Рішення

від 28.07.2020 по справі 912/2799/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 рокуСправа № 912/2799/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні справу №912/2799/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД" (далі - ТОВ "Ерміс ЛТД"), код ЄДР 23222909, вул. Героїв Сталінграда, 14-В, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

до Олександрійської міської ради Кіровоградської області, код ЄДР 37944584, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000

про визнання недійсним та скасування пункту рішення

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Біджаков А.Г. (директор), витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.09.2019;

від відповідача - Скляр Ю.А., довіреність №6/12/23/1 від 03.01.2020, посадова інструкція начальника юридичного управління Олександрійської міської ради.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Ерміс ЛТД" до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання недійсним та скасування пункту 5 рішення Олександрійської міської ради від 06.09.2019 №797.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пунктом 5 рішення Олександрійської міської ради від 06.09.2019 №797 безпідставно припинено ТОВ "Ерміс ЛТД" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2500 га за адресою: м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграда, 21-В (кадастровий номер 3510300000:11:557:0011), наданої для будівництва торговельного комплексу, у зв`язку з невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль та невнесенням плати за землю з 01.02.2019. Вказаний пункт рішення, за доводами позивача, підлягає скасуванню, оскільки ТОВ "Ерміс ЛТД" з 01.04.2019 звільнено від сплати земельного податку, а будівництво торгівельного комплексу не розпочато з об`єктивних причин, які не залежать від волі позивача. Правовими підставами позивач зазначає ст. 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Також позивач посилається на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постанові від 20.05.2015 у справі № 17/5007/1093/12 та Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Ухвалою від 15.10.2019 господарський суд (суддя Глушков М.С.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2799/19 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 13.11.2019 об 11:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

В межах строку, визначеного судом, 04.11.2019 до господарського суду надійшов відзив № 30/23-16 від 01.11.2019 Олександрійської міської ради на позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ерміс ЛТД" про визнання недійсним та скасування п. 5 рішення Олександрійської міської ради від 06.09.2019р. за № 797 - відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на ст. 12, 92, 125, 126, 141, 143, 152, п. 6 розділу "Перехідні положення" ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стверджуючи, що Олександрійська міська рада прийняла оспорюване рішення, користуючись своїми дискреційними повноваженнями та виходячи з юридично допустимих рішень, яке вважала найкращим за даних обставин. Також відповідач наголошує, що відповідно до п. 14.1.147 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (ч. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. З огляду на вищезазначене Олександрійська міська рада вважає, що позивач в даний час може оформити своє право користування земельною ділянкою лише шляхом укладення договору оренди на земельну ділянку площею 0,25 га за адресою: м. Олександрія, вул. Героїв Сталінграду 21в, оскільки за вимогами земельного законодавства не відноситься до суб`єктів права постійного користування земельною ділянкою.

В межах строку, визначеного судом, 11.11.2019 до господарського суду від позивача надійшла відповідь №б/н від 08.11.2019 на відзив Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якій позивач наполягає на обґрунтованості поданого позову. На спростування доводів відповідача про відсутність права позивача користуватися спірною земельною ділянкою на праві постійного користування, позивач наводить правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.01.2019 у справі № 914/839/18. Так в зазначеній постанові наводиться п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2015 №5-рп/2005, відповідно до якого п. 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особі на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Оскільки право ТОВ "Ерміс ЛТД" на постійне користування земельною ділянкою засвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія І-КР № 001551, зазначене право зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, то товариство може бути позбавлене такого права лише у судовому порядку та з підстав, виключний перелік яких наведено у ст. 141, 143 ЗК України. Позивач наголошує на понятті "дискреційні повноваження", що наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, що передбачають межі, встановлені законом. Посилаючись на акт обстеження земельної ділянки № 217 від 30.05.2019, який за твердженням відповідача є доказом невикористання земельної ділянки за призначенням, позивач навпаки стверджує, що даний акт підтверджує про наявність певних підготовчих робіт, що необхідні для початку будівництва і забезпечення збереження будівельних матеріалів на об`єкті будівництва і забезпечення збереження будівельних матеріалів на об`єкті будівництва.

Також від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, яке за своїм змістом є заявою в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Протокольною ухвалою суду від 13.11.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі №912/2799/19 до 02.12.2019 до 12:00.

В межах строку, визначеного судом, 18.11.2019 до господарського суду від відповідача надійшло заперечення № 316/23-16 від 15.11.2019 на відповідь позивача, щодо відзиву на позовну заяву про визнання недійсним та скасування рішення. Відповідач наполягає на законності оспорюваного рішення. Так, відповідач наполягає, що відповідно до ст. 92 ЗК України позивач не є суб`єктом, за який в даний час може мати право постійного користування земельною ділянкою площею 0,25 га за адресою: м. Олександрія Кіровоградської області по вул. Героїв Сталінграда 21б. Водночас на моменту видачі Державного акта на право постійного користування ТОВ "Ерміс ЛТД" відносилося до суб`єктів таких прав і могло використовувати земельну ділянку на правах постійного користування. Також відповідач звертає увагу суду, що позивач отримало право постійного користування на земельну ділянку з відповідною метою тобто для комерційної діяльності (будівництво торгівельного комплексу) однак з 1999 року так і не збудувало торгівельний комплекс для якого надавалася земельна ділянка. Відповідач посилається на п. 8 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, відповідно до якого право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб. Таким чином, на думку відповідача, позивач, отримавши у 1999 році земельну ділянку у постійне користування протягом 2-х років, як це визначено законодавством, що діяло на момент отримання права користування земельною ділянкою не використовував її за цільовим призначенням, жодного будівництва не здійснював. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивач за отриманням містобудівних умов почав звертатися лише з серпня 2016 року до того часу жодних доказів того, що позивач почав будівництво чи завіз на територію земельної ділянки будівельні матеріали до суду не надано. Крім того, до внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" жодних перепон чи об`єктивних перешкод в отриманні дозволів чи початку будівництва позивач не мав.

Ухвалою від 02.12.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/2799/19 до судового розгляду по суті на 16.12.2019 о 14:30. Продовжив сторонам строк для надання заяв по суті спору з відповідними доказами до 16.12.2019.

16.12.2019 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Представником позивача подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи про сплату адвокатських послуг.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2019 оголошено перерву в судовому засіданні у справі №912/2799/19 до 13.01.2020 о 10:30.

17.12.2019 до господарського суду надійшли письмові пояснення №б/н б/д ТОВ "Ерміс ЛТД", в яких позивач заперечує позицію відповідача, що викладена у запереченні на відповідь на відзив. Такі письмові пояснення здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, визначеного судом в ухвалі від 02.12.2019, тому вважаються такими, що здані своєчасно відповідно до ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України. Так позивач зауважує на твердження відповідача про невикористання земельної ділянки за призначенням, що як на час прийняття оспорюваного рішення так і на час розгляду справи в суді жодним документом не було встановлено факт використання ТОВ "Ерміс ЛТД" земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, для якої було надано. Вказані обставини не висвітлені і в Акті обстеження земельної ділянки № 217 від 30.05.2019. Як наслідок, за твердженням позивача, відсутня підстава для припинення права користування земельною ділянкою, що передбачена п. ґ) ст. 141 ЗК України, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Посилання відповідача на положення Земельного кодексу України в редакції 1990 року позивач вважає помилковим. ТОВ "Ерміс ЛТД" зазначає, що, оскільки у оспорюваному рішенні вказано про невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, то позивач подавав до суду докази звернення до відповідача із клопотаннями про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва торговельного комплексу по вул. Героїв Сталінграда, 21б протягом останніх трьох років - з серпня 2016 року. Відтак твердження відповідача про невикористання земельної ділянки до 2016 року, на думку позивача, не могло бути предметом розгляду під час прийняття оспорюваного рішення.

Судове засідання у справі № 912/2799/19 не відбулося у зв`язку з хворобою судді Глушкова М.С., про що сторін повідомлено працівником суду шляхом надсилання телефонограм.

За розпорядженням керівника апарату господарського суду № 20 від 24.01.2020 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ", враховуючи, що суддя Глушков М.С., в провадженні якого перебуває справа №912/2799/19 тимчасово непрацездатний, тому не може продовжувати розгляд даної справи більше чотирнадцяти днів поспіль, що може перешкодити розгляду справи №912/2799/19 у строки, встановлені процесуальним Кодексом, враховуючи вимоги частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням службової записки помічника судді Волоткевича А.В. від 24.01.2020, здійснено повторний автоматизований розподіл справи №912/2799/19.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2020 справу №912/2799/19 передано судді Коваленко Н.М.

Ухвалою від 29.01.2020 суддя Коваленко Н.М. прийняла справу №912/2799/19 до свого провадження.

Ухвалою від 29.01.2020 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М. призначив підготовче засідання у справі № 912/2799/19 на 15:00 27.02.2020, позаяк дійшов висновку щодо необхідності ухвалення рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

26.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за підписом "Представник Олександрійської міської ради В.Ришков".

Господарський суд не взяв до уваги подане клопотання з підстав, наведених в ухвалі від 27.02.2020.

Ухвалою від 27.02.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/2799/19 до судового розгляду по суті на 10.03.2020.

Протокольною ухвалою від 10.03.2020 господарський суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.03.2020.

Ухвалою від 26.03.2020 господарський суд задовольнив клопотання №88/23-16 від 23.03.2020 відповідача про відкладення підготовчого судового засідання. Судове засідання у справі №912/2799/19 відклав, зазначивши, що про дату і час судового засідання у справі №912/2799/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 08.07.2020 господарський суд призначив підготовче засідання на14:30 - 28.07.2020.

Сторони належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

25.06.1999 на сесії Олександрійської міської ради Кіровоградської області прийняте рішення № 180, за п. 8 якого вирішено надати ТОВ "Ерміс ЛТД" в постійне користування із земель резервного фонду земельну ділянку загальною площею 0.25 га по вулиці Героїв Сталінграду в м. Олександрії Кіровоградської області для будівництва торгівельного комплексу.

04.11.1999 ТОВ "Ерміс ЛТД" видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-КР № 0001551, яким посвідчено право постійного користування ТОВ "Ерміс ЛТД" земельною ділянкою площею 2500,3 м2 , що надано для іншої комерційної діяльності (будівництво торгівельного центру) по вулиці Героїв Сталінграду.

Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за КР № 274.

26.02.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3510300000:116557:001 площею 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вулиця Героїв Сталінграда, 21б за правокористувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД", код ЄДРПОУ 23222909, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 115762304 від 01.03.2018.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 14.06.2018 № 399 земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,2500 га по вулиці Героїв Сталінграда, 21б (кадастровий номер 3510300000:116557:001), що перебуває в постійному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД", присвоєно окрему поштову адресу: м. Олександрія, вулиця Героїв Сталінграда, 21в.

06.09.2019 Олександрійською міською радою Кіровоградської області з посиланням на ст. 26, пп. 1 п. а) ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 12, 92, 122, 123 Земельного кодексу України, враховуючи рішення виконавчого комітету міської ради від 01.08.2019 № 492, № 493, від .15.08.2019 № 525, від 22.08.2019 № 546 та висновки постійних комісій міської ради, прийнято рішення № 797 "Про передачу земельних ділянок в постійне користування", за п.5 якого вирішено:

- припинити товариству з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД" право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2500 га за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 21в (кадастровий номер 3510300000:116557:001), наданої для будівництва торговельного комплексу, у зв`язку з невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд та невнесенням плати за землю з 01.02.2019;

- вважати таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею по вул. Героїв Сталінграда, 21в, серія І-КР в„– 001551 від 04.11.1999 року, виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД", та зняти його з державної реєстрації (інше речове право 25014236 від 26.02.2018р.);

- юридичному управлінню Олександрійської міської ради подати позов до суду про припинення права постійного користування товариству з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД" земельною ділянкою площею 0,2500 га за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 21в, наданої для будівництва торговельного комплексу (далі - Рішення).

Позивач оскаржує вказаний пункт рішення Олександрійської міської ради, просить його визнати незаконним та скасувати.

При вирішенні юрисдикції даного спору, господарський суд враховує правові висновки Верховного Суду. Так в постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду висловила таке.

"Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України."

Враховуючи викладену правову позицію та те, що у справі, яка розглядається, ТОВ "Ерміс ЛТД" оскаржує рішення Олександрійської міської ради щодо припинення права користування земельною ділянкою, яке, на його думку, порушує його право як землекористувача, набуте на підставі державного акта, припиняючи це право всупереч положенням чинного законодавства, то даний спір зумовлений порушенням прав юридичної особи на нерухоме майно - земельну ділянку правовим актом індивідуальної дії відповідача, і позов спрямований на відновлення права особи на це майно у спосіб, визначений позивачем. Відтак спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При вирішенні спору по суті господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зазначеній нормі Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

Тобто, орган місцевого самоврядування має право діяти в межах своїх дискреційних повноважень, шляхом реалізації виключно того, що прямо передбачено законом.

Дійсно, як наголошує відповідач і не заперечує позивач, право постійного користування земельною ділянкою надано позивачу під час дії Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 № N 561-XII зі змінами, який втратив чинність з 01.01.2002 на підставі Кодексу N 2768-III від 25.10.2001 - Земельного кодексу України, який є чинним з відповідними змінами і на теперішній час.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, для вирішення питання законності прийняття відповідачем Рішення необхідно брати до уваги положення законодавства, що було чинне на момент прийняття Рішення. Твердження відповідача про необхідність застосування норм Земельного кодексу України 1990 року щодо підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою є помилковим.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Конституційний Суд України вказав на таке:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 925/361/19.

З огляду на вказане, твердження відповідача про неможливість перебування у постійному користуванні позивача земельної ділянки, враховуючи приписи ст. 92 ЗК України в редакції 2001 року, є безпідставними.

Відповідно до ст. 141 ЗК України (тут і далі - в редакції 2001 року з відповідними змінами) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, у ст. 142 ЗК України визначено порядок реалізації п. а) ст. 141 ЗК України - добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою.

В свою чергу, стаття 143 ЗК України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Далі, ст. 144 ЗК України визначає порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. (ч. 1) У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. (ч. 2) Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. (ч. 3)

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.27-7.28 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила таке. "Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК України."

В оспорюваному Рішенні підставами його прийняття вказані статті 12, 92, 122, 123 ЗК України. Так, у ст. 12 визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин; у ст. 92 наведено поняття права постійного користування земельною ділянкою; у ст. 122 визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування; у ст. 123 - порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Отже, відповідачем не зазначено жодної норми закону, яка може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

За змістом п. 5 Рішення зазначено дві підстави для припинення позивача права користування земельною ділянкою: 1) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд та 2) не внесенням плати за землю з 01.02.2019.

Підстава "невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд" взагалі не передбачена ст. 141 ЗК України, є лише підстава, зазначена в п. ґ) ст. 141 ЗК України - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідач посилається на Акт № 217 обстеження земельної ділянки від 30.05.2019 (а.с. 38), що складений без участі представника позивача, у якому начальником та спеціалістом управління приватизації, оренди майна та землі міської ради Купченком О.П. та Марюхно Ю.С. , а також інспектором КП "Муніципальна безпека" Сурцевим Б.В . встановлено, що земельна ділянка за адресою вул. Героїв Сталінграда, 21в використовується землекористувачем ТОВ "Ерміс ЛТД", ідентифікаційний код 23222909. Під час обстеження земельної ділянки, що призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, встановлено, що на земельній ділянці відсутні капітальні будівлі та споруди призначені для торгівлі. По периметру земельну ділянку обгороджено, на її території також знаходиться тимчасова споруда (сторожка). Будівництво торгівельних будівель не виявлено.

Відповідач стверджує, що даний акт є достатньою підставою для з`ясування та вирішення Олександрійською міською радою, в межах своїх дискреційних повноважень, питання про припинення позивачу права постійного користування земельною ділянкою.

Проте такі твердження суперечать нормам чинного законодавства. Як зазначалось вище, дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України - це діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто дозволено лише те, що передбачено законом.

По-перше, відповідач не навів суду норми чинного, на час прийняття Рішення, закону, за якою можливе припинення права користування земельною ділянкою "у зв`язку з невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд". Відповідно до п. ґ) ст. 141 ЗК України такою підставою може бути лише "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", проте зі змісту Акта № 217 від 30.05.2019 не випливає, що позивач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, як стверджує відповідач у своїх заявах по суті, посилаючись на вказану норму ЗК України.

По-друге, відповідно до ст. 143 ЗК України, на яку у відзиві на позов посилається сам відповідач, примусове припинення прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням здійснюється у судовому порядку. Тобто у органу місцевого самоврядування, яким є Олександрійська міська рада, відсутні повноваження на припинення прав на земельну ділянку з підстави "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" за власним рішенням, таке припинення можливе лише за рішенням суду.

Отже, при прийнятті п. 5 рішення № 797 від 06.09.2019, у частині припинення ТОВ "Ерміс ЛТД" права користування земельною ділянкою у зв`язку з невикористанням земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд, відповідач вийшов за межі своїх дискреційних повноважень та прийняв рішення, яке не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства, чим грубо порушив права позивача.

Другою підставою припинення ТОВ "Ерміс ЛТД" права користування земельною ділянкою у п. 5 рішення № 797 від 06.09.2019 вказано "не внесення плати за землю з 01.02.2019".

Так, відповідно до п. д) ст. 141 підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У ст. 144 ЗК України визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, зміст якої наведено вище.

Отже, систематична несплата земельного податку може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. д) ст. 141 ЗК України лише за умови дотримання органом місцевого самоврядування порядку, визначеного ст. 144 ЗК України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2018 у справі № 924/689/17:

"Відповідно до пункту "д" статті 141 ЗК, на яку послалася Хмельницька міська рада в обґрунтування позовних вимог, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

В свою чергу, стаття 143 ЗК визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку...

З положень статті 143 ЗК вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що позбавлення суб`єкта права постійного землекористування земельної ділянки після державної реєстрації цього права поза межами підстав, визначених статтею 143 ЗК, є порушенням права останнього на користування земельною ділянкою.

Адже, положеннями статті 144 ЗК визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, який передбачає чотири стадії процедури припинення права користування земельними ділянками, а саме: виявлення порушення, виконання вказівок по усуненню виявлених порушень, звернення до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, за результатами розгляду якого приймається рішення про припинення суб`єктивного права користування земельною ділянкою; оскарження землекористувачем рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143, 144 ЗК, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за наявності підстав, передбачених пунктом "д" статті 141 ЗК, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування."

Проте відповідач не надав доказів дотримання ним порядку, що передбачений статтею 144 ЗК України. Суду взагалі не подано жодних доказів систематичної несплати земельного податку. Відповідач у своєму відзиві лише наголошує на необхідності здійснення плати за землю.

Отже, при прийнятті п. 5 рішення № 797 від 06.09.2019, у частині припинення ТОВ "Ерміс ЛТД" права користування земельною ділянкою у зв`язку з не внесенням плати за землю з 01.02.2019, відповідач також вийшов за межі своїх дискреційних повноважень та прийняв рішення, без дотримання відповідного порядку, чим грубо порушив права позивача.

До того ж позивач у своєму позові зазначає, що з 01.04.2018 він перейшов на спрощену систему оподаткування 3 групи, що підтверджується Витягом № 1811263400145 від 07.03.2018 з реєстру платників єдиного податку (а.с. 19).

Відповідно до пункту 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України) юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За пунктом 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 ст. 269 ПК України також передбачено, що особливості справляння земельного податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

За підпунктом 4 пункту 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 ст. 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати. (правова позиція Верховного Суду в постанові від 24.04.2019 у справі № 826/15551/15).

З огляду на наведені положення позивач вважається таким, що сплачує земельний податок за спрощеною системою оподаткування.

В обґрунтування своєї позиції щодо несплати ТОВ "Ерміс ЛТД" земельного податку відповідач не надав суду жодних доказів, як-то довідка органу податкової служби про податкову заборгованість позивача тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з п. г) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України, визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позов ТОВ "Ерміс ЛТД" обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а п. 5 Рішення № 797 від 06.09.2019 Олександрійської міської ради Кіровоградської області - визнанню недійсним та скасуванню.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

У судовому засіданні позивач просив стягнути з відповідача всю суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Так, позивачем заявлено клопотання №б/н від 08.11.2019 про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 52), відповідно до якого позивач долучив до матеріалів справи докази на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката. Так позивач надав:

- копію Договору про надання правової допомоги від 23.09.2019, що укладений між ТОВ "Ерміс ЛТД" та Ковальовою О.А. щодо складення та подання позовної заяви до господарського суду Кіровоградської області за позовом ТОВ "Ерміс ЛТД" до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання недійсним та скасування пункту 5 рішення міської ради від 06.09.2019 №797, за виконання такої роботи у строк до 03.10.2019 ТОВ "Ерміс ЛТД" зобов`язалося сплатити гонорар в сумі 2500 грн;

- копію Акта прийому-передачі виконаних робіт від 04.10.2019 на суму 2500 грн;

- розрахункову квитанцію серія АВБ №003038 на суму 2500 грн від 06.11.2019, відповідно до якої вартість надання правової допомоги ТОВ "Ерміс ЛТД" зі складання позовної заяви до господарського суду Кіровоградської області 2500 грн;

- копію Договору про надання правової допомоги від 06.11.2019, відповідно до якого адвокат Ковальова О.А. надає правову допомогу ТОВ "Ерміс ЛТД" з представництва та захисту інтересів Клієнта під час розгляду справи №912/2799/19, в тому числі підготовка відповіді на відзив та брати участь у підготовчому та судовому засіданнях під час розгляду справи №912/2799/19; Клієнт за надання правової допомоги з представництва та захисту його інтересів у господарському суді Кіровоградської області під час розгляду справи №912/2799/19 сплачує на користь Представника гонорар у готівковій формі в сумі 5000 грн. Сплата гонорару проводиться у наступному порядку та строки: до 13.11.2019 Клієнт сплачує на користь Представника готівкою 50% гонорару у сумі 2500 грн; решту гонорару у сумі 2500 грн Клієнт виплачує на користь Представника до дати проведення першого судового засідання з розгляду по суті справи №912/2799/19;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №161/н від 26.07.2005;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Ковальовою О.А. за договором про надання правової допомоги від 23.09.2019р., договором про надання правової допомоги від 06.11.2019р. товариству з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД":

1. Складання позовної заяви до господарського суду Кіровоградської області за позовом ТОВ "Ерміс ЛТД" до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання недійсним та скасування п. 5 рішення від 06.09.2019р. №797 - витрачений час 5 годин, сума гонорару адвоката 2500 грн.

2. Складання відповіді на відзив Олександрійської міської ради на позовну заяву ТОВ "Ерміс ЛТД" - витрачений час 2 години, сума гонорару адвоката 1000 грн.

3. Складання клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №912/2799/19 -витрачений час 30 хвилин, сума гонорару адвоката 500 грн.

4. Участь у підготовчому засіданні господарського суду Кіровоградської області 13 листопада 2019р. у справі №912/2799/19 - витрачений час 1 година, сума гонорару адвоката 1000 грн.

5. Участь у судовому засіданні господарського суду Кіровоградської області з розгляду по суті справи №912/2799/19 - витрачений час 2 години, сума гонорару адвоката - 2500 грн.

Всього сума витрат товариства з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД" на професійну правничу допомогу адвоката з представництва та захисту інтересів позивача у господарському суді Кіровоградської області по справі №912/2799/19 -7500 грн.

16.12.2019 позивач подав клопотання №б/н від 16.12.2019 про приєднання доказів до матеріалів справи, згідно з яким додав в якості доказів на оплату гонорару адвоката Ковальової О.А. за надання професійної правничої допомоги - розрахункові квитанції серія АВБ № 003040 від 16.12.2019 на суму 2500 грн та серія АВБ №003039 від 13.11.2019 на суму 2500 грн, всього на суму 5000 грн.

Отже, враховуючи викладене, суду надано докази про понесення позивачем судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 7500 грн (квитанції серія АВБ № 003038 від 06.11.2019, серія АВБ №003039 від 13.11.2019 та серія АВБ № 003040 від 16.12.2019 на суму 2500 грн кожна).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу приписів ч.3 ст. 123 ГПК України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1,2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Незважаючи на те, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, яка зазначена позивачем у позовній заяві, лише 1921 грн сплаченого судового збору, господарський суд не знаходить підстав для відмови у розподілі витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки відповідні докази подані у строк, визначений ГПК України.

Як визначено у ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як визначено у ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України, відповідно до ч. 5 цієї норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, як визначено ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500 грн позивачем надані вищевказані документи.

Отже, враховуючи всі перелічені докази, які подавались в установлений процесуальним законом спосіб із доказами направлення їх копій на адресу іншій стороні, господарським судом встановлено, що адвокатом Ковальовою О.А. надано послуги на виконання Договорів про надання правової допомоги від 23.09.2019 та від 06.11.2019 на загальну суму 7500 грн.

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх у розмірі 7500 грн, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає підтвердженими понесені витрати на правничу допомогу у вказаному розмірі.

Відповідач не навів, всупереч вимогам ч. 6 ст. 126 ГПК України, неспівмірності таких витрат.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, наявні підстави, передбачені нормою п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на відповідача витрат, що понесені позивачем на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 12, 14, 74, 76-77, 126, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати пункт 5 рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 06 вересня 2019 №797.

Стягнути з Олександрійської міської ради Кіровоградської області (код ЄДР 37944584, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерміс ЛТД" (код ЄДР 23222909, вул. Героїв Сталінграда, 14-В, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000) 1921 грн судового збору та 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 31.07.2020.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.