Рішення

від 20.07.2020 по справі 916/764/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/764/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

Від позивача: Попов В.В., довіреність

Від відповідача: Охотніков В.В., довіреність

Від 3-ої особи: Гардий Ю.С., довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного комерційного підприємства "Новинка" (вул. Героїв Сталінграду, 10, Чорноморськ, Одеська область, 68000)

до відповідача: Чорноморська міська рада Одеської області (проспект Миру, 33, Чорноморськ, Одеська область, 68003) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ГУ Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вулиця Канатна, буд. 83, 13 - поверх) про визнання незаконним та скасування акту, зобов`язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Приватне комерційне підприємство "Новинка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, в якому просить господарський суд про:

- визнання незаконним та скасувати акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою м.Чорноморськ, проспект Мира, 39-н/о та вул. Лазурна, 1-А, складений комісією Чорноморської міської Ради Одеської області, яка діє на підставі розпорядження Чорноморського міського голови № 341 від 13.11.2019 року.

- зобов`язання Чорноморську міську Раду Одеської області укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з ПРИВАТНИМ КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВИНКА" строком на три роки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки складено з порушенням земельного законодавства, не відповідає фактичним обставинам та є суперечливим тому вважає що земельна ділянка за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га повинна бути передана ПКП Новинка в оренду шляхом укладння договору оренди.

Ухвалою суду від 08.04.2020р. прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

24.04.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідно якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відиві.

03.06.2020р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно якої позивач просить суд про:

- визнання незаконним та скасувати акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою м.Чорноморськ, проспект Мира, 39-н/о та вул. Лазурна, 1-А, складений комісією Чорноморської міської Ради Одеської області, яка діє на підставі розпорядження Чорноморського міського голови № 341 від 13.11.2019 року.

- визнати незаконним та скасувати рішення № 564/43-УІІ від 17.04.2020 року Чорноморської міської Ради Одеської області про відмову у поновленні договору оренди

землі площею 0,0270 га за адресою Одеська область, місто Чорноморськ , проспект Миру, № 39-Н/0.

- зобов`язання Чорноморську міську Раду Одеської області укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з ПРИВАТНИМ КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВИНКА" строком на три роки.

Представник відповідача проти прийняття та задоволення заяви про збільшення позовних вимог заперечує.

Дослідивши зміст заяви про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд відмовляє в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Право позивача на збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання передбачене п.2 ч.2 ст.46 ГПК України .

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Тобто, збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог.

Разом з тим, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, в тому числі зустрічній.

Як вбачається з позовної заяви, предметом її розгляду є позовні вимоги немайнового характеру, які не містять вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги та кількісних показників.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення № 564/43-УІІ від 17.04.2020 року Чорноморської міської Ради Одеської області про відмову у поновленні договору оренди землі площею 0,0270 га за адресою Одеська область, місто Чорноморськ , проспект Миру, № 39-Н/0, тобто фактично йдеться про подання іншого позову, що виключає можливість збільшення або зменшення розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином враховуючи те, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем за позовом заявлено додаткову позовну вимогу немайнового характеру, яка фактично є самостійною позовною вимогою (визнання незаконним та скасування рішення № 564/43-УІІ від 17.04.2020 року Чорноморської міської Ради Одеської області та про яку не йшлося в позовній заяві), суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду заяви ПКП Новинка про збільшення позовних вимог. Крім того, із змісту заяви про збільшення позовних вимог за позовом вбачається, що ПКП Новинка фактично змінює як предмет позову та і його підставу, що суперечить вимогам частини 3 статті 46 ГПК України .

За таких обставин, суд відмовляє у прийнятті до розгляду заяви ПКП Новинка від 03.04.2020р. (вх. №14242/20) про збільшення розміру позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення № 564/43-УІІ від 17.04.2020 року Чорноморської міської Ради Одеської області про відмову у поновленні договору оренди землі площею 0,0270 га за адресою Одеська область, місто Чорноморськ , проспект Миру, № 39-Н/0.

При цьому, суд роз`яснює, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про визнання незаконним та скасування рішення № 564/43-УІІ від 17.04.2020 року Чорноморської міської Ради Одеської області про відмову у поновленні договору оренди землі площею 0,0270 га за адресою Одеська область, місто Чорноморськ , проспект Миру, № 39-Н/0.

Ухвалою суду від 03.06.2020р. продовжено строк підготовчого провадження до 08.07.2020р. та оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 22.06.2020р. залучено до участі у справі №916/764/20 в якості третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області надав письмові пояснення стосовно позовних вимог.

Ухвалою від 01.07.2020року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 20.07.2020р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.

У судовому засіданні 20.07.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Приватне комерційне підприємство "Новинка" (ПКП"НОВИНКА") є власником будівлі перукарні за адресою Одеська область, місто Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вулиця Леніна), № 39-Н/0 загальною площею 142,30нв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності виданим на підставі рішення виконкому Іллічівської міської Ради № 677 від 25.11.2004 року та реєстраційним написом про реєстрацію Іллічівським бюро технічної інвентаризації, запис у реєстрової книзі ГН 4 за реєстровим № 377 стр. 158 від 07 грудня 2004року.

На підставі договору оренди землі № 23 від 22 березня 2016 року (надалі договір), земельна ділянка була орендована, позивачем у Чорноморської міської Ради терміном на три роки (пункт 3.1.договору). Згідно пункту 15.1 договору договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства України. Державна реєстрація права оренди відбулась 20.07.2016 року.

Згодно пункту 3.2. договору оренди землі № 23 від 22 березня 2016 року після закінчення строку дії договору "Орендар" має переважне правро поновлення його на новий строк. У цьому разі "Орендар" повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово "Орендодавця" про намір продовжити його дію.

Як зазначає позивач, 21.05.2019 року ПКП "НОВИНКА" звернулося до відповідача з заявою №1-01-01/14-14-62459 (опис вхідного пакету документів додасться) про поновлення (подовження) і строку оренди земельної ділянки під перукарнею. Але як слідкує з листів відповідача № 458/1 від .20.06.2019 року; №524/9 від 19.07-2019 року; №568/10 від 20.08.2019 року, №815/1 від 21.11.2019 року; № 71/1 від 21.01.2020 питання передачі вказаної земельної ділянки в оренду ПКП "НОВИНКА" знаходились на розгляді у службах виконкому Чорноморської міської ради.

Листом №668 від 11.10.2019 року заступником начальника управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області повідомлено позивача про те, що комісією вирішено відкласти питання та рекомендувати управлінню комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області створити комісію з обстеження зазначеної земельної ділянки для вирішення спору.

У зв`язку з заявою ОСОБА_1 та ПКП Новинка Чорноморською міською Радою в особі земельної комісії діючої, на підставі розпорядження Чорноморського міського голови № 341 від 13.11.2019 року було здійснено обстеження території земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, яка знаходиться в користуванні. ПКП НОВИНКА та земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0006, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

За результатами обстеження 20 листопада 2019 року було складено акт обстеження земельної ділянки, яка розташовано за адресою м .Чорноморськ, проспект Мира, 39-н/о та вук Лазурна, 1-А.

Комісією було рекомендовано :

1. ПКП Новинка у місячний строк здійснити демонтаж огорожі з хвірткою та бетонного фундаменту, що самовільно встановлені на території орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1900 га, кадастровий номер 511080000:011:006 за адресою Одеська область, Чорноморськ, вул. Лазурна, 1-А;

2. ПКП Новинка здійснити коригування меж і земельної ділянки (в частині самовільного зайняття будівлею) шляхом розроблення відповідної документації' та землеустрою.

3. ПКП Новинка суворо дотримуватися площі та розмірів земельної ділянки, що сформована та передана в оренду;

4. У разі невиконання п.1 цьогоакту рекомендувати^ Чорноморській міській Раді Одеської області розглянути питання щодо припинення земельних відносин з ПКП Новинка ;

5. Відповідно до ст. 103- 109 ЗК України, сторонам спору необхідно дотримуватися правил добросусідства при використанні земельних ділянок з суміжними землекористувачами;

6. У разі незгоди з даним актом, сторони спору мають право на його оскарження у судовому порядку.

Позивач стверджує, що з додатку до акту комісії слідує, що будівля перукарні виходить за межи земельної ділянки ті ака ситуація має наслідком Помилки у земельному кадастрі. Факт існування помилки також підтверджується технічним звітом інженера - геодезіста ОСОБА_2 .

Отже, позивач вважає, що акт обстеження акт обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Чорноморське. проспект Мира. 39-и/о та вуя. Лазурна. 1-А с незаконним та підлягає скасуванню. Також вважає безпідставним затягування по дійсний час передання в оренду позивачу земельної ділянки під будівлею перукарні, хоча таке зобов`язання встановлено нормами законодавства та договором оренди землі № 23 від 22.03.2016 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач Приватне комерційне підприємство "Новинка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області, в якому просить господарський суд про:

- визнання незаконним та скасувати акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою м.Чорноморськ, проспект Мира, 39-н/о та вул. Лазурна, 1-А, складений комісією Чорноморської міської Ради Одеської області, яка діє на підставі розпорядження Чорноморського міського голови № 341 від 13.11.2019 року.

- зобов`язання Чорноморську міську Раду Одеської області укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з ПРИВАТНИМ КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВИНКА" строком на три роки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України , в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України ).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Отже, виходячи з викладеного, суд робить висновок, що обов`язковою умовою надання правового захисту відповідній особі судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів саме цієї особи на момент її звернення до суду, а відтак судовому захисту підлягають порушені права свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Аналогічну правову позицію вислови Верховний суд України у постанові від 01 грудня 2015 року, у справі №800/134/15.

Отже суд зазначає, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001.

До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зосередити увагу на наступному.

Верховний Суд України у справі №09/236 зазначив, що, вирішуючи спір щодо встановлення незаконності акту слід з`ясувати юридичну природу цього акта управління, визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи до правових актів індивідуальної дії та навести у своєму рішенні відповідні доводи.

У цьому рішенні Верховний Суд України зазначив наступне.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З`ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені .

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акта надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Дослідивши матеріали справи, а саме оскаржуваний Акт обстеження земельних ділянок від 20.12.2019 року суд дійшов до висновку про те, що він є правовим актом індивідуальної дії, оскільки застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, при цьому, не встановлює та не змінює норми права, має локальний характер,нерозрахований на широке коло осіб.

При цьому, згідно резолютивної частини тексту вказаного Акту вбачається, що комісія рекомендує підприємству усунути встановлені під час огляду порушення. Тобто, комісія в межах наділених розпорядженнями №429 та №430 від 18 листопада 2016 року повноважень провела обстеження території, здійснила аналіз правовстановлюючих документів та надала відповідні пропозиції та рекомендації.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Акт обстеження земельних ділянок є актом індивідуальної дії, який не порушує безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси ПКП "Новинка", оскільки являється рекомендаційним та не породжує наслідки, а тому оскарженню не підлягає.

З огляду на викладене, стверджуванні позивачем порушення комісією його суб`єктивних прав при винесенні вказаного Акту не можна вважати обґрунтованими і такими, що дійсно порушують його індивідуальні охоронювані законом права та/або інтереси.

Щодо вимоги про зобов`язання Чорноморську міську Раду Одеської області укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з ПРИВАТНИМ КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВИНКА" строком на три роки, суд приходить до висновку, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасувати акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки та зазначає наступне.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розрашрвані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону;

Згідно статті 120 Земельного Кодексу України :

1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкт.. - До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, г на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок будівля або споруда розмішені на земельній ділянці, шо перебуває у користуванні, то в разі набуття, права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмішені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки складено з порушенням земельного законодавства, не відповідає фактичним обставинам та є суперечливим тому вважає що земельна ділянка за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га повинна бути передана ПКП Новинка в оренду шляхом укладння договору оренди.

Як вбачається з відзиву Чорноморської міської ради Одеської області, що після внесення змін з відомостей ДЗК про земельну ділянку 5110800000:02:011:0025 Чорноморська міська рада зацікавлена у продовженні орендних відносин з ПКП Новинка .

Вищезазначена правова позиція відобразилась у рішенні Чорноморської міської ради від 17.04.2020 року № 564/43-УІІ, яким відмовлено у поновлені договору оренди та надано дозвіл на розробку технічної документації із встановлення (відновлення) меж на місцевості .

Внаслідок допущеної помилки при внесенні земельної ділянки 5110800000:02:011:0025 відведеної в оренду ПКП Новинка у Державний земельний кадастр наявна на праві власності у товариства будівля виступає за межі відведеної ділянки.

Вказана обставина унеможливлює поновлення договору оренди, невірно внесеного до ДЗК.

У відповідності до п. 5 ст. 37 Закону України Про державний земельний кадастр виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Частиною 8 ст. 55 Закону України Про землеустрій передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Як вбачається з матеріалів доданих до позову, відомості стосовно земельної ділянки 5110800000:02:011:0025 внесені до державного земельного кадастру не відповідають фактичному розташуванню межових знаків, та фактичному використанню земельної ділянки.

ПКП Новінка розуміючи наявність помилки у наявній технічній документації зверталась до Г оловного управління Держгеокадастру в Одеській області та на свої звернення отримало відповіді від 29.11.2019 року № 3556/123/19 та від 16.01.2020 року № 40/123/-20 про необхідність приведення землевпорядної документації у відповідність до фактичного використання земельної ділянки.

Вказане вбачається з наявних письмових доказів: акту комісії від 20.11.2019 року: листа Головного управління Держгеокадастоу в Одеській області від 29.11.2019 року № 3556/123/19, листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.01.2020 року № 40/123/-20;

Крім того, ГУ Держгеокадастру в Одеській області в свої пояснення наданих суду зазначає, що за інформацією Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - Міськрайоне управління) у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 511080000:02:011:0025, площею 270 кв.м., цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (КВЦПЗ 03.13), вид використання - для розташування перукар зі. Земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 39-н/о. Право власності зареєстровано за територіальною громадою в особі Чорноморської міської ради Одеської області, форма власності - комунальна. Орендарем визначено ГІКІІ Новинка , дата державної реєстрації речового права

20.07.2016, строк дії договору - 3 роки. До державного фонду документації із землеустрою у м. Чорноморську, Міськрайонного управління, технічна документація із землеустрою, на підставі якої було сформована та зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 5110800000:02:011:0025 не передавалась.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача викладеними у відзиві та вважає, що продовження орендних відносин можливо тільки після погодження ПКП Новинка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, даний позов в частині позовних вимог про зобов`язання Чорноморську міську Раду Одеської області укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з ПРИВАТНИМ КОМЕРЦІЙНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВИНКА" строком на три роки, суд приходить до висновку, що ця вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасувати акт б/н від 20 листопада 2019 року обстеження земельної ділянки пред`явлено передчасно.

З огляду на вищевикладене, а також встановлені обставини справи, позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Приватного комерційного підприємства "Новинка" до Чорноморської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ГУ Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування акту, зобов`язання укласти договір - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача

Повний текст складено 30 липня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов