Ухвала

від 23.07.2020 по справі 759/20889/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/3784/2020 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року,

за участю:

представника особи, в інтересах

якої поданого скаргу ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000284 від 30.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Накладено арешт на земельні ділянки: площею 1,96 га з кадастровим номером3222457400:04:002:5014 по АДРЕСА_1 ;площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 по АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 01.12.2012 Фастівським РВ управління ДМС України в Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом позбавлення права на їх відчуження та розпорядження будь-яким чином.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 , - адвокат ОСОБА_7 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.12.2018 року у справі № 759/20889/18 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000284 від 30.08.2018 року, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що дана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, прийнята із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України.

Також апелянт зазначає, що не наведено жодних доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів, оскільки а ні в клопотанні слідчого, а ні в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містить зазначене майно, а також яким чином вказане майно могло бути використане, як знаряддя вчинення злочину, тому встановлення відповідності майна критеріям, визначених в ст. 98 КПК України, є помилковим.

Крім того апелянт зазначає, що злочин передбачений ч. 2 ст. 364 КК України відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким, та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців, проте, станом 07.07.2020 строк досудового розслідування кримінального провадження за №42018110000000284 від 30.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України складає 30 місяців.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без участі власника майна, тому в даному випадку строк обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, проте виконувачем обов`язків начальника управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави у судах прокуратури Київської області ОСОБА_10 , надіслано лист, що прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , перебуває у відпустці, тому останній просить відкласти судовий розгляд апеляційної скарги. Перевіривши дане клопотання та матеріали клопотання про арешт майна, колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні підстави для відкладення судового розгляду з огляду на те, що у кримінальному провадженні № 42018110000000284 від 30.08.2020, є призначена група прокурорів, які підтримують державне обвинувачення та уповноважені для прийняття участі у судовому засіданні, тому та обставина, що прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , перебуває у відпустці, не є підставою для відкладення апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 26.12.2018 року було постановлено без виклику власника майна та його представника, тобто без виклику особи, яка її оскаржує, копію даної ухвали, як вбачається з матеріалів справи не направлено останнім, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор не дотрималися.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, Слідчим управлінням ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018110000000284 від 30.08.2018, зареєстрованому за ч. 2 ст. 364 КК України, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань - за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ГУ Держземагентства у Київській області, які діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для керівників і власників КП «Білоцерківський домобудівельний комбінат» (ЄДРПОУ 13724521) і ТОВ «КП «Білоцерківський домобудівельний комбінат» (ЄДРПОУ 35784967), використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, завдали шкоду державним інтересам, спричинивши тяжкі наслідки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Головного управління Держземагентства у Київській області, зловживаючи владою та своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та вимогам ст.ст. 13, 116, 141, 142 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 318-р «Деякі питання збереження об`єктів державної власності», ст.ст. 65, 66 Господарського кодексу України, з метою одержання неправомірної вигоди у вигляді земельних ділянок на користь третіх осіб, а саме власників і керівників КП "Білоцерківський ДБК" і ТОВ "КП "Білоцерківський ДБК" та фізичних осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , прийняли накази про припинення права постійного користування землею Державного підприємства «ДГ «Новосілки» Інституту садівництва НААН, площею 9,8 га, що посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії І-КВ №001208, та про відведення у приватну власність фізичних осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , земель які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, що завдало шкоди інтересам держави та спричинило тяжкі наслідки.Тобто земельна ділянка загальною площею 9,8 га, яку вивели із постійного користування ДП ДГ «Новосілки» була розділена на 5земельних ділянок, кожна розміром по 1,96 га. та привласнена третіми особами. 30.12.2014, згідно договорів купівлі-продажу посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_16 , земельні ділянки незаконно переходять у власність ТОВ «КП Білоцерківський ДБК»,яке на підставі рішення Чабанівської селищної ради від 23.03.2017 № 556 змінило цільове призначення земель для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків та за договорами купівлі-продажу від 06.04.2017, 23.06.2017 продало їх ОСОБА_6 .

Слідством встановлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 18.05.2018 ОСОБА_6 видано дозвіл № ІУ 113181380419 на будівництво багатоповерхової житлової забудови по АДРЕСА_3 , 2а, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 , генеральним підрядником якого є ТОВ «Приватна будівельна компанія «Новобуд».

Під час проведення 06.12.2018 огляду місця події на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22.11.2018 № 759/18787/18 встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222457400:04:002:5014, 3222457400:04:002:5015, 3222457400:04:002:5016, 3222457400:04:002:5017, 3222457400:04:002:5018 проводяться будівельні роботи. Зокрема, збудовано будівлю з 10-ти і 8-ми поверхів у формі літери «Г». Також зведено по одному поверху у двох будівлях та влаштовано фундамент ще на дві будівлі. На території земельних ділянок працювали баштові крани та автокрани, інша будівельна техніка. Окрім цього, будівельні роботи проводили близько 50 працівниківТОВ «Приватна будівельна компанія «Новобуд».

У зв`язку з цим, постановою слідчого у зазначеному кримінальному провадженні земельні ділянки з кадастровими номерами3222457400:04:002:5014, 3222457400:04:002:5015, 3222457400:04:002:5016, 3222457400:04:002:5017, 3222457400:04:002:5018 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

26.12.2018 слідчий СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000284 від 30.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, в якому слідчий просив накласти арешт на земельні ділянки: площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 по АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 ; заборонити будь-яке будівництво на земельних ділянках: площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 по АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 .

26.12.2018 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва клопотання слідчого про арешт майна було задоволено частково.

Разом з тим, дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до помилкового висновку про необхідність в накладенні арешту на вказане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому, посилання слідчого судді на ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту на майно, те, що майно є доказом злочину та його арешт необхідний з метою збереження речових доказів, не містить під собою правового підґрунтя. Оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивовано, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Окрім цього, слідчий суддя накладаючи арешт на майно не встановив обставин за якими мета викладена у клопотанні слідчого, а саме накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів підтверджується та співвідноситься з матеріалами справи, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Зокрема, земельні ділянки у встановленому порядку не визнані органом досудового розслідування речовими доказом у кримінальному провадженні, тобто в матеріалах судового провадження відсутня відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання їх речовим доказом, то в даному випадку не може ставитися питання про накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, виходячи з того, що при цьому нівелюється мета накладення на них арешту, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Тому колегія суддів ставиться критично до посилання у клопотанні так у ухвалі слідчого судді, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457400:04:002:5014, 3222457400:04:002:5015, 3222457400:04:002:5016, 3222457400:04:002:5017, 3222457400:04:002:5018 постановою слідчого у зазначеному кримінальному провадженні визнано речовими доказами, оскільки в матеріалах судового провадження відсутня дана постанова органу досудового розслідування.

Разом з тим, як вважає колегія суддів, стороною обвинувачення не надано достовірних даних того, що земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_6 мають ознаки речового доказу та відповідають критеріям ст. 98 КПК України, тому посилання слідчого судді на дану обставину є безпідставним.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на майно винесена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що земельні ділянки, власником яких є ОСОБА_6 , мають важливе доказове значення для кримінального провадження, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, хоча в клопотанні слідчий вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні, але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому колегія суддів вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною як в клопотанні слідчого з доданими до нього матеріалами, так і в ухвалі слідчого судді.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки ні слідчим та прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.ч. 1, 2ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власників майна та/або їх представників, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, а лише послався на ч. 2 ст. 172 КПК України.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що розгляд клопотання слідчого було проведено з порушенням права власника майна на захист.

Також слід зауважити, що слідчим суддею не враховано вимоги ст. 64-2 КПК України, з якої слідує, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися прокурор, а не слідчий, як у даному випадку.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту, однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,376, 404,405,407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000284 від 30.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Накладено арешт на земельні ділянки: площею 1,96 га з кадастровим номером3222457400:04:002:5014 по АДРЕСА_1 ;площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 по АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 01.12.2012 Фастівським РВ управління ДМС України в Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), шляхом позбавлення права на їх відчуження та розпорядження будь-яким чином, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018110000000284 від 30.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме, про накладення арешту на земельні ділянки: площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5014 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5015 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5016 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5017 по АДРЕСА_1 ; площею 1,96 га з кадастровим номером 3222457400:04:002:5018 по АДРЕСА_1 , які належать на праві приватної власності ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 01.12.2012 Фастівським РВ управління ДМС України в Київській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), із заборонною будь-якого будівництва на земельних ділянках, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4