Справа № 456/2901/19
Провадження № 2/456/254/2020
РІШЕННЯ
іменем України
14 липня 2020 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Петренко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп , Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК), третя особа - Первинна профспілкова організація Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить визнати незаконним звільнення його з посади головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат та скасувати наказ № 138-к Про розірвання трудового договору від 21.06.2019; поновити його на посаді головного інженера ДП Сколівський військовий лісгосп ; стягнути солідарно з ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат та ДП Сколівський військовий лісгосп заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.07.2019 і до моменту набрання рішенням суду законної сили з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 589,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 18.10.2012 він був прийнятий на роботу в Коростівське лісництво Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , а з 12.01.2015 переведений на посаду головного інженера Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат . За час роботи працював на різних посадах: від лісничого до головного інженера, нагороджений Почесною грамотою та Подякою за старанну працю, зразкову поведінку та виконання поставлених завдань. При цьому жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягався.
Відповідно до наказу № 94 від 04.03.2019 Міністра оборони України Про реорганізацію державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат відповідача ВЛПК було реорганізовано шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, зокрема, Сколівського військового лісгоспу та перетворення останнього у державне підприємство (ДП Сколівський військовий лісгосп ), до якого перейшло за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки. Відповідно до трудового законодавства вирішено забезпечити додержання прав та законних інтересів працівників, що вивільняються. Таким чином, відповідач ДП Сколівський військовий лісгосп є правонаступником іншого відповідача ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , будучи самостійною юридичною особою з 24.06.2019. Проте, незважаючи на положення вищезгаданого наказу про реорганізацію щодо забезпечення дотримання прав працівників, що вивільняються, шляхом реорганізації юридичної особи, тобто, в порядку ст. 36 КЗпП України, його було звільнено із займаної посади вже на підставі іншої норми закону, а саме: ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Так, 05.07.2019 його було звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпПУ, про що видано наказ № 138-к від 21.06.2019 Про розірвання трудового договору . При цьому не враховано спеціальних вимог ст. 42 КЗпП України. Окрім того, Первинна профспілкова організація Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України своїм рішенням від 08.05.2019 відмовила відповідачу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат у наданні згоди на його звільнення, запропонувавши перевести зайняту ним посаду головного інженера до новоствореного підприємства ДП Сколівський військовий лісгосп , що є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат . Відтак вважає звільнення його з роботи незаконним, а тому змушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп , Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.08.2019 з повідомленням (викликом) сторін. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
05.09.2019, скориставшись процесуальним правом, т.в.о. директора ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат подав до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що у задоволені позову слід відмовити через безпідставність, необґрунтованість і недоведеність заявлених вимог. Відповідно до п. 1 наказу Міністерства оборони України від 04.03.2019 № 94 Про реорганізацію державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат вказане підприємство реорганізоване шляхом виділу з його складу відокремлених структурних підрозділів: Прикарпатського, Сколівського, Старицького та Шепетівського військових лісгоспів, Мостиського і Чернівецького військових лісництв, та створення на їх основі шести самостійних державних підприємств. Водночас, п. 4 цього наказу зобов`язано його, як голову комісії з реорганізації, забезпечити додержання чинного трудового законодавства, законних прав та інтересів працівників, що вивільняються. У зв`язку із наведеним, 13 березня 2019 року ним видано наказ № 47-в Про порядок реорганізації державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , яким детально регламентовано процедуру його реорганізації, в тому числі, на начальника служби управління персоналом ОСОБА_2 покладено безпосередню відповідальність щодо підготовки необхідних документів та матеріалів для проведення законності вивільнення працівників управління підприємства і структурних підрозділів. 04.04.2020 ним видано наказ № 59-к Про внесення змін до штатного розпису , яким передбачено скорочення з 05.07.2019 посади головного інженера.
