Постанова від 30.07.2020 по справі 914/2173/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р. Справа №914/2173/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

Секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» , вих. №639/1 від 25.03.2020 (вх. №01-05/1388/20 від 09.04.2020)

на рішення Господарського суду Львівської від 02.03.2020 (повне рішення складено 12.03.2020)

у справі №914/2173/19 (суддя Артимович В.М.)

за позовом: Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» , с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

про: стягнення 13 827 830,18 грн.

за участю представників від:

позивача: Боровик Б.М. - адвокат;

відповідача: П`ятковська І.П..- адвокат;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» 13 827 830,18 грн. заборгованості, з яких: 6 913 915,09 грн. - пеня та 6 913 915,09 грн. - штраф.

Підставою для звернення з даним позовом слугувало неналежне невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором поставки урожаю №356/18/230яч від 28.03.2018 щодо поставки товару в кількості та у строк обумовлений договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 22 950, 00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у спірних правовідносинах у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов?язаної особи, а тому до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді стягнення штрафу та пені.

Зокрема, суд дійшов до висновку, що:

- відповідач порушив своє зобов`язання щодо поставки обумовленої договором кількості товару (ярого ячменю) у зв`язку з тим, що несприятливі погодні умови протягом 2018 року (надмірна кількість дощових днів у березні-квітні та тривала посуха зі середини квітня по першу декаду червня) призвели до недостатньої кількості врожаю зернової культури, яка є предметом спірного договору. Вказані обставини підтверджується листом Львівського регіонального центру з гідрометеорології від 04.12.2019 № 30-23-18-1176, технологічною картою вирощення ярого ячменю від 20.11.2019, довідкою відділу агропромислового розвитку Путомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.11.2019 р. № 8;

- відсутність у даному випадку підтвердження відповідачем факту наявності форс-мажорних обставин відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України, зумовлена тим, що погодні умови у 2018 році не спричинили неможливості повного невиконання відповідачем обов?язку щодо вирощення та поставки товару (відповідач, як постачальник, здійснив часткову поставку товару), а при наявності несприятливих погодніх умов відповідач не міг констатувати факт неврожаю, що було б причиною скористатись механізмом підтвердження форс-мажорних обставин, але і не міг спрогнозувати конкретну кількість втрат врожаю, що підтверджує факт невідворотності обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору;

- постачальник вчиняв заходи для зменшення негативних наслідків згаданої події, зокрема, ТзОВ «АПП «Львівське» закуповувало в МПП Фірми «Ерідон» добрива в цілях збільшення врожайності, попереджало про несприятливі погодні умови, пропонувало внести зміни в договір поставки ячменю, проти чого позивач не заперечив. Тобто, відповідачем докладалось значних та розумних зусиль для зменшення негативних наслідків, так як попередити їх ТзОВ «АПП «Львівське» було неможливо;

- умовами договору передбачена можливість та механізм перевірки уповноваженими представниками покупця процесу виробництва (вирощування) товару, однак в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надано доказів того, що позивач скористався цим правом чи будь-якими діями сприяв належному виконанню умов договору;

- укладаючи договір та окреслюючи певні умови вирощення товару, сторони розуміли специфіку предмету договору (товару) та пов`язані з цим ризик, а тому у п. 1.2. договору передбачали можливість поставки більшої чи меншої кількості товару залежно від врожаю (8500 тонн +/- 5% за погодженням між сторонами);

- на підтвердження того, що недопоставка відповідачем товару завдала збитків МПП Фірмі «Ерідон» , позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів.

Окрім того, суд дійшов до висновку, що поведінка позивача є суперечливою, оскільки, відмовившись від виконання договору 27.11.2018 та ініціювавши сплату відповідачем штрафних санкцій, позивач все-таки очікував допоставку товару, проте 03.09.2019 повторно надіслав повідомлення про відмову від договору та вимогу про сплату штрафу. Така суперечлива поведінка позивача свідчить про те, що його метою у спірних правовідносинах було не подальше отримання недопоставленого товару, а збагачення за рахунок стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 913 915,09 грн. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу позивач зазначає, що:

- матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив своє зобов`язання щодо поставки обумовленої договором кількості товару ( загальний обсяг непоставленого товару складає 5 381, 40 тон). Вказаний факт судом визнано, однак не враховано, що для застосування неустойки (штрафу, пені) достатньо лише встановити факт господарського правопорушення;

- висновок суду про відсутність відповідальності відповідача за невиконання договору зважаючи на передбачений договором механізм перевірки процесу виробництва (вирощування) товару є безпідставним, оскільки договір не містить конкретного механізму перевірки процесу вирощування товару, здійснення такої перевірки за умовами договору є правом, а не обов`язком покупця, а невикористання покупцем такого права не звільняє постачальника від відповідальності за порушення умов договору та не позбавляє покупця права вимоги до постачальника належним чином виконати умови договору та/або сплатити штрафні санкції;

- суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що умовами договору передбачено викуп меншої партії товару залежно від врожаю, оскільки пунктом 1.3. договору передбачено пріоритетне право покупця перед третіми особами щодо викупу товару у випадку, якщо постачальником буде зібрано більшу кількість такого товару. При цьому позивач зазначає, що обсяг непоставленого товару у співвідношенні до загального обсягу товару, який підлягав поставці складає 63,31%, а не 5% як передбачає договір;

- відповідач міг поставити позивачу ще 2 489,9 тон товару, однак за інформацією, отриманою від працівників відповідача, вказаний обсяг ячменю було продано на користь інших суб`єктів господарювання, що не спростовано відповідачем;

- суд не врахував, що відповідач повідомив позивача про наявність проблем з поставкою обумовленої договором кількості товару лише листом від 01.10.2018, тобто за 4 дні до закінчення обумовленого договором строку поставки;

- судом не враховано, що належним та допустимим доказом настання обставин непереборної сили, які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору, є письмовий висновок Торгово-промислової палати України.

30.04.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, відповідач зазначає, що:

- покликання апелянта на те, що для застосування неустойки (штрафу, пені) достатньо лише встановити факт господарського правопорушення, є безпідставним, оскільки для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки необхідно встановити протиправність поведінки боржника та наявність його вини;

- за умовами договору відповідач зобов`язався поставити позивачу товар ( ячмінь у кількості 8 500 тон), який вирощений саме відповідачем на конкретних земельних ділянках площею 1 359 га. Відповідальність відповідача наступає саме за недопоставку товару, а поставка товару напряму залежить від кількості вирощеного зерна, тобто урожаю, що залежить від об`єктивних факторів, зокрема, погодніх умов. Відповідач доклав значних зусиль для вирощення обумовленої договором сільськогосподарської продукції та поставив позивачу товар у тій кількості, яка була вирощена. Відтак дії відповідача не можуть розцінюватись як протиправна поведінка;

- відповідач був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, а саме через низьку врожайність зерна у зв`язку з вкрай несприятливими погодніми умовами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами;

- апелянтом не заявлено жодних претензій в процесі вирощення товару та не розірвано договір на підставі п.п.7.2.2. договору у зв`язку з порушенням відповідачем процесу виробництва товару;

- поведінка позивача є суперечливою, оскільки після відмови від договору претанзією від 27.11.2018 позивач приймав товар за відповідними видатковими накладними та очікував продовження реалізації договору, що підтверджується надісланням повторної претензії про відмову від договору 03.09.2019;

- апелянт не подав суду жодних доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки товару іншим суб`єкта господарювання;

- покликання апелянта на відсутність висновку Торгово-промислової палати України є безпідставним оскільки відповідач не наполягав на факті настання форс-мажорних обставин. Разом з тим, обставини справи вказують на відсутність вини відповідача у невиконанні взятого на себе обов`язку та виключають відповідальність останнього.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/2173/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» на рішення Господарського суду Львівської від 02.03.2020 у справі №914/2173/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 18.05.2020 ( з врахуванням ухвали суду від 27.04.2020 про виправлення описки).

