Постанова

від 29.07.2020 по справі 761/37413/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ

Справа №761/37413/18

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство Доміно Тур-7

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Новак Наталією Юріївною на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Мальцева Д.О. 02 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договором позики, -

Справа №761/37413/18 № апеляційного провадження:22-ц/824/9371/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Мальцев Д.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Новак Н.Ю. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Доміно Тур- 7 , згідно з яким, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог від 21.11.2019 року, просила суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства Доміно Тур - 7 на користь ОСОБА_1 112 800 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики разом з процентами (винагородою) за користування позикою; 54 340 грн. 32 коп. - проценти від суми позики у розмірі облікової ставки НБУ; 10 503 грн. 39 коп. - три проценти річних за прострочення виконання зобов`язань; 37 788 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, а всього - 215 431 грн. 71 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протягом жовтня 2016 року позивач надавав ПрАТ Доміно Тур-7 грошові кошти у позику на загальну суму 81 900 грн. 00 коп., а саме: 05.10.2016 року позивач передав директору ПрАТ Доміно Тур-7 ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 39 000 грн. 00 коп. з умовою повернення позики разом з 10 % від цієї суми у якості відсотків за користування коштами у строк до 15.10.2016 року; 15.10.2016 року позивач передав директору ПрАТ Доміно Тур-7 ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 42 900 грн. 00 коп. з умовою повернення суми позики разом з винагородою за користування грошовими коштами у розмірі 27 000 грн. 00 коп. у строку до 20102016 року.

При цьому, на підтвердження передачі грошових коштів та зобов`язання їх повернути з оплатою користування ними ОСОБА_2 , діючи у якості директора відповідача, оформила та передала позивачу Квитанцію № 98/10-16 до прибуткового касового ордеру від імені ПП Доміно Тур-7 та Квитанцію № 218/10-16 до прибуткового касового ордеру від імені ПП Доміно Тур-7 від імені ПП Доміно Тур-7 .

Вказує, що, незважаючи на повне виконання ним своїх зобов`язань щодо надання відповідачу обумовленої суми грошових коштів, останній свої зобов`язання за договорами не виконав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договором позики.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Новак Н.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду винесено з істотним порушенням вимог процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Після укладення договору позики всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15.

При цьому, згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом України в постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Крім того, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обгрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

На підтвердження існування між сторонами договірних відносин на підставі договору позики, позивачем надано до суду Квитанцію № 98/10-16 до прибуткового касового ордеру від імені ПП Доміно Тур-7 та Квитанцію № 218/10-16 до прибуткового касового ордеру від імені ПП Доміно Тур-7 від імені ПП Доміно Тур-7 .

Однак, в розумінні вищенаведених положень законодавства, вказані документи не можуть вважатися належним та допустимим доказом, які б підтверджували наявність між сторонами правовідносин, що виникають з договору позики, й відповідно зобов`язання відповідача повернути грошові кошти, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних документів, останні не містять зобов`язання відповідача їх повернути, а зводяться лише до того, що позивач в певні дні здійснив поповнення обігових коштів відповідача.

При цьому, доказів на підтвердження укладення між сторонами інших правочинів, які передбачали б підстави понесення відповідачем відповідальності за невиконання договірних умов, матеріали справи не містять.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не було надано жодних доказів, які мали б підтвердити факт виникнення між сторонами цивільно-правових відносин з підстав, визначених у статті 11 ЦК України, що зумовлювало б настання правових наслідків зобов`язального характеру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Новак Наталією Юріївною - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2020 року - залишити без змін

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна