Постанова

від 30.07.2020 по справі 640/10413/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа №640/10413/19

адміністративне провадження №К/9901/2121/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельно - розважальний комплекс "Столиця" до Міністерства культури України про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства культури України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Безименна Н.В., Беспалов О.О.), -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельно - розважальний комплекс "Столиця" (далі - Товариство, позивач) звернулося з позовом до Міністерства культури України (далі - Міністерство, відповідач), в якому просило: - визнати протиправним та скасувати припис Міністерства від 01.03.2019 №5/10-5/74-19; - визнати протиправною та скасувати постанову від 16.05.2019 №23/10-5/74-19 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (далі - спірні припис та постанова).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 (головуючий суддя Амельохін В. В.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Міністерства культури України від 01.03.2019 №5/10-5/74-19. Визнано протиправною та скасовано постанову Міністерства культури України від 16.05.2019 №23/10-5/74-19 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство оскаржило його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 апеляційну скаргу Міністерства повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки представник відповідача не надала належним чином оформлених документів на підтвердження своїх повноважень.

5. Цією ж ухвалою апеляційний суд роз`яснив скаржнику право на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому КАС України.

6. 30.10.2019 відповідач повторно подав апеляційну скаргу, до якої додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що первинну апеляційну скаргу було подано в строки, встановлені КАС України, однак така була повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019. На думку скаржника, повернення первісної апеляційної скарги не позбавляло його права на повторне оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, при цьому, згідно з позицією Міністерства, строк апеляційного оскарження підлягав поновленню з огляду на звернення вдруге до апеляційного суду в межах тридцятиденного строку, обчисленого з моменту вручення копії ухвали про повернення попередньо поданої апеляційної скарги.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2019 у задоволенні клопотання Міністерства про поновлення строку апеляційного оскарження було відмовлено, оскільки вказані скаржником причини пропуску цього строку визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишено без руху і встановлено десятиденний з дня вручення копії ухвали строк, упродовж якого Міністерство мало право вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення.

8. 04.12.2019 до апеляційного суду надійшло клопотання Міністерства про поновлення строку на апеляційне оскарження, аргументоване тим, що суд, на переконання заявника, помилково пов`язує початок перебігу вказаного строку з датою отримання відповідачем копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, тоді як, на думку відповідача, такий строк слід відраховувати з дати отримання ним копії ухвали про повернення первинно поданої апеляційної скарги.

9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, про касаційний перегляд якої порушується питання, відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними й відповідач, усуваючи недоліки апеляційної скарги, не вказав інших підстав, які б могли зумовити поновлення вищезгаданого строку.

10. Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не навів у клопотанні жодних поважних причин, які об`єктивно (через незалежні від нього обставини) перешкоджали вчасному зверненню з апеляційною скаргою та які б пояснювали, зокрема, його зволікання терміном в один місяць із повторною подачею належним чином оформленої апеляційної скарги після отримання ним копії ухвали про повернення такої, а також давали підстави для висновку, що поновлення строку, у даному конкретному випадку, не суперечитиме принципу правової визначеності.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. На вищевказану ухвалу апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, в якій останній, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

12. Аргументуючи касаційну скаргу, Міністерство зазначає, що у даному випадку перебіг строку апеляційного оскарження слід відраховувати саме з дня отримання ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, а не з дати отримання рішення суду першої інстанції, як, на думку скаржника, помилково вказує колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в постановленій цим судом ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

13. У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечує та наполягає на законності та обґрунтованості постановленої апеляційним судом ухвали, щодо якої відповідачем порушується питання про касаційне оскарження.

14. Свою позицію позивач мотивує тим, що викладене у касаційній скарзі трактування норм процесуального права суперечить принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом, а також принципу юридичної визначеності. У підтримку наведеної аргументації позивач наголошує, що ухвала про повернення первісно поданої апеляційної скарги відповідачем не оскаржувалась, при цьому останнім, упродовж місяця з дня отримання копії вказаної ухвали апеляційного суду, не вчинялось жодних дій, спрямованих на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, а також не вказано жодних поважних причин об`єктивного і непереборного характеру, які б могли свідчити про наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

15. Посилаючись на вищевикладене, Товариство просить у задоволенні касаційної скарги Міністерства відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

16. У січні 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

18. Суддею-доповідачем в порядку, визначеному статтею 340 КАС України, проведено підготовчі дії й ухвалою Верховного Суду від 04.03.2020 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як вбачається з матеріалів справи, рішення Окружного адміністративного суду від 29.07.2019, ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, отримане Міністерством 02.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

20. 28.08.2019, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, відповідачем вперше було подано апеляційну скаргу, яка, однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 була повернута особі, яка її подала, на підставі положень пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

21. Зазначену вище ухвалу отримано відповідачем 30.09.2019 відповідно до наявного у матеріалах справи поштового повідомлення.

22. 30.10.2019 Міністерство вдруге подало апеляційну скаргу й, водночас, порушувало питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

23. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суд від 15.11.2019 у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження відмовлено, а повторно подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з огляду на неповажність вказаних Міністерством причин пропуску вищеназваного строку.

24. Відповідачу було встановлено десятиденний з дня вручення копії ухвали строк, упродовж якого особа, яка подала апеляційну скаргу, мала право зазначити інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

25. В подальшому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суд від 15.11.2019 у відкритті апеляційного провадження у справі відмовлено згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), колегія суддів зазначає наступне.

27. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

31. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

32. Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

33. Статтею 295 КАС України визначено, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

34. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

35. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

36. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

37. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

38. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач отримав копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції 02.08.2019.

39. 28.08.2019 Міністерство культури України звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/10413/19, яка повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019. Копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 про повернення апеляційної скарги відправлена судом 26.09.2019 та отримана відповідачем 30.09.2019 (Т.2 а.с.156).

40. 30.10.2019 Міністерство культури України повторно подало до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/10413/19. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що він вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019, проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту, оскільки суд дійшов висновку, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є достатнім та належним доказом наявності у підписанта апеляційної скарги відповідних повноважень (надано копію, засвідчену юристом Дзюбою І.Ю., однак не надано доказів на підтвердження наявності у цієї особи повноважень на засвідчення копій довіреностей, напис про засвідчення копії не містить дати засвідчення копії, його не скріплено відбитком печатки, на лицьовому боці у верхньому правому куті не проставлено відмітку Копія ).

41. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2019 визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Міністерством культури України; апеляційну скаргу Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/10413/19 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.

42. 04.12.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання скаржника (вх. № 44159 від 04.12.2019), в якому він просить поновити строк на апеляційне оскарження, зазначаючи, що суд помилково пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з датою отримання апелянтом копії оскаржуваного рішення, оскільки, на думку апелянта, такий строк слід відраховувати з дати отримання ним копії ухвали про повернення його первинної апеляційної скарги, оскільки такої позиції притримується Верховний Суд в ухвалі від 12.06.2019 у справі № 813/2405/18 та у зв`язку з тим, що немає встановленого обов`язку апелянта на подання повторної апеляційної скарги в межах 30-денного строку, встановленого ч. 2 ст. 295 КАС України.

43. Судом апеляційної інстанції підстави, вказані відповідачем у клопотанні про поновлення строку визнані неповажними, та ухвалою від 10.12.2019 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача.

44. З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду, з огляду на наступне.

45. Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції тієї обставини, що вперше апеляційну скаргу подано відповідачем в межах строків визначених ст. 295 КАС України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

46. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 апеляційну скаргу Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/10413/19 повернуто, оскільки суд дійшов висновку, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є достатнім та належним доказом наявності у підписанта апеляційної скарги відповідних повноважень (надано копію, засвідчену юристом Дзюбою І.Ю., однак не надано доказів на підтвердження наявності у цієї особи повноважень на засвідчення копій довіреностей, напис про засвідчення копії не містить дати засвідчення копії, його не скріплено відбитком печатки, на лицьовому боці у верхньому правому куті не проставлено відмітку Копія ).

47. Вказана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.

48. З огляду на наведене, якщо учасники справи вбачали порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про непідтвердження належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу, своїх повноважень, вони мали право оскаржити вказану ухвалу у касаційному порядку. Натомість відповідних дій ними вчинено не було, а було подано апеляційну скаргу повторно, що у свою чергу свідчило про їх згоду з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

49. Разом з тим, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що вперше апеляційну скаргу відповідачу повернуто у зв`язку з непідтвердженням належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу своїх повноважень, що не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнятою судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення від 29.07.2019.

50. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 808/1726/18, від 29.08.2019 у справі № 362/2939/16-а.

51. Колегія суддів наголошує, що Шостий апеляційний адміністративний суд, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження та постановляючи ухвалу від 10.12.2019, не наділений повноваженнями надавати оцінку правильності дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 23.09.2019 про повернення апеляційної скарги з наведених вище підстав, а відтак не надавав оцінку таким, а лише брав до уваги той факт, що така набрала законної сили.

52. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

53. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

54. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

55. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

56. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від відповідача унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

57. З огляду на викладене, а також те, що повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, та на момент повторного подання апеляційної скарги рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 набрало законної сили, судом апеляційної інстанції посилання скаржника на неможливість повторного подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк визнано необґрунтованими, оскільки первинна апеляційна скарга на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 повернута, у зв`язку з непідтвердженням належним чином особою, яка подала апеляційну скаргу своїх повноважень, відтак особа, яка подала апеляційну скаргу, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

58. Отже, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

59. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 808/1726/18, від 29.08.2019 у справі № 362/2939/16-а.

60. Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк.

61. Відповідач у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

62. Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги.

63. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

64. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

65. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

66. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

67. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Міністерства культури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 640/10413/19.

68. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів.

69. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

70. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

71. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

72. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

73. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України , заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

74. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

75. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

76. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

77. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

78. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін.

79. Оскільки колегія суддів залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства культури України залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій