Постанова

від 30.09.2020 по справі 916/764/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/764/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мініна Н.О. (засновник),

від відповідача - Охотніков В.В. (посадова інструкція),

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства Новинка

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020

за позовом Приватного комерційного підприємства Новинка

до Чорноморської міської ради Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держеокадастру в Одеській області

про визнання незаконним та скасування акту, зобов`язання укласти договір, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2020 року Приватне комерційне підприємство Новинка (далі - Підприємство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до (далі - міська рада, відповідач) про

визнання незаконним та скасування акта обстеження земельної ділянки від 20 листопада 2019 року, складений комісією Чорноморської міської ради Одеської області.

зобов`язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га, цільове призначення В.03.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, з позивачем строком на три роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акт складено з порушенням земельного законодавства, не відповідає фактичним обставинам та є суперечливим тому, що земельна ділянка за адресою Одеська область, м. Іллічівськ, проспект Миру ( вулиця Леніна, 39-н/о) площею 0,0270 га повинна бути передана Підприємству в оренду шляхом укладння договору оренди.

Ухвалою суду від 22.06.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ГУ Держгеокадастру в Одеській області (далі - третя особа).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що оскаржуваний Акт обстеження є правовим актом індивідуальної дії, який не порушує безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, оскільки є рекомендаційним та не породжує наслідки, а тому оскарженню не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позові в частині зобов`язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, суд дійшов висновку, що продовження орендних відносин можливо після погодження позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції , Підприємство звернулось до з апеляційною скаргою до суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку апелянта суд першої інстанції неправомірно відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

22.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що місцезнаходження земельної ділянки визначене у відомостях Держгеокадастру не відповідає розташуванню будівлі позивача та фактичному використанню ділянки. Наявна на праві власності товариства будівля виступає за межі відповідної ділянки, що призводить до неналежного виконання позивачем п. 1.1 Договору оренди землі. Підприємство користується часткою земельної ділянки яка за даними Держгеокадастру не перебуває в користуванні позивача та не використовує частку земельної ділянки. Вказана обставина на думку відповідача, унеможливлює поновлення договору оренди.

На думку відповідача даний позов Підприємством подано передчасно, а після приведення відомостей Держгеокадастру у відповідність фактичному користуванню земельною ділянкою міська рада повторно розгляне заяву Підприємства.

Крім цього, відповідач вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, у зв`язку з цим, міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

30.09.2020 до початку судового засідання до суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою адвоката, який представляє інтереси Підприємства.

Представник третьої особи, в судове засідання 30.09.2020 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України не скористався.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, оскільки ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

З`ясувавши думку представників сторін щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача, оскільки до клопотання не було додано жодних доказів в підтвердження обставин зазначених у клопотанні.

В судовому засіданні 30.09.2020 представник скаржника надала пояснення, в яких підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2020 надав пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником будівлі за адресою Одеська область, місто Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вулиця Леніна), №39-Н/0 загальною площею 142,30нв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим на підставі рішення виконкому Іллічівської міської Ради № 677 від 25.11.2004 року та реєстраційним написом про реєстрацію Іллічівським бюро технічної інвентаризації, запис у реєстровій книзі ГН 4 за № 377 стр. 158 від 07 грудня 2004 року.

На підставі договору оренди землі № 23 від 22 березня 2016 року (надалі Договір), земельна ділянка була орендована у Чорноморської міської Ради терміном на три роки (пункт 3.1.договору). Згідно пункту 15.1 договору договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства України.

Державна реєстрація права оренди відбулась 20.07.2016 року.

Згідно п. 3.2. Договору після закінчення строку його дії Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

21.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення (подовження) строку оренди земельної ділянки (а.с. 20).

Листами від 20.06.2019 року, 19.07.2019 року, 20.08.2019 року, 21.11.2019 року, 21.01.2020 відповідач повідомляв позивача, що питання передачі вказаної земельної ділянки в оренду Підприємству знаходились на розгляді у службах виконкому Чорноморської міської ради (а.с.26-31).

Листом від 11.10.2019 року відповідачем повідомлено позивача про те, що комісією вирішено відкласти питання та рекомендувати управлінню комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області створити комісію з обстеження зазначеної земельної ділянки для вирішення спору (а.с. 29).

20.11.2019 у зв`язку із зверненням до відповідача ОСОБА_1 та Підприємства, Чорноморською міською Радою в особі земельної комісії діючої, на підставі розпорядження Чорноморського міського голови № 341 від 13.11.2019 року було здійснено обстеження території земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0025, яка знаходиться в користуванні позивача та земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:011:0006, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , за результатами якого складено.

На підставі проведеного обстеження позивачу було рекомендовано, крім іншого, у місячний строк здійснити демонтаж огорожі з хвірткою та бетонного фундаменту, самовільно встановлені на території орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки, здійснити коригування меж земельної ділянки (в частині самовільного зайняття будівлею) шляхом розроблення відповідної документації та землеустрою.

Не погоджуючись із зазначеним Актом обстеження Підприємство звернулось до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування акта обстеження судова колегія зазначає наступне .

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Окрім того, п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Тобто, за змістом вказаних норм, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів) то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

При цьому, у господарському суді не можуть оспорюватись акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов`язкового характеру.

Згідно з ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст.2 ГПК України).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

В даній справі, позивач просить визнання незаконним та скасування акт обстеження земельної ділянки, складений відповідачем, у якому відповідач рекомендував позивачу зробити певні дії щодо земельної ділянки, яка була обстежена комісією відповідача.

Однак судова колегія зазначає, що такий спосіб захисту прав та охоронюваного законом інтересу позивача не є належним, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, адже оскаржуваний акт обстеження земельної ділянки носить рекомендаційний характер та не породжує наслідки.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування акт обстеження земельної ділянки, враховуючи вищевикладені обставини.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2019 до Чорноморської міської ради надійшло клопотання Підприємства про поновлення договору оренди землі площею 0,0270 га для розташування перукарні за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, просп-т Миру, 39-н /о строком на 10 років.

Земельна ділянка передана в оренду за договором оренди землі №23, укладеним 22.03.2016 року.

На виконання рекомендацій постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою (п.6.3. протоколу №62 від 03.10.2019) було проведено обстеження зазначеної в заяві земельної ділянки та встановлено порушення орендарем меж суміжної земельної ділянки.

Враховуючи рекомендації постійної комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою, Чорноморська міська рада вирішила, відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення договору оренди землі та надати Підприємству дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0270 га (кадастровий номер 5110800000:02:011:0025) для розміщення перукарні за вказаною вище адресою.

Вищезазначене було оформлено відповідним Рішенням відповідача від 17.04.2020 №564/43-VІІ про відмову Підприємству у поновленні договору оренди землі (а.с. 196).

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 7 та 27 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі. До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону

Відомості стосовно земельної ділянки 5110800000:02:011:0025 внесені до державного земельного кадастру не відповідають фактичному розташуванню межових знаків, та фактичному використанню земельної ділянки.

Позивач розуміючи наявність помилки у наявній технічній документації зверталась до ГУ Держгеокадастру в Одеській області та на свої звернення отримало відповіді від 29.11.2019 року № 3556/123/19 та від 16.01.2020 року № 40/123/-20 про необхідність приведення землевпорядної документації у відповідність до фактичного використання земельної ділянки.

Вказане вбачається з наявних письмових доказів: акту комісії від 20.11.2019 року, листів ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 29.11.2019 року, та 16.01.2020 року.

Проте, позивач рекомендацій ГУ не виконав, а звернувся до суду з відповідним позовом, у зв`язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, оскільки такі вимоги позивача враховуючи вищевикладені обставини справи, є передчасними.

В апеляційній скарзі Підприємство зазначило, що викладені висновки в рішенні суду не відповідають обставинам справи та рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник не обґрунтовує свої доводи в апеляційній скарзі та не зазначає, які саме висновки суду не відповідають обставинам справи та які саме норми матеріального та процесуального права порушенні судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

03.06.2020 від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач, крім заявлених позовних вимог, додатково просив визнати незаконним та скасувати рішення Чорноморської міської Ради Одеської області № 564/43-VІІ від 17.04.2020 року про відмову у поновленні договору оренди землі площею 0,0270 га за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, № 39-н/о.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві, в тому числі зустрічній.

Однак Підприємством було заявлено додаткову позовну вимогу немайнового характеру, яка фактично є самостійною вимогою, у зв`язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмови у прийняті заяви про збільшення позовних вимог.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного комерційного підприємства Новинка - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.10.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

Разюк Г.П.