Рішення

від 13.07.2020 по справі 925/518/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/518/20

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Сіріус Агротрейд"

про стягнення 444400,00 грн.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Рябенька Я.В.

За участю:

від позивача: Прищепи М.О. юрисконсульта товариства в порядку самопредставництва на підставі трудового договору від 27.03.2017 №_/2017;

від відповідача: Остапенка О.Л. адвоката за ордером від 25.05.2020 серія ВІ №1012870.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (далі також - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Сіріус Агротрейд" (далі також - відповідач) про стягнення 444400,00 грн. збитків, завданих порушенням зобов`язання з поставки товару за укладеним між сторонами договором від 13.12.2019 №0952/19.

Також позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору за подання позову.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором від 13.12.2019 №0952/19 щодо поставки зерна кукурудзи 3 класу, українського походження врожаю 2019 року.

Ухвалою від 04.05.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/518/20, вирішив її розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив у ній підготовче засідання на 11 год. 00 хв. 09.06.2020 і встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

29 травня 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив із запереченнями проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача у відзиві на позов вказав на таке:

- на наявність у позивача заборгованості у сумі 66629,01 грн. за поставлену відповідачем на виконання договору від 13.12.2019 №0952/19 партію кукурудзи 3 класу, спір про стягнення якої (заборгованості) розглядається Господарським судом м. Києва у справі №910/5878/20;

- на повідомлення відповідачем позивача листом від 20.12.2019 №18 про призупинення виконання договору від 13.12.2019 №0952/19 в частині поставки кукурудзи у зв`язку із існуванням у позивача заборгованості за іншим договором №0898/19 у сумі 135490,60 грон. і про можливість відновлення співпраці за договором від 13.12.2019 №0952/19 після погашення існуючої заборгованості. За твердженням представника відповідача це призупинення поставки кукурудзи є притриманням останньої, яке він вчинив в порядку забезпечення виконання позивачем зобов`язання з оплати кукурудзи;

- на невідповідність вимоги позивача про стягнення збитків умовам підпункту 8.7.3 пункту 8 розділу 8 договору №0952/19, згідно з якими така вимога може бути пред`явлена лише за наявності письмової відмови позивача від зобов`язання та збитків, завданих порушенням відповідачем зобов`язання;

- на відсутність доказів на підтвердження заподіяння позивачу реальних збитків чи наявності у нього упущеної вигоди та на можливість позивача, повідомленого листом відповідача від 20.12.2019 №18 про притримання товару, вжити заходів щодо запобігання збиткам, якщо такі були;

- на недопустимість та недостовірність як доказів поданих позивачем з позовом договорів від 14.04.2020 №0660/20 і №0665/20 за відсутності доказів їх реального виконання, яке припало на період дії в Україні карантину, що могло ускладнити їх виконання.

Ухвалою від 03.06.2020 Господарський суд Черкаської області задовольнив клопотання представника відповідач адвоката Остапенка О.П. про участь у судових засіданнях у справі 925/518/20 в режимі відеоконференції у приміщенні Ленінського районного суду м. Полтава.

Ухвалою від 09.06.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження у справі №925/518/20 та призначив її до судового розгляду по суті у засіданні суду на 11 год. 00 хв. 13.07.2020 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.07.2020 за участю представників обох сторін:

представник позивача підтримали позов з викладених у ньому підстав;

представник відповідача підтримав заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов;

господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області

УСТАНОВИВ:

13 грудня 2019 року відповідач як продавець і позивач як покупець уклали між собою договір поставки №0952/19 (далі також - договір №0952/19), згідно з пунктами 1.1 - 1.5 і пунктом 2.1 якого продавець зобов`язався у строк з 13.12.2019 по 21.12.2019 поставити та передати у власність покупця, а останній зобов`язався прийняти та оплатити 500 тонн (+/-10%) кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2019 року за ціною 4520,04 грн. за одну тонну з урахуванням ПДВ на умовах DAP - місце поставки за вибором покупця зерновий термінал "Нептун" ("М.В.Карго"), морський торговельний порт "Південний" відповідно до Інкотермс 2010.

Пунктом 7.1 договору №0952/19 встановлено, що сплата коштів за цим договором здійснюється в національній валюті України шляхом переведення коштів на банківський рахунок отримувача відповідно до реквізитів, зазначених у цьому договорі, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Мінімальна кількість товару для оплати - 100 тонн або вся договірна кількість товару, якщо загальна кількість товару, що підлягає поставці є меншою, ніж 100 тонн.

Відповідно до пункту 7.2 договору №0952/19 покупець здійснює оплату 80% (вісімдесят відсотків) вартості поставленого (для поставок автотранспортом) або навантаженого на залізничні вагони (для поставок залізницею) товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання оригіналів або копій наступних документів: рахунку, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми до сплати; товарно - транспортних/залізничних накладних; накопичувального реєстру транспорту, прийнятого в місці поставки (для поставок автотранспортом) із зазначенням залікової маси прийнятого товару/накопичувального реєстру відвантажень залізничних вагонів (для поставко залізницею) відвантажень залізничних вагонів (для поставок залізницею); для кормових культур ветеринарних посвідчень (форма 2) на кожен транспортний засіб; видаткової накладної (для поставок автотранспортом); доказів походження товару, якщо продавець не є виробником, а саме: копії договорів купівлі - продажу (поставки) між виробником та продавцем; копії видаткових накладних на відповідну кількість товару.

Згідно з пунктом 7.3 договору №0952/19остаточний платіж в розмірі різниці між вартістю поставленого в місце поставки товару та сумою, сплаченою відповідно до пункту 7.2 цього договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту здійснення поставки та отримання покупцем оригіналів або копій наступних документів: видаткової накладної (для поставки залізницею); реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН); оплати/відшкодування витрат на доведення якісних показників товару до вимог цього договору, у випадках поставки товару, що не відповідає зазначеним вимогам.

У підпункті 8.7.3 пункту 8.7 договору №0952/19 його сторони передбачили, що у випадку, якщо протягом строку поставки продавець не поставить покупцеві товар в кількості, передбаченій цим договором, покупець має право, письмово повідомивши про це продавця, відмовитись від зобов`язань за цим договором в частині, що не була виконана, та вимагати від продавця повернення суми передоплати, у випадку її сплати покупцем, процентів за користування коштами (передоплатою), та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, з урахуванням того, що сума збитків, які підлягають відшкодуванню у зв`язку з невиконанням продавцем зобов`язань щодо поставки товару в строки, передбачені договором, визначається в розмірі різниці між ринковою вартістю непоставленого товару на момент відшкодування збитків/претензії/подання позову (за вибором покупця) та вартістю товару відповідно до цього договору. Для цілей цього пункту ринковою ціною товару є середня ціна товару за договорами, укладеними покупцем на співставних умовах у відповідний день або за відсутності таких договорів протягом трьох днів, що передують дню, на який розраховується ринкова вартість, а за відсутності таких договорів - відповідно до цінових довідок, виданих, за вибором покупця, Торгово - промисловою палатою України, або ДП "Держзовнішінформ", або провідними інформаційними агентствами (зокрема, УкрАгроКонсалт, АПК-Інформ, тощо).

Згідно з підпунктом 8.7.5 пункту 8.7 договору №0952/19 збитки та проценти, передбачені цим пунктом, сплачуються в повній сумі, понад суми штрафних санкцій.

18 грудня 2019 року на виконання договору №0952/19 відповідач за видатковою накладною від 18.12.2019 №297 передав позивачу, а останній прийняв 73,704 тонни кукурудзи 3 класу загальною вартістю 333145,03 грн.з урахуванням ПДВ.

20 грудня 2019 року позивач за платіжним дорученням від 20.12.2019 №5877 перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 266516,02 грн. плати за передану за видатковою накладною від 18.12.2019 №297 кукурудзу, що становить 80% її вартості. Решту 20% вартості цієї партії кукурудзи в сумі 66629,01 грн. позивач відповідачу не оплати, що спричинило спір, який розглядається Господарським судом м. Києва у справі №910/5878/20.

Листом від 20.12.2019 №18 відповідач повідомив позивача про призупинення виконання договору №0952/9 в частині поставки кукурудзи у зв`язку з існуючою заборгованістю позивача перед відповідачем за договором №0898/19 у сумі 135490,60 грн. та про можливість відновлення співпраці за договором №0952/19 після погашення існуючої заборгованості.

Спір про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договором №0898/19 у сумі 135490,60 грн. розглядається Господарським судом м. Києва у справі №910/5925/20.

Відповідач зобов`язання за договором №0952/19 щодо поставки позивачу решти кукурудзи у кількості 426,296 тонн (500 тонн - 73,704 тонни) не виконав. Позивач від подальшого виконання цього зобов`язання відповідачем не відмовився.

14 квітня 2020 року позивач як покупець уклав з продавцями два договори поставки:

- один №066020 з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім - Партнер" на поставку останнім позивачу в строк з 14.04.2020 по 25.04.2020 - 500 тонн (+/-10%) кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2019 року за ціною 5560,02 грн. за одну тонну з урахуванням ПДВ на умовах DAP - місце поставки за вибором покупця зерновий термінал "Нептун" ("М.В.Карго"), морський торговельний порт "Південний" відповідно до Інкотермс 2010.

- інший №0665/20 з товариством з обмеженою відповідальністю "Транс - Груп" на поставку останнім позивачу в строк з 14.04.2020 по 30.04.2020 - 700 тонн (+/-5%) кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2019 року за ціною 5565,00 грн. за одну тонну з урахуванням ПДВ на умовах DAP - місце поставки за вибором покупця зерновий термінал "Нептун" ("М.В.Карго"), морський торговельний порт "Південний" відповідно до Інкотермс 2010.

За недопоставку у встановлений договором №0952/19 строк 426,296 тонн кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2019 року позивач, посилаючись на підпункт 8.7.3 пункту 8.7 цього ж договору, нарахував відповідачу 444400,00 грн. збитків як різницю між вартістю 426,296 тонн кукурудзи, визначеною за середньою ціною на неї за укладеними позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю Агрохім - Партнер" і Транс - Груп" договорами поставки від 14.04.2020 №066020 і №0665/20 та вартістю цієї ж кількості кукурудзи, визначеною за ціною договору №0952/19.

Серед встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема:

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 22 Цивільного кодексу України містить, зокрема такі норми:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття. 594 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Частини 1 та 2 ст. 623 Цивільного кодексу України передбачають, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 193 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 224 Господарського кодексу передбачає такі норми:

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Статтею 226 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що:

1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

2. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

3. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

4. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

7. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язання, не звільняє зобов`язану сторону від виконання зобов`язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд дійшов таких висновків.

Договір №0952/19 є господарським договором поставки, з якого у відповідача виникло господарське зобов`язання щодо поставки позивачу у встановлений цим договором строк з 13.12.2019 по 21.12.2019 500 тонн (+/-10%) кукурудзи 3 класу українського походження врожаю 2019 року за ціною 4520,04 грн. за одну тонну з урахуванням ПДВ, а у позивача виникло господарське зобов`язання щодо прийняття цієї кукурудзи і оплати її.

За договором №0952/19 виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки кукурудзи не обумовлено виконанням позивачем свого обов`язку щодо оплати кукурудзи. Отож виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки кукурудзи не є зустрічним виконанням зобов`язання в розумінні ч. 1 ст. 538 Цивільного кодексу України, тому відповідач не мав права призупиняти виконання свого зобов`язання щодо поставки позивачу кукурудзи до здійснення оплати позивачем уже поставленої кукурудзи за договором №0952/19.

Письмового договору про забезпечення виконання відповідачем зобов`язання за договором №0952/19 щодо поставки позивачу кукурудзи притриманням сторони не укладали.

Відповідач в порушення зобов`язання за договором №0952/19 не поставив позивачу в установлений цим договором строк 426,296 тонн кукурудзи і тим самим порушив право позивача на одержання ним у власність у вказаний строк 426,296 тонн кукурудзи за ціною 4520,04 грн. за одну тонну з урахуванням ПДВ.

Призупинення відповідачем поставки позивачу кукурудзи за договором №0952/19 у зв`язку з існуючою заборгованістю позивача перед відповідачем за іншим договором №0898/19, про що відповідач повідомив позивача листом від 20.12.2019 №18, не відповідає умовам договору №0952/19 та вимогам ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України і не є притриманням у приведеному у ст. 594 Цивільного кодексу України значенні такого виду забезпечення виконання зобов`язання. Отож відповідач з вказаних підстав не мав права призупиняти виконання зобов`язання за договором №0952/19 щодо поставки позивачу кукурудзи.

Повідомлення відповідачем позивача листом від 20.12.2019 №18 про призупинення поставки кукурудзи за договором №0952/19 не є повідомленням відповідача про порушення чи про можливість порушення ним зобов`язання за цим договором у розумінні ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України, оскільки у цьому листі мова йде про порушення зобов`язання з договором №0898/19 саме позивачем, а не про порушення чи можливість порушення зобов`язання за договором №0952/19 відповідачем.

Порушення відповідачем господарського зобов`язання щодо поставки позивачу в установлений договором №0952/19 строк 426,296 тонн кукурудзи відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України і статей 224-226 Господарського кодексу України є підставою для застосування ТОВ "Комплекс Агромарс" до ТОВ "Еліт - оборона" такого виду як цивільно-правової, так і господарсько-правової відповідальності як відшкодування збитків.

Частина 3 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України допускають встановлення розміру збитків договором.

Свобода договору, як одна із загальних засад цивільного законодавства, а також ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачають можливість встановлення договором підстав і порядку застосування до правопорушників господарських санкцій, до яких згідно з ч. 2 ст. 217 цього ж Кодексу відноситься і відшкодування збитків.

Отож, виходячи із такої засади цивільного законодавства як свобода договору та вимог ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 216 і ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, сторони мали право встановити договором №0952/19 порядок визначення розміру завданих позивачу порушенням відповідачем зобов`язань за цим договором.

Пункт 8.7 договору №0952/19 і, зокрема, його підпункт 8.7.3 і є такою договірною умовою сторін про порядок визначення розміру збитків, завданих порушенням відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Визначення позивачем у розрахунку стягуваної суми збитків ринкової ціни кукурудзи, виходячи із середньої ціни на неї, визначеної за укладеними позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю Агрохім - Партнер" і Транс - Груп" договорами поставки від 14.04.2020 №066020 і №0665/20, відповідає умовам підпункту 8.7.3 пункту 8.7 договору №0952/19 та вимогам ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 225 Господарського кодексу України, тому доводи відповідача про неналежність і недопустимість цих договорів як доказів є помилковими.

Розрахунок позивача стягуваної суми збитків в розмірі 444400,00 грн. як за способом його виконання, так і арифметично є правильним.

Доводи відповідача, що право позивача на стягнення збитків за порушення відповідачем строків поставки кукурудзи виникає лише у разі відмови позивача від подальшого виконання відповідачем зобов`язань за договором №0952/19 не відповідають умовам п. 8.7 цього договору та вимогам ст. 615 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 193 та ч. 7 ст. 226 Господарського кодексу України.

Таким чином, у даному випадку є доведеними усі, необхідні для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, чотири елементи складу цивільного правопорушення, а саме:

протиправність поведінки відповідача, яка проявилася у порушенні ним своїх зобов`язань за договором №0952/19, а саме у не поставці позивачу в установлений цим договором строк 426,296 тонн кукурудзи;

наявність у позивача реальних збитків у сумі 444400,00 грн. як витрат позивача, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права шляхом оплати різниці між ринковою ціною кукурудзи станом на день подання позову і її ціною, передбаченою договором №0952/19;

причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками, оскільки останні є закономірним наслідком саме вказаного вище порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №0952/19;

вина відповідача, відсутності якої він не довів, оскільки не доказав, що ужив усі залежні від нього заходи щодо належного виконання своїх зобов`язань за договором №0952/19.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач за подання позову за платіжними дорученнями від 17.04.2020 №3380 сплатив 6666,00 грн. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.

Про інші судові витрати позивач не заявив.

Відповідач подав орієнтовний (попередній) розрахунок витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи, у сумі 15200,00 грн., проте доказів, передбачених ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження цих витрат для розподілу їх судом при ухваленні судового рішення відповідач суду не надав і представник відповідача про надання таких доказів після ухвалення у цій справі рішення в порядку ст. 221 цього ж Кодексу в судовому засіданні не заявив, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Судовий збір в сумі 6666,00 грн. покласти на відповідача.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Сіріус Агротрейд" (вул. Травнева, буд. 73, с. Городашівка, Тальнівський район, Черкаська область, 20431, код ЄДРПОУ 42542272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олам Україна" (вул. Рибальська, 22, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 33832039) - 444400,00 грн. (чотириста сорок чотири тисячі чотириста гривень 00 коп.) збитків та 6666,00 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 коп.) судового збору.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30 липня 2020 року.

СУДДЯ М.В. Дорошенко