Рішення

від 21.07.2020 по справі 922/844/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/844/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування", м.Харків про стягнення 567 325,53грн. за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (надалі - відповідач) про стягнення 567325,53грн., з яких: 196316,64грн. 3% річних, 371008,89грн. інфляційних втрат.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем до даного часу не виконано рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі №922/409/18, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 3150000,00 грн. боргу, 630000,00 грн. штрафу та 56700,00 грн. судового збору. На даний час борг відповідача у розмірі 3836700,00грн. не погашений. Отже, відповідач відповідно до приписів статті 625 ЦК України має сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою від 23.03.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.04.2020.

Ухвалою від 15.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 06.07.2020 призначено підготовче засідання на 16.07.2020.

Ухвалою від 16.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.07.2020.

Позивач свого представника у судове засідання 21.07.2020 не направив. Про дату, час і місце підготовчого засідання повідомлений належним чином за адресою його місцезнаходження згідно відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач свого представника в судове засідання 21.07.2020 також не направив, відзиву не надав.

На адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялися копії ухвал від 23.03.2020, 15.04.2020, 06.07.2020, 16.07.2020.

Суд зазначає, що ухвала від 23.03.2020 була повернута до суду з довідкою поштової установи про наявність інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, в той час як ухвала від 15.04.2020 була вручена відповідачу, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, мав можливість висловити свою правову позицію щодо спору та надати відповідні докази на її підтвердження, однак цією можливістю не скористався.

Направлені на адресу відповідача ухвали від 06.07.2020 та 16.07.2020 станом на дату судового засідання до суду у зв`язку із неврученням адресату не поверталися.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, згідно частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи своєчасне направлення відповідачу за адресою його місцезнаходження копій ухвал у даній справі, у тому числі ухвали від 06.07.2020, якою було повідомлено про дату призначеного на 21.07.2020 судового засідання, та за відсутності у суду відомостей про наявність у відповідача іншої адреси, суд приходить до висновку про належне повідомлення даного учасника справи про дату, час і місце судового засідання.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Між ПАТ "Укрнафта" та Державним підприємством "Харківський завод транспортного устаткування" було укладено договір купівлі-продажу від 03.08.2017 №04.3/742-МТР (надалі - Договір) з додатками №№1, 2. Відповідно до умов вищевказаного Договору ДП "Харківський завод транспортного устаткування" не здійснив поставку установки підйомної автомобільної УПА 60/80 на базі шасі КрАЗ-63221-05 загальною вартістю 6300000,00грн. (з ПДВ), передоплату не повернув.

ПАТ "Укрнафта" звернулась з відповідним позовом до суду.

Згідно з рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2018 у справі №922/409/18 з відповідача на користь ПАТ "Укрнафта" було стягнуто 3150000,00грн. боргу, 630000,00грн. штрафу та 56700,00грн. витрат зі сплати судового збору. Виданий наказ від 03.07.2018 №922/409/18.

Відповідно до постанови Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 09.10.2018, за заявою ПАТ "Укрнафта" було відкрито виконавче провадження №57388450.

Як зазначає позивач у позові на даний час борг відповідача у розмірі 3836700,00грн. не погашений.

У зв`язку з цим, позивач на підставі положень частини 2 статті 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу 3% річних у розмірі 196316,64грн. (за період з 29.06.2018 по 13.03.2020) та інфляційних втрат у розмірі 371008,89грн. (за період з липня 2018 року по лютий 2020 року).

Стягнення вказаних сум інфляційних витрат та 3% річних є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, який встановлений у рішенні господарського суду Харківської області від 30.05.2018 у справі №922/409/18, не підлягає доказуванню.

Оскільки правовідносини між сторонами за юридичною природою є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прийняте судом рішення про задоволення вимог кредитора не є підставою для припинення зобов`язання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не своєчасно виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, де зазначено, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, через невиконання відповідачем в добровільному порядку зобов`язання зі сплати заборгованості за вищевказаним рішенням суду, у позивача виникло право на звернення з даним позовом до суду на підставі статті 625 ЦК України.

При цьому, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму неустойки.

Так, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Передбачена у договорі неустойка, звичайно ж не є зобов`язанням, а є самостійної мірою цивільно-правової відповідальності, однак у разі ухвалення рішення суду виникає нове зобов`язання - недоговірне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов`язання на підставі судового рішення та вказаних вище статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов`язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора.

Таке зобов`язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати позивачу сум, стягнутих за рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2018 у справі №922/409/18, у відповідача на підставі статті 625 ЦК України виник обов`язок сплатити позивачу суми 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення, починаючи з моменту набрання рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2018 у справі №922/409/18 законної сили (28.06.2017).

Перевіривши розрахунки заявлених позивачем сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 196316,64грн. (за період з 29.06.2018 по 13.03.2020) та інфляційних втрат у розмірі 371008,89грн. (за період з липня 2018 року по лютий 2020 року) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові відомості, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" (61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд.11, офіс 444, код 38773476) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, пров.Несторівський, буд.3-5, код 00135390) 196316,64грн. 3% річних, 371008,89грн. інфляційних втрат, 8509,88грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "31" липня 2020 р.

Суддя М.В. Калантай