Постанова

від 23.07.2020 по справі 922/4057/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа № 922/4057/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

від позивача - Тимош О.М., службове посвідчення від 03.01.2017 №172, наказ про прийняття на роботу від 25.06.2018 № 1086-ВК, посадова Інструкція, довіреність від 02.01.2020 № 3 ;

від відповідача - Коваленко А.О., довіреність від 27.12.2019 № 385 ордер від 27.12.2019 № 7770;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (вх. № 1484 Х/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2020 по справі №922/4057/19 ( суддя Присяжнюк О.О. повний текст рішення складено 21.05.2020)

за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс",

м. Харків,

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення та стягнення 22002,73 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", в якій просить суд: визнати рішення Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про відмову у виплаті страхового відшкодування (лист за вих. № 2312 від 06.08.2019) Комунальному підприємству "Міськелектротранссервіс" незаконним та скасувати його; стягнути з Товариства з додатковою відповідальність "Міжнародна страхова компанія" на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" страхове відшкодування за заявою про страхове відшкодування №1726 від 27.11.2018 у сумі 17 400,55 грн. та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за заявою про страхове відшкодування №1726 від 27.11.2018 за період з 26.02.2019 по 30.09.2019 включно у сумі 4602,18 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2020 по справі №922/4057/19 позовні вимоги задоволено повністю, визнано рішення Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про відмову у виплаті страхового відшкодування (лист за вих. №2312 від 06.08.2019) Комунальному підприємству "Міськелектротранссервіс" незаконним та скасовано його, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальність "Міжнародна страхова компанія на користь Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" страхове відшкодування за заявою про страхове відшкодування №1726 від 27.11.2018 у сумі 17 400,55 грн. і пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за заявою про страхове відшкодування №1726 від 27.11.2018 за період з 26.02.2019 по 30.11.2019 включно у сумі 4602,18 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3842,0грн.

В обґрунтування рішення суд послався на те, що матеріалами справи підтверджується відсутність підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову від здійснення страхової виплати.

Зокрема, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що 20.07.2018 по пр. Героїв Сталінграду в м.Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу МАЗ 642205 д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована у відповідача, за шкоду, заподіяну майну КП позивача -"Міськелетротранссервіс", така подія є страховим випадком відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, встановлені статтею ст.37 зазначеного Закону відсутні, у зв`язку з чим рішення страховика про відмову у здійсненні страхового відшкодування №2312 від 06.08.2018 є незаконним та підлягає скасуванню.

Також суд зазначив, що оскільки встановлений п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк прийняття відповідачем рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування закінчився 25.02.2019, позивачем правомірно, на підставі 36.5 ст.36 зазначеного Закону нараховано до стягнення 4602,18 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 26.02.2019 по 30.11.2019.

Відповідач із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми ст. 6, 36,37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , які не підлягали застосуванню, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження кваліфікації події, що мала місце 20.07.2018 в м. Харкові за участю забезпеченого у відповідача транспортного засобу саме як дорожньо -транспортної пригоди, й відповідно не мав місце страховий випадок як підстава для здійснення страхового відшкодування позивачеві.

Крім цього, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визначив розмір страхового відшкодування в сумі 17400,55 грн. на підставі недопустимих доказів, а саме, виходячи з довідки про вартість виконаних будівельних робіт, витрат та акту приймання виконаних будівельних робіт, в той час як статтею 31 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено визначення розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги,дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей на підставі аварійного сертифікату, рапорту, звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, а згідно зі статтями 3,7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено обов`язкове проведення оцінки майна в разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Разом з цим, скаржник зазначає, що на його замовлення суб`єктом оціночної діяльності було складено консультаційний висновок оцінювача,відповідно до якого вартість матеріального збитку, що була спричинена у зв`язку з пошкодженням належного позивачу майна складає 7298,02 грн., а тому, навіть в разі встановлення судом наявності страхового випадку, враховуючи встановлену Полісом АК/7945976 безумовну франшизу в розмірі 510 грн., на яку повинен зменшуватися розмір страхової виплати, позовні вимоги мали бути задоволені частково - у розмірі 6788,02 грн., й відповідно розмір пені мав бути розрахований із цієї суми.

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2020 для розгляду судової справи №922/4057/19 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (вх. № 1484 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2020 по справі №922/4057/19 та призначено справу до розгляду на 23 липня 2020 р. о 10:45 год.

24.06.2020 до суду надійшов відзив позивача(вх. № 6132), згідно з яким він просить залишити апеляціну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що наданий відповідачем консультативний висновок оцінювача не відповідає вимогам Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність , а тому не може бути врахований судом при визначенні розміру завданої шкоди.

В судовому засіданні 23.07.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2018 о 15год.29хв. по пр. Героїв Сталінграду Петра Григоренко в напрямку до вул. Харківських дівізій у м. Харкові сталася дорожньо -транспортна пригода за участю автомобіля "МАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якої було відбувся обрив контактної мережі електротранспорту (тролейбус).

Зазначена мережа належить на праві господарського відання позивачеві, що підтверджується розпорядженням від 30.09.2011 № 1796 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Договору про передання майна в господарське відання від 30.09.2011 № 1499, актом приймання-передачі основних засобів від 30.09.2011.

За наслідками зазначеної події інспектором ВБДР УПП в Харківській області Марковим В.В. щодо ОСОБА_3 20.07.2018 ухвалено постанову серія ВР №348055 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Постановою встановлено, що 20.07.2018 в м. Харкові по пр. Героїв Сталінграду, 154, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, що мав розміри висотою 4,7 м, не мав дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи або документ про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1 г, п.22.5 ПДР України, Постанову Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 "Про проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів", чим скоїв правопорушення, передбачене ст.132-КУпАП. До правопорушника застосовано адміністративне стягнення у у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Крім того, стосовно ОСОБА_3 20.07.2018 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД №150915, в якому зазначено, що водій ОСОБА_3 20.07.2018 о 16 годині в м. Харкові по пр. Героїв Сталінграду, 150Б, керуючи автомобілем МАЗ 642205 державний номерний знак НОМЕР_1 не вжив заходів щодо належного розташування вантажу, а саме екскаватор колісний JCB JS 175W загальною висотою від поверхні дороги 4,7 м, внаслідок чого допустив обрив тролейбусної контактної мережі, чим створив небезпечні умови для учасників дорожнього руху у вигляді перешкоди, чим порушив вимоги п.22.2, 22.3 а, 1.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.139 КУпАП.

Постановами судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 03.08.2018, від 31.08.2018, прийнятими у справі №641/5339/18 матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.139 КУпАП щодо ОСОБА_3 повернуто до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Харкові для належного оформлення.

Постановою судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.11.2018 провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.І ст.139 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

На підтвердження розміру заподіяної внаслідок зазначеної події шкоди позивачем надано:

- акт про пошкодження майна від 20.07.2018 складений представником КП "Міськелектротранссервіс" диспетчером Гончаровим С.С.;

- акт розслідування випадку затримки руху по пр. Героїв Сталінграду за пр. Петра Григоренка, що відбувся 20.07.2018, складений комісією з працівників КП "Міськелектротранссервіс";

- кошторисну документацією на роботи з ремонту пошкодженого майна від 20.07.2019 -довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів, розрахунок №1-2, рахунок №5, рахунок №6.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАЗ 642205 державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ТДВ "Міжнародна страхова компанія" на підставі полісу №АК7945976 (підтверджується випискою з сайту МГСБУ).

28.11.2018 КП "Міськелектротрассервіс", як потерпілою стороною до ТДВ "Міжнародна страхова компанія", як страховика, було подано заяву про страхове відшкодування з додатками відповідно до вимог статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Максимальний строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування, встановлений п.36.2 ст.36 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), закінчився 25.02.2019.

28.02.2019 КП "Міськелектротранссервіс" отримало від страховика лист за №635 від 22.02.2019, яким повідомлено, що підстави для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування відсутні, оскільки, на думку відповідача, відсутні дані, що подія за участю забезпеченого транспортного засобу, що мала місце 20.07.2019 має ознаки страхового випадку: інформація про зазначену подію не зареєстрована як ДТП, а також не встановлено вину особи, відповідальність якої застрахована.

Після отримання вищезазначеного листа КП "Міськелектротранссервіс" було направлено на адресу страхової компанії повторне звернення ( №334 від 19.03.2019) з проханням виконати передбачений законом обов`язок страховика та перерахувати страхову виплату на рахунок підприємства. До заяви були додані копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 №641/5339/18.

22.04.2019 до заявника надійшла відповідь ТДВ "Міжнародна страхова компанія" за №1206 від 15.04.2019, в якій зазначено, що вина водія у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена, що, як вважає відповідач, звільняє страховика від обов`язку виплати страхового відшкодування потерпілій особі.

22.04.2019 на адресу страхової компанії було направлено лист за №506 (вхідний відповідача №2922 від 23.04.2019) з вимогою здійснити страхову виплату з правовим обґрунтуванням заявлених вимог.

03.07.2019 представником позивача в ТДВ "Міжнародна страхова компанія" було отримано відповідь №1956 від 02.07.2019, відповідно до якої остання просила надати документальне підтвердження факту реєстрації настання дорожньо-транспортної пригоди органами Національної поліції України.

23.07.2019 позивачем подано до ТДВ "Міжнародна страхова компанія" лист за №893, до якого додано докази на підтвердження факту настання дорожньо - транспортної пригоди 20.07.2019 за участю забезпеченого транспортного засобу: постанови суду у справі №641/5339/18 (повторно), лист Управління патрульної поліції в Харківській області.

07.08.2019 до позивача надійшов лист ТДВ "МСК" вих.№2312 від 06.08.2019, в якому зазначено, що страховик не має правових підстав для здійснення виплати за зверненням КП "Міськелектротранссервіс" у зв`язку з ненаданням позивачем та відсутністю у матеріалах страхової справи матеріалів на підтвердження факту реєстрації дорожньо-транспортної пригоди уповноваженими на те органами.

16.09.2019 позивачем отримано лист ТДВ "Міжнародна страхова компанія", в якому страховик зазначає, що лист за вих.№2312 від 06.08.2019 є рішенням про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначене рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, викладене в листі за вих.№2312 від 06.08.2019 є неправомірним, оскільки наявні правові підстави для здійсненні такої виплати, зокрема мала місце обставина, яка є страховим випадком відповідно до ст.6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з настанням якого законодавство пов`язує обов`язок відповідача як страховика володільця джерела підвищеної небезпеки, внаслідок використання якого спричинено шкоду, здійснити страхову виплату потерпілому, позивачем як потерпілим від ДТП виконані всі передбачені Законом обов`язки, які є передумовою для здійснення виплати (відповідно до статті 35 Закону подано заяву про страхове відшкодування із додатками), встановлені ст. 37 Закону України підстави для відмови у її здійсненні відсутні, а зазначені в рішенні підстави такої відмови не передбачені законодавством,зазначене рішення прийнято після закінчення встановленого ст.36 Закону строку для його прийняття.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення частково не відповідає,зважаючи на наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача як потерпілої особи від ДТП, до страховика цивільно-правової відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, експлуатацією якого спричинено шкоду майну позивача, про відшкодування такої шкоди у вигляді здійснення страхової виплати, стягнення нарахованих за прострочення такої виплати пені, а також вимога про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування (лист за вих. № 2312 від 06.08.2019) позивачеві відповідного страхового відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України Про страхування , страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України , за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 Цивільного кодексу України ).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Так, у статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

В п. 1.12. ст. 1 Закону визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 статті 1 цього Закону).

Особи, відповідальність яких застрахована: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4 статті 1 цього Закону).

Отже, особами, відповідальність яких застрахована за договором є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом і таке володіння забезпеченим транспортним засобом є правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Статтею 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

35.2. До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Статтею 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

Відмова у здійсненні страхового відшкодування, згідно вимог статті 37 цього Закону, можлива за наявності виключних підстав, таких як:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виходячи з наведених норм, підставами для здійснення потерпілому від ДТП страховиком забезпеченого транспортного засобу страхового відшкодування із прийняттям відповідного рішення, є:

- настання страхового випадку в розумінні ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

- подання потерпілим такому страховику заяви в порядку статті 35 Закону;

- відсутність передбачених статтею 37 Закону обставин для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що подія, що мала місце 20.07.2018 о 15 год.29хв. по пр. Героїв Сталінграду Петра Григоренко за участю автомобіля "МАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 , л.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої було скоєно обрив контактної мережі електротранспорту (тролейбус) є страховим випадком в розумінні п. 1.12. статті 1, статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме є подією, що сталася під час руху забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки та настає цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну потерпілого-позивача.

Як зазначено вище, зазначена подія сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, оскільки відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу застрахована у відповідача та внаслідок зазначеної події мало місце пошкодження майна позивача, а саме: скоєно обрив контактної мережі електротранспорту (тролейбус), яке, як зазначено вище, відповідно до розпорядження від 30.09.2011 № 1796 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, Договору про передання майна в господарське відання від 30.09.2011 № 1499 та акту приймання-передачі основних засобів від 30.09.2011, передано Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради позивачу на праві господарського відання.

Зазначене право, відповідно до ч. 3 статті 136 Господарського кодексу України підлягає захисту відповідно до положень закону, встановлених для захисту права власності.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено право власника, права якого порушені на відшкодування йому завданої таким порушенням майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом цієї статті, умовою відповідальності за шкоду,завдану джерелом підвищеної небезпеки є склад правопорушення(спеціальний делікт), який складається з наступних елементів:

1) протиправність поведінки заподіювача шкоди;

2) наявність шкоди у потерпілого;

3) безпосередній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, за змістом наведеної статі відповідальність за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу, для особи, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, настає незалежно від встановлення її вини.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь- яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювана, а на іншу вказану у законі особу - власника(володільця) джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювана.

Так, статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, положення ст. ст. 1187,1188 Цивільного кодексу України є спеціальними по відношенню до ст. 1166 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Протиправність поведінки володільця джерела підвищеної небезпеки полягає не в самому факті поводження з таким джерелом, а в завданні шкоди потерпілому через таке поводження (експлуатацію).При цьому для кваліфікації поведінки як протиправної не має істотного значення, чи правомірно заподіювач шкоди здійснював експлуатацію відповідного джерела підвищеної небезпеки, тобто чи порушено правила дорожньо-транспортного руху, оскільки для кваліфікації поведінки заподіювача як протиправної достатнім є сам факт завдання шкоди саме використанням заподіювачем властивостей джерела підвищеної небезпеки.

В даному випадку наявними у матеріалах справи письмовими доказами в сукупності підтверджується наявність протиправної поведінки у вигляді ДТП-події що сталася під час руху забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки позивачеві та настає цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, яка застрахована у відповідача,тобто наявний склад правопорушення, який є підставою для відповідальності володільця забезпеченого транспортного засобу, у вигляді відшкодування шкоди, яку відшкодовує відповідач як страховик зазначеної відповідальності.

Так, Листом ДПП УПП в Харківській області №6901/41/14/02-2019 від 09.07.2019 підтверджено надходження 20.07.2018 на гарячу лінію " 102" повідомлення про ДТП, що сталася 20.07.2018 у м. Харкові по пр. Героїв Сталінграду за участю автомобіля МАЗ 642205 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який пошкодив контактну мережу.

Також, на підтвердження факту дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу страховику надано відповідь Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції №7292 від 22.07.2019.

В протоколі про адміністративне правопорушення серія БД №150915, складеного 20.07.2018, зазначено, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем МАЗ 642205 д.н.з. НОМЕР_1 , не вжив заходів щодо належного розташування вантажу загальною висотою від поверхні дороги 4,7 м, внаслідок чого допустив обрив тролейбусної контактної мережі .

В акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 20.07.2018 складеного працівниками поліції за участю позивача як підприємства з експлуатації доріг (вулиць), яке відповідає за належне утримання зазначеної ділянки та свідків, зазначено, що станом на 20.07.2018 о 16 годині 10 хвилин має місце обрив та падіння контактної мережі тролейбуса внаслідок дії транспортного засобу МАЗ 642205 д.н.з. НОМЕР_1 та вантажу екскаватора колісного JCB JS 175W висотою 4,7 м при допустимій - 4 м. Обрив та падіння контактної мережі тролейбуса стали супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю автотранспорту МАЗ 642205 д.н.з. НОМЕР_1 .

В постанові інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП ст. лейтенанта поліції Маркова В.В. серія ВР №348055 від 20.07.2018 зазначено про вчинення водієм транспортного засобу МАЗ 642205 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 порушення п.2.1г, п.22.5 ПДР та Постанови Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 "Про проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів".

В постанові Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.11.2018 про закриття провадження у справі № 3/641/3177/2018 про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 зазначено, що з протоколу про адміністративне правопорушення від 20.07.2018 вбачається скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 139 КУпАП (Пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення),проте, за умови закінчення процесуального строку для притягнення до відповідальності за таке адміністративне правопорушення не вирішується питання щодо вини ОСОБА_3 , через те, що закон цього не вимагає.

Тобто в зазначеному судовому рішенні суд прямо зазначив про встановлення ним в діях заподіювача спірної події за участю забезпеченого транспортного засобу об`єктивної сторони адміністративного правопорушення без встановлення суб`єктивної сторони-вини, яка, як зазначено вище, не має значення для відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки та кваліфікації зазначеної події як ДТП.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з цим, рішення суду про притягнення особи до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди чи здійснення реєстрації певної події як ДТП не передбачено законом в якості єдиного доказу такої події.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законодавстві доводи скаржника, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження кваліфікації події, що мала місце 20.07.2018 в м. Харкові за участю забезпеченого у відповідача транспортного засобу саме як дорожньо -транспортної пригоди, й відповідно, що не мав місце страховий випадок як підстава для здійснення страхового відшкодування позивачеві.

Таким чином матеріалами справи підтверджено наявність у спірних правовідносинах страхового випадку, який є підставою для здійснення відповідачем страхового відшкодування за заявою позивача.

Також з матеріалів справи вбачається подання позивачем в порядку статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" заяви про страхове відшкодування у зв`язку з настанням такого страхового випадку із додатком ( а.с. 19), отримання якої відповідач підтверджує у вищенаведених листах, в тому числі в листі від 06.08.2019 вих. № 2312, в якому викладено оспорюване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.Будь-яких заперечень щодо відсутності передбачених статтею 35 Закону документів відповідачем не надано та не зазначено в оспорюваному рішенні про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази наявності підстав, передбачених статею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , виключно за наявності яких страховик може відмовити у здійсненні страхового відшкодування.

Зі змісту оспорюваного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало ненадання позивачем та відсутність в матеріалах страхової справи документального підтвердження факту реєстрації події, що мала місце 20.07.2018 за участю забезпеченого транспортного засобу МАЗ 642205 номерний знак НОМЕР_1 саме як дорожньо-транспортної пригоди компетентними органами,оскільки надані позивачем документи не підтверджують факт реєстрації відповідної події саме як дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, як зазначено вище, Закон пов`язує обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування саме зі страховим випадком та поданням відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування, а не з наданням певних доказів потерпілим та ненадання таких доказів статтею 37 Закону не передбачено серед виключних випадків для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Крім того, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язку потерпілого надавати страховику володільця забезпеченого транспортного засобу документи на підтвердження реєстрації події за участі такого засобу як ДТП.

Натомість статтею 34 Закону передбачено, що саме страховик протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, зобов`язаний розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування та протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем зазначених обов`язків щодо розслідування спірної події та вчинення дій на встановлення розміру заподіяної потерпілому внаслідок цієї події шкоди .

Пунктом 36.2. статті 36 Закону передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

У разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Пунктом 36.7 статті 36 Закону передбачено, що рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Проте, на порушення зазначених норм, відповідач, за наявності вищенаведених умов для прийняття рішення про здійсненняи страхового відшкодування та відсутності підстав для відмови у його здійсненні, що встановлені ст.37 Закону, прийняв незаконне рішення про відмову в його здійсненні, і при цьому із порушенням встановленого строку прийняття відповідних рішень, не вчинивши жодних дій на встановлення розміру шкоди ,а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорюване рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

Дійшовши правильного висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення, суд першої інстанції на підставі недопустимих доказів визначив розмір такого відшкодування за обставин його недоведеності й відповідно неправомірно встановив розмір пені, який обраховується, виходячи з такого розміру відшкодування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, статтею 31 Закону встановлено, що розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Саме зазначені документи є допустимими доказами шкоди, завданої майну потерпілого внаслідок ДТП при визначенні розміру страхового відшкодування відповідно до положень Закону.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до пункту 34.3 статті 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем на місце спірного ДТП свого представника в порядку пункту 34.2. ст. 34 Закону та присутній в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що таке направлення не здійснювалося через неповідомлення страхувальником про цю подію.

Разом з тим, позивачем як потерпілим, за обставин ненаправлення відповідачем свого представника на місце страхового випадку не реалізовано передбачене п. 34.3. ст.. 34 Закону право обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди, у порядку,передбаченому статтею 31 Закону.

Проте, суд при визначенні розміру такої шкоди та відповідно розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування та пені, в порушення зазначених норм виходив з даних щодо вартості ремонту пошкодженого майна позивача, які зазначені в наданих ним довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акті приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, розрахунку №1-2, рахунку №5, рахунку №6.

Разом з тим, зазначені документи не відносяться до передбачених статтею 31 Закону документів, на підставі яких визначається вартість пошкодженого внаслідок ДТП майна та окрім цього містять відомості щодо вартості здійсненого ремонту пошкодженого майна, за відсутності відомостей щодо того, що весь виконаний обсяг робіт та їх вартість, в тому числі вартість замінених деталей обумовлені саме необхідністю усунення тих пошкоджень, які були спричинені спірним ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, з клопотанням про призначення судової експертизи для визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу, останній до суду також не звертався.

В той же час, наданий відповідачем зі свого боку на підтвердження вартості відповідних пошкоджень консультаційний висновок оцінювача ОСОБА_5 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності (а.с. 90) також не є допустимим доказом визначення розміру шкоди, оскільки не передбачений статтею 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме не є висновком про оцінку, виконаним оцінювачем відповідно до законодавства, а отже не є належним та допустимими доказом на підтвердження розміру спірної суми страхового відшкодування.

Так, відповідно до статті 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Статтею 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюється положеннями (національними стандартами)оцінки майна.Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи,що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Проте, наданий відповідачем консультаційний висновок оцінювача не відповідає вимогам до звіту,зокрема його зміст не містить жодних відомостей, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що складання консультативного висновку, який не передбачено статтею 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність обумовлено тим, що ,оскільки з часу спірної дорожньо-транспортної події, що мала місце 20.07.2019 до звернення відповідача із відповідним запитом до оцінювача пройшло багато часу, оцінювач не міг достовірно визначити розмір шкоди із складанням відповідних документів, що передбачені законом на підтвердження такої шкоди, а тому не виїжджав на місце події та склав консультаційний висновок, який має рекомендаційний характер із визначенням приблизного можливого розміру шкоди, виходячи з даних вищенаведеної кошторисної документації потерпілого-позивача на ремонт пошкодженого майна.

Так, в зазначеному висновку оцінювач при визначенні розміру збитків, спричинених майну позивача спірним ДТП врахував дані щодо вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна, які зазначені у наданих позивачем довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акті приймання виконаних будівельних робіт, відомості ресурсів, розрахунку №1-2, рахунок №5, рахунку №6,з яких, як зазначено вище, не вбачається відомостей щодо того, що весь виконаний обсяг робіт та їх вартість, в тому числі вартість замінених деталей обумовлені саме необхідністю усунення тих пошкоджень, які були спричинені спірним ДТП,відповідно й оцінювачем зазначені обставини не досліджувалися.

При цьому, як вбачається із зазначеного консультаційного висновку оцінювач здійснив розрахунок шкоди шляхом зменшення зазначеної вартості ремонту на розмір фізичного зносу(60%) пошкодженого майна, не зазначаючи, якими нормативними документами він керувався.Згідно з цим висновком розмір відповідних збитків складає 7298,02 грн.

Крім того, датою складання вказаного висновку зазначено 27.11.2018, тоді як потерпілий звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" із заявою про виплату страхового відшкодування 28.11.18. Крім того, як зазначено у висновку, він складався з виїздом на місце події,тоді як в судовому засіданні представники сторін заперечували цей факт.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Зважаючи на наведене, наявний у матеріалах справи консультаційний висновок оцінювача окрім вимоги щодо допустимості доказів, також не відповідає вимозі щодо їх достовірності.

Зважаючи на те, що розмір заподіяної майну позивача спірним ДТП шкоди, виходячи з якого визначається розмір страхового відшкодування, не підтверджено наданими позивачем до матеріалів справи доказами, господарський суд першої інстанції внаслідок недоведення обставин, що мають значення для справи, які він визнав встановленими, дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимоги в частині стягнення страхового відшкодування та пені в розмірі, зазначеному у позові.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення -скасуванню в частині стягнення страхового відшкодування та пені із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2020 по справі №922/4057/19 скасувати в частині стягнення суми страхового відшкодування та пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.07.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль