Постанова

від 15.07.2020 по справі 2-1964/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1964/11

провадження № 61-3389св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк ,

відповідачі : ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Комп`ютерні системи ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк

(далі - ПАТ УкрСиббанк ) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютерні системи (далі - ТОВ Комп`ютерні системи ) про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі -

АКІБ УкрСиббанк ), назву якого змінено на ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 175 000 дол. США, а останній зобов`язався повернути кредит до 16 травня 2018 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

АКІБ УкрСиббанк і ТОВ Комп`ютерні системи укладено договір поруки від 17 травня 2007 року.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість у розмірі 1 314 391,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 148 470,09 дол. США, що еквівалентно 1 187 716,18 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 14 588,30 дол. США, що еквівалентно 116 702,02 грн; пеня - 1 246,72 дол. США, що еквівалентно 9 973,41 дол. США .

Між ПАТ УкрСиббанк та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, зокрема за вищевказаним кредитним та забезпечувальним договорами.

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 19 квітня 2012 року залучено до участі у справі ПАТ Дельта Банк як правонаступника позивача - ПАТ УкрСиббанк .

На підставі викладеного ПАТ Дельта Банк просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ТОВ Комп`ютерні системи заборгованість за кредитним договором від 17 травня 2007 року у розмірі 1 314 391,16 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 червня 2012 року (в складі судді Решетніка М. О.) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 і ТОВ Комп`ютерні системи солідарно на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором

від 17 травня 2007 року у розмірі 1 314 391,16 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 187 716,18 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 116 702,02 грн; пеня - 9 973,41 дол. США, судові витрати - 1 820 грн, а всього - 1 316 211,16 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, проте позичальник свої кредитні зобов`язання, забезпечені порукою ТОВ Комп`ютерні системи , не виконав, тому виникла заборгованість, яка і підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року (в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.) заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Провадження у справі в частині вимог ПАТ УкрСиббанк до

ТОВ Комп`ютерні системи про стягнення заборгованості закрито.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вимоги до ОСОБА_1 є недоведеними, оскільки ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року про витребування доказів позивачем належним чином не виконана, а у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заявлених вимог. Закриваючи провадження в часті вимог до ТОВ Комп`ютерні системи , апеляційний суд зазначав про порушення правил об`єднання в одне провадження вимог, розгляд яких провадиться за правилами іншого судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року (в складі колегії суддів: Кузнєцова В. О., Євграфової Є. П., Кадєтової О. В., Карпенко С. О.,

Мостової Г. І.) рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 21 листопада 2016 року в частині вирішення позову ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року в частині вирішення позову ПАТ Дельта Банк до

ТОВ Комп`ютерні системи про стягнення заборгованості залишено без змін.

Ухвала касаційного суду мотивована тим, що апеляційний суд не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки місцевого суду щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредиту та сплати належних відсотків; не встановив і не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів, що були надані у суді першої інстанції, або в дослідженні яких доказів було неправомірно відмовлено; не визначився з тим, яку норму матеріального права суд неправильно застосував.

Зазначаючи, що позивачем належним чином не виконана ухвала суду про надання детального розрахунку заборгованості, апеляційний суд висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості не спростував, не звернув уваги на те, що відсутність заборгованості, неналежне виконання банком зобов`язань з надання кредитних коштів відповідачем не доводилася; обставинам звернення ОСОБА_1 з позовом до банку про зміну умов кредитного договору, в якому зазначається про отримані суми кредиту, оцінки не надав та безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Разом з тим, касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження щодо вимог ПАТ УкрСиббанк до

ТОВ Комп`ютерні системи про стягнення заборгованості.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року заочне рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 11 червня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволені позовних вимог ПАТ Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд позбавлений можливості встановити суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 17 травня 2007 року, оскільки у матеріалах справи відсутня інформація щодо нарахування заборгованості за вказаним договором у період з 01 червня 2007 року до 19 грудня 2011 року, що має суттєве значення для визначення розміру боргових зобов`язань позичальника перед банком.

Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки банком не надано розрахунок заборгованості за кредитним договором з врахуванням отриманих позичальником грошових сум відповідно до заяв про видачу готівки, з врахуванням сплачених коштів

у рахунок погашення заборгованості та з відображенням нарахування заборгованості з 01 червня 2007 року до 19 грудня 2011 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк Кадирова В. В. просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, тому станом на 19 лютого 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 1 314 391,16 грн. Разом з тим,

ПАТ Дельта Банк у визначений законом спосіб набуло право вимоги за кредитним договором, тому має право на стягнення вищевказаної суми.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивач не довів належним чином заявлені у справі вимоги. Так, на виконання ухвали суду позивач надав розрахунок заборгованості за період з 19 січня 2011 року до 12 листопада 2018 року, тобто з моменту передачі прав вимоги за кредитами від ПАТ УкрСиббанк до ПАТ Дельта Банк , в якому вказано, що станом на 19 січня 2011 року за позичальником вже існувала заборгованість у розмірі 38 444,09 дол. США та нараховані відсотки - 55 632,64 дол. США. Станом на 12 листопада 2018 року загальна заборгованість становила 13 490 657,82 грн, з якої тіло кредиту -

148 470,09 дол. США, відсотки - 268 673,73 дол. США, пеня -

1 855 832,15 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку висновку, що позивач не виконав ухвалу суду, оскільки останній подав до матеріалів справи розгорнутий розрахунок.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.

23 травня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 травня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк , на назву якого змінено на ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 175 000 дол. США, останній зобов`язався повернути кредит до 16 травня 2018 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

АКІБ УкрСиббанк і ТОВ Комп`ютерні системи укладено договір поруки від 17 травня 2007 року.

Між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, зокрема за вищевказаним кредитним та забезпечувальним договорами.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого банком розрахунку станом на 19 лютого 2010 року становить 1 314 391,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 148 470,09 дол. США, що еквівалентно 1 187 716,18 грн; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 14 588,30 дол. США, що еквівалентно 116 702,02 грн; пеня - 1 246,72 дол. США, що еквівалентно 9 973,41 дол. США.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня

2015 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо виконання ОСОБА_1 підпису у заявках про видачу готівки, а саме: заявках від 01 червня

2007 року № 25, від 31 січня 2008 року № 13, від 06 березня 2008 року № 22, від 11 березня 2008 року № 45, від 17 березня 2008 року № 29, від 19 березня 2008 року № 13, від 27 березня 2008 року № 26, від 28 березня 2008 року

№ 25, від 17 квітня 2008 року № 29, від 12 квітня 2008 року № 15,

від 18 серпня 2008 року № 31, від 19 серпня 2008 року № 29, в графі Підпис отримувача .

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 08 червня 2015 року від імені ОСОБА_1 в графі Підпис отримувача наступних документів: заяви на видачу готівки від 31 січня 2008 року № 13, заяви на видачу готівки від 06 березня 2008 року № 22, заяви на видачу готівки

від 11 березня 2008 року № 43, заяви на видачу готівки від 17 березня

2008 року № 29, заяви на видачу готівки від 19 березня 2008 року № 13 - виконані самим ОСОБА_1 .

Підписи від імені ОСОБА_1 в графі Підпис отримувача у заявах на видачу готівки від 27 березня 2008 року № 26, від 14 квітня 2008 року № 29, від 18 серпня 2008 року № 31, від 19 серпня 2008 року № 29 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня

2015 року призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо виконання ОСОБА_1 підпису у заявах на видачу готівки від 10 квітня 2008 року № 48, від 28 березня 2008 року

№ 20; від 31 січня 2008 року № 13, в графі Підпис отримувача .

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 25 травня

2016 року підписи від імені ОСОБА_1 в графі Підпис отримувача заяви на видачу готівки від 31 серпня 2008 року № 13, заяви на видачу готівки від 28 березня 2008 року № 20, заяви на видачу готівки від 10 квітня 2008 року № 17 та заяви на видачу готівки від 10 квітня 2008 року № 48 - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням його справжнього підпису.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня

2016 року зобов`язано ПАТ Дельта Банк надати детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 17 травня 2007 року, укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 , з урахуванням двох висновків судових почеркознавчих експертиз від 08 червня 2015 року та від 25 травня 2016 року.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року ПАТ Дельта Банк надало розрахунок заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2007 року станом

на 10 серпня 2016 року. Вказаний розрахунок зроблено за період з 19 грудня 2011 року до 10 серпня 2016 року (том 2 а. с. 89-92).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня

2018 року витребувано у ПАТ Дельта Банк детальний розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту

від 17 травня 2007 року, укладеного між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 , із зазначенням всіх складових заборгованості, а саме: поточної та простроченої суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування ним та детальний розрахунок пені.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду ПАТ Дельта Банк надало розрахунок заборгованості за кредитним договором від 17 травня

2007 року станом на 12 листопада 2018 року. Вказаний розрахунок зроблено за період з 19 грудня 2011 року до 12 листопада 2018 року (том 2

а. с. 229-232).

Відповідно до останнього наданого банком розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 12 листопада 2018 року становить 13 490 657,82 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 148 470,09 дол. США, що еквівалентно 4 141 074,45 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 268 673,73 дол. США, що еквівалентно 7 493 751,22 грн, пеня - 1 855 832,15 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості станом

на 19 лютого 2010 року за кредитним договором, укладеним між

АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ПАТ Дельта Банк відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині третій статті 12 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судом апеляційної інстанцій).

Звертаючись до суду з вимогами, позивач вказував, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у визначеному договором розмірі, проте позичальник не виконав свої зобов`язання, тому станом на 19 лютого

2010 року виникла заборгованість у розмірі 1 314 391,16 грн.

ОСОБА_1 заперечував проти отримання кредитних коштів у розмірі, який зазначений позивачем.

З метою встановлення дійсних обставин справи, зокрема отримання позичальником кредитних коштів, у справі за клопотанням відповідача були призначені експертизи.

За результатом проведених у справі експертиз встановлено, що ОСОБА_1 не підписував заяви на видачу готівки від 31 серпня

2008 року № 13, від 10 квітня 2008 року № 17, від 28 березня 2008 року № 20, від 27 березня 2008 року № 26, від 14 квітня 2008 року № 29, від 18 серпня 2008 року № 31, від 10 квітня 2008 року № 48, від 19 серпня 2008 року № 29.

Оскільки у розрахунок заборгованості, який доданий до позовної заяви, було включено суми за вищевказаними заявами, які позичальник не підписував, то апеляційним судом двічі витребовувалося у кредитора належний розрахунок боргу з урахуванням двох висновків судових почеркознавчих експертиз та із зазначенням всіх складових заборгованості станом на дату утворення боргу.

На виконання вимог суду банк надавав до матеріалів справи розрахунки заборгованості за кредитним договором, проте вони проведені поза межами визначеного у позовній заяві періоду. Так, у позовній заяві, яка не була уточнена та змінена, заявлено вимоги про стягнення заборгованості станом на 19 лютого 2010 року, а подані на виконання ухвал суду апеляційної інстанції розрахунки зроблені за період з 19 грудня 2011 року до 10 серпня 2016 року, а також за період з 19 грудня 2011 року до 12 листопада 2018 року.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суди встановили, що позичальник належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач не подав до суду належного та допустимого розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 19 лютого 2010 року з урахуванням проведених у справі експертиз, якими встановлено, що позичальник не підписував вісім заяв на видачу готівки, на які, зокрема, посилався позивач у позовній заяві як на одну з підстав заявлених вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, норми процесуального права покладають на позивача обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

ПАТ Дельта Банк зазначало, що отримало право вимоги за кредитом відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року та надало розрахунок заборгованості, яка виникла після отримання ним права вимоги за вищевказаним правочином, а саме з 19 грудня 2011 року. Разом з тим, заявлений до стягнення боргу у розмірі 1 314 391,16 грн, відповідно до позовної заяви, виник станом на 19 лютого 2010 року, проте належного та обґрунтованого розрахунку цього боргу у матеріалах справи немає.

Отже, ПАТ Дельта Банк не довело заявлені у справі вимоги, зокрема розмір заборгованості за кредитним договором станом на 19 лютого

2010 року, належними та допустимими доказами.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Таку обставину необхідно доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний. Певна обставина не може вважатися доведеної, якщо інша сторона її не спростовує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки банком не надано розрахунок заборгованості за кредитним договором з врахуванням отриманих позичальником грошових сум відповідно до підписаних останнім заяв про видачу готівки, з врахуванням сплачених коштів у рахунок погашення заборгованості.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, тому

станом на 19 лютого 2010 року утворилась заборгованість у розмірі

1 314 391,16 грн, оскільки банк не подав до суду належних доказів існування такого боргу та розміру заборгованості у зазначений у позовній заяві період.

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на подані до суду розрахунки заборгованості, в яких зазначено, зокрема, заборгованість станом на 19 січня 2011 року, оскільки у позовній заяві завлено вимоги про стягнення заборгованості станом на 19 лютого 2010 року, а суд відповідно до норм ЦПК України не може вийти за межі позовних вимог.

Доводи касаційної скарги, що апеляційний суд в ухвалі про витребування доказів помилково не зазначив період, за який необхідно надати розрахунок заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки межі заявлених вимог (предмет спору, розмір боргу, його складові та період нарахування заборгованості) визначено у позові, саме на позивача покладено обов`язок довести позовні вимоги, а враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений права (можливості) вийти за межі заявлених вимог, зокрема стягнути заборгованість за період, який не визначений позивачем. Банк не міг не знати змісту позовних вимог, тому зобов`язаний був надати розрахунок заборгованості у межах заявлених вимог.

При цьому, банк не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 травня

2007 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди

з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства Дельта Банк Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська

С. П. Штелик