Ухвала

від 29.07.2020 по справі 910/2700/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.07.2020Справа № 910/2700/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О.

при секретарі судового засідання Вольській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали скарги Акціонерного товариства "Київгаз" на дії заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А. з виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/2700/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

(01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 4Б)

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва в особі голови комісії з реорганізації Косміної Олени Олегівни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про включення вимог у сумі 643 821,38 грн. до передавального акту,

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2700/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Київгаз") до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва в особі голови комісії з реорганізації Косміної Олени Олегівни про включення вимог у розмірі 643 821,38 грн до передавального акту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2019 року (суддя Блажівська О.Є.) позов задоволено повністю; зобов`язано Підприємство в особі голови комісії з реорганізації Косміної О.О. включити грошові вимоги Товариства у сумі 643 821,38 грн до передавального акта; стягнуто з Підприємства в особі голови комісії з реорганізації Косміної О.О. на користь Товариства 1 921 грн. судового збору.

На примусове виконання вказаного на виконання вказаного рішення суду у даній справі 10.06.2019 видано відповідні накази.

Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва 20.07.2020 року від Акціонерного товариства "Київгаз" надійшла скарга №2010/09 від 16.07.2020 року на дії заступника начальника відділу Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макаревич Я.А. у справі № 910/2700/19, в якій заявник просить суд про:

- визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макаревич Я.А. про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2020 року;

- зобов`язання заступника начальника відділу Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Макаревич Я.А. відновити виконавче провадження №60960105 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2019р.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.07.2020 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Блажівській О.Є.

У зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. №05-23/803 від 20.07.2020 року, здійснено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 910/2700/19, за результатом якого дану скаргу передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2020 розгляд скарги призначено на 29.07.2020, зобов`язано Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду в строк до 28.07.2020 року письмові пояснення щодо фактів, які викладені у скарзі та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60960105 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 року у справі № 910/2700/19, а також докази направлення письмових пояснень з доданими до них документами на адресу сторін

У судове засідання, призначене на 29.07.2020 з`явився представник скаржника, надав пояснення по суті скарги.

У судове засідання, призначене на 29.07.2020, представники ДВС та боржника не з`явилися, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для розгляду скарги, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги без участі державного виконавця та боржника.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши у судовому засіданні доводи представника скаржника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду скарги, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення скарги на дії заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А.

Задовольняючи скаргу, суд виходить з наступних підстав.

Статтями 339-340 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об`єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавцем передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу ст.124 Конституції України та ст.241 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби та регламентує порядок і особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Зокрема, згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду, є постанова державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

28.12.2019р. Акціонерне товариство Київгаз надіслало на адресу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Святошинський РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ) заяви про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду № 910/2700/19 від 17.05.2019р.

Згідно з відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення № 0303913783460, Святошинський РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ отримав ці заяви 02.01.2020р.

14.01.2020р. заступник начальника відділу Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Макаревич Яна Анатоліївна (надалі - заступник начальника відділу) за результатом розгляду заяв Стягувана про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду № 910/2700/19 від 17.05.2019р. винесла, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , повідомлення про повернення виконавчих документів Стягувану без прийняття до виконання (надалі - Повідомлення).

10.02.2020р. ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/2700/19 Повідомлення скасовано.

06.03.2020р. заступником начальника відділу було винесено постанову про скасування Повідомлень та постанову про відкриття виконавчого провадження з наданням Боржнику строком виконання рішення 10 робочих днів. У наданий строк Боржником рішення не виконано.

07.04.2020р. заступником начальника відділу було винесено постанову про накладення штрафу на Боржника у відповідності до ст. 63, 75 ЗУ Про виконавче провадження та надано Боржнику строк виконання рішення 10 робочих днів. У наданий строк Боржником рішення не виконано.

30.06.2020р. заступником начальника відділу винесено постанову про накладення штрафу на Боржника в подвійному розмірі.

30.06.2020р. заступником начальника відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60960105 з примусового виконання наказу № 910/2700/19 від 10.06.2019р., у зв`язку з тим що рішення Боржником не виконано та не може бути виконано без участі останнього.

30.06.2020р. заступником начальника відділу направлено до Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві повідомлення про вчинення Боржником кримінального правопорушення.

За твердженнями скаржника, з висновками заступника начальника відділу щодо неможливості виконати судове рішення Стягувач не погоджується, а також не погоджується із висновками щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України, а тому вважаємо що винесена постанова про закінчення виконавчого провадження не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є передчасною та неправомірною з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

За приписами пункту 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Статтею 63 ЗУ Про виконавче провадження врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин 1-3 ст. 63 ЗУ Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ст. 75 ЗУ Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас Верховний Суд в постанові від 29 січня 2020 року у справі № 127/2606/17 зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року в справі № 826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16, від 27.03.2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 07.08.2019 року у справі № 378/1033/17 та від 04.09.2019 року у справі № 286/1810/17.

Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, і не може вийти за межі наданих йому повноважень та діяти лише в спосіб, установлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження. (Постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 408/7181/16-а, адміністративне провадження № К/9901/21742/18 (ЄДРСРУ № 89217677) та Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/2606/17, адміністративне провадження № К/9901/2139/18 (ЄДРСРУ № 87268897)).

Таким чином, судом встановлено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена протиправно, передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (постанова Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 17/116/2011).

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на те, що заступником начальника ВДВС Макаревич Я.А. неправомірно закінчено виконавче провадження №60960105, суд вважає за необхідне зобов`язати ВДВС відновити виконавче провадження №60960105 з примусового виконання наказу №910/2700/19, виданого 10.06.2019 господарським судом міста Києва.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 342, 343 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Скаргу акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б; ідентифікаційний код 03346331) на дії заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А. з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/2700/19 задовольнити.

2. Визнати неправомірними та скасувати постанову заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А. про закінчення виконавчого провадження №60960105 від 30.06.2020.

3. Зобов`язати заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Макаревич Я.А. відновити виконавче провадження №60960105 з примусового виконання наказу №910/2700/19 Господарського суду міста Києва від 10.06.2019.

Ухвала господарського суду набирає законної сили після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали суду 31.07.2020

Суддя М.О. Лиськов