Рішення

від 28.07.2020 по справі 915/33/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року Справа № 915/33/20

м.Миколаїв.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Південний форпост,

54010, вул. 7А Поперечна, буд. 1, м. Миколаїв;

до 1. Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація),03110, вул. Преображенська, 25, м.Київ;

2. Куцюрубської сільської рада об`єднаної територіальної громади Очаківського районну Миколаївської області,57550, вул. Очаківська, буд. 120, с. Куцуруб, Очаківський район Миколаївської області;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

про: визнання права власності на судно

Суддя Коваль С.М.

За участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

Представники:

Від позивача: не присутні.

Від відповідача-1: не присутні.

Від відповідача-2: не присутні

Від третьої особи: не присутні.

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Південний форпост пред`явлено позов до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) та Куцюрубської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківської районної Миколаївської області про визнання за ТОВ Південний форпост права власності у порядку ст.ст. 392, 335, 336 Цивільного кодексу України, на прогулянкове судно проекту КТМ -701 Кур`єр (далі - судно) виробник: ООО Мое море (Nepran boat, м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 15 кв. 31, ІПП 9204003798), рік випуску 2007, яке зберігається на базі стоянки маломірних (малих) суден позивача за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, в межах території Коцюбубської сільської об`єднаної територіальної громади, від якого відмовився власник.

Вимоги обґрунтовані відмовою власника від права власності на судно проекту КТМ -701 Кур`єр, у зв`язку з чим ТОВ Південний форпост взяло судно на внутрішній облік та звернулось до Морської адміністрації для реєстрації, яка відмовила у проведенні реєстрації судна проекту КТМ -701 Кур`єр в судовій книзі України з підстав відсутності на судно правовстановлюючого документа, оскільки наказ №5 від 05 вересня 2019 року про взяття на внутрішній облік товариства не відповідає вимогам цивільного законодавства щодо документів які посвідчують виникнення, перехід або припинення речових прав на майно. Такі дії Державної служби морського та річкового транспорту України, на думку позивача, є невизнанням Морською адміністрацією за ним права власності на спірне судно від якого відмовився власник, і котрим на передбачених законом підставах заволодів позивач.

Крім того, позивач просив суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ст. 249 Господарського процесуального кодексу України.

За такими вимогами ухвалою від 20.01.2020 відкрито провадження в даній справі.

Також, суд беручи до уваги те, що справа є складною, вимагає дослідження великої кількості доказів, що підлягають дослідженню та перевірці судом, виключає можливість розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає належним залишити клопотання ТОВ Південний форпост про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без задоволення, а розгляд даної справи здійснювати у порядку загального позовного провадження..

Відповідач-1 відзив надав, просить вирішувати спір відповідно до законодавства.

Відповідач-2 відзив надав, проти позову заперечує.

Третя особа відзив не надала, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористалась.

З огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом CoV-2" (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343) (далі - постанова № 211) на період з 12.03-22.05.2020 на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020 на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, в якій розташований Господарський суд Миколаївської області, обмежувальних та профілактичних заходів (згідно розпорядження від 13.03.2020 № 35-р голови Миколаївської обласної ради "Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом"),з 16.03.2020 доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області було обмежено.

Ухвалою суду від 13.04.2020р., постановлено, зокрема: відкласти розгляд справи без визначення дати судового засідання; провести розгляд справи поза межами встановленого ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19"; запропонувати учасникам справи ініціювати розгляд справи №915/33/20 без участі осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202р. "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19", подавши до господарського суду відповідне клопотання (заяву); про дату та час розгляду справи №915/1858/19 повідомити учасників справи додатково відповідною ухвалою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови № 211, зокрема, продовжено карантин до 22.05.2020 із послабленням частини карантинних обмежень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою № 211, а також вирішено про послаблення протиепідемічних заходів на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією.

Ураховуючи викладені обставини, зокрема, послаблення з 11.05.2020 карантинних заходів та подальше відновлення доступу громадян до приміщення Господарського суду Миколаївської області; беручи до уваги тривалість знаходження справи у провадженні суду, ухвалою від 26.05.2020 призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 15.06.20р.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року закрито підготовче засідання у справі і справу признано до судового розгляду по суті на 28.07.2020 об 10 год. 30 хв.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.07.2020, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

За наслідками проведеного судового засідання 28.07.2020, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

07 лютого 2019 року ТОВ Південний форпост укладено з Очаківським державним лісомисливським господарством (далі - ДП Очаківське ЛМГ ) Договір № 5 про послуги причалу (далі - Договір) . За умовами вказаного Договору (п.1.1.) ТОВ Південний форпост (як Сторона-1) прийняло на себе зобов`язання з надання послуг ДП Очаківське ЛМГ , як (Сторона-2) щодо належного використання причалу № 340 і в тому числі, - для забезпечення на суші території причалу маломірних суден. У свою чергу Сторона-2 зобов`язалася надати Стороні-1 інфраструктуру причалу для реєстрації її бази для стоянки маломірних (малих) суден. Сторони також визначили в Договорі порядок розрахунків між собою (розділ 3 Договору ) і погодили строк його дії який починався з дати підписання і тривав протягом існування зареєстрованої бази стоянки маломірних суден Сторони-2 (розділ 6 Договору ).

Згідно Технічного паспорту на причал № 340 виконаного 12.12.2018 р. КП ММБТІ, на вказаній вище земельній ділянці (Додаток 2 до Договору) розміщені належні ДП Очаківське ЛМГ наступні будівлі та споруди: пропускний пункт літ А-1 , навіс літ. Б , вбиральня літ. В , ворота літ. № 2, огорожа літ. № 3, місце складування лісо продукції та стоянки автомобілів та маломірних суден літ. № 1, місце розташування маломірних суден літ. №11.

Право постійного користування ДП Очаківське ЛМГ вказаною земельною ділянкою площею 0,4000 га, за цільовим призначенням (використанням) під розташування та обслуговування причальної стінки для маломірних суден, підтверджується Держаним актом серії ЯЯ №101291 виданим Очаківською державною адміністрацією 04 грудня 2007 року.

При цьому, земельна ділянка на якій розташовано причал № 340, відноситься до контрольованого прикордонного району м. Очакова. Відтак усі маломірні судна, інші плавзасоби повинні бути зареєстровані у встановленому порядку, взяті на облік в місцях базування і забезпечені постійними місцями зберігання (п. 24 Положення про прикордонний район, затверджений постановою КМ від 27.07.1998 р. № 1147 ).

Як вбачається з Акту обстеження причалу № 340 від 07 лютого 2019 р. при підписані Договору № 5 на причалі № 340 були визначені і закріплені в натурі постійні місця зберігання плавзасобів: СВУ-0254-К, УМБ-1238-К, УМД-61К, УМБ-936-К, УМБ-935-К, Бригадир Гринч, UA-4095-KV, а всього - 7 (сім) маломірних суден які там і зберігалися фактично. Відповідно до наведених вище вимог закону, усі перелічені плавзасоби були зареєстровані в Журналі обліку приписного флоту розпочатого 15.03.2019 року. Але за результатами обстеження виявилося (Довідка від 26.02.2019 року), що особа судновласника одного з зареєстрованих (приписаних) маломірних суден, а саме прогулянкового судна (катеру) проекту КТМ - 701 Кур`єр за № СВУ-0254-К, була невідома.

13 серпня 2019 року ТОВ Південний форпост провело в Державній службі морського та річкового транспорту Міністерства інфраструктури України (далі - Відповідач 1, Морська адміністрація) державну реєстрацію бази для стоянки маломірних (малих) суден і одержано Свідоцтво № 002/2019 про реєстрацію бази встановленого зразка.

Оскільки протягом тривалого часу власник катеру за № СВУ-0254-К до вказаного плавзасобу не з`явився і жодним чином про свою зацікавленість щодо нього не заявив, директор ТОВ Південний форпост , у відповідності з вимогами Положення про прикордонний район, затверджений постановою КМ від 27.07.1998 р. № 1147, Правилами безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 р. № 642 і зареєстрованими в Мінюсті України 23.07.2004 р. за № 915/9514 , керуючись ст. 336 Цивільного кодексу України своїм Наказом № 5 від 05 вересня 2019 року:- взяв вказаний плавзасіб, як рухоме майно від якого власник фактично відмовився, на внутрішній облік підприємства Південний форпост шляхом внесення запису про реєстрацію вказаного судна в Журнал обліку суден, що знаходяться на штраф майданчику ТОВ Південний форпост . Також наказом було визначено розмір оплати за зберігання плавзасобу в сумі 250 грн. на добу, починаючи з 05.06.2019 р.

З метою пошуку можливого власника цього судна керівником ТОВ Південний форпост було прийняте рішення про розміщення в офіційному друкованому органі на території Миколаївської області - газеті Рідне Прибужжя об`яви про розшук його власника (наказ № 6 від 30.10.2019 р. Текст оголошення, Прибутковий касовий ордер № 148 від 30.10.2019 р.). Об`ява про розшук вказаного судна була розміщена в газеті Рідне Прибужжя №44 (3592) від 31 жовтня 2019 р. Проте, ймовірний власник цього судна на зв`язок з працівниками ТОВ Південний форпост ні за вказано в Об`яві адресою, ні за номером телефону не вийшов.

Вимоги до реєстрації та обліку суден в Україні визначені Порядком ведення Державного судового реєстру і Судової книги України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.1997 р. № 1069. Пунктом 5 вказаного Порядку унормовано, що державну реєстрацію річкових суден, та суден, що не підлягають нагляду класифікаційним товариством здійснює Морська адміністрація.

Отже, 02 січня 2020 року ТОВ Південний форпост звернулася до Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) в особі відокремленого підрозділу без статусу самостійної юридичної особи - Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації з Заявою про реєстрацію прогулянкового судна в Судовій книзі України (вих. 03/01-20) в якій просило: …зареєструвати на термін - постійно з присвоєнням державного прогулянкового судна проекту КТМ-701 Кур`єр , виробник: ООО Моё море (Nepran boat)яке зареєстроване 03.07.2014 р. за адресою: 299003, м. АДРЕСА_2 , кв. 31, ІПП 9204003798, ОГРН 1149204007138, ідентифікаційний номер корпусу (заводський номер) - відсутній, належне ТОВ Південний форпост на підставі наказу № 5 від 05.09.2019 р. про взяття вказаного судна на внутрішній облік Товариства . До вказаної заяви за Додатком ТОВ Південний форпост були надані необхідні для реєстрації документи, що передбачені Порядком ведення державного судового реєстру України та Судової книги України, затвердженого Постановою КМ України від 26.09.1997 р. № 1069.

Розглянувши подану Заяву від 02.01.2020 р. вих. 03/01-20 Морська адміністрація, діючи в особі свого відокремленого підрозділу без статусу самостійної юридичної особи, - Чорноморського міжрегіонального управління Морської адміністрації, своїм листом від 09.01.20 р. за вих. № 5/15-09-20 відмовила ТОВ Південний форпост в проведенні реєстрації вказаного судна в Судовій книзі України. Морська адміністрація обґрунтувала своє рішення тим, що ТОВ Південний Форпост в якості документа який підтверджує право власності товариства на представлений до реєстрації плавзасіб, надано копію внутрішнього наказу № 5 від 05 вересня 2019 року про взяття цього плавзасобу на внутрішній облік підприємства.

Будучи не згодним з прийнятим Морською адміністрацією рішенням ТОВ Південний форпост звернулося до суду з позовом про визнання за ним права власності на рухоме майно від якого відмовився власник і котрим на передбачених законом підставах заволодів позивач

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

Частиною 1 статті 336 ЦК України встановлено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

За підстав викладених вище слідувало, що ТОВ Південний форпост фактично заволодів вказаним рухомим майном (катером проекту КТМ 701 Кур`єр ) який реально знаходиться під його наглядом і охороною на спеціально закріпленому за ним місці позначеному як СВУ-0254-К і розташованому на офіційно зареєстрованому в контрольованій прикордонній території причалі в межах території Куцюрубської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області.

Відповідно до Переліку міст і районів, в межах території яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р. № 1147 земельна ділянка на якій знаходиться причал № 340, відноситься до контрольованого прикордонного району м. Очакова, щодо якого встановлено певні режимні заходи. Зокрема, визначаються особливі правила обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки і в пунктах базування (далі - об`єкти базування) маломірних суден, інших засобів, що не є суднами, але пристосовані для переміщення на них людей по воді (водний мотоцикл, водний велосипед, моторний гідро дельтаплан, дошки для занять різними видами серфінгу, тощо). Так відповідно до п. 24 Положення про прикордонний район, затверджений постановою КМ від 27.07.1998 р. № 1147 (в редакції Постанови КМ N 416 від 14.06.2017) маломірні судна, інші плавзасоби: …реєструються у встановленому порядку, беруться на облік в місцях базування та забезпечуються постійними місцями для зберігання . При цьому Положенням визначено, що: …тримання маломірних суден, інших плавзасобів поза місцями базування забороняється .

При цьому подальше зберігання на прикордонній території незареєстрованого у встановленому законом плавзасобу було неможливим і спір було передано на вирішення гомподарського суду

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з нижченаведеного.

Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права ; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, тощо. Таким чином способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою з`ясовується характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним. При цьому, відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Тобто позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України щодо визнання права власності є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

При цьому вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України суд враховує, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Наведена вище правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16, від 05.03.2019 у справі №917/377/17.

Захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по - перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по - друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь - які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмета доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно - правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Отже враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Приведена правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 18.02.2015р. у справі №6-244цс14, від 24.06.2015р. у справі № 6-318цс15.

Право власності як і будь-яке інше суб`єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам`ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Стосовно даного спору, цивільним законом (ст. 347 ЦК України) передбачено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. А у випадку відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (частина 3 ст. 347 ЦК України). У свою чергу особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею (ст.336 ЦК України).

Отже правила цієї статті застосовуються за наявності таких умов: власник виражено (зрозуміло) відмовився від свого майна; це майно належить до рухомих речей; набувач фактично заволодів такою рухомістю; припускається, що набувач має намір стати власником речі, що проявилося в його діях із заволодіння майном.

Досліджені у справі докази вказують на те, що попередній власник прогулянкового судна проекту КТМ-701 Кур`єр , яке знаходиться на постійному зберіганні в контрольованій прикордонній території на базі стоянки маломірних (малих) суден в межах території Куцюрубської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області, виражено і зрозуміло відмовився від цього плавзасобу. Так він майже рік (з лютого 2019 р.) жодного разу не відвідав місце його зберігання, не цікавився технічним станом та цілісністю вказаного судна, не вносив плату за його охорону та підтримання в належному стані. При цьому він достеменно знав, що охорона і зберігання судна на офіційному причалі в прикордонній території суворо регламентована і здійснюється на оплатній основі. Проте свій обов`язок по оплаті наданих йому послуг попередній власник спірного плавзасобу проігнорував. Так само ним була залишена без відповіді об`ява про його розшук, що розміщувалась в офіційному друкованому засобі газеті Рідне Прибужжя . Наведене також вказує на свідомо виражену відмову попереднього власника від свого майна.

Суд також погоджується з доводами позивача, що спірного плавзасіб (судно) відноситься до рухомих речей. Відповідно до п.п.14.1.105 п. 14.1. ст. 14 розділу І Податкового кодексу України поняття майно вживається у значенні, наведеному в ЦК України. Згідно із п. 2 ст. 181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Крім того, у пункті 3 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 наведено більш детальне визначення рухомого майна , а саме: рухоме майно - це матеріальні об`єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю.

В частині 1 ст. 181 ЦК України вказаної статті зазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. При цьому режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання , космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Але лише в Законі України Про іпотеку термін нерухоме майно (нерухомість) вживається у такому значенні: нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом ( Про іпотеку ) .

Таким чином, законодавство України, відносить судно до рухомого майна, і тільки правила іпотеки розповсюджуються на заставу судна як нерухомого майна, що до даних правовідносин застосуванню не підлягає.

Досліджені у справі докази вказують і на те, що ТОВ Південний форпост як новий утримувач спірної рухомої речі, фактично заволодів нею, а саме: - судно взято на облік (зареєстровано) в Журналі обліку приписного флоту, товариство постійно зберігає цей плавзасіб на спеціально обладнаному і індивідуально визначеному місці стоянки маломірних (малих) суден і товариство несе усі витрати по його охороні і утриманню в належному технічному стані. Окрім того спірний плавзасіб документально взято на внутрішній бухгалтерський облік ТОВ Південний форпост .

Стосовно наміру позивача стати власником цієї речі суд приходить до переконання, що дії позивача і зокрема, звернення до Морської адміністрації з Заявою про реєстрацію прогулянкового судна в Судовій книзі України прямо і беззаперечно вказують про такий намір.

Отже, з огляду на наведені вище обставини справи і вимоги закону (ст.336 ЦК України), ТОВ Південний форпост заволоділо вказаним плавзасобом, як рухомою річчю, від якої власник відмовився, на прямо передбачених цивільним законом підставах. А оскільки державна реєстрація даного судну проведена не була (відсутня), - згідно припису частина 3 ст. 347 ЦК України позивач набув право власності на цю річ з моменту заволодіння нею (тобто з 07.02.2019 р. від дня фактичного прийняття плавзасобу на утримання і зберігання за Договором № 5 від 27.02.19р. та Актом обстеження від 07.02.19р .).

В той же час Відповідачем 1 право власності ТОВ Південний форпост на рухоме майно (катер проекту КТМ - 701 Кур`єр ) не визнається, а тому це право підлягає судовому захисту в порядку, що визначений ст. 392 ЦК України. При цьому позов про визнання права власності на майно (стаття 392 ЦК України) є належним способом захисту, якщо позивач вимагає залишення у нього майна, і це майно ще не вибуло з його володіння. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №522/13747/15-ц. В нашому випадку перелічені вище матеріали справи вказують, що спірне майно яке є предметом спору (катер проекту КТМ - 701 Кур`єр ), не вибуло із фактичного володіння позивача. А тому визнання права власності як спосіб захисту цього права (стаття 392 ЦК України), котре відповідачем не визнається, є належним і ефективним способом для його захисту. Відтак вважаємо, що даний спір підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав своїх вимог.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Південний форпост , (54010, м. Миколаїв, вул. 7-А Поперечна, буд. 1, код ЄДРПОУ 42774135) право власності на рухоме майно - прогулянкове судно проекту КТМ-701 Кур`єр , виробник: ООО Моё море (Nepran boat, м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 15, кв. 31, ІПП 9204003798), рік випуску 2007 р, ідентифікаційний номер корпусу (заводський номер) - відсутній , вартість якого згідно Висновку оцінювача об`єкта оцінки Експертно-діловий центр Лідер від 12.12.2019 р . складає 141 600 грн., що зберігається на базі стоянки маломірних (малих) суден ТОВ Південний форпост за адресою: Миколаївська обл., Очаківський р-н, в межах території Куцюбубської сільської об`єднаної територіальної громади.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Оформлене відповідно до вимог статті 238 ГПК України, рішення підписано

31.07.2020 року.

Суддя С.М.Коваль.