Постанова

від 29.07.2020 по справі 185/10428/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6584/20 Справа № 185/10428/19 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Велбудрем про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Велбудрем про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він був прийнятий відповідачем на роботу з 08 липня 2013 року.

30 червня 2016 року звільнений за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КзпП України.

На час звільнення відповідач мав заборгованість по заробітній платі.

Заборгованість за період з 01 липня 2015 року по 31 червня 2016 року складає 32 892, 39 грн.

Крім того відповідач при звільненні трудову книжку позивачу не повернув, а вислав поштою 16 січня 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 32 892 грн 39 коп за період з 01 липня 2015 року по 31 червня 2016 року (а.с.1-2, 26-27).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Велбудрем про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено (а.с.71-72).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (а.с.75-77).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював у ТОВ Велбудрем на посаді майстра з 08 липня 2013 року по 30 червня 2016 року.

30 червня 2016 року звільнений за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КзпП України.

За період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2016 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата на загальну суму 31 690 грн 95 коп, сума до видачі - 25 748 грн 59 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були дотримані зазначені вимоги закону при звільненні позивача, заробітна плата за вказаний у позовній заяві період виплачена, сума компенсації за невикористану відпустку, яка підлягала виплаті при звільненні - 986 грн 50 коп направлена ОСОБА_1 поштовим переказом 16.01.2017 року згідно квитанції Укрпошти ЦПЗ 7 № 215600426655.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає, що суд першої інстанції правомірно відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту наявної заборгованості відповідача по заробітній платі.

Заробітна плата за вказаний у позовній заяві період виплачена, сума компенсації за невикористану відпустку, яка підлягала виплаті при звільненні - 986 грн 50 коп направлена ОСОБА_1 поштовим переказом 16.01.2017 року згідно квитанції Укрпошти ЦПЗ 7 № 215600426655.

Судом першої інстанції правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: