Постанова

від 21.12.2020 по справі 826/17694/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17694/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Аліменка В.О.

суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартіні Шот" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартіні Шот" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011501401 від 22.08.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Бліц Профіт" підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що позивач правомірно відобразив результати господарських взаємовідносин з вказаним суб`єктом у своїй бухгалтерській та податковій звітності, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що операції позивача з ТОВ "Бліц Профіт" відображені лише на папері та є безтоварними, що по двом із зазначених контрагентів наявні вироки суду, якими встановлено фіктивність їх діяльності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мартіні Шот" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Бліц Профіт" за період березень 2016 року, за результатами перевірки складено акт від 31.07.2018 №516/26-15-14-01-05/38125107.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ "Мартіні Шот" норм:

- п.44.1 та п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від14.12.2000 за №860/1453, пп.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2000 №20, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 246060,00 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 246060,00 грн;

- п.44.1 ст.44, п. 198.1 п. 198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 227833,00 грн, в тому числі: за березень 2016 року на суму 227833 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не підтверджено проведення господарських операцій ТОВ "Мартіні Шот" з ТОВ "Бліц Профіт" за період березень 2016 року, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При цьому, з наданих до перевірки документів у сукупності, встановлено наступне: дефектність наданих ТОВ "Мартіні Шот" до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із ТОВ "Бліц Профіт"; підписані невстановленими особами (підписані не встановленими особами опитування директора, головного бухгалтера ТОВ "Бліц Профіт"; наявна інформація щодо опитування директора і головного бухгалтера ТОВ "Бліц Профіт", які дали свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Підставою для такого висновку, слугувала ухвала Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 у справі № 757/76592/17-к, якою клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №2 Піяка К.Л. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст.205 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаний злочин - задоволено.

Згідно зазначеного судового рішення, ОСОБА_1 посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності і права власності, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім`я " ОСОБА_2 " та іншими невстановленими особами, 06.07.2015 перебуваючи у м. Київ, за грошову винагороду вирішив вчинити фіктивне підприємництво, тобто придбання суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати діяльність, пов`язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, та в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності діяв усупереч законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

У зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Бліц Профіт".

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення, зокрема: №0011501401 від 22.08.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 227833,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції штрафи у розмірі 56958,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням № 29209/6/99-99-11-01-01-25 від 11.09.2018 про результати розгляду скарги ДФС України скаргу позивача задовольнила частково, скасовано податкове повідомлення- рішення №0011511401 від 22.08.2018 повністю, а податкове повідомлення-рішення №0011501401 від 22.08.2018 - залишила без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та обчислення податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що між ТОВ "Мартіні Шот" (Замовник) та ТОВ "Бліц Профіт" (Виконавець) було укладено договір від 14.03.2016 №1403, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити на належному рівні роботи, вказані в цьому договорі, та передати результати цих робіт, а Замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт та передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати робіт.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору, виконавець здійснює такі роботи: організація та технічне забезпечення процесу зйомки аудіовізуальних творів - 2 (два) рекламних відеоролика, під умовною назвою "Сезон грецької кухні _1" та "Сезон грецької кухні_2" хронометражем 7 (сім) секунд кожний з рекламою продукції під ТМ "McDonald`s" з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати виконаних робіт.

Пунктом 4.1.7 Договору передбачено, прийняття роботи що здійснено виконавцем не пізніше 24.03.2016, про що складається акт прийомки-здачі виконаних робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір від 14.03.2016 №1403, акт наданих послуг №249 від 24.03.2016, податкова накладна №113 від 24.03.2016, виписка по рахунку з 01.03.2016 по 30.04.2016.

Також, позивачем надано договір №14032016 від 14.03.2016 про виробництво і використання об`єктів права інтелектуальної власності укладений між ТОВ "ТІБІДабл`юЕй Україна" (Замовник) та ТОВ "Мартіні Шот" (Виконавець), на умовах та у порядку передбачених цим договором, виконавець зобов`язується, за завданням Замовника виконати роботи з виробництва (створення на замовлення аудіовізуальних творів - 2 (два) рекламних відеоролика, під умовною назвою "Сезон грецької кухні _1" та "Сезон грецької кухні_2" хронометражем 7 (сім) секунд кожний з рекламою продукції під ТМ "McDonald`s", на основі наданого Замовником та затвердженого, з наступною передачею виключних майнових прав на ролики Замовнику, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір №14032016 від 14.03.2016 про виробництво і використання об`єктів права інтелектуальної власності, додаток №1 та №2 від 14.03.2016 до договору№14032016 від 14.03.2016, акт надання послуг №6 від 04.04.2016; податкові накладні №6 від 30.03.2016, №1 від 04.04.2016; виписка з рахунка.

Крім того, між ТОВ "Мартіні Шот" (Замовник) та ТОВ "Бліц Профіт" (Виконавець) було укладено договір від 19.02.2016 №1902, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити на належному рівні роботи, вказані в цьому договорі, та передати результати цих робіт, а Замовник погоджується прийняти виконані роботи та виплатити виконавцеві винагороду за виконання робіт та передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати робіт.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору, виконавець здійснює такі роботи: організація та технічне забезпечення процесу зйомки аудіовізуальних творів одного відеоролику з умовною назвою "Мама-контроль", для реклами послуг під ТМ "Наша ряба" хронометражем 30 (тридцять) секунд, а також 1 (однієї) її короткої версії тривалістю 15 секунд з наступною передачею виключних майнових прав інтелектуальної власності на результати виконаних робіт.

Пунктом 4.1.7 Договору передбачено, прийняття роботи що здійснено виконавцем не пізніше 24.03.2016, про що складається акт прийомки-здачі виконаних робіт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір від 19.02.2016 №1902, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №155 від 14.03.2016, податкові накладні №19 від 11.03.2016 та №22 від 14.03.2016.

Також, позивачем надано договір №19022016 від 19.02.2016 про створення за замовленням аудіовізуального твору укладений між ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (Замовник) та ТОВ "Мартіні Шот" (Виконавець), на умовах та у порядку передбачених цим договором, виконавець зобов`язується надати послуги з виготовлення одного відеоролику з умовною назвою "Мама-контроль", для реклами послуг під ТМ "Наша Ряба", хронометражем 30 секунд з музичним супроводом, озвучений українською мовою, а також однієї його короткої версії тривалістю 15 секунд; для подальшого використання у рекламі на Телебаченні в мережі Інтернет та у місцях продажів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договір №19022016 від 19.02.2016 про створення за замовленням аудіовізуального твору, акт надання послуг №5 від 29.03.2016; податкові накладні №2 від 10.03.2016, №4 від 29.03.2016; виписка з рахунка.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного конкретного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Доводи апелянта про те, що судовим рішенням, а саме ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 р. № 757/76592/17-к, встановлено фіктивність господарської діяльності контрагента позивача ТОВ "Бліц Профіт", що за твердженням податкового органу, виключає товарність спірних операцій позивача з такими юридичними особами, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, дослідивши вказані судові рішення, колегія суддів встановила, що них не встановлено фіктивності безпосередньо операцій між позивачем і ТОВ "Бліц Профіт" у період, що є спірним у цій справі.

Крім того, відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним контрагентом мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі ""Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", від 10 березня 2010 року у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Крім того, надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і позивач не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.