Рішення

від 28.07.2020 по справі 826/17694/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року м. Київ № 826/17694/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот доГоловного управління ДПС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 22.08.2018 №0011501401, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот (далі - позивач, ТОВ Мартіні Шот ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011501401 від 22.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Бліц Профіт та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Ці документи були об`єктом дослідження та аналізу контролюючого органу і стосовно них жодних зауважень не надходило. Контрагент мав необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебував на обліку у органах податкової служби та мав свідоцтво платника податку на додану вартість. До того ж, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Також, позивач стверджує про безпідставність посилання контролюючого органу на судових рішень у кримінальному провадженні щодо службових осіб інших підприємств, оскільки нібито протизаконні дії вказаної в цьому судовому рішенні особи зовсім не стосуються фактичної діяльності підприємства-контрагента Позивача, в тому числі і здійснення взаємовідносин саме з Позивачем, тим більш, що як вбачається зі змісту цього судового рішення, первинна документація підприємства-контрагента позивача не досліджувалась, обставини, що слугували укладанню з позивачем відповідних угод та здійснення на їх виконання відповідних фінансово-господарських взаємовідносин також не досліджувались. На думку позивача, вказане рішення не містить висновків та оцінок правомірності угод контрагента позивача саме з позивачем, як і не містить висновків щодо легітимності первинних документів, складених за результатами господарських відносин саме з позивачем. Вказані в рішенні обставини не можуть свідчити про недійсність всіх укладених цим підприємством правочинів та оформлених бухгалтерських документів, оскільки такі обставини підлягають встановленню та доведенню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності так обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами - відсутня, а наслідком для податкового обліку в даному випадку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Бліц Профіт не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Документи, які складаються від імені службових осіб фіктивних підприємств, що зазначені вище, містять недостовірні відомості про нібито проведені даними підприємствами господарські операції, а операції з перерахування грошових коштів через рахунки підприємств з ознаками фіктивності здійснюються з метою прикриття незаконної діяльності. Оскільки вищезазначені підприємства створено з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства та не мали законних підстав для підписання документів підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій не є можливим. Окрім зазначеного, податковий орган наголошував на неможливості встановити ділову мету укладення договорів між позивачем та контрагентом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію подано представником відповідача клопотання від 30.11.2018 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДФС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Оскільки на день розгляду справи Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перебуває в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Питання Державної податкової служби , суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, дійшов висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) )

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Мартіні Шот з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Бліц Профіт за період березень 2016 року, за результатами перевірки складено акт від 31.07.2018 №516/26-15-14-01-05/38125107.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Мартіні Шот норм:

- п.44.1 та п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від14.12.2000 за №860/1453, пп.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2000 №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 246060,00 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 246060,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1 п. 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 227833,00 грн, в тому числі: за березень 2016 року на суму 227833 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не підтверджено проведення господарських операцій ТОВ Мартіні Шот з ТОВ Бліц Профіт за період березень 2016 року, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При цьому, з наданих до перевірки документів у сукупності, встановлено наступне: дефектність наданих ТОВ Мартіні Шот до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із ТОВ Бліц Профіт ; підписані невстановленими особами (підписані не встановленими особами опитування директора, головного бухгалтера ТОВ Бліц Профіт ; наявна інформація щодо опитування директора і головного бухгалтера ТОВ Бліц Профіт , які дали свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підставою для такого висновку, слугувала ухвала Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 757/76592/17-к, якою клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 Піяка К.Л. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст.205 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаний злочин - задоволено.

Згідно зазначеного судового рішення, ОСОБА_1 посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності і права власності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, 06.07.2015 перебуваючи у м. Київ, за грошову винагороду вирішив вчинити фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

У зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ Бліц Профіт .

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення, зокрема: №0011501401 від 22.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 227833,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи у розмірі 56958,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням № 29209/6/99-99-11-01-01-25 від 11.09.2018 про результати розгляду скарги ДФС України скаргу позивача задовольнила частково, скасовано податкове повідомлення- рішення №0011511401 від 22.08.2018 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0011501401 від 22.08.2018 - залишила без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом при вирішення спору по суті вираховується таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України №996-ХIV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, у відповідності до наведеної норми, первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, га підставі наявних у справі документів судом встановлено, що між ТОВ Мартіні Шот (Замовник) та ТОВ Бліц Профіт (Виконавець) було укладено договір від 14.03.2016 №1403, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити на належному рівні роботи, вказані в цьому договорі, та передати результати цих робіт, а Замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт та передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати робіт.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору, виконавець здійснює такі роботи: організація та технічне забезпечення процесу зйомки аудіовізуальних творів - 2 (два) рекламних відеоролика, під умовною назвою Сезон грецької кухні _1 та Сезон грецької кухні_2 хронометражем 7 (сім) секунд кожний з рекламою продукції під ТМ McDonald`s з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати виконаних робіт.

Пунктом 4.1.7 Договору передбачено, прийняття роботи що здійснено виконавцем не пізніше 24.03.2016, про що складається акт прийомки-здачі виконаних робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір від 14.03.2016 №1403, акт наданих послуг №249 від 24.03.2016, податкова накладна №113 від 24.03.2016, виписка по рахунку з 01.03.2016 по 30.04.2016.

Також, позивачем надано договір №14032016 від 14.03.2016 про виробництво і використання об`єктів права інтелектуальної власності укладений між ТОВ ТІБІДабл`юЕй Україна (Замовник) та ТОВ Мартіні Шот (Виконавець), на умовах та у порядку передбачених цим договором, виконавець зобов`язується, за завданням Замовника виконати роботи з виробництва (створення на замовлення аудіовізуальних творів - 2 (два) рекламних відеоролика, під умовною назвою Сезон грецької кухні _1 та Сезон грецької кухні_2 хронометражем 7 (сім) секунд кожний з рекламою продукції під ТМ McDonald`s , на основі наданого Замовником та затвердженого, з наступною передачею виключних майнових прав на ролики Замовнику, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір №14032016 від 14.03.2016 про виробництво і використання об`єктів права інтелектуальної власності, додаток №1 та №2 від 14.03.2016 до договору№14032016 від 14.03.2016, акт надання послуг №6 від 04.04.2016; податкові накладні №6 від 30.03.2016, №1 від 04.04.2016; виписка з рахунка.

Крім того, між ТОВ Мартіні Шот (Замовник) та ТОВ Бліц Профіт (Виконавець) було укладено договір від 19.02.2016 №1902, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити на належному рівні роботи, вказані в цьому договорі, та передати результати цих робіт, а Замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт та передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати робіт.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору, виконавець здійснює такі роботи: організація та технічне забезпечення процесу зйомки аудіовізуальних творів одного відеоролику з умовною назвою Мама-контроль , для реклами послуг під ТМ Наша ряба хронометражем 30 (тридцять) секунд, а також 1 (однієї) її короткої версії тривалістю 15 секунд з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати виконаних робіт.

Пунктом 4.1.7 Договору передбачено, прийняття роботи що здійснено виконавцем не пізніше 24.03.2016, про що складається акт прийомки-здачі виконаних робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір від 19.02.2016 №1902, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №155 від 14.03.2016, податкові накладні №19 від 11.03.2016 та №22 від 14.03.2016.

Також, позивачем надано договір №19022016 від 19.02.2016 про створення за замовленням аудіовізуального твору укладений між ПАТ Миронівський хлібопродукт (Замовник) та ТОВ Мартіні Шот (Виконавець), на умовах та у порядку передбачених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги з виготовлення одного відеоролику з умовною назвою Мама-контроль , для реклами послуг під ТМ Наша Ряба , хронометражем 30 секунд з музичним супроводом, озвучений українською мовою, а також однієї його короткої версії тривалістю 15 секунд; для подальшого використання у рекламі на Телебаченні в мережі Інтернет та у місцях продажів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір №19022016 від 19.02.2016 про створення за замовленням аудіовізуального твору, акт надання послуг №5 від 29.03.2016; податкові накладні №2 від 10.03.2016, №4 від 29.03.2016; виписка з рахунка.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного конкретного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом №1307 від 31.12.2015 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (у редакції чинній на час заповнення податкових накладних у спірних правовідносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 2 Порядку податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12).

Разом з тим, слід відзначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже контрагентів позивача не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов`язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів індивідуальної відповідальності платника, а також належної обачності , встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі Булвес АТ проти Болгарії від 22.01.2009, а також у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Згідно змісту акта перевірки, єдиною підставою для висновку, що між позивачем та контрагентом правовідносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, є посилання на те, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі №757/76592/17-к, клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаний злочин - задоволено. ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України на підставі ст.49 КК України звільнений, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017000000002367 від 24.07.2017 - закрито.

Згідно зазначеного рішення, ОСОБА_1 посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності і права власності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, 06.07.2015 перебуваючи у м. Київ, за грошову винагороду вирішив вчинити фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Разом з тим, вказане рішення не містить висновків та оцінок правомірності угод контрагента позивача, саме з позивачем, як не містить висновків щодо легітимності первинних документів, складених за результатами господарських відносин саме з позивачем.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наведене в сукупності вказує на не доведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень висновків, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа №816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа №826/17880/15), від 04.04.2018 (справа №№826/9295/16).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мартіні Шот задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0011501401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Мартіні Шот (код ЄДРПОУ 38125107, адреса: 01001 м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд.24-Б) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4271 (чотири тисячі двісті сімдесят одна) гривня 86 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська