Постанова

від 13.01.2021 по справі 924/33/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 924/33/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Шкодяк І.А. - адвокат

відповідача: представник Домбровська І.О. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ізяславське" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 29.07.2020 суддею Заярнюком І.В. у м. Хмельницькому, повний текст складено 30.07.2020 у справі № 924/33/20

за позовом Приватного підприємства "Ізяславське"

до Фермерського господарства "Део-Інвест"

про стягнення 5 000 000 грн. боргу, 207 904,54 грн. - інфляційних втрат, 135 616,44 грн. - 3% річних, 1 540 821,92 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2020 у справі № 924/33/20 Приватного підприємства "Ізяславське" відмовлено у задоволенні позову про стягнення із Фермерського господарства "Део-Інвест" 5000000,00 грн. суми позики, 207904,54 грн - інфляційних втрат, 135616,44 грн - 3% річних, 1540821,92 грн - пені.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено підстав для стягнення грошових коштів, відповідно до укладеного 01 січня 2018 року між Приватним підприємством "Ізяславське", в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від 01.11.2018 року (Позикодавець) та Фермерським господарством "Део-Інвест", в особі директора Йонкіра Дірка Яна Теодора Смітса Ван Оуена, який діяв на підставі статуту (Позичальник) договору позики № 1.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2020 у справі № 924/33/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. праві № 924/33/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і у справі слід ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю.

3.3. Зазначає, що матеріали справи підтверджують факт існування між Сторонами договірних відносин, які виникли у листопаді 2018 року саме на підставі договору за текстом якого помилково зазначено дату 01.01.2018 року замість 01.11.2018 року і на який посилався позивач при поданні позову. При цьому, жодна із сторін не надала суду доказів як укладення в 2018 році двох договорів з однаковим номером 1, так і укладення двох договорів з однаковим номером у будь-який інший час.

3.4. Стороною позивача зверталась увага суду на те, що між Сторонами не укладались будь-які інші договори позики, які б могли встановлювати інші підстави договірних зобов`язань. Натомість відповідачем не було подано жодного доказу, з якого б вбачався факт укладення 01.11.2018 року іншого Договору позики з таким же або іншим номером, на ту ж або іншу суму. Більше того, представником відповідача у судовому засіданні зазначено про те, що стороні відповідача не відомо про укладання інших договорів позики від 01.11.2018 року і копії або тексти таких договорів у неї відсутні.

3.5. Подібні висновки щодо встановлення дати укладення договору та відповідних правових наслідків було сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 04 грудня 2018 року по справі № 910/837/18.

Так, відхиляючи доводи скаржника щодо того, що договір із неправильно зазначеною датою ніколи не укладався, судом вказується, що скаржник, однак, не зазначає, що між ним і іншою стороною було б будь-коли укладено інший договір за тим же номером, але від іншої дати, або взагалі будь-який інший договір. Попередніми судовими інстанціями також з`ясовано (а скаржником не спростовано), що між цими суб`єктами господарювання не існує будь-яких інших договірних правовідносин, окрім як за договором, що має номер 13-17.

3.6. У даному випадку, між сторонами укладався саме договір позики і момент укладення такого договору імперативними нормами цивільного законодавства пов`язується із наявністю передбаченої законом сукупності юридичних фактів: не лише акцептування у встановленій (письмовій) формі пропозиції, а й дій із реального передання майна (перерахування коштів). Відтак, незалежно від дати, зазначеної сторонами у тексті договору та/або тексті платіжних доручень (01.01.2018 чи 01.11.2018), датою укладення договору позики між сторонами є дата передання грошових коштів перерахованих у безготівковому порядку, тобто 14.11.2008 року. Обґрунтовуючи заявлену вимогу у позовній заяві ПП "Ізяславське", в тому числі, посилається на здійснення 14 листопада 2018 року безготівкових переказів на розрахунковий рахунок Позичальника ФГ "Део-Інвест" № НОМЕР_1 в АТ "ПроКредіт Банк" в сумі 5000000,00 грн, що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду випискою по рахунку, платіжними дорученнями і зазначена обставина встановлена судом першої інстанції, про що зазначається в мотивувальній частині рішення. Однак, всупереч вимог чинного законодавства, судом не було застосовано правові наслідки, зумовлені реальним характером договору позики.

3.7. Отже, висновки суду про наявність між сторонами інших відносин позики ніж ті, про які зазначалось у позові не підтверджуються жодним доказом, а відтак зазначені обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими є недоведеними.

3.8. Крім того, твердження про "платіжні доручення з призначенням платежу "договір позики № 1 від 01.11.2018", як єдино допустимий доказ здійснення платежу, а так само оцінка наявної у матеріалах справи виписки по рахунку, як такої, що свідчить про перерахування коштів на рахунок відповідача в якості позики згідно іншого договору ґрунтуються на невірній оцінці доказів, внаслідок чого висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

3.9. Крім посилання на недоведені обставини, які суд вважає встановленими та невідповідність висновків суду першої інстанції встановленим обставинам справи, при ухваленні рішення у даній справі судом допущено також неправильне застосування норм матеріального права, які визначають момент укладення та правові наслідки договору позики, як реального договору.

3.10. Невірними також є твердження суду щодо можливості позивача, у даному випадку, відкликати з банку, що його обслуговує платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, а також змінити реквізит "призначення платежу".

3.11. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що суд також звертає увагу на те, що позивачем надано довіреність без права передоручення строком на