Рішення

від 23.07.2020 по справі 916/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/167/20

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

розглядаючи справу №916/167/20,

за позовом: заступника прокурора Одеської області

(вул. Пушкінська, буд. 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552)

в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України

(проспект Перемоги, будинок 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник"

(вул. Заньковецької, будинок 7/9-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20927644),

відповідача-2: Головного територіального управління юстиції в Одеській області

(вул. Богдана Хмельницького, будинок 34, м. Одеса, 65028, код ЄДРПОУ 34929741),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03689, код ЄДРПОУ 40075815)

про визнання протиправними дій, скасування записів до Реєстру, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна

Представники сторін:

Від прокуратури: Тунік В.М.;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: Пуйда Є.Ю., Клочко Н.А.;

Від третьої особи: Кожевіна О.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник", Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просив:

1. Визнати протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337);

2. Скасувати запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі (реєстраційний номер майна 20383337);

3. Скасувати свідоцтво про право власності номер 30965996 на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, видане 15.12.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014), на підставі якого за ТОВ "Дорожник" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

5. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 15.12.2014 номер 8070279 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

6. Витребувати у ТОВ "Дорожник" на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

Ухвалою від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2020.

31.01.2020 від заступника прокурора Одеської області за вх.№2-112/20 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 528088851101.

Ухвалою суду від 03.02.2020 заяву було задоволено, накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 528088851101.

17.02.2020 від ГТУЮ в Одеській області надійшов відзив на позов (вх.№3998/20).

24.02.2020 від ТОВ Дорожник надійшло клопотання про відкладення (вх.№4646/20).

Також від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання про відкладення (вх.№4807/20 від 24.02.2020).

Протокольно відкладено підготовче засідання на 11.03.2020.

02.03.2020 від заступника прокурора надійшли пояснення до позовної заяви (вх.№5398/20).

11.03.2020 від ТОВ Дорожник надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6269/20).

11.03.2020 підготовче засідання відкладено на 25.03.2020.

Ухвалою від 12.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи.

17.03.2020 від ГТУЮ в Одеській області надійшло клопотання про відкладення (вх.№6887/20).

23.03.2020 від ТОВ Дорожник надійшло клопотання (вх.№7528/20), в якому просить відкласти розгляд справи.

Ухвалою від 24.03.2020 підготовче засідання у справі перенесено на 15.04.2020.

10.04.2020 від ТОВ Дорожник надійшло клопотання (вх.№9158/20), в якому просить відкласти засідання на іншу дату.

13.04.2020 ГТУЮ в Одеській області подано клопотання (вх.№9281/20) про відкладення розгляду справи.

15.04.2020 від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№9651/20).

15.04.2020 представники сторін у судове засідання не з'явились, судом постановлено ухвалу: повідомити учасників справи про дату, час та місце наступного судового засідання додатково.

Ухвалою від 04.06.2020 призначено судове засідання на 17.06.2020.

15.06.2020 від АТ Укрзалізниця подано пояснення щодо відзиву відповідача (вх.№15281/20).

16.06.2020 Міністерством інфраструктури України подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№15348/20).

17.06.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 08.07.2020.

08.07.2020 оголошено перерву до 23.07.2020.

23.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову прокуратура посилається на те, що 11.04.1995 ТОВ Дорожник було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 647, кв.м. (за наружними розмірами), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької 7/9. У подальшому, 24.09.2007 до реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено дані щодо реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на вказаний об'єкт із зазначенням його площі - 520,4 кв.м. (площа за внутрішніми розмірами).

Вказує, що надалі на підставі наданих ТОВ Дорожник документів, зокрема, реєстраційного посвідчення від 11.04.1995, рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995, технічного паспорту та розпорядження Малиновської районної адміністрації від 28.11.2014 №523/01-06 про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, 15.12.2014 видано свідоцтво про право власності номер 30965996, на підставі якого державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. прийнято рішення (індексний номер 17983866 від 15.12.2014) про державну реєстрацію за ТОВ Дорожник права власності на ту саму нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., проте за новою адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А.

Зазначає, що рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995, на підставі якого стала можливою реєстрація права власності, скасовано.

Вказує, що 20.03.2009 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008 у справі №20/131-08-2491 проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул. Заньковецькій 7/9, до складу яких входить вказаний спірний об'єкт нерухомого майна.

Вказаний об'єкт входить до складу цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці загальною площею 4842,5 кв.м., розташованого по вул. Заньковецькій 7/9 в м. Одесі, право власності на який зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку, обліковується на балансі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд АТ Укрзалізниця .

У відзиві ГТУЮ в Одеській області вказує, що позов не визнає, вважає його безпідставним. Посилається на те, що з 2016 року припинено надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції України. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора. ГТУЮ в Одеській області не є правонаступником державного реєстратора Антоненко О.С. та навіть у разі скасування записів у Реєстрі не зможе вчинити жодної дії у Реєстрі, оскільки не має таких повноважень. Належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється. Вважає, що не є суб'єктом спірних правовідносин та безпідставно залучено до участі у справі.

Позивач у своїх поясненнях позов підтримує. Зазначає, що Міністерству інфраструктури стало відомо про реєстрацію права власності з листа прокуратури Одеської області від 15.03.2019 №05/1-727вих19.

ТОВ Дорожник у відзиві зазначає про невизнання позовних вимог. Посилається на обізнаність позивача щодо факту реєстрації нерухомого майна у зв'язку з наявністю судових спорів, посилається на справи №27/17-3158-2011, 30/205-06-7058, 22-11/122-07-3511, 30-22-11/122-07-3511, просить застосувати позовну давність.

У відповіді на відзив прокуратури вказано, що предметом розгляду справ 30/205-06-7058, 30-22-11/122-07-3511 є розірвання договору від 03.01.1989 та угоди від 14.02.1996, на підставі яких ТОВ Дорожник здійснював користування спірною будівлею. У вказаних справах оскаржувалося право користування ТОВ Дорожник державним майном, питання законності набуття права власності не входило до предмету розгляду. Міністерство транспорту і зв'язку не було учасником даних справ. Справа №27/17-3158-2011 за участі Міністерства інфраструктури стосувалась оскарження права користування спірними приміщеннями. Існування інших судових спорів не є свідченням обізнаності позивача про факт відчуження державного майна.

Щодо залучення ГТУЮ в якості співвідповідача вказує, що до завдань вказаного органу віднесено, зокрема, реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зазначає, що ГТУЮ залучено також у зв'язку із ліквідацією державного реєстратора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Щодо повноважень прокуратури на представництво суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Позов подано місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення прав власності держави в особі Міністерства інфраструктури України, спричинені неправомірними діями відповідачів, безпідставною реєстрацією майна держави за іншою особою.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Так, прокуратурою Одеської області було направлено лист до Міністерства інфраструктури України (від 15.03.2019 за №05/17617вих19) (т.1 а.с.69), в якому зазначено про реєстрацію права власності на оспорюваний об'єкт нерухомого майна за ТОВ Дорожник .

Міністерством інфраструктури України як уповноваженим органом державної влади відповідні заходи, направлені на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах, не вживалися, що підтверджується листом Міністерства №5909/16/10-19 від 16.05.2019 (т.1 а.с. 70).

Як вбачається із вказаного, якнайменш з травня 2019 Міністерство було обізнане із порушенням власних прав та просило прокуратуру вжити відповідних заходів.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає доведеною наявність підстав для подання прокуратурою позову саме в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України.

Щодо предмету спору суд зазначає наступне.

27.03.1995 арбітражним судом Одеської області у справі №6/11 було винесено рішення за позовом ТОВ Дорожник до Управління Одеської залізниці про визнання права власності було визнано право власності на будівлю площею 647 кв.м. по вул. Заньковецької, 7/9 за ТОВ Дорожник (т.1 а.с.22-24).

11.04.1995 Одеським Міжміським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення на домоволодіння №7/9 по вул. Заньковецькій у м. Одесі - будівля площею 647 кв.м. (т.1 а.с.46).

У вказаному реєстраційному посвідченні зазначено, що зазначений об'єкт зареєстровано за ТОВ Дорожник на підставі рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 та внесено запис до реєстраційної книги за №237 - стр.27кн.1неж.

Постановою арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995 рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 скасовано, справу направлено на новий розгляд судді Пироговському В.Т. Зазначені обставини встановлені у Постанові арбітражного суду Одеської області про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду від 08.02.1996 у справі №9/6/11 (т.1 а.с. 27-28).

Надалі, рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995 у справі №9/6/11 (т.1. а.с. 25-26) у задоволенні позовних вимог ТОВ Дорожник про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомого майна відмовлено, а зустрічний позов Одеської залізниці про виселення ТОВ Дорожник із займаних приміщень дорожніх механічних майстерень задоволено.

Вказане рішення арбітражного суду від 29.11.2015 у справі №9/6/11 було залишено без змін Постановою арбітражного суду Одеської області про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду від 08.02.1996 (т.1 а.с. 27-28).

Як вбачається з Інформаційної довідки 197093377 від 21.01.2020 (т.1 а.с.36-41) до реєстру прав власності на нерухоме майно 24.09.2007 внесено запис про право власності ТОВ Дорожник (форма власності - колективна) на нежитлову будівлю (реєстраційний номер майна 20383337) за адресою: вулиця Заньковецької, будинок 7/9, м. Одеса, загальною площею 520,4 кв.м. (номер запису 237 в книзі 1неж-27). Підставою виникнення права власності вказано рішення суду №6/11, 27.03.1995, Арбітражний суд Одеської області.

28.11.2014 Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради видано Розпорядження №523/01-06 Про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (т.1 а.с. 54).

У вказаному розпорядженні Малиновською райадміністрацією ОМР зазначено, що, розглянувши звернення ТОВ Дорожник щодо присвоєння поштової адреси нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9, встановлено, що зазначена нежитлова будівля належить заявнику на праві приватної власності на підставі рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995 року, зареєстрованого КП ОМБТІ та РОН 11.04.1995 року.

На підставі технічного паспорту, довідки з Адресного реєстру міста Одеси, рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995, справа №6/11, розпорядженням було присвоєно об'єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі, загальною площею 520,4 кв.м. (за наружними розмірами - 647,0 кв.м.), що складає одиницю та знаходиться у користування ТОВ Дорожник за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9, поштову адресу: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А.

Як вбачається з Інформаційної довідки 197093530 від 21.01.2020 (т.1 а.с. 42-44) 15.12.2014 державним реєстратором Антоненко Оксаною Сергіївною відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 528088851101): нежитлова будівля загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: вул. Заньковецької, буд. 7/9-А, м. Одеса, номер об'єкта в РПВН 20383337.

Підставою вказано: реєстраційне посвідчення, серія та номер: 6/11, виданий 11.04.1995, видавник: Одеське міське бюро технічної інвентаризації; рішення, серія та номер: 6/11, виданий 27.03.1995, видавник: Арбітражний суд Одеської області; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 27.10.2014, видавник: ФОП Риженко В.С.; розпорядження, серія та номер: 523/01-06, виданий 28.11.2014, видавник: Малиновська районна адміністрація ОМР.

Надалі в розділі Актуальна інформація про право власності державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксаною Сергієвною здійснено запис про право власності (номер запису 8070279) Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник , код ЄДРПОУ 20927644.

Підставою внесення запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17983866 від 15.12.2014 10:15:45, Антоненко Оксана Сергіївна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл.

Підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 30965996, виданий 15.12.2014, видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Як встановлено вище, рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995, на підставі якого стала можливою реєстрація права власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, було скасовано.

Усі документи, на підставі яких було здійснено реєстраційні дії, були видані з огляду на існування та чинність рішення арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995 у справі №6/11.

Таким чином, судом встановлено, що вищезазначені реєстраційні дії, в результаті яких за ТОВ Дорожник було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: вул. Заньковецької, 7/9-А, - були вчинені без наявності на те будь-яких підстав.

Водночас, судом встановлено, що 20.03.2009 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008 у справі №20/131-08-2401 (т.1 а.с.29-35) проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул. Заньковецької, 7/9 в м. Одесі.

Зазначене підтверджується інформаційною довідкою 197093377 від 21.01.2020 (т.1 а.с. 36-41).

У матеріалах справи міститься лист КП БТІ ОМР від 12.02.2019 №675-04/24 (т.1 а.с.45), разом із яким заступнику прокурора області було надано копії реєстраційного посвідчення від 11.04.1995 (т.1 а.с.46) та матеріалів технічної інвентаризації на об'єкт, право власності на який зареєстровано за ТОВ Дорожник та який розташований за адресою: вул. Заньковецька, 7/9, м. Одеса (т.1 а.с.47-53). Також надано копію технічного паспорту, виготовленого ФОП Риженко Віталієм Сергієвичем (т.1 а.с. 55-62) на нежитлову будівлю площею 520,4 кв.м. в будинку №7/9 по вул. Заньковецької. Водночас, разом із позовом надано копію технічного паспорту на виробничий будинок по вул. Заньковецької, буд. 7/9, м. Одеса, замовником якого вказано ДП Одеська залізниця станом на 17.10.2013 (т.1 а.с. 63-67).

Дослідивши надані технічні паспорти, враховуючи також те, що у справі №6/11 за позовом ТОВ Дорожник до Управління Одеської залізниці, за результатами якої було винесено рішення арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995, предметом спору було визнання права власності на двоповерхову будівлю цеха площею 647 кв.м., суд приходить до висновку, що спірний об'єкт (нежитлова будівля площею 520,4 кв.м. за внутрішніми розмірами) фактично є будинком цеху ТНС (у технічних паспортах значиться під літерою А ), який входить до складу цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, загальною площею 4842,5 кв.м., розташованого по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі.

Зазначені обставини відповідачем не оспорюються.

Право власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, загальною площею 4842,5 кв.м., розташовані по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК №933137 від 06.08.2015 (т.1 а.с.68), а також інформаційною довідкою 197093377 від 21.01.2020 (т.1. а.с.36-41).

Таким чином, судом встановлено наявність підстав для подання позову прокуратурою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, оскільки права позивача порушені шляхом здійснення реєстрації права власності третьої особи на належний позивачеві об'єкт.

Щодо заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Так, позивач просить визнати протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337).

Суд вказує, що з огляду на встановлені обставини, дії щодо внесення до реєстру 24.09.2007 запису про право власності ТОВ Дорожник на оспорюваний об'єкт підлягають визнанню протиправними, оскільки здійснені без наявності на це будь-яких підстав.

Водночас, враховуючи заперечення ГТУЮ в Одеській області, суд вказує, що за зазначеною вимогою належним відповідачем є ТОВ Дорожник .

Зокрема, у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/19262/16 у контексті правовідносин, які виникли через незгоду позивача із рішенням про визнання протиправними дій державного реєстратора та приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий спір має розглядатися як такий, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою вже зареєстровано право власності на це майно.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у спорі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює цивільно-правового характеру правовідносин.

Щодо вимоги про скасування запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2007 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі (реєстраційний номер майна 20383337) суд зазначає наступне.

У cтатті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні -гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення суду, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому суд відмовляє у такому способі захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Водночас, суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №906/516/19.

Щодо вимоги про скасування свідоцтва про право власності номер 30965996 на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, видане 15.12.2014 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції суд вказує наступне.

У матеріалах справи відсутній оригінал або копія оскаржуваного свідоцтва. Про його існування суд може зробити висновок виключно із Інформаційної довідки 197093530 від 21.01.2020 (т.1 а.с. 42-44), де у розділі Актуальна інформація про право власності державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксаною Сергієвною здійснено запис про право власності (номер запису 8070279) Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник , код ЄДРПОУ 20927644, а підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 30965996, виданий 15.12.2014, видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про неможливість скасування свідоцтва, яке не було надано сторонами в якості доказу до матеріалів справи. Крім того, суд враховує положення ч.4 ст. 74 ГПК України, якою встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Суд також зазначає, що суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

З огляду на викладене, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 925/797/17, від 15.10.2019 у справі № 916//780/18 та від 18.02.2020 по справі № 916/4433/14.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що обраний спосіб захисту права шляхом скасування свідоцтва про право власності на майно не забезпечить захисту прав позивача як власника майна та не призведе до реального поновлення прав позивача.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014), на підставі якого за ТОВ "Дорожник" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, - суд вказує наступне.

Як вже встановлено вище, ТОВ Дорожник не мав жодних підстав для реєстрації за собою на праві власності оскаржуваної будівлі. При цьому, такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію є ефективним у контексті чинної редакції Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у цьому законі.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про задоволення зазначеної вимоги.

При цьому, відповідно до вимог частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд, з метою сприяння ефективній реалізації ухваленого рішення та поновленню прав позивача, прийшов до висновку припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Заньковецької, будинок 7/9-А.

Щодо вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 15.12.2014 номер 8070279 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі , - суд зазначає наступне.

Як вже встановлено вище, виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги про скасування запису від 15.12.2014 номер 8070279.

Щодо вимоги про витребування у ТОВ "Дорожник" на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92)).

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у Постанові ВП ВС від 16.06.2020 по справі № 372/266/15-ц.

Водночас, системний аналіз статті 387 та частини першої статті 397 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, пов`язане з необхідністю доказування, що саме відповідач є фактичним володільцем майна, яке належить на праві власності позивачу, оскільки володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Заявляючи віндикаційний позов позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Вказані правові висновки відповідають висновкам, викладеним у Постанові ВС від 25.06.2020 по справі № 5023/1123/12, Постанові ВС від 02.07.2020 по справі № 904/5934/17.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено вибуття спірного майна у нього з володіння та наявність майна у володінні відповідача на час подання позову. З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про витребування майна.

Як вже було зазначено вище, враховуючи заперечення ГТУЮ в Одеській області, суд наголошує, що за заявленими позивачем вимогами належним відповідачем є ТОВ Дорожник .

Спір про визнання протиправними дій, скасування записів до Реєстру, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна прямо стосується ТОВ Дорожник як особи, щодо якої прийнято оспорювані рішення, видане свідоцтво та вчинені оспорювані записи, а тому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється - ТОВ Дорожник . Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у зазначеному спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Аналогічні правові позиції викладені у Постановах ВС від 03.04.2020 по справі № 820/12103/15, від 29.04.2020 по справі № 462/5653/16-ц, у Постанові ВП ВС від 26.02.2020 по справі № 304/284/18.

Крім того, матеріалами справи не встановлено, що ГТУЮ в Одеській області є правонаступником державного реєстратора Антоненко О.С., якою вчинялися оскаржувані реєстраційні записи та приймалися рішення про державну реєстрацію.

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 зі справи № 911/3681/17 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із відзиву на позов, доводи ТОВ Дорожник , який заперечив проти задоволення позову, зводяться до пропуску позовної давності.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц

Оскільки судом встановлено обґрунтованість частини позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову, суд досліджує питання щодо існування підстав для застосування строків позовної давності.

ТОВ Дорожник посилається на обізнаність позивача щодо факту реєстрації нерухомого майна у зв'язку з наявністю судових спорів, посилається на справи №27/17-3158-2011, 30/205-06-7086, 22-11/122-07-3511, 30-22-11/122-07-3511.

Водночас, як встановлено судом із Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №27/17-3158-2011 за позовом Міністерства інфраструктури України до відповідачів: 1. Одеської залізниці; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" про визнання недійсними угод, визнання припиненими правовідносини та виселення, у якій 26.09.2011 господарським судом Одеської області було винесено рішення, яким позов задоволено, стосувалась оскарження права користування спірними приміщеннями (нежилими будівлями цілісного майнового комплексу Дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 7/9) Товариством з обмеженою відповідальністю Дорожник .

Позивач просив визнати недійсними укладені між відповідачами угоди від 16.12.1991р. та 14.02.1996р., визнати припиненими правовідносини, передбачені п.2.3 договору від 03.01.1989р., укладеного між відповідачами та виселити ТОВ "Дорожник" з будинків цехів товарів народного споживання (літери „А", „Б") Дорожних механічних майстерень Одеської залізниці, площами 520,7 кв.м. та 207,5 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9.

Рішення господарського суду Одеської області у цій справі було скасовано постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2011.

Як вбачається із тексту судових рішень, постановлених у даній справі, предметом спору не було право власності Товариства, відсутні будь-які посилання на реєстрацію за Товариством права власності на оспорювані приміщення, а спір стосується виключно наявності чи відсутності права користування оспорюваними приміщеннями на підставі вищезазначених договорів.

Таким чином, участь у вказаній справі Міністерства інфраструктури не доводить його обізнаність із реєстрацією за Товариством права власності на нежитлову будівлю.

У справі №30/205-06-7086 за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дорожник" про усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання та виселення Міністерство транспорту та зв'язку України, яке надалі було реорганізоване у Міністерство інфраструктури України, взагалі не брало участі, а тому обставини, встановлені судом у межах даної справи, не можуть доводити обізнаність позивача із певними фактами.

Більше того, предметом розгляду даної справи було усунення перешкод у здійсненні ДП „Одеська залізниця" права повного господарського відання щодо будівлі цеху товарів народного споживання №1 (інв.№14213) загальною площею 204,9 кв.м, з яких перший поверх складає 108,4 кв.м, другий поверх складає 96,5 кв.м та будівлі цеху товарів народного споживання №2 (інв. №14226) загальною площею 520,4 кв.м, з яких перший поверх складає 176,5 кв.м, другий поверх складає 171,9 кв.м, підвал - 172,0 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7\9 шляхом виселення ТОВ „Дорожник" з зазначених приміщень.

Більше того, рішенням господарського суду Одеської області у даній справі встановлено, що рішенням Арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995р. по справі №9\6\11 у задоволенні позову ТОВ „Дорожник" щодо визнання права власності на 2-поверхову будівлю по вул. Заньковецької, 7\9 відмовлено, зустрічну позовну заяву Одеської залізниці щодо виселення кооперативу „Дорожник" задоволено, виселено ТОВ „Дорожник" з приміщень Дорожніх механічних майстерень, які він займав на підставі договору оренд від 02.01.1992р. №32. Постановою про перевірку рішення в порядку нагляду від 08.02.1996р. зазначене рішення було залишено без змін.

Рішенням у вказаній справі також встановлено, що позивач по справі вважає, що користування ТОВ „Дорожник" нежилими приміщеннями здійснюється на підставі договору від 02.01.1992р., який був укладений без зазначення строку дії, у зв'язку з чим орендодавець на підставі ст.259 Цивільного кодексу УРСР (ст.763 Цивільного кодексу України) вправі у будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за три місяці, що і було зроблено листом від 02.10.2003р. за №981. При цьому вказано, що відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що використовує приміщення на підставі Договору від 03.01.1989р., який до цього часу є чинним, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним. Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що Угодою від 14 лютого 1996р., укладеною Дорожньо - механічними майстернями Одеської залізниці та ТОВ „Дорожник" вже після набрання чинності рішенням Арбітражного суду Одеської області від 29.11.2005р. , сторони за договором від 03.01.1989р. підтвердили прийняті ними зобов'язання за договором від 03.01.1989р., у тому числі п.2.3. зазначеного договору стосовно експлуатації приміщень Кооперативом протягом 20 років без оплати оренди, крім комунальних послуг по факту споживання. Цей факт, на думку відповідача, підтверджується також листом Залізничних механічних майстерень від 08.11.2000р. №575, яким Майстерні повідомили ТОВ „Дорожник" про необхідність погашення витрат по нарахуванню амортизації згідно акту ревізії від 06.10.2000р.

Таким чином, у вказаній справі також не розглядалось питання володіння та користування майном з огляду на наявність чи відсутність у Товариства права власності.

У справі № 11/122-07-3511 за позовом Одеської залізниці до ТОВ Дорожник про розірвання договору від 03.01.1989 року та угоди від 14.02.1996 року, укладеного з Дорожніми механічними майстернями Одеської залізниці та про усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання щодо двоповерхової будівлі площею 400 кв. м по вул. Заньковецька, 7/9, Міністерство транспорту та зв'язку, яке надалі було реорганізовано у Міністерство інфраструктури, також не брало участі.

При цьому, предметом дослідження у даній справі також був договір від 03.01.1989 року, угода від 14.02.1996 року, якою підтверджено зобов'язання за договором 1989 року. Судом було досліджено також рішення Арбітражного суду Одеської області від 29.10.95р. по справі № 9/6/11. Отже, судами у даній справі досліджувалась чинність договорів, на підставі яких ТОВ Дорожник на час судового спору здійснював користування приміщеннями. При цьому, наявність чи відсутність права власності, реєстрації права власності за ТОВ Дорожник не були предметом розгляду справи.

Вказана справа переглядалась за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. При цьому, в ухвалі суду від 02.06.2011 у справі № 30-22-11/122-07-3511 зазначено, що Одеська залізниця подала до суду заяву про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.09.2008р. за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами, на думку заявника, є наявність станом на 24.09.2007р. реєстрації в Комунальному підприємстві „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" відомостей щодо права власності ТОВ „Дорожник" на будівлю площею 647 кв.м , розташовану з адресою: м. Одеса, вул..Заньковецької 7\9 на підставі рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995р. у справі №6\11.

Як вбачається з ухвали суду від 02.06.2011 ТОВ „Дорожник" проти перегляду рішення суду від 05.09.2008р. у справі № 22-11/122-07-3511 заперечував, самостійно вказував, що Постановою Арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995р. про перевірку рішення в порядку нагляду рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995р. у справі №6\11 було скасовано, справу направлено на новий розгляд. Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 29.10.1995р. по справі №9\6\11 ТОВ „Дорожник" у задоволенні позову щодо визнання права власності було відмовлено. Але, Одеська залізниця з заявою до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" щодо внесення змін до відповідної реєстрової книги не звернулася.

Також, судом було встановлено, що згідно листа Одеської залізниці від 05.08.2009р. за №БМЕС-8\307 на адресу Одеського транспортного прокурора щодо протиправних дій ТОВ „Дорожник" стосовно знаходження у приміщеннях будівлі швейної майстерні по вул..Заньковецької, 7\9 у м.Одесі, Одеською залізницею описувалися саме питання наявності у ТОВ „Дорожник" права власності на зазначену будівлю. У поясненнях на цю заяву ТОВ „Дорожник" зазначало, що ТОВ „Дорожник" ніколи не отримувало свідоцтво про право власності на жодне з приміщень, що розташовані на території ДММ Одеської залізниці. Технічний паспорт на не житлову будівлю загальною площею 520, 4 кв. м за адресою: м.Одеса, вул..Заньковецької 7\9 на імя ТОВ „Дорожник" був виготовлений Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на підставі рішення арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995р., яке на час виготовлення технічного паспорту набрало законної сили і було скасовано лише 29.10.1995р. Але, оскільки Одеська залізниця не повідомила Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про скасування рішення господарського суду Одеської області, до інвентаризаційної справи на будівлю по вул..Заньковецької, 7\9 не було внесено відповідні зміни. Крім того, ТОВ „Дорожник" повідомило, що не претендувало і не претендує на право власності на зазначені приміщення.

Також вказано, що предметом розгляду справи №22-11\122-07-3511 є розірвання договору від 03.01.1989р., угоди від 14.02.1996р. та усунення перешкод у здійсненні права повного господарського відання щодо двоповерхової будівлі площею 400 кв.м, розташованої за адресою: м.Одеса, вул..Заньковецької, 7\9, шляхом виселення ТОВ „Дорожник" з зазначених приміщень. При цьому, у якості підстави для користування будівлею ТОВ „Дорожник" не посилалося на наявність у нього будь-яких інших підстав ніж договір від 03.01.1989р. та угода від 14.02.1996р. до нього. Про це зазначено у тексті рішення , а також у рішенні господарського суду Одеської області від 13.10.2006р. у справі №30\205-06-7086.

На обставини, встановлені, зокрема, даною ухвалою суду, посилається відповідач в обґрунтування обізнаності позивача із реєстрацією станом на 24.09.2007 права власності на будівлю за ТОВ Дорожник . Втім, суд зазначає, що Міністерство інфраструктури України не було учасником даної справи, а обізнаність із певними обставинами Одеської залізниці не може автоматично свідчити про обізнаність із ними Міністерства інфраструктури України.

Як вбачається з ухвали суду від 02.06.2011 у справі № 30-22-11/122-07-3511 ТОВ „Дорожник" повідомило, що не претендувало і не претендує на право власності на зазначені приміщення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Разом з тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Суд вказує, що у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не інформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі №910/4715/16 від 22.12.2018.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справі №372/1387/13 зробила обґрунтований висновок про те, що закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, визначальним при вирішенні цього спору є обізнаність позивачів, зокрема, Міністерства інфраструктури України як органу державної влади, про порушення своїх прав.

Однак, судом не встановлено доказів обізнаності позивача із порушенням своїх прав раніше 2019 року, коли позивачем отримано лист прокуратури від 15.03.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність доказів пропуску позовної давності, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 257, 261, 267, 319, 326, 328, 329, 387, 397 ЦК України, ст.ст. 2, 11, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст.4, 53, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник", Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання протиправними дій, скасування записів до Реєстру, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна, - задовольнити частково.

2 . Визнати протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007 про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014), на підставі якого за ТОВ Дорожник зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

4. Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник (вул. Заньковецької, 7/9-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20927644) на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Заньковецької, будинок 7/9-А.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" (вул. Заньковецької, будинок 7/9-А, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 20927644) на користь Прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 4204 грн. витрат зі сплати судового збору.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 23.07.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 31 липня 2020 р.

Суддя Р.В. Волков