04.05.2020 року на адресу Західного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за її проведення, зокрема, Києво-Святошинський районний суд Київської області та Деснянський районний суд м. Києва.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 ухвалено судове засідання 18.05.2020 провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Деснянському районному суду м. Києва.

18.05.2020 судове засідання у даній справі не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Вищезазначена інформація була розміщена на офіційній веб-адресі сторінки суду https://wag.court.gov.ua в мережі Інтернет.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.06.2020 в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.

15.06.2020 року судове засідання у даній справі не відбулось у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кравчук Н.М. з 15.06.2020 по 19.06.2020 року.

Вищезазначена інформація була розміщена на офіційній веб-адресі сторінки суду https://wag.court.gov.ua в мережі Інтернет.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 20.07.2020 в режимі відеоконференції з Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.07.2020. Ухвалено судове засідання 27.07.2020 провести в режимі відеоконференції з з Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2020. Ухвалено судове засідання 30.07.2020 провести в режимі відеоконференції з з Києво-Святошинським районним судом Київської області.

В судових засіданнях представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.03.2018 між Малим приватним підприємством Фірмою «Ерідон» (покупець) та ТзОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» (постачальник) укладено Договір поставки урожаю №356/18/230 яч (далі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплати ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018р. (надалі - «Фуражний ячмінь» ) та/або ячмінь для пивоваріння українського походження врожаю 2018 р. (надалі- «Пивоварний ячмінь» ) (надалі спільно іменовані - «Товар» ) сорту «Гладіс» , який вирощений на земельних ділянках площею 1 359 га, що орендуються постачальником (надалі - «Земельні ділянки» ).

У п. 1.2. договору сторони визначили, що кількість товару, що буде поставлений постачальником покупцю становить 8500 тонн +/- 5 % за погодженням між сторонами. Співвідношення фуражного ячменю та пивоварного ячменю в загальній кількості поставленого товару визначається на підставі фактичних якісних показників товару, зібраного на Земельних ділянках. У випадках, якщо кількість товару, зібраного на земельних ділянках буде перевищувати обсяги, зазначені в п. 1.2., покупець має пріорітетне право перед третіми особами щодо викупу такого об`єму.

У п. 1.4. договору обумовлено вимоги. Яким має відповідати товар.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здлійснює поставку товару на умовах DAP (Доставлено до місця призначення…) - Інкотермс 2010 - зерновий термінал портів м. Одеса та/або м. Южний та/або м. Чорноморськ, за вибором покупця, іменоване в подальшому «Отримувач» або «Термінал» . Датою передачі товару покупцеві є дата прибуття вагонів з товаром на термінал, зазначена у реєстрі терміналу (п. 2.2. договору). Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту передачі товару покупцеві, який визначається згідно п. 2.2. договору (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору постачальник зобов?язаний поставити покупцю товар з 15 липня 2018 р. по 05 жовтня 2018 р. в суворій відповідності до письмового дозволу терміналу або порту, наданого покупцем. Поставка товару може здійснюватися частинами, партіями, у разі якщо це окремо схвалено покупцем. Поставка всього обсягу товару вважається виконаною з дати отримання покупцем останньої партії товару від його загальної кількості, зазначеної в п. 1.2. цього договору (п. 2.7. договору).

Згідно із п. 3.1. договору постачальник бере на себе зобов?язання дотримуватися вимог технології вирощування товару та виростити на земельних ділянках товар, який повинен відповідати якісним показникам, зазначеним у п. 1.4. даного договору. Сторони узгоджують основні вимоги до технології вирощування товару та засоби захисту рослин та добрива, які мають бути використані постачальником при вирощуванні товару у додатку № 1 до цього договору.

У п. 4.2. договору сторони узгодили, що весь процес виробництва (вирощування) товару має бути взаємно узгоджений між сторонами, для чого відповідно до п.4.4. договору призначили уповноважених осіб від покупця і від постачальника.

Сторони визначили ціну товару у розділі 5 договору. Відповідно до п. 5.1. договору ціна фуражного ячменю згідно даного договору становить 5997,83 гривень з ПДВ за 1 тонну, що еквівалентно 228 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення договору. Курс НБУ станом на дату укладання договору становить 26,30627 гривень за 1 долар США. Ціна фуражного ячменю без ПДВ згідно даного договору 4998,19 гривень за 1 тонну, ПДВ становить 999,64 грн. Ціна пивоварного ячменю згідно даного договору становить 6313,50 гривень за 1 тонну, що еквівалентно 240 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладення договору. Курс НБУ станом на дату укладання договору становить 26,30627 гривень за 1 долар США. Ціна пивоварного ячменю без ПДВ згідно даного договору 5261,25 гривень за 1 тонну, ПДВ становить 1052,25 грн.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що обов?язки покупця по оплаті товару вважаються виконаними після зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

У розділі 7 договору сторони визначили права і обов`язки постачальника і покупця. Постачальник зобов`язаний виростити товар, та поставити його покупцю (п. 7.1.1.). Постачальник зобов`язаний суворо дотримуватися технологічних і методичних вимог щодо виробництва (вирощування) товару (п.7.1.3.). Постачальник зобов`язаний суворо дотримуватися всіх рекомендацій та вказівок уповноваженого представника покупця щодо процесу вирощування товару, як це передбачено умовами розділу цього договору (п. 7.1.4.). Постачальник зобов`язується продати покупцю весь товар, що був ним вирощений відповідно до умов цього договору, та відповідає вимогам, встановленим в п. 1.4. даного договору. Постачальнику забороняється пропонувати для продажу третім особам або самостійно використовувати у власній господарській діяльності зазначений товар (п. 7.1.7.). Покупець має право без узгодження з постачальником у будь-який час проводити перевірку посівів товару. У разі виявлення порушень договору (недоліків) представник покупця в присутності представника постачальника складає акт. В акті зазначаються виявлені порушення, та строки в які необхідно їх усунути, якщо таке усунення недоліків можливе. При цьому постачальник зобов`язаний усунути порушення (недоліки) в строки, зазначені в такому акті (п. 7.2.1.).

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення постачальником строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день такого порушення.

Згідно із п. 8.3. договору у разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних у п. 2.5. цього договору, постачальник оплачує покупцеві неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення від загальної вартості непоставленого товару, а у випадку, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20 % від вартості непоставленого товару.

01.10.2018 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 103, в якому повідомив Мале приватне підприємство Фірму «Ерідон» про те, що через вкрай несприятливі погодні умови у травні-червні поточного року та незважаючи на вчинені відповідачем заходи, останній зазнав критично великих втрат урожаю ячменю. З огляду на викладене, відповідач просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об`ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. Зокрема, ТзОВ «АПП «Львівське» зобов?язується до 01.11.2018 року передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018 року у кількості 5000 тон +/- 5%. Ще 3500 тон +/- 5% ячменю для кормових цілей українського походження врожаю 2019 року ТзОВ «АПП «Львівське» зобовязується передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» до 15.09.2019 року.

02.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» надіслано лист-підтвердження № 120, яким відповідач повідомив про реальність угоди щодо продажу товару: ячмінь фуражний класу врожаю 2018 року у кількості 5000 тон +/- 5%, який був вирощений на власних полях у 2018 році, для МПП Фірма «Ерідон» . В даному листі відповідач надав згоду на перевірку реальності даної угоди та погодився надати за запитом покупця всі підтверджуючі документи щодо даної угоди.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар в кількості 3118,600 тонн, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 15.10.2018 р. № 11378, від 23.10.2018 р. № 12181, від 01.11.2018 р. № 12514, від 05.11.2018 р. № 12528 та № 12529/1, від 06.11.2018 р. № 12544, від 07.11.2018 р. № 12546/1, від 18.11.2018 р. № 12855, від 01.12.2018 р. № 13174, від 02.12.2018 р. № 13301.

27.11.2018 Малим приватним підприємством Фірмою «Ерідон» направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємтсво «Львівське» претензію № 2497 про відмову МПП Фірми «Ерідон» від подальшого виконання договору поставки урожаю від 28.03.2018 № 356/18/230 та про сплату відповідачем на користь позивача штрафу у сумі 6820615,88 грн. згідно п. 8.3. договору.

03.09.2019 позивач надіслав відповідачу повідомлення-вимогу № 03/09-2019, в якій повідомив про відмову від подальшого виконання умов договору щодо отримання непоставленого об?єму товару та ініціював сплату штрафу згідно п. 8.3. договору у сумі 6199201,80 грн.

У жовтні 2019 року Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» 13 827 830,18 грн. заборгованості, з яких 6 913 915,09 грн. пені та 6 913 915,09 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 22 950, 00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 913 915,09 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відтак, рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 судом апеляційної інстанції переглядається лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 913 915,09 грн.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив своє зобов`язання щодо поставки обумовленої договором кількості товару у встановлений договором строк ( по 05.10.2018). Вказана обставина відповідачем не заперечується .

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, суд зазначає, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила, а тому відхиляє покликання апелянта на те, що для застосування неустойки (штрафу, пені) достатньо лише встановити факт господарського правопорушення.

В господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідач, обгрунтовуючи відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій у даній справі, покликається на те, що поставка товару за договором напряму залежить від кількості вирощеного зерна, тобто урожаю, що залежить від об`єктивних факторів, зокрема, погодніх умов. Оскільки, відповідач доклав значних зусиль для вирощення обумовленої договором сільськогосподарської продукції, однак був позбавлений реальної можливості поставити весь товар через обставини, які не залежали від його волі, а саме через низьку врожайність зерна у зв`язку з вкрай несприятливими погодніми умовами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач зазначає про відсутність його протиправної поведінки та вини.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як зазначалось вище, за умовами п.1.1. договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплати ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018р. (надалі - «Фуражний ячмінь» ) та/або ячмінь для пивоваріння українського походження врожаю 2018 р. (надалі- «Пивоварний ячмінь» ) (надалі спільно іменовані - «Товар» ) сорту «Гладіс» , який вирощений на земельних ділянках площею 1 359 га, що орендуються постачальником (надалі - «Земельні ділянки» ).

Тобто, сторони обумовили, що відповідач повинен поставити позивачу саме ячмінь, вирощений на орендованих ним земельних ділянках площею 1 359 га і саме врожаю 2018 року.

Як вбачається з Довідки відділу агропромислового розвитку Путомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.11.2019 № 8, відповідно до статистичних форм 34-сг «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур» та №29-сг «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» площа посіву ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Пустомитівського району під урожай 2018р. становила 1 986 га. Середня урожайність ярого ячменю по сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2018 р. становила 41,0 ц/га, по Пустомитівському районі -36.0 ц/га.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» , №76 від 20.11.2019, очікувана (розрахункова) середня врожайність ярого ячменю, вирощеного ТзОВ АПП Львівське у 2018 році, мала скласти 6,4 тони на 1 га. Однак, через вкрай несприятливі погодні умови, середня фактична врожайність ярого ячменю, вирощеного ТзОВ АПП Львівське у 2018 році, склала лише 3,8 тони на 1 га.

Відповідно до технологічної карти вирощування ярого ячменю №77 від 20.11.2019, в період вирощування ярого ячменю у 2018 році, практично протягом всього вегетаційного періоду для даної зернової культури склались вкрай несприятливі погодні умови, які вплинули на значне недоотримання ТзОВ АПП Львівське врожаю ярого ячменю 2018 року.

Листом від 04.12.2019 № 30-23-18-1176 Львівський регіональний центр з гідрометеорології повідомив, що погодні умови, які склались упродовж квітня 2018 року (високий температурний фон та недостатня кількість опадів), а також умови кінця травня - початок червня 2018 року могли призвести до формування малопродуктивного зерна ярого ячменю, а в результаті недоотримання його врожаю.

Отже, саме несприятливі погодні умови протягом 2018 року призвели до недостатньої кількості врожаю зернової культури, яка є предметом спірного договору.

Вказані обставини не розцінюються судом як форс-мажорні, однак є такими, що не залежать від волі відповідача і об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором у повному обсязі. Відтак, суд відхиляє покликання апелянта на те, що належним та допустимим доказом настання обставин непереборної сили, які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов договору, є письмовий висновок Торгово-промислової палати України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постачальник вживав заходи для зменшення негативних наслідків та попереджав покупця про несприятливі погодні умови, пропонувало внести зміни в Договір поставки ячменю.

Зокрема, 01.10.2018 відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 103, в якому повідомив Мале приватне підприємство Фірму «Ерідон» про те, що через вкрай несприятливі погодні умови у травні-червні поточного року та незважаючи на вчинені відповідачем заходи, останній зазнав критично великих втрат урожаю ячменю. З огляду на викладене, відповідач просив позивача розглянути можливість внесення змін щодо строків та об`ємів поставок товару по Договору поставки урожаю від 28.03.2018 р. № 356/18/230 яч. Зокрема, ТзОВ «АПП «Львівське» зобов?язується до 01.11.2018 року передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» ячмінь для кормових цілей українського походження врожаю 2018 року у кількості 5000 тон +/- 5%. Ще 3500 тон +/- 5% ячменю для кормових цілей українського походження врожаю 2019 року ТзОВ «АПП «Львівське» зобовязується передати у власність (поставити) МПП Фірма «Ерідон» до 15.09.2019 року.

Зміни до договору щодо строків та об`ємів поставок товару сторонами внесені не були, однак позивач не надав свої заперечень на вказаний лист. З огляду на наведене, після закінчення обумовленого сторонами в договорі строку поставки відповідач поставив позивачу товар в кількості 3118,600 тонн, що підтверджується видатковими накладними за період з 15.10.2018 по 02.12.2018 та не заперечується сторонами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п.4.2. договору сторони узгодили, що весь процес виробництва (вирощування) товару має бути взаємно узгоджений між сторонами. Умовами договору передбачена можливість та механізм перевірки уповноваженими представниками покупця процесу виробництва (вирощування) товару, призначено уповноважених осіб від покупця та постачальника з метою погодження всіх питань щодо процесу вирощення товару.

Відповідно до п.п.7.2.1.,7.2.2. договору покупець має право без узгодження з постачальником у будь-який час проводити перевірку посівів товару. У разі виявлення порушень договору представник покупця в присутності представника постачальника складає акт. В акті зазначаються виявлені порушення та строки в які необхідно їх усунути, якщо таке усунення недоліків можливе. При цьому постачальник зобов`язаний усунути порушення (недоліки) в строки, визначені в такому акті. Якщо під час виконання даного договору постачальником будуть порушуватися визначені договором строки або технологія вирощування товару та не застосовано засоби захисту рослин та добрива, визначені в додатку №1, то покупець має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши про це постачальника за 10 днів до дати розірвання договору.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують порушення постачальником визначених договором строків або технології вирощування товару, не застосування засобів захисту рослин та добрив, визначених в додатку №1.

Покликання апелянта на те, що відповідач міг поставити позивачу ще 2 489,9 тон товару, однак за інформацією, отриманою від працівників відповідача, вказаний обсяг ячменю було продано на користь інших суб`єктів господарювання, судом апеляційної інстанції відхиляється, як таке, що не підтверджене жодними доказами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов?язаної особи, що виключає стягнення з відповідача штрафу.

При цьому суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Позивачем не подано суду доказів, які підтверджують, що недопоставка відповідачем товару завдала збитків МПП Фірмі «Ерідон» .

При цьому, суд не приймає до уваги тверджень позивача про понесення ним збитків у вигляді сплати штрафних санкцій за непоставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» , оскільки зі змісту договору поставки від 28.03.2018 № 21KAR, укладеного між позивачем та ТзОВ «Адама Україна» , не вбачається обов`язку позивача поставити ТзОВ «Адама Україна» саме той товар, який повинен був поставити відповідач, а в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем ТзОВ «Адама Україна» про неможливість виконання своїх договірних зобов`язань з поставки товару саме у зв`язку з невиконанням таких зобов`язань відповідачем у даній справі згідно договору поставки урожаю від 28.03.2018 № 356/18/230 яч.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2020 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2020 у справі №914/2173/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.07.2020