На виконання вимог ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст. 49-4 Кодексу законів про працю України 04 квітня 2019 року за № 334 він надав голові профспілки Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Корчинській А .М. письмову інформацію про реорганізацію, що тягне за собою скорочення чисельності і штату працівників даного лісгоспу, та про заплановані звільнення, їх аргументовані мотиви і підстави (стосується, зокрема, і посади головного інженера, на якій перебував позивач). Також за умов суворого додержання положень чинного трудового законодавства письмово персонально попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення із займаної посади головного інженера Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат і про подальше звільнення з роботи, яке має відбутися 05 липня 2019 року.
06 травня 2019 року за № 440 ним скеровано голові профспілки Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Корчинській А.М . письмове подання про надання згоди на розірвання трудового договору з 05.07.2019 з ОСОБА_1 .
У згаданому поданні обґрунтовано зазначено, що в процесі реорганізації істотно зміниться організаційна структура Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , внаслідок чого у його складі не залишиться жодної лісогосподарської одиниці, а лише фактично недіючі і один мінімально діючий підрозділи, внаслідок чого суттєво зменшаться обсяги виробництва товарної продукції та відрахувань на адміністративні витрати, лісогосподарська діяльність та реалізація лісопродукції буде здійснюватись на новостворених підприємствах, які самостійно вестимуть фінансово-господарську діяльність, а тому відсутня доцільність у збереженні посади головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , на якій перебував ОСОБА_1 .
Профспілкою відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що в згаданому рішенні профспілки були відсутні обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , його звільнено з роботи без згоди профспілки з дотриманням положень ст. 43 Кодексу законів про працю України.
В день звільнення з позивачем проведений повний розрахунок, чим виконано вимоги ст.ст. 44, 47 Кодексу законів про працю України. Трудову книжку видано в узгоджений час, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не прибув до Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат в м. Івано-Франківськ.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп , Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз`яснивши, що в іншому випадку позовна заява залишається без розгляду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.03.2020 у зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви розгляд справи продовжено.
До початку розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в обґрунтування якого покликався на те, що до участі в справі необхідно залучити Первинну профспілкову організацію Сколівського військогового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних сил України та витребувати у відповідача ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат засвідчену копію Колективної угоди, укладеної між адміністрацією і трудовим колективом. Таким чином, даний спір потребує детального розгляду по суті, з`ясування всіх обставин справи та проведення процесуальних дій, які в силу ст. 197 ЦПК України можна провести лише в підготовчому засіданні.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.04.2020 здійснено перехід з розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп , Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Залучено до участі в справі Первинну профспілкову організацію Сколівського військогового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України (82600, Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Героїв Макіївки, 28, ЄДРПОУ 36766933).
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.05.2020 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп , Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК), третя особа - Первинна профспілкова організація Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.06.2020.
Розгляд справи по суті розпочався 18.06.2020 та відбувся 14.07.2020 за участі позивача та представника відповідача Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп Норичка О.В.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Державного підприємства Сколівський військовий лісгосп Норичка О.В. позов заперечила, просила відмовити в його задоволенні, оскільки саме ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат приймало позивача на роботу та звільняло його з роботи, а тому ДП Сколівський військовий лісгосп не може нести відповідальність за неправомірні, на думку позивача, дії ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , оскільки останнє не ліквідовано і може виступати як самостійний суб`єкт трудових правовідносин, а ДП Сколівський військовий лісгосп є окремою юридичною особою, яка не підпорядкована ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат .
Представник Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (ВЛПК) в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, тому суд вирішив розгляд справи по суті проводити за його відсутності, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи. Так, зокрема, в поданому відзиві на позов позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у ньому, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Первинної профспілкової організації Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України Корчинська А.М. позов підтримала, суду пояснила, що звільнення позивача відбулося з порушенням Колективної угоди, укладеної між адміністрацією і трудовим колективом, відповідно до п. 8.15 якої не допускається скорочення робочого місця (посади) працівників підприємства, яким залишилось до досягнення пенсійного віку не менше 3-х років, а позивач є особою передпенсійного віку. Саме тому профспілкова організація, членом якої є позивач, своїм рішенням від 08.05.2019 відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін та їх представників, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах про поновлення на роботі, в яких оспорюється незаконність звільнення, обов`язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. При цьому розгляд та вирішення трудових спорів повинні спрямовуватися на охорону конституційного права кожного на працю (Постанова Верховного Суду від 23.01.2018 в справі № 273/212/16-ц).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши у засіданні порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Так, з копії трудової книжки ЛТ- І в„– 0154708 від 28.06.1977 судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.01.2015 переведений на посаду головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат /Т. 1 а.с. 17-24/.
За час роботи на вказаному підприємстві за старанну працю та зразкову поведінку позивач нагороджувався почесною грамотою та подякою /Т. 1 а.с. 25-26/.
Відповідно до наказу № 94 від 04.03.2019 Про реорганізацію ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат реорганізовано ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, а саме: Мостиського та Чернівецького військового лісництва, Прикарпатського, Сколівського, Старицького, Шепетівського військового лісгоспу, та створено державні підприємства, до яких переходять за розподільчим балансом у відповідній частини майно, права та обов`язки, у тому числі щодо здійснення охорони, захисту, використання та відтворення лісів на закріплених лісових земельних ділянках /Т. 1 а.с. 8-13/.
Згідно з наказом № 47-в від 13 березня 2019 року Про порядок реорганізації державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат начальника служби управління персоналом ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат зобов`язано забезпечити вивільнення працівників структурних підрозділів підприємства з додержанням вимог трудового законодавства України /Т. 1 а.с. 63-65/.
Наказом від 04.04.2019 № 59-к Про внесення змін до штатного розпису внесено зміни до штатного розпису Сколівського військового лісгоспу, скоротивши з 05.07.2019 посаду головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат /Т. 1 а.с. 66/.
Відповідно до листа від 04 квітня 2019 року за № 334 адміністрацією Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат надано голові профспілки Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Корчинській А.М. інформацію щодо скорочення чисельності і штату працівників Сколівського військового лісгоспу /Т. 1 а.с. 67-68 /.
Відповідно до листа Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат від 04 квітня 2019 року за № 335 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з посади головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат та про подальше звільнення з роботи, яке має відбутись 05.07.2019, та запропоновано іншу роботу на підприємстві, враховуючи усі наявні посади, які є вакантними, у тому числі і декретні. 15.04.2019 ОСОБА_1 ознайомлений із вказаним листом, від запропонованих вакансій відмовився /Т.2 а.с. 19/.
06.05.2019 за № 440 т.в.о. директора ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат звернувся до профспілки Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат з поданням про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору 05.07.2019 з працівниками - членами профспілки Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , в тому числі і з головним інженером Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Чепурним В .М., у зв`язку з реорганізацією ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , що тягне за собою скорочення чисельності та штату працівників Сколівського військового лісгоспу /Т. 1 а.с. 69-73/.
Відповідно до протоколу № 4 від 08.05.2019 засідання первинної профспілки Сколівського військового лісгоспу ЗСУ профком не погоджує попереднє звільнення головного інженера Сколівського ВЛГ Чепурного В.М. /Т. 2 а.с. 29-30/
При цьому, відповідно до протоколу № 5 від 10.05.2019 засідання первинної профспілки ЗСУ Сколівського ВЛГ ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат прийнято рішення дати згоду на вивільнення працівників Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат при умові працевлаштування всіх працівників шляхом переводу у новостворене державне підприємство Сколівський військовий лісгосп /Т. 1 а.с. 16/.
Відповідно до наказу № 138-к від 21.06.2019 Про розірвання трудового договору у зв`язку із проведенням скорочення чисельності та штату працівників Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Чепурного В.М. - головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат звільнено з роботи 05.07.2019 у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України /Т. 1 а.с. 14/.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Дослідженими обставинами справи судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат та працював на посаді головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат . 05.07.2019 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 138-к від 21.06.2019.
Зі змісту норми п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював головним інженером Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат .
Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат від 04.04.2019 № 47 та № 59-к внесено зміни до штатного розпису підприємства, а саме: у Сколівському військовому лісгоспі скорочено чисельну кількість працівників на 4 одиниці, в тому числі одиницю головного інженера.
15.04.2019 ОСОБА_1 попереджений про наступне вивільнення з 05 липня 2019 року та йому запропоновані вакантні посади в ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат .
15.04.2019 ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад.
Позивач ОСОБА_1 є членом первинної профспілкової організації Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України.
06.05.2019 тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат звернувся з поданням до профспілкової організації працівників Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат про надання згоди на звільнення ОСОБА_1
08.05.2019 первинна профспілкова організація Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України відмовила в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат від 21 червня 2019 року № 138-к ОСОБА_1 звільнений з посади головного інженера згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з частиною третьою статті 22 Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).
Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.
Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Частиною шостою статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.
Всупереч вимогам частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України звільнення відбулось без попередньої згоди виборного профспілкового органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, а рішенням профспілкового комітету від 08 травня 2019 року (протокол № 4) відмовлено в наданні згоди на розірвання трудового договору з головним інженером Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат Чепурним В.М.
У зв`язку із зазначеним, з метою забезпечення всебічності розгляду справи до участі в ній було залучено Первинну профспілкову організацію Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України, членом якої був позивач.
Так, допитана в судовому засіданні голова Первинної профспілкової організації Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України Корчинська А.М. зазначила, що було два подання щодо звільнення працівників: перше стосувалося всіх працівників підприємства, які є членами профспілки, за підсумками розгляду якого було прийнято рішення дати згоду на вивільнення працівників Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат при умові працевлаштування всіх працівників шляхом переводу у новостворене державне підприємство Сколівський військовий лісгосп ; друге стосувалося виключно ОСОБА_1 , за підсумка розгляду якого у наданні згоди на його вивільнення було відмовлено, так як ОСОБА_1 є особою, якій залишилось менше як три роки до пенсії, а п. 8.15 Колективного договору містить пряму вказівку не допускати скорочення робочого місця (посади) працівників підприємства, яким залишилось до досягнення пенсійного віку не менше 3-х років.
Оглядом в судовому засідання вказаного Колективного договору встановлено, що такий дійсно містить п. 8.15, а саме: пряму вказівку не допускати скорочення робочого місця (посади) працівників підприємства, яким залишилось до досягнення пенсійного віку не менше 3-х років.
Судом встановлено, що згідно з рішенням профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат профспілки працівників Збройних Сил України від 08 травня 2020 року (протокол № 4) профспілка відмовила ДП Івано-Франківський ліспромкомбінат у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Рішення мотивоване порушенням підприємством п. 8.15 Колективного договору на 2016-2019 роки, відсутністю об`єктивних причин для неминучих звільнень працівників. Також профспілка запропонувала посаду головного інженера ОСОБА_1 перевести у новостворене ДП Сколівський військовий лісгосп .
Відтак суд дійшов висновку, що рішення профспілкової організації від 08 травня 2019 року містить посилання на неврахування власником суттєвих фактичних обставин та деталізоване правове обґрунтування незаконності звільнення, що свідчить про його відповідність критеріям обгрунтованості відповідно до частини 7 статті 43 КЗпП України, частини 6 статті 39 Закону Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів, що посилання т.в.о. директора ДП Івано-Франківський ліспромкомбінат на наказ Міністерства оборони України № 94 від 04.03.2019 Про реорганізацію державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат є безпідставним та необгрунтованим, оскільки текст наказу містить в собі інформацію про виділення зі складу підприємства структурних підрозділів підприємства (без кінцевої дати проведення реорганізації), і в той же час не містить даних про те, що в результаті цього виділення будь-які працівники повинні бути звільнені, оскільки поняття реорганізації шляхом виділу не є підставою для припинення трудових правовідносин та не тягне за собою ліквідації юридичної особи.
Що стосується посилань, наведених відповідачем у відзиві, про те, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади, проте ОСОБА_1 від таких відновився, то таке судом оцінюється критично.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суд з`ясовує, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд виходить з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.
Судом встановлено, що відповідач ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, про що свідчить наказ № 81-к від 22.04.2019, згідно з яким заповнено вакансію заступника начальника по виробництву Сколівського військового лісгоспу. Разом з тим, у списку вакансій, запропонованих позивачу, згадана посада відсутня.
Відтак, оскільки позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 6 відокремлених підрозділів ДП Івано-Франківський ліспромкомбінат , суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак суд виходить з того, що позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи відповідно до наказу № 138-к від 21 червня 2019 року з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі ст. 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними вимоги позивача про поновлення його на посаді головного інженера ДП Сколівський військовий лісгосп , оскільки вказаною юридичною особою жодним чином не порушено права позивача, які б підлягали поновленню, та доходить висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 саме на посаді головного інженера Сколівського військового лісгоспу ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат , а тому в задоволенні позову до ДП Сколівський військовий лісгосп слід відмовити.
За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Оскільки звільнення позивача відбулось 05.07.2019, відтак для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, за основу береться заробітна плата за фактично відпрацьовані позивачем повних два календарні місяці, що передували дню звільнення, а саме: червень та липень 2019 року.
Згідно з довідкою про доходи заробітна плата ОСОБА_1 у травні 2019 року становила 12296,00 грн., у червні 2019 року - 683,11 грн. /а.с. 27/
Кількість робочих днів у травні 2019 року становить 21 день, у червні 2019 року - 1 день.
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає: (12296,00 грн. + 683,11 грн.) : (21 день + 1 день) = 589,96 грн.
Відтак суд погоджується з розрахунком середньоденної заробітної плати, наданим позивачем, оскільки розрахунок такого здійснювався, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи позивача та підтверджений розрахунком суду.
Кількість днів вимушеного прогулу з дня звільнення 05.07.2019 по день поновлення на роботі 14.07.2020 становить 205 днів.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на безпідставність його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення до моменту набрання законної сили рішенням про поновлення на роботу. Так, період вимушеного прогулу є період з моменту звільнення до моменту поновлення, при цьому рішення про поновлення підлягає негайному виконанню. Законодавець чітко регламентує та пов`язує стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з вищевказаним періодом.
З урахуванням викладеного з відповідача ДП Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 120941,80 грн. (589,96 грн. х 205 днів).
Разом з тим, пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на викладене, повністю, всебічно та об`єктивно проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов переконливого висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України, що є підставою для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст. 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, враховуючи вимоги ст. 5 ЗУ Про судовий збір та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ДП Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат , а саме: 768,40 грн. - на користь держави (за позовні вимоги про поновлення на роботі) та 1536,80 - на користь позивача, сплачені останнім за позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування.
Також суд вважає за необхідне відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 138-к від 21 червня 2019 року Про розірвання трудового договору .
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді головного інженера Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат з 06 липня 2019 року.
Стягнути з Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (76014, місто Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, 6; ЄДРПОУ 08033772;) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Сколівським РВ УМВС України у Львівській області 17.12.1996; РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 липня 2019 року по 14 липня 2020 року в розмірі 120941 (сто двадцять тисяч дев`ятсот сорок одну) гривня 80 копійок без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути з Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений ним судовий збір у сумі 1536,80 грн. (одну тисячу п`ятсот тридцять шість грн. 80 коп.)
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення з Державного підприємства Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 12389,16 грн. (дванадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять грн. 16 коп.) (без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2020 року.
Суддя Л.В.Гула
Суд | Стрийський міськрайонний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 14.07.2020 |
Оприлюднено | 30.07.2020 |
Номер документу | 90663151 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Стрийський міськрайонний суд Львівської області
Гула Л. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні