Постанова

від 22.07.2020 по справі 622/85/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 липня 2020 року

м. Харків

справа № 622/85/19

провадження № 22-ц/818/2558/20

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійснимз апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року, у складі судді Чернової О.В.., в залі суду в м. Золочів,

встановив :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 448 182,26 грн. та судовий збір.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 27 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір №2711 про надання безпроцентної позики. Згідно умов договору позики №2711, позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернути позику в термін, визначений договором. Згідно договору позики розмір позики складає 140000,00 грн., що є еквівалентом 17515,33 доларів США за офіційним курсом НБУ 7,9930 грн. за один долар США, на день укладення договору. Згідно п.4 та п.5 договору позики №2711 позика надається шляхом видачі готівкових коштів позичальнику під час підписання сторонами цього Договору і підписання цього Договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, зазначеній в п.3 цього Договору. Згідно п.6 Договору позики №2711 термін повернення позики складає 48 календарних місяців, починаючи з 27.11.2012 року або на першу вимогу позикодавця, в залежності від того, яка подія станеться раніше. Сума, яка належить поверненню позикодавцеві, буде складати гривневий еквівалент 17515,33 доларів США за курсом НБУ на день повернення суми позики. Таким чином, відповідач зобов`язана повернути суму позики до 27.11.2016 року, але до цього часу її не повернула, у зв`язку з чим позивач і звертається до суду за захистом своїх порушених прав. Договором позики №2711 встановлено, що сума, яка належить поверненню позикодавцеві, буде складати гривневий еквівалент 17515,33 доларів США за курсом НБУ на день повернення суми позики, що складає 448182,26 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача, а також судовий збір в сумі 4481,82 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов, в якому просила суд визнати недійсним договір позики №2711 від 22.11.2012 року, сторонами якого є позикодавець - ОСОБА_1 та позичальник - ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона договір позики №2711 від 27 листопада 2012 року не укладала та не підписувала, грошових коштів не отримувала, жодної розписки не складала та не підписувала, підписи виконані невідомою особою. ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 вчинив дані незаконні дії з метою заволодіння земельною ділянкою позивача (кадастровий номер 6322680500:02:000:0282), яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно державного акту.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 27.11.2012 року в сумі 448 182, 26 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4481, 82 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Звертає увагу на те, що у розписці та договорі про надання безпроцентної позикик передбачена різна сума грошових коштів, визначених у еквіваленті 17515, 33 доларів США (у договорі) та 17500 доларів США ( у розписці). Вважає, що суперечність у визначенні однієї суми в договорі, а іншої у розписці викликає сумнів щодо їх пов`язаності, а тим більш про дійсність вищевказаних договору та розписки. Наголошує, що даний правочин є таким, що спрямований на незаконне відчуження об`єкта права власності українського народу - землі як основного національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, відповідно до цього, даний правочин є недійсним.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України . Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України .

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України .

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 27 листопада 2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений у письмовій формі договір №2711 про надання безпроцентної позики (а.с. 188-189).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов`язується повернути позику в термін, визначений цим договором (п.1 Договору).

Розмір позики складає 140 000, 00 грн., що є еквівалентом 17515,33 доларів США за офіційним курсом НБУ (7,9930 грн. за один долар США) на день укладення договору (п.3 Договору).

Позика надається шляхом видачі готівкових коштів Позичальнику під час підписання Сторонами цього Договору (п. 4 Договору).

Підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця грошових коштів в сумі, зазначеній в п.3 цього Договору (п. 5 Договору).

Термін повернення позики складає 48 календарних місяців, починаючи з 27.11.2012 року або на першу вимогу Позикодавця, в залежності від того, яка подія станеться раніше. Сума. Яка належить поверненню Позикодавцеві, буде складати гривневий еквівалент 17515,33 доларів США за курсом НБУ на день повернення суми позики (п.6 Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначені цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п.7 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання Договору та передані грошових коштів Позичальнику і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.10 Договору).

У разі відміни мораторію на продаж, чи іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення до закінчення строку цього Договору. Між сторонами може бути укладений Договір відчуження (купівлі-продажу чи інший згідно чинного законодавства) земельної ділянки площею 9,9797 га, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області та яка належить позичальнику згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ХР №037204. У цьому випадку сума позики буде вважатися оплатою за вищевказану земельну ділянку і не підлягатиме поверненню Позикодавцю (п.16 Договору).

Одночасно ОСОБА_2 27.11.2012 року складено розписку про отримання у борг (позику) від ОСОБА_1 у розмірі 140 000 грн, із строком повернення до 27.11.2016 року (а.с. 190)

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України ).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України ).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передання грошової суми позичальнику.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 , 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідні правові висновки про застосування статей 1046 , 1047 ЦК України містяться в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтями 12 , 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №18419 від 28.11.2019 року підписи від імені ОСОБА_2 у договорі №2711 про надання безпроцентної позики від 27.11.2012, розташовані: у нижній правій частині першого аркуша документа, у рядку ОСОБА_2 ; у нижній правій частині першого аркуша документа, у рядку після рукописного тексту з умовами договору ознайомлена ; у нижній правій частині другого аркуша документа, у рядку / ОСОБА_2 / ; у нижній правій частині другого аркуша документа, у рядку після рукописного тексту з умовами договору ознайомлена , - виконано ОСОБА_2 (а.с. 158-160).

Доводи ОСОБА_2 про те, що їй нібито не було відомо про існування договору позики та вона не отримувала грошових коштів за розпискою від 27.11.2012 року, - спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, який підтверджує його укладення, та засвідчує отримання від кредитора певної грошової суми.

Наявність оригіналу розписки у кредитора свідчить про існування не виконаного зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2012 р. у справі N 6-24цс12).

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб та юридичних осіб у спосіб, визначений законами України, але в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів за розпискою від 27.11.2012 року - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 не довела, що грошові кошти в сумі 140 000, 00 грн., що є еквівалентом 17515,33 доларів США за офіційним курсом НБУ (7,9930 грн. за один долар США) на день укладення договору, не були їй надані, а договір позики було укладено без її волевиявлення.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частин другої-п`ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною другою статті 640 ЦК України , якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до вимог статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не підписувала договір позики та не знала про його існування спростовані висновками судово-почеркознавчої експертизи від 28.11.2019 року.

ОСОБА_2 звертає увагу на розбіжності у зазначенні еквіваленту сум позики: у розписці від 27.11.2012 року - 17500 доларів США та у договорі про надання безпроцентної позики від 27.11.2012 - 17515, 33 доларів США.

Між тим, такі доводи не спростовують висновків суду про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Так, сума позики 140 000 грн. у договорі та розписці співпадають.

Договір про надання безпроцентної позики від 27.11.2012 року є самостійним борговим документом, в ньому зазначено, що підписання цього договору позичальником підтверджує факт одержання ним від позикодавця грошових коштів в сумі, зазначеній в п. 3 вказаного договору.

Оскільки станом на час укладення договору 27.11.2012 року курс долара НБУ становив 7,993 грн. за 1 долар США, сума позики 140 000 грн. була еквівалентна 17515, 33 доларам США, то сума стягнення вірно визначена судом першої інстанції.

ОСОБА_2 вважає, що оспорюваний нею правочин спрямований на незаконне відчуження землі.

Такі доводи спростовуються змістом п.6 договору позики №2711 від 22 листопада 2012 року, який не передбачає переходу права власності на землю всупереч вимогам закону.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дійсно матеріали справи не містять відомостей про повернення відповідачем коштів відповідно розписки, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 369 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін .

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна