Ухвала

від 30.07.2020 по справі 640/20907/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 липня 2020 року м. Київ №640/20907/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4, корп. 2, оф.225, код ЄДРПОУ 39844977) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому просить суд:

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №72277/39844977 від 31.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №220 від 20.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг №42537/3984497/2 від 12.11.2018 року про відмову у задоволенні скарги на рішення комісії Державної фіскальної служби України №972277/39844977 від 31.10.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" (ЄДРПОУ 39844977) за № 220 від 20.11.2017 в ЄРПН номер квитанції №9253047758.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2019 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТШРОТ задоволено частково; скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України №72277/39844977 від 31.10.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №220 від 20.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТШРОТ (ЄДРПОУ 39844977) за № 220 від 20.11.2017 в ЄРПН номер квитанції №9253047758, датою її фактичного подання; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТШРОТ (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4, корп. 2, оф.225, код ЄДРПОУ 39844977) судові витрати у розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

20.07.2020 через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11.10.2019 по справі №640/20907/18, яке мотивовано тим, що до цього часу податкова накладна № 220 від 20.11.2017 в ЄРПН не зареєстрована.

Розглянувши дане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до подання вказаної заяви не вчинялося дій щодо отримання виконавчого листа та пред`явлення його до примусового виконання.

Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТШРОТ" про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 11.10.2019 по справі №640/20907/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа