Рішення

від 29.07.2020 по справі 924/33/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2020 р. Справа № 924/33/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В. за участю секретаря судового засідання Н.М.Ключки, розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Ізяславське", Хмельницька область Ізяславський район с.Васьківці

до фермерського господарства "Део-Інвест", Хмельницька область Ізяславський район м.Ізяслав

про стягнення 5 000 000 грн. боргу, 207 904,54 грн. - інфляційних втрат, 135 616,44 грн. - 3% річних, 1 540 821,92 грн. пені

За участю представників:

від позивача: Васильченко В.О. - представник за ордером від 13.01.2020р.

від відповідача : Домбровська І.О. - представник за ордером від 27.04.2020р.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

16.01.2020 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного підприємства "ІЗЯСЛАВСЬКЕ", Хмельницька обл., Ізяславський район, село Васьківці до фермерського господарства "ДЕО-ІНВЕСТ", Хмельницька обл., Ізяславський район, місто Ізяслав про стягнення 6 884 342,90 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 21.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 24.02.2020 р.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23.03.2020 р.

Ухвалою суду від 23.03.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2020р.

Ухвалою суду від 27.04.02.2020р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 21.05.2020р.

21.05.2020р. у зв`язку з неможливістю завершення судового засідання з розгляду справи по суті, керуючись ст. 216 ГПК України, судом постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 16 червня 2020 року.

У засіданні 16.06.2020р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви до 02.07.2020р.

Згідно довідки від 02.07.2020р. у зв`язку із перебуванням у відпустці судді судове засідання по справі №924/33/20 призначене на 02.07.2020р. не відбулось.

Ухвалою суду від 07.07.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 22 липня 2020 р.

Згідно довідки від 22.07.2020р. судове засідання по справі №924/33/20 призначене на 22.07.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 22.07.2020р. по 24.07.2020р. включно перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 27.07.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 29.07.2020 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з фермерського господарства "Део-Інвест", Хмельницька область Ізяславський район м.Ізяслав 6 884 342 грн. 90 коп. за умовами договору позики. В обґрунтування позову зазначає, що 01 січня 2018 року між приватним підприємством "Ізяславське" (Позикодавець) та Фермерським господарством "Део-Інвест" (Позичальник) було укладено договір позики №1. Відповідно до умов укладеного Договору Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну позику для поповнення обігових коштів в сумі 5 000 000,00 грн. , а Позичальник зобов`язується повернути позику Позикодавцю в повному обсязі в строки встановлені Договором (п.1.1., 2.1. Договору). Видача позики здійснюється шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок Позичальника (п.3.1. Договору).

Стверджує, що позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві суму позики в строки до 31.12.2018 року шляхом перерахування суми позики на рахунок Позикодавця, зазначений в розділі 7 Договору. На виконання досягнутих між сторонами домовленостей 14 листопада 2018 року ПП "Ізяславське" перерахувало на розрахунковий рахунок Позичальника ФГ "Део-Інвест" кошти в сумі 5 000 000,00 грн., які Позичальник не повернув.

Представник відповідача у письмових поясненнях наголошує на тому, що договір 01 січня 2018 року між приватним підприємством "Ізяславське" та Фермерським господарством "Део-Інвест" не укладався та кошти в сумі 5 000 000грн. відповідач не отримував. Також звертає увагу суду на те, що оригінал договору відсутній у звязку із його неукладенням.

Наголошує на тому, що від імені ПП "Ізяславське" договір позики № 1 від 01.01.2018 року укладає ОСОБА_1 , що уповноважений на укладення такого договору довіреністю від 01.11.2018 року, тобто такий договір з боку ПП "Ізяславське" підписаний не уповноважено особою, бо станом на дату підписання такого договору, дія довіреності ще не розпочалася та й і довіреність ще видана бути не могла за 10 місяців наперед. Позивач до позовної заяви додає іншу довіреність 01/01/2018 про яку жодної згадки у договорі позики № 1 від 01.01.2018року.

Наголошує на тому, що п. 3.1. Договору позики № 1 зазначено, що "видача позики здійснюється шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок Позичальника: р/р НОМЕР_1 AT "ПроКредітБанк", МФО 320984 при цьому Позивачем не надано доказів, що такий рахунок дійсно був відкритий на ім`я ФГ "Део - Інвест" та того, що саме на це й рахунок Позивач перерахував грошові кошти згідно договору позики № 1.

Зауважує, що із виписки не вбачається, що кошти перераховані згідно договору позики № 1 від 01.01.2018 року

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

01 січня 2018 року між приватним підприємством "Ізяславське", в особі Білоброва Віталія Михайловича, який діяв на підставі довіреності від 01.11.2018 року (Позикодавець) та Фермерським господарством "Део-Інвест", в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту (Позичальник) було укладено договір позики №1. Відповідно до умов укладеного Договору Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну позику для поповнення обігових коштів в сумі 5 000 000,00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути позику Позикодавцю в повному обсязі в строки встановлені Договором (п.1.1., 2.1. Договору). Видача позики здійснюється шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок Позичальника (п.3.1. Договору). Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві суму позики в строки до 31.12.2018 року шляхом перерахування суми позики на рахунок Позикодавця, зазначений в розділі 7 Договору (п.4.1., 4.2. Договору). Днем повернення позики чи її частини вважається день перерахування суми позики Позичальником на рахунок Позикодавця (п.4.3.), Позичальник має право погашати позику достроково (п.4.4.).

Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 31.12.2018 року, але у будь - якому випаду до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами. Договір підписаний представниками сторін.

Як вбачається із виписки по рахунку з 01.01.2018р. по 02.12.2019р. 14 листопада 2018 року ПП "Ізяславське" перерахувало на розрахунковий рахунок Позичальника ФГ "Део-Інвест" кошти в сумі 5 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, в розмірі: 1 650 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 129, 1 650 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 130, 1 700 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 131 із призначенням платежу згідно договору від 01.11.2018р.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві відповідач позику у строки, визначені договором не повернув. Зважаючи на викладене , позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Також відповідач надала суду примірник скарги слідчому судді Ізяславського районного суду Хмельницької області на бездіяльність Ізяславського ВП Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області за заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 357 КК України. У вищевказаній заяві зазначено про те, що директором, який був звільнений у встановлено законом порядку - ОСОБА_2 викрадено установчі та бухгалтерські документи ФГ ДЕО-ІНВЕСТ . Такі діяння мають склад злочину, за який відповідно до ч.2 ст. 357 КК України .

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Позивач обрав спосіб захисту та звернувся до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства "Део-Інвест" коштів за умовами договору позики від 01.01.2018р.

Предметом даного позову є стягнення 5 000 000 грн. боргу, 207 904,54 грн. - інфляційних втрат, 135 616,44 грн. - 3% річних, 1 540 821,92 грн. пені, а підставою даного позову, на думку позивача , є наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує стягнення заборгованості за правочином саме від 01.01.2018р.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Як вбачається із наданого у матеріали справи 01 січня 2018 року між приватним підприємством "Ізяславське", в особі Білоброва Віталія Михайловича, який діяв на підставі довіреності від 01.11.2018 року (Позикодавець) та Фермерським господарством "Део-Інвест", в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту (Позичальник) було укладено договір позики №1. Відповідно до умов укладеного Договору Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну позику для поповнення обігових коштів в сумі 5 000 000,00 грн., а Позичальник зобов`язується повернути позику Позикодавцю в повному обсязі в строки встановлені Договором (п.1.1., 2.1. Договору).

Як вбачається із виписки по рахунку з 01.01.2018р. по 02.12.2019р. 14 листопада 2018 року ПП "Ізяславське" перерахувало на розрахунковий рахунок Позичальника ФГ "Део-Інвест" кошти в сумі 5 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку, в розмірі: 1 650 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 129, 1 650 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 130, 1 700 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 131 із призначенням платежу згідно договору від 01.11.2018р.

Суд звертає увагу на те, що у платіжних дорученнях (відповідно до банківської виписки) у графі „призначення платежу„ вказано саме договір позики №1 від 01.11.2018р. Натомість у матеріали справи надано договір позики від 01 січня 2018 року, на який позивач і посилається як на підставу позовних вимог.

Тобто наявна в матеріалах справи виписка по рахунку з 01.01.2018р. по 02.12.2019р. свідчить про те, що позивач перерахував зі свого рахунку на рахунок відповідача кошти в якості позики згідно договору від 01.11.2018р.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних осіб та банків, в тому числі і вимоги щодо заповнення розрахункових документів, платіжних доручень регламентуються Інструкцією про безготівкові в Україні в національній валюті , яка затверджена постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (надалі - інструкція).

Відповідно до п.2.1 інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до даної Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно вимог додатку 8 до цієї Інструкції та відповідно до її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа призначення платежу , оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 Інструкції.

В силу п.3.7 Інструкції, реквізит призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення призначення платежу .

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, у даному випадку платіжні доручення з призначенням платежу „договір позики №1 від 01.11.2018р.".

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 2.29 Інструкції, платник має право відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами банку. Платник може змінити реквізит призначення платежу .

Вказана норма чинного законодавства врегульовує порядок зміни призначення платежу, а відтак і відповідні правові наслідки у формі зміни документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу та їх зарахування останнім.

Позивач не був позбавлений права у випадку допущення помилки в зазначенні призначення платежу змінити його цільове призначення чи відкликати у встановленому законодавством порядку. Таким чином, зважаючи на все вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача викладені у позовній заяві про стягнення заборгованості саме за договором від 01.01.2018р. не є законними та обґрунтованими, а тому у позові слід відмовити.

Судом критично оцінюються твердження відповідача (як на підставу відмови у позові) щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 357 КК України директором ФГ ДЕО-ІНВЕСТ . Оскільки ч. 6 ст. 75 ГПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Натомість у матеріалах господарської справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 357 КК України директором ФГ ДЕО-ІНВЕСТ або іншими посадовими особами товариства.

При цьому, докази, отримані на стадії кримінального провадження не є доказами в розумінні ч. 6 статті 75 ГПК України та, відповідно, не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону. Суд вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі.

Судом критично оцінюються твердження відповідача (як на підставу відмови у позові) щодо відсутності оригіналу договору позики у матеріалах господарської справи. Так положеннями ст. 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Натомість позивачем у матеріали справи відповідно до ст. 91 ГПК України долучено примірник договору позики .

Також суд звертає увагу на те, що позивачем у матеріали справи надано довіреність якою приватне підприємство "Ізяславське", код ЄДРПОУ 38072663, в особі Директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, цією Довіреністю уповноважує громадянина України: ОСОБА_1 підписати від імені ПП "Ізяславське" договір на надання позики для ФГ Део-Інвест №1 від 01.01.2018р. Довіреність видана без права передоручення строком на один день - 01.11.2018р.

Натомість договір позики № 1 наданий позивачем у матеріали справи укладений між приватним підприємством "Ізяславське" та Фермерським господарством "Део-Інвест" 01 січня 2018 року. Таким чином, довіреність видана 01.11.2018р. - тобто після укладення договору (від 01.01.2018р.) між сторонами, а тому строк дії останньої на момент укладення договору від 01.01.2018р. ще не розпочався.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у позові.

Окрім цього, відповідачем заявлено до стягнення 110 000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПКУ разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому, за ч. 1 ст. 123 ГПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. А згідно п. 1 ч. 3 даної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи частину другу статті 124 ГПКУ суд зазначає, що подання відповідачем орієнтовної суми очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу є передумовою реалізації ним свого права на відшкодування зазначених витрат. Так, згідно ч. 2 ст. 126 ГПКУ за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПКУ інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі відмови у позові - на позивача.

Суд зауважує, що судові витрати на професійну правничу допомогу не відшкодовуються, якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції ФГ "Део-Інвест" разом з першою заявою по суті спору не подало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу). Натомість відповідачем всупереч вимог ст.. 126 ГПК України не подано суду ані договору про надання правової допомоги, ані детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. А тому, у задоволення заяви відповідача про стягнення 110 000 грн. витрат на правову допомогу належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.07.2020р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. у 3 прим.:

1- до справи,

2 - ПП "ІЗЯСЛАВСЬКЕ" 30350, Хмельницька обл., Ізяславський район, село

Васьківці, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 2, корпус А

3- ФГ "ДЕО-ІНВЕСТ" 30300, Хмельницька обл., Ізяславський район, місто

Ізяслав, ВУЛИЦЯ ОНИЩУКА, будинок 59, корпус А

всім реком. з повідом. про вручення.