Постанова

від 02.11.2020 по справі 916/167/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Справа № 916/167/20 м.Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ Дорожник - Мельниченко Н.О. - за ордером;

від прокуратури - Тунік В.М. - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури;

від Міністерства інфраструктури України - не з`явився;

від АТ Укрзалізниця - Кожевіна О.В.- за довіреністю;

від Головного територіального управління юстиції в Одеській області - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник

на рішення Господарського суду Одеської області від 23 липня 2020 року

у справі №916/167/20

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Акціонерне товариство Українська залізниця

до

- Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник ;

- Головного територіального управління юстиції в Одеській області

про визнання протиправними дій, скасування записів до Реєстру, скасування свідоцтва про право власності, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна

суддя суду першої інстанції: Р.В. Волков

час і місце ухвалення рішення: 23.07.2020р., 09:56, м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №4,

повне рішення складено 31.07.2020р.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.10.2020р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 02.11.2020р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

22.01.2020р. заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, третя особа на стороні позивача Акціонерне товариство Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Дорожник , відповідач, Товариство), Головного територіального управління юстиції в Одеської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007р. про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337);

- скасувати запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2007р. про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., по вул.Заньковецької, 7/9, в м. Одесі (реєстраційний номер майна 20383337);

- скасувати свідоцтво про право власності номер 30965996 на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4кв.м., по вул.Заньковецької, 7/9-А, в м.Одесі, видане 15.12.2014р. Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014), на підставі якого за ТОВ Дорожник зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4кв.м., по вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 15.12.2014р. номер 8070279 про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі;

- витребувати у ТОВ Дорожник на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України нежитлову будівлю, загальною площею 520,4кв.м., по вул.Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 11.04.1995р. за ТОВ Дорожник було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 647кв.м. (за наружними розмірами), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької 7/9. 24.09.2007р. до реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено дані щодо реєстрації за ТОВ Дорожник`права власності на вказаний об`єкт із зазначенням його площі - 520,4 кв.м. (площа за внутрішніми розмірами). Надалі на підставі наданих ТОВ Дорожник документів, зокрема, реєстраційного посвідчення від 11.04.1995р., рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995р., технічного паспорту та розпорядження Малиновської районної адміністрації від 28.11.2014р. №523/01-06 про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна, 15.12.2014р. видано свідоцтво про право власності номер 30965996, на підставі якого державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. прийнято рішення (індексний номер 17983866 від 15.12.2014р.) про державну реєстрацію за ТОВ Дорожник права власності на ту саму нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., проте за новою адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А. Наразі рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995р., на підставі якого стала можливою реєстрація права власності, скасовано 21.06.1995р. 20.03.2009р. за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008р. у справі №20/131-08-2491 проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул.Заньковецькій 7/9, до складу яких входить вказаний спірний об`єкт нерухомого майна. Вказаний об`єкт входить до складу цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці загальною площею 4842,5 кв.м., розташованого по вул.Заньковецькій 7/9 в м. Одесі, право власності на який зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України, яке є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку, обліковується на балансі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ Укрзалізниця .

На момент державної реєстрації за ТОВом Дорожник права власності на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 та надалі 7/9-А в м.Одесі рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995р., на підставі якого проводились оскаржувані реєстраційні дії, не було чинним, отже ТОВ Дорожник заволоділо спірним майном незаконно, без відповідної правової підстави.

З посиланням на норми ч.4 ст.334, ст.ст.316, 321, 321, 387, 326 ЦК України, ст.5, ч.4 ст.18, ч.3 ст.10, ст.24, ч.2 ст.26, ч.1 ст.37 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.02.2020р. ГТУЮ В Одеській області подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву , в якому просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зазначило, що з 2016 року припинено надання адміністративних послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців органами державної реєстрації, утвореними Міністерством юстиції України. Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора. ГТУЮ в Одеській області не є правонаступником державного реєстратора Антоненко О.С. та навіть у разі скасування записів у Реєстрі не зможе вчинити жодної дії у Реєстрі, оскільки не має таких повноважень. Належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється. Отже Управління не є суб`єктом спірних правовідносин та безпідставно залучено до участі у справі.

02.03.2020р. Міністерство інфраструктури подало суду пояснення , в яких підтримало позовні вимоги та, зокрема, зазначило, що позивачу стало відомо про реєстрацію права власності з листа прокуратури Одеської області від 15.03.2019 №05/1-727вих19.

11.03.2020р. ТОВ Дорожник подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву , в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило, що з рішень у справах №27/17-3158-2011, 30/205-06-7058, 22-11/122-07-3511, 30-22-11/122-07-3511 вбачається, що позивач з 2011 року знав про факт реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на будівлю площею 520,4кв.м., розташовану по вул.Заньковецької,7/9 в м.Одеса, але зневажливо ставився до захисту своїх майнових прав.

У відзиві міститься клопотання про застосування до вимог прокурора позовної давності на підставі стст.256, 257, 261, 267 ЦК України та відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності.

15.04.2020р. заступник прокурора Одеської області подав суду відповідь на відзив ТОВ Дорожник , в якому, зокрема, зазначив, що предметом справ №№30/205-06-7058, 30-22-11/122-07-3511 є розірвання договору від 03.01.1989р. та угоди від 14.02.1996р., на підставі яких ТОВ Дорожник здійснювало користування спірною будівлею. У вказаних справах оскаржувалося право користування ТОВ Дорожник державним майном, питання законності набуття права власності не входило до предмету розгляду. Міністерство транспорту і зв`язку не було учасником даних справ. Справа №27/17-3158-2011 за участі Міністерства інфраструктури стосувалась оскарження права користування спірними приміщеннями. Отже існування інших спорів між відповідачем та Одеською залізницею не є свідченням обізнаності Міністерства інфраструктури України про факт відчуження спірного держаного майна на користь ТОВа Дорожник та уявлення про порушення права власності.

15.06.2020р. АТ Укрзалізниця подала місцевому господарському суду пояснення щодо відзиву ТОВа Дорожник , в якому також зазначено про хибність посилань відповідача на вищезазначені судові справи як на доказ обізнаності позивача про факт відчуження спірного майна; заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2020р. (суддя Р.В. Волков) позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007р. про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337);

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014р.), на підставі якого за ТОВ Дорожник зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул.Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі;

- припинено право власності ТОВа Дорожник на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Заньковецької, будинок 7/9-А;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з ТОВа Дорожник на користь Прокуратури Одеської області 4204 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11, 15, 16, 319, 328, 329, 397, 387, 267 ЦК України, п.1 ч.1 ст.2, ст.11, ч.2 ст.26 (у редакції, чинній до 16.01.2020р.), п.п.1-3 ч.3, ч.2 ст.26 (в чинній редакції) ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та вмотивоване наступним:

- прокуратурою Одеської області було направлено лист до Міністерства інфраструктури України (від 15.03.2019 за №05/17617вих19) (т.1 а.с.69), в якому зазначено про реєстрацію права власності на оспорюваний об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Дорожник". Міністерством інфраструктури України як уповноваженим органом державної влади відповідні заходи, направлені на захист інтересів держави у виниклих правовідносинах, не вживалися, що підтверджується листом Міністерства №5909/16/10-19 від 16.05.2019р.;

- рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995, на підставі якого стала можливою державна реєстрація права власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, було скасовано;

- судом встановлено, що реєстраційні дії, в результаті яких за ТОВ Дорожник було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: вул. Заньковецької, 7/9-А, - були вчинені без наявності на те будь-яких підстав;

- 20.03.2009р. за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008р. у справі №20/131-08-2401 проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул. Заньковецької, 7/9 в м. Одесі;

- з огляду на встановлені обставини, дії щодо внесення до реєстру 24.09.2007р. запису про право власності ТОВ Дорожник на оспорюваний об`єкт підлягають визнанню протиправними, оскільки здійснені без наявності на це будь-яких підстав;

- з 16.01.2020р., тобто на час ухвалення рішення суду, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому суд відмовляє у такому способі захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав;

- у матеріалах справи відсутній оригінал або копія оскаржуваного свідоцтва. Про його існування суд може зробити висновок виключно із Інформаційної довідки 197093530 від 21.01.2020 (, де у розділі "Актуальна інформація про право власності" державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. здійснено запис про право власності (номер запису 8070279) ТОВа Дорожник , а підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 30965996, виданий 15.12.2014р., видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області. З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку про неможливість скасування свідоцтва, яке не було надано сторонами в якості доказу до матеріалів справи;

- щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора індексний номер 17983866 від 15.12.2014р. -ТОВ Дорожник не мало жодних підстав для реєстрації за собою на праві власності оскаржуваної будівлі. При цьому, такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію є ефективним у контексті чинної редакції "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у цьому законі. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню;

- щодо вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 15.12.2014р. номер 8070279 про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі, - відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають;

- щодо вимоги про витребування у ТОВ Дорожник нежитлової будівлі - позивачем не доведено вибуття спірного майна у нього з володіння та наявність майна у володінні відповідача на час подання позову. З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про витребування майна;

- в частині заяви відповідача про застосування строку позовної давності - судом не встановлено доказів обізнаності позивача із порушенням своїх прав раніше 2019 року, коли позивачем отримано лист прокуратури від 15.03.2019р. Таким чином відсутні докази пропуску позовної давності, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

28.08.2020р. безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВа Дорожник на рішення від 23.07.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення частково та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив наступне. Постановою арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995р. рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995 скасовано, справу направлено на новий розгляд судді Пироговському В.Т. Надалі, рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995 у справі №9/6/11 у задоволенні позовних вимог ТОВ Дорожник про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна відмовлено, а зустрічний позов Одеської залізниці про виселення ТОВ Дорожник із займаних приміщень дорожніх механічних майстерень задоволено. Крім вищезазначених судових справ, між Одеською залізницею та ТОВ Дорожник розглядалися інші судові справи, а саме з 1995 року, а за участю Міністерства інфраструктури України та ТОВ Дорожник з 08.08.2011 року про факт реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 520,4 кв.м. по вул. Заньковецька, 7/9 в м. Одесі, позивачу було відомо з 201 lp., що підтверджується судовим рішенням від 26.09.2011p. по справі 27/17-3158-2011., з якого вбачається, що Одеською залізницею вживались заходи щодо припинення безоплатного користування ТОВ Дорожник нежитловими спорудами Дорожніх механічних майстерень шляхом подання позовів. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2006 у справі №30/205-06- 7086 було відмовлено Одеській залізниці у задоволенні позову про усунення перешкод у здійсненні права господарського відання та виселення ТОВ Дорожник , з огляду на те, що підставою користування TOR Дорожник вищезазначеними нежитловими приміщеннями є Договір від 03.01.1989 та Угода до.нього від 14.02.1996, які не визнані судом недійсними та не розірвані у встановленому порядку.

Позивач з 2011 року знав про факт реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., розташовану по вул. Заньковецька, 7/9 в м.Одесі, але зневажливо поставився до питання захисту своїх майнових прав і лише в 2020 році звернувся до суду за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності. Однак, судом першої інстанції при розгляді цієї справи помилково не застосована позовна давність.

Ухвалами суду апеляційної інстанції:

- від 31.08.2020р. витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/167/20; відкладено вирішення питання за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції;

- від 03.09.2020р. поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, будь-яких заяв з процесуальних питань до 25.09.2020р.; зупинено дію оскаржуваного рішення;

- від 16.10.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 29.10.2020р. з повідомленням учасників справи.

22.09.2020р. Міністерство інфраструктури подало Південно-західному апеляційному господарському суду заяву, в якій просило залишити апеляційну скаргу без задоволення та клопотання про апеляційний розгляд справи за відсутності представника Міністерства.

24.09.2020р. до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ Укрзалізниця , в якій третя особа просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, зокрема, що ані АТ Укрзалізниця , ані Міністерство інфраструктури України не знали і не могли знати про існування реєстрації права власності за відповідачем, вважаючи себе єдиними власниками на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2008р. у справі №20/131-08-2401 та маючи відповідний витяг про державну реєстрацію майнового комплексу.

28.09.2020р. від Одеської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність апеляційної скарги; зміст відзиву є майже ідентичним відповіді на відзив на позовну заяву від 15.04.2020р. прокурора; додатково зазначено, що під час розгляду даної справи відповідачем не заперечувалась обґрунтованість позовних вимог прокурора (не наведено жодного доводу, не надано жодного доказу).

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ Дорожник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор та представник АТ Укрзалізниця проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували.

Представники Міністерства інфраструктури України та Головного територіального управління юстиції в Одеській області про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників ТОВ Дорожник та АТ Укрзалізниця , обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 27.03.1995р. арбітражним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №6/11 за позовом ТОВ "Дорожник" до Управління Одеської залізниці про визнання права власності, визнано право власності на будівлю площею 647 кв.м. по вул. Заньковецької, 7/9 за ТОВ "Дорожник" (т.1 а.с.22-24).

11.04.1995р. на підставі вказаного рішення арбітражного суду Одеської області Одеським Міжміським бюро технічної інвентаризації видано ТОВ "Дорожник" реєстраційне посвідчення на домоволодіння №7/9 по вул. Заньковецькій у м. Одесі - будівля площею 647 кв.м. (т.1 а.с.46).

Як вбачається з Інформаційної довідки 197093377 від 21.01.2020р. (т.1 а.с.36-41) 24.09.2007р. до реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ "Дорожник" (форма власності - колективна) на нежитлову будівлю (реєстраційний номер 20383337) за адресою: вулиця Заньковецької, будинок 7/9, м. Одеса, загальною площею 520,4 кв.м. (номер запису 237 в книзі 1неж-27). Підставою виникнення права власності вказано рішення суду №6/11, 27.03.1995р., Арбітражний суд Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2008р. у справі №20/131-08-2401 (т.1 а.с.29-35) визнано за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України право державної власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу Дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці розташованих по вул. Заньковецької, 7/9 в м. Одесі , що перебувають у повному господарському віданні Одеської залізниці.

Згідно інформаційної довідки 197093377 від 21.01.2020р. (т.1 а.с. 36-41) 20.03.2009р. за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2008р. у справі №20/131-08-2401 проведено державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, розташовані по вул. Заньковецької, 7/9 в м. Одесі. Право власності на нежилі будівлі цілісного майнового комплексу дорожніх механічних майстерень Одеської залізниці, загальною площею 4842,5 кв.м., розташовані по вул. Заньковецької, 7/9, в м. Одесі зареєстровано за державою в особі Міністерства інфраструктури України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК №933137 від 06.08.2015 (т.1 а.с.68), а також інформаційною довідкою 197093377 від 21.01.2020 р.

28.11.2014р. Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради за наслідками розгляду звернення ТОВ "Дорожник" щодо присвоєння поштової адреси нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9, видано Розпорядження №523/01-06 "Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9" (т.1 а.с. 54). У вказаному розпорядженні Малиновською райадміністрацією ОМР встановлено, що зазначена нежитлова будівля належить заявнику на праві приватної власності на підставі рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995 року, зареєстрованого КП ОМБТІ та РОН 11.04.1995 року. Враховуючи надані документи, а саме технічний паспорт, довідку з Адресного реєстру міста Одеси, рішення Арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995, справа №6/11, розпорядженням було присвоєно об`єкту нерухомого майна - нежитловій будівлі, загальною площею 520,4 кв.м. (за наружними розмірами - 647,0 кв.м.), що складає одиницю та знаходиться у користуванні ТОВ "Дорожник" за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9, поштову адресу: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9-А.

Як вбачається з Інформаційної довідки 197093530 від 21.01.2020 (т.1 а.с. 42-44) 15.12.2014 державним реєстратором Антоненко Оксаною Сергіївною відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 528088851101): нежитлова будівля загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: вул. Заньковецької, буд. 7/9-А, м. Одеса, номер об`єкта в РПВН 20383337. Підставою вказано: реєстраційне посвідчення, серія та номер: 6/11, виданий 11.04.1995, видавник: Одеське міське бюро технічної інвентаризації; рішення, серія та номер: 6/11, виданий 27.03.1995, видавник: Арбітражний суд Одеської області; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 27.10.2014, видавник: ФОП Риженко В.С.; розпорядження, серія та номер: 523/01-06, виданий 28.11.2014, видавник: Малиновська районна адміністрація ОМР.

Також з вказаної з Інформаційної довідки 197093530 вбачається, що 15.12.2014р. державним реєстратором Одеського міського управління юстиції Антоненко Оксаною Сергієвною здійснено запис про право власності (номер запису 8070279) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник", код ЄДРПОУ 20927644. Підставою внесення запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17983866 від 15.12.2014 10:15:45, Антоненко Оксана Сергіївна, Одеське міське управління юстиції, Одеська обл. Підставою виникнення права власності зазначено: свідоцтво про право власності, серія та номер: 30965996, виданий 15.12.2014, видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області.

Втім, з тексту постанови арбітражного суду Одеської області про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду від 08.02.1996р. у справі №9/6/11 (т.1 а.с. 27-28) вбачається, що постановою арбітражного суду Одеської області від 21.06.1995р. рішення арбітражного суду Одеської області №6/11 від 27.03.1995р. скасовано, справу направлено на новий розгляд судді Пироговському В.Т.

Рішенням арбітражного суду Одеської області від 29.11.1995р. у справі №9/6/11 (т.1. а.с. 25-26) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дорожник" про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна відмовлено, зустрічний позов Одеської залізниці про виселення ТОВ "Дорожник" із займаних приміщень дорожніх механічних майстерень задоволено.

Вказане рішення арбітражного суду від 29.11.2095р. у справі №9/6/11 було залишено без змін Постановою арбітражного суду Одеської області про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду від 08.02.1996 (т.1 а.с. 27-28).

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв.

Виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Учасниками справи, у т.ч. ТОВ Дорожник , визнається, що об`єкт, зареєстрований за ТОВ Дорожник , є частиною цілісного майнового комплексу за адресою: вул. Заньковецької, буд. 7/9, м. Одеса, що належить державі в особі Міністерства транспорту та зв`язку України.

З огляду викладеного, зважаючи на скасування рішення арбітражного суду Одеської області №6/11, на підставі якого здійснена реєстрація права власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, оскільки документи, на підставі яких було здійснено реєстраційні дії, були видані на підставі рішення арбітражного суду Одеської області від 27.03.1995 у справі №6/11 колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, про наявність підстав для задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014р.) та про визнання протиправними дій щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007р. про право власності ТОВ "Дорожник" на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9.

При цьому господарський суд обгрунтовано врахував положення ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ухвалив припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Заньковецької, будинок 7/9-А, що є обов`язковим в силу прямої вказівки в Законі у разі скасування рішення про державну реєстрацію права.

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом оскаржуваного рішення) способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Тобто законодавець з метою ефективного захисту порушених прав встановив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

ТОВ Дорожник оскаржує рішення господарського суду в частині задоволених позовних вимог про: визнання протиправними дій щодо внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису від 24.09.2007р. про право власності ТОВ Дорожник на нежитлову будівлю, загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9 (реєстраційний номер майна 20383337); визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Одеського міського управління юстиції Антоненко О.С. (індексний номер 17983866 від 15.12.2014р.), на підставі якого за ТОВ Дорожник зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул.Заньковецької, 7/9-А, в м. Одесі; припинення права власності ТОВа Дорожник на нежитлову будівлю загальною площею 520,4 кв.м., за адресою: Одеська область, м. Одеса, вулиця Заньковецької, будинок 7/9-А.

Доводів, які б свідчили про незгоду скаржника з висновками господарського суду щодо наявності підстав для визнання обґрунтованості позовних вимог та їх законності в апеляційній скарзі не наведено.

В якості підстав для скасування рішення скаржник вказує, що господарський суд не застосував наслідки пропуску позовної давності позивачем при зверненні з позовом, оскільки про факт реєстрації за ТОВ Дорожник права власності на об`єкт спірного нерухомого майна позивачу було відомо ще з 2011 року після прийняття судових рішень у справах №30-22-11/122-07-3511, №27/17-3158-2011.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 №3-23гс14, від 27.05.2014 №5011-32/13806-2012).

Відповідно до частини першої статті 261 вказаного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальне правило про початок перебігу позовної давності, яке міститься у статті 261 Цивільного кодексу України, встановлює три можливі варіанти:

- коли особа довідалася про порушення свого права;

- коли особа могла довідатися про порушення свого права;

- коли особа довідалася про порушника свого права.

При цьому колегія суддів зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа (позивач) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі 469/1203/15-ц, від 05.06.18 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.18 у справі № 367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право.

Звертаючись до господарського суду з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності, ТОВ "Дорожник" посилався на обізнаність позивача щодо факту реєстрації нерухомого майна у зв`язку з наявністю судових спорів у справах №27/17-3158-2011, 30/205-06-7086, 22-11/122-07-3511, 30-22-11/122-07-3511.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень предметом спору у справі №27/17-3158-2011 за позовом Міністерства інфраструктури України до відповідачів: Одеської залізниці; Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник" було визнання недійсними угод, на підставі яких ТОВ Дорожник займає приміщення на території залізничного цілісного майнового комплексу по вул. Заньковецькій, 7/9, припинення правовідносин та виселення. Зі змісту рішення господарського суду від 26.09.2011 р. , постанови Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.11 р.та постанови Вищого господарського суду від 29.02.2012р. не убачається, що за ТОВ Дорожник було здійснено реєстрацією права власності на нежитлову будівлю і про цю обставину було відомо Міністерству. У судових рішеннях відсутні посилання на реєстрацію за Товариством права власності на оспорювані приміщення, а спір стосується виключно наявності чи відсутності права користування оспорюваними приміщеннями на підставі вищезазначених договорів.

У справі №30/205-06-7086 за позовом ДП „Одеська залізниця" до ТОВ „Дорожник" предметом розгляду було усунення перешкод у здійсненні ДП „Одеська залізниця" права повного господарського відання щодо будівлі цеху товарів народного споживання №1 (інв.№14213) загальною площею 204,9 кв.м, з яких перший поверх складає 108,4 кв.м, другий поверх складає 96,5 кв.м та будівлі цеху товарів народного споживання №2 (інв. №14226) загальною площею 520,4 кв.м, з яких перший поверх складає 176,5 кв.м, другий поверх складає 171,9 кв.м, підвал - 172,0 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької, 7\9 шляхом виселення ТОВ „Дорожник" з зазначених приміщень.

У справі № 11/122-07-3511 предмет спору ґрунтувався на договорі від 03.01.1989 року, угоді від 14.02.1996 року, якою підтверджено зобов`язання за договором 1989 року. Судом було досліджено також рішення Арбітражного суду Одеської області від 29.10.95р. по справі № 9/6/11. Отже, судами у даній справі досліджувалась чинність договорів, на підставі яких ТОВ "Дорожник" на час судового спору здійснював користування приміщеннями. При цьому, наявність чи відсутність права власності, реєстрації права власності за ТОВ "Дорожник" не були предметом розгляду справи, а Міністерство транспорту та зв`язку України участі в ній не приймало .

Вказана справа переглядалась за заявою ДП „Одеська залізниця" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (№ 30-22-11/122-07-3511).

У справах №30/205-06-7086, 30-22-11/122-07-3511 Міністерство транспорту та зв`язку України, яке надалі було реорганізовано у Міністерство інфраструктури, не було учасником судових проваджень та не брало участі у розгляді згаданих справ.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Отже визначальним є обізнаність потенційного позивача саме про факт порушення його права, а не інформованість про певні обставини щодо обліку майна чи його передачі.

Участь у розгляді справ №30/205-06-7086, 30-22-11/122-07-3511 Одеської залізниці не може свідчити про обізнаність Міністерства інфраструктури України про реєстрацію за ТОВ Дорожник права власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 520,4кв. м.. оскільки за змістом частини 1 статті 261 ЦК України для застосування позовної давності має значення лише обізнаність саме позивача з порушенням своїх прав, а не будь-яких інших учасників судового процесу (зокрема третьої особи, тощо).

Інших доказів обізнаності позивача з фактом порушення його права ніж у зв`язку із одержанням листа прокуратури від 15.03.2019р. - матеріали справи не містять. Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заява ТОВ Дорожник про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягала, оскільки позовна давність не була пропущена.

Підсумовуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що господарський суд безпідставно не застосував позовну давність, не підтвердились при апеляційному розгляді справи, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Дорожник не доведено факту обізнаності позивача із порушенням своїх прав раніше 2019р. року, коли позивачем отримано лист прокуратури від 15.03.2019р. .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції на законних підставах та вмотивовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Викладеним спростовуються доводи апелянта, які у сукупності не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної частини рішення від 23.07.2020р.

Підстав для виходу судом апеляційної інстанції за межі доводів апелянта не убачається, оскільки при апеляційному розгляді справи не встановлено порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2020р. в оскаржуваній частині залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п."в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2020р. у справі №916/167/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ "Дорожник".

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.11.2020р.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран