18006/15-ц.

Згідно п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ в порядку, визначеному иим Законом.

Судом встановлено, оскільки ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 виданого 24 січня 2019 р., на момент ДТП керував власним автомобілем, при цьому підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, передбачені ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні, відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, в якій ОСОБА_2 визнаний винним, проводить МТСБУ в порядку, визначеному вказаним Законом.

За таких обставин суд вважає, що відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 10 липня 2019 р. за участю водія ОСОБА_2 необхідно покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 258-260, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимоги Комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь Комунального підприємства «Електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ № 03344148) 10 065 (десять тисяч шістдесят п`ять грн.) 60 коп. в порядку відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 10 липня 2019 р. за участю водія ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Богунського районного

суду м.Житомира І.Г.Перекупка