Постанова

від 30.07.2020 по справі 916/3086/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3086/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Тучкова Л.Л., ордер ОД № 147263, дата видачі: 27.04.20. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС

на рішення Господарського суду Одеської області від „03» березня 2020р., повний текст якого складено та підписано „12» березня 2020р.

у справі № 916/3086/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса

про стягнення 738923,47грн.,

головуючий суддя - Степанова Л.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 30.07.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса , в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Колос збитки у вигляді коштів на придбання винограду зараженого бактеріальним раком та витрат, понесених на його посадку та догляд в загальній сумі 738 923,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2016р. між ним (Покупець) та ТОВ Виноград-Одеса (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №5/16 (надалі Договір від 22.11.2016р.), відповідно до умов якого ТОВ Виноград-Одеса продало позивачу узгоджений сторонами товар: саджанці винограду, щеплені на філоксеростійкі підщепи сорту Мускат Гамбурзький в кількості 7000 шт. на загальну суму 280 000 грн.

На виконання умов вказаного Договору від 22.11.2016р. позивачем було перераховано відповідачу 280 000 грн., а останнім було передано позивачу саджанці винограду згідно видаткової накладної №24/03 від 24.03.2017р.

Вказані саджанці винограду були висаджені на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у період з 20.04.2017р. по 10.05.2017р., про що було складено Акт посадки виноградних насаджень від 06.11.2017.

Разом з тим, в квітні 2019 року працівниками ТОВ Колос виявлено захворювання насаджень винограду. В результаті проведених лабораторних досліджень було встановлено, що пухлини з виноградних кущів, які були виявлені під час огляду дійсно заражені збудником бактеріального раку винограду, про що було складено відповідний протокол лабораторних випробувань №221/534-538-19-в від 11.06.2019р.

Враховуючи наведені доводи та висновки досліджень, позивач вважає, що причиною захворювання винограду стала зараженість саджанців винограду, який було придбано у відповідача, а тому останній повинен відшкодувати позивачу збитки у загальному розмірі 738 923,47 грн.

З посиланням на норми ст.ст.22,610,611,623 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 року у справі №916/3086/19 (суддя Степанова Л.В.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Колос до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса про стягнення 738923,47грн. відмовлено у повному обсязі. Судові витрати у сумі 11083,86грн. покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Колос . Судове рішення мотивоване відсутністю усіх елементів складу цивільного правопорушення та відсутністю належних доказів спричинення відповідачем збитків поставкою неякісного товару, а саме: саджанців винограду сорту Мускат Гамбурзький у кількості 7000шт.

Не погодившись з означеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Колос з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 у справі №916/3086/19 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ Колос до ТОВ Виноград-Одеса про стягнення збитків в загальній сумі 738 923,47 грн. задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а саме наступні висновки суду першої інстанції:

- Позивачем не доведено, що саме саджанці відповідача, а не будь-якого іншого підприємства або саджанці невідомого взагалі походження, уражені на момент поставки та стали джерелом зараження виноградників сорту Мускат Гамбурзький позивача. .

Так, скаржник зазначає, що всього на винограднику було висаджено 9982 шт. саджанців сорту Мускат Гамбурзький , при цьому у відповідача було куплено в кількості 7000 шт. Тобто, в будь-якому випадку серед саджанців були і саджанці, що були поставлені відповідачем.

- Позивач не надав документального підтвердження того, що на дату підписання накладної та акту прийому-передачі, за яким відповідач поставив позивачу саджанці винограду сорту Мускат Гамбурзький в кількості 7000 шт., в яких виявлено бактеріальний рак. .

Апелянт вказує, що при отриманні саджанців представники позивача дійсно візуально оглянули переданий товар та на той момент претензій щодо якості поставленого товару у них не було. Проте, ознаки захворювання вказаною хворобою не завжди візуально проявляються на саджанцях, що підтверджується листом ННЦ ІВіВ ім.. В.Є. Таїрова від 25.04.2019р.

- …позивач був жодним чином не обмежений у діях та мав можливість перевірити як візуально, так і лабораторним методом наявність уражень виноградних саджанців бактеріальним раком. .

Скаржник зазначає, що оскільки вказані дії потребують певних фінансових втрат, а відповідач при передачі товару запевнив у якості товару, та, відповідно, взяв на себе повну відповідальність за якість проданих ним саджанців винограду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Колос на рішення Господарського суду Одеської області від „03» березня 2020р.у справі № 916/3086/19; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Колос до розгляду.

28.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить відхилити апеляційну скаргу ТОВ Колос , а рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 у справі №916/3086/19 залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта відповідач вказує що:

- відповідач документально підтвердив, що якість товару за договором купівлі-продажу №5/16 від 22.11.2016р. - саджанців винограду у кількості 7000 шт. на момент поставки - передачі товару покупцю, повністю відповідає нормативним вимогам, діючи в Україні, в т.ч., ДСТУ 4390:2005 Саджанці винограду та чубуки виноградної лози , що, в свою чергу, свідчить про відсутність зараження товару відповідача бактеріальним раком у момент його передачі позивачу;

- позивач не надав жодного документу, який би підтвердив, що на момент поставки виноградні саджанці відповідача були уражені бактеріальним раком, що свідчить про безпідставність тверджень позивача у розумінні чинного ГПК України та правових позицій по аналогічним справам Верховного Суду;

- документальним підтвердженням відповідності за якістю виноградних саджанців відповідача є наявні в матеріалах справи чисельні документи.

Також, 28.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса надійшло клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 950 грн.

27.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копію акту про надання правової допомоги від 27.05.2020 до Договору №21/04/2020 від 21.04.2020 про надання правової допомоги.

27.05.2020р. від ТОВ КОЛОС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із запровадженням карантину на території України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 задоволено клопотання ТОВ КОЛОС про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги ТОВ КОЛОС відкладено на 30 липня 2020 року об 12:00 год.

30.07.2020 від ТОВ КОЛОС надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги по справі №916/3086/19 на іншу дату, у зв`язку з необхідністю надання до суду додаткових доказів, що безпосередньо стосуються розгляду справи.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія відхиляє заяву позивача про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, крім того судова колегія доходить висновку про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи без участі представника позивача.

В судовому засіданні 30.07.2020 представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Колос (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №5/16 відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати узгоджений сторонами товар: саджанці винограду, щеплені на філоксеростійкі підщепи, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити даний товар (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору кількість товару, його дольове співвідношення (асортимент, сортимент тощо) узгоджуються сторонами шляхом підписання Специфікації, яка з моменту підписання є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.6. Договору сторони обумовили, що у випадку надання Покупцю для прийняття товару, що не відповідає умовам даного Договору (неналежного товару), Покупець має право на свій розсуд або відмовитися від даного товару і вимагати повернення сплачених коштів, або вимагати від Продавця замінити неналежний товар належним товаром у найкоротші строки (які в будь-якому випадку не можуть перевищувати строки, узгоджені сторонами для поставки товару).

Після поставки товару Покупець має право обміняти відповідний товар на інший товар або рівноцінний в кількості і асортименту згідно Специфікації. В цьому випадку Постачальник здійснює обмін товару на вимогу Покупця при умові збереження його товарного виду. Не допускається обмін товару з ушкодження та/або обрізанням пагонів та/або кореневої системи, іншими ознаками, виниклими після його поставки, що роблять неможливим його подальше використання за призначенням.

Згідно п.п.4.1.,4.2. Договору весь товар має відповідати обов`язковим вимогам, що діють в Україні (у тому числі ДСТУ 4390:2005 Саджанці винограду та чубуки виноградної лози. Технічні умови ). Незначне пошкодження пагонів або кореневої системи товару, яке є неминучим при його викопуванні, не являється істотним недоліком товару і допускається при передачі Покупцю.

На виконання умов вищевказаного Договору, 05.12.2016р. позивач, згідно платіжного доручення №1343 перерахував відповідачу 280 000,00грн., а відповідач, згідно видаткової накладної №24/03 від 24.03.2017р. передав позивачу саджанці винограду.

Вказані саджанці винограду були висаджені на території Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області відповідно до проекту, розробленого Одеською філією Українського державного інституту проектування садів і виноградників УКРДІПРОСАД у період з 20.04.2017р. по 10.05.2017р., про що було складено Акт посадки виноградних насаджень ТОВ Колос на території Лиманської селищної ради від 06.11.2017р. Вказані насадження винограду в подальшому ремонтувались шляхом підсадки згідно акту від 01.04.2018р. та від 01.06.2018р.

Позивач зазначає, що відповідачем 24.03.2017р. було надано позивачу сортове свідоцтво №1 на садивний матеріал винограду, яким засвідчується, що відпущений садивний матеріал відповідає категорії та товарної якості згідно вимог стандартів ДСТУ 4390:2005. Вказане свідоцтво видане на підставі акту апробації №2 від 16.09.2016р. та вказаним свідоцтвом підприємство гарантувало сортову достовірність і якість відпущеного садивного матеріалу.

Проте, в квітні 2019 року працівниками ТОВ Колос візуально бyло виявлено захворювання насаджень винограду. З цього приводу було запрошено представника ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова для огляду насаджень, що підтверджується листом №33 від 23.04.2019р.

В результаті обстеження виноградних насаджень на сорті Мускат Гамбурський фахівцями було виявлено високий відсоток ураженості виноградних рослин збудником бактеріального раку Rhizobium vitis (приблизно 70 %), про що було складено відповідний акт №1/2 від 24.04.2019р.

Позивач вказує, що листом №191 від 25.04.2019 року ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова було повідомлено позивача, що заходи боротьби із збудником бактеріального раку на виноградниках зараз відсутня. Таким чином, заражені саджанці винограду неможливо вилікувати. В результаті проведених лабораторних досліджень було встановлено, що пухлини з виноградних кущів, які були виявлені під час огляду дійсно заражені збудником бактеріального раку винограду, про що було складено відповідний протокол лабораторних випробувань №221/534-538-19-в від 11.06.2019р. фахівцями ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова . Факт того, що збудник бактеріального раку міг знаходитись в ґрунті, на якому був висаджений виноград, спростовується висновками лабораторних випробувань ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова згідно протоколу №222/539-543-19-в від 11.06.2019р., яким встановлено, що ґрунт на вказаному винограднику не заражений збудником бактеріального раку винограду.

Як зазначає позивач, загальна площа насадженого винограднику складає 20,80га про що свідчить акт посадки виноградних насаджень позивача на території Лиманської селищної ради 06.11.2017р. Для закладення вказаного винограднику було придбано 14490 саджанців, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, актом посадки. У відповідача позивач придбав 7000 саджанців. Таким чином, витрати на посадку, догляд за виноградом, який був придбаний у відповідача складає 16,87% від загальних витрат на вказаний виноградник. Позивачем у 2017р. на посадку та догляд за вказаним виноградником були понесені витрати у сумі 917607,30грн., у 2018р. - 1303552,55грн., у 2019р. станом на 31.05.2019р. - 499192,70грн.

Таким чином, як вказує позивач ним були понесені витрати у сумі 2270352,55грн. На виноград, придбаний у відповідача витрати складають 458923,47грн. Позивачем були понесені збитки у сумі 280000,00грн. (вартість саджанців)+458923,47грн. (витрати на посадку та догляд за саджанцями)=738923,47грн.

Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що вказане захворювання невиліковне, позивач буде змушений викорчовувати вказаний виноградник та закласти його в іншому місці. Таким чином позивач понесе додаткові витрати по викорчовуванню винограднику та закладці нового масиву в іншому місті.

Позивач стверджує, що враховуючи наведені доводи та висновки досліджень, причиною захворювання винограду стала зараженість саджанців винограду, які були придбані у відповідача.

Як вказує позивач, 28.05.2019р. він звернувся з листом до відповідача в якому повідомив останнього про виявлену проблемну ситуацію та запропонував вирішити питання шляхом мирного врегулювання спору. Проте відповідач не виявив бажання розглянути вказаний лист, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення понесених збитків.

З посиланням на норми ст.ст.22,610,611,623 ЦК України, ст.ст.224,225 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення та відсутність належних доказів спричинення відповідачем збитків поставкою неякісного товару, а саме: саджанців винограду сорту Мускат Гамбурзький у кількості 7000шт., з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду наступного.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України на продавця покладено обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якість товарів, що поставляються, за приписом ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу (ч. 2 ст. 268 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, 22.11.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №516 відповідно до умов якого відповідач продав позивачу саджанці винограду, щеплені на філоксеростійкі підщепи, сорту Мускат Гамбурзький у кількості 7000шт. на загальну суму 280000,00грн. згідно Специфікації, яка є невід`ємною частино договору.

Разом із товаром позивачу було надано сортове свідоцтво на садивний матеріал винограду від 24.03.2017р. яке свідчить про те, що садивний матеріал - саджанці винограду сорту Мускат Гамбурзький у кількості 7000шт. відповідає категорії та товарної якості згідно вимог стандартів ДСТУ 4390:2005.

24.03.2017р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт прийому-передачі товару відповідно до якого позивач підтвердив, що відповідач виконав договір купівлі-продажу №5/16 від 22.11.2016р. у повному обсязі. Позивач також підтвердив, що придбаний за договором купівлі-продажу №5/16 від 22.11.2016р. товар був особисто покупцем перевірений на якість, яка відповідає обов`язковим нормативним вимогам, діючим в Україні у тому числі ДСТУ 4390:2005 Саджанці винограду та чубуки виноградної лози .

Крім того у п. 2 акту прийому-передачі товару від 24.03.2017р. вказано, що претензії до якості товару у покупця до продавця відсутні.

Однак, в квітні 2019 року працівниками позивача візуально бyло виявлено захворювання насаджень винограду та запрошено представника ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова для огляду насаджень листом №33 ві 23.04.2019р. В результаті обстеження виноградних насаджень на сорті Мускат Гамбурський фахівцями було виявлено високий відсоток ураженості виноградних рослин збудником бактеріального раку Rhizobium vitis (приблизно 70 %), про що було складено відповідний акт №1/2 від 24.04.2019р. Листом №191 від 25.04.2019 року ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова було повідомлено позивача, що заражені саджанці винограду неможливо вилікувати. В результаті проведених лабораторних досліджень було встановлено, що пухлини з виноградних кущів, які були виявлені під час огляду дійсно заражені збудником бактеріального раку винограду, про що було складено відповідний протокол лабораторних випробувань №221/534-538-19-в від 11.06.2019р. фахівцями ННЦ ІВіВ ім. В.Є. Таїрова .

Загальна площа насадженого винограднику складає 20,80га про що свідчить акт посадки виноградних насаджень позивача на території Лиманської селищної ради 06.11.2017р. Для закладення вказаного винограднику було придбано 14490 саджанців, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, актом посадки. У відповідача позивач придбав 7000 саджанців. Таким чином витрати на посадку, догляд за виноградом, який був придбаний у відповідача складає 16,87% від загальних витрат на вказаний виноградник. Позивачем у 2017р. на посадку та догляд за вказаним виноградником були понесені витрати у сумі 917607,30грн., у 2018р. - 1303552,55грн., у 2019р. станом на 31.05.2019р. - 499192,70грн.

Таким чином, як вказує позивач ним були понесені витрати у сумі 2270352,55грн. На виноград, придбаний у відповідача витрати складають 458923,47грн. Позивачем були понесені збитки у сумі 280000,00грн. (вартість саджанців)+458923,47грн. (витрати на посадку та догляд за саджанцями)=738923,47грн.

Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що вказане захворювання невиліковне, позивач буде змушений викорчовувати вказаний виноградник та закласти його в іншому місці. Таким чином позивач понесе додаткові витрати по викорчовуванню винограднику та закладці нового масиву в іншому місті.

Позивач стверджує, що враховуючи наведені доводи та висновки досліджень, причиною захворювання винограду стало зараженість саджанців винограду, які були придбані у відповідача. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує її інтереси як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення - причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Виходячи з цього, позивач повинен довести наявність збитків і протиправної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв`язок між порушенням зобов`язання і збитками, розмір відшкодування.

Судом установлено, що позивачем були придбані саджанці винограду сорту Мускат Гамбурзький не тільки у відповідача, а й у інших постачальників, що підтверджується наданими позивачем поясненнями та документами, які свідчать про те, що позивачем були придбані саджанці винограду сорту Мускат Гамбурзький у кількості 9982шт., а натомість у відповідача було придбано 7000шт.

З наданої до позовної заяви копії акту обстеження виноградних насаджень №1/2 від 24.04.2019р. вбачається, що в результаті обстеження виноградних насаджень на сорту Мускат Гамбурзький було виявлено високий відсоток ураженості виноградних рослин збудником бактеріального раку.

Однак, у вказаному акті відсутні посилання на те, що відібрані зразки саджанців сорту Мускат Гамбурзький були придбані у відповідача, а зазначено, що виноградний матеріал було відібрано для дослідження.

А як вже зазначалося вище, позивачем були придбані саджанці зазначеного сорту і у інших постачальників.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не доведено, що саме саджанці відповідача, а не будь-якого іншого підприємства або саджанці невідомого взагалі походження, уражені на момент поставки та стали джерелом зараження виноградників сорту Мускат Гамбурзький позивача та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо посилань позивача на протокол лабораторних випробувань Національного наукового центру Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова №221/534-538-19-в від 11.06.2019р., колегія суддів зазначає, що в ньому лише зазначено, що з п`яти об`єктів випробувань лише у трьох було виявлено збудник бактеріального раку, однак, у протоколі не зазначено виноградні лози якого сорту чи сортів були відібрані, у якої кількості були відібрані зразки та не зазначена локація кущів на 22,8га, з яких були відібрані зразки.

Крім того господарським судом встановлено, що на момент реалізації позивачу виноградних саджанців сорту Мускат Гамбурзький діяв ДСТУ 4390:2005, відповідно до якого видавалося сортове свідоцтво, а також здійснювалося приймання-передача виноградних саджанців за кількістю та якістю.

ДСТУ 4390:2005 визначено, що бактеріальний рак визначають візуально. Саджанець вважається ураженим при наявності пухлини на будь-якій частині саджанця.

При прийманні продукції жодних претензій відносно якості посадкового матеріалу з боку позивача не було.

Таким чином колегія суддів зазначає, що позивачем не надано документального підтвердження того, що на дату підписання накладної та акту прийому-передачі, за яким відповідач поставив позивачу саджанці винограду сорту Мускат Гамбурзький в кількості 7000шт., в яких виявлено бактеріальний рак.

Крім того, належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача є наслідком такої протиправної поведінки, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Апеляційним судом не приймаються до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки, зроблені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Системний аналіз положень ст. ст. 236, 237 ГПК України, дає підстави дійти висновку, що при ухваленні рішення суд вирішує визначені питання з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За таких обставин, враховуючи приписи пункту 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України, а також встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів, з урахуванням висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини ("Руїз Торіха проти Іспанії" та "Проніна проти України"), дійшла висновку про необґрунтованість вищевказаних доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 950,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вбачається зі змісту клопотання представника відповідача, останнім вказується, що 21.04.2020 між ТОВ Виноград-Одеса та Адвокатом Тучковою Л.Л. укладено Договір №21/04/2020 про надання правової допомоги, за яким Адвокат прийняв на себе зобов`язання представляти у встановленому порядку інтереси відповідача, зокрема, в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/3086/19.

До вказаного клопотання заявником додано копію Договору №21/04/2020 від 21.04.2020, копію Додаткової угоди №1 до Договору №21/04/2020 від 21.04.2020, копія рахунку №2204 ВІД 22.04.2020, копію виписки з поточного рахунку Адвоката від 27.04.2020. Відповідно до заявленого клопотання, відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 950,00 грн.

27.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копію Акту про надання правової допомоги від 27.05.2020 до Договору №21/04/2020 від 21.04.2020 про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2020 між ТОВ Виноград-Одеса та Адвокатом Тучковою Л.Л. укладено Договір №21/04/2020 про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором.

Відповідно до п.4.1. Договору №21/04/2020 від 21.04.2020 гонорарні відносини, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору та інші умови врегульовано додатковою угодою до цього договору.

Даний договір укладений на строк до 21.04.2021 та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п.6.1 Договору №21/04/2020 від 21.04.2020).

Також, 21.04.2020 між ТОВ Виноград-Одеса та Адвокатом Тучковою Л.Л. укладено Додаткову угоду №1 до Договору №21/04/2020 про надання правової допомоги від 21.04.2020, відповідно до умов якого доповнено п.2.1 Договору підпунктом 2.1.5 наступного змісту:

2.1.5 Представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у Південно-західному апеляційному господарському суді по справі №916/3086/19 за позовом ТОВ Колос до ТОВ Виноград-Одеса про стягнення 738 923,47 грн.

Крім того, п.2 Додаткової угоди №1 від 21.04.2020 викладено Розділ 4 Договору 4. Порядок здійснення розрахунків у наступній редакції, зокрема:

4.1. Правову допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях. Вартість правової допомоги обчислюється виходячи з вартості послуг на надання правової допомоги клієнту при розгляді справи №916/3086/19 у Південно-західному апеляційному господарському суді (до дати винесення рішення по справі судом включно). Вартість правової допомоги обчислюється виходячи з:

4.1.1 Вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 1000 гривень.

4.1.2 Вартості надання правової допомоги у зв`язку з представленням інтересів клієнту у судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду по справі №916/3086/19 у розмірі 1000 гривень.

4.3 За результатами надання правової допомоги складається Акт про надання правової допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги і її вартість.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідачем надано копію Договору №21/04/2020 про надання правової допомоги від 21.04.2020р., копію Додаткової угоди №1 від 21.04.2020р. до Договору №21/04/2020 про надання правової допомоги від 21.04.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОД №002714, ордер від 27.04.2020 серія ОД №147263, копію Акту про надання правової допомоги від 27.05.2020 до Договору №21/04/2020 про надання правової допомоги від 21.04.2020р. на суму 11 800грн., копію рахунку №2204 від 22.04.2020 на суму 10 000 грн., копію виписки з банківського рахунку адвоката на суму 9 950 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Відповідно до положень статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на правову допомогу в сумі 9 950 грн. покладаються на ТОВ Колос .

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України також покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колос залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.03.2020 року у справі № 916/3086/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Колос .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Колос на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виноград-Одеса 9 950 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи в апеляційній інстанції.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „31» липня 2020 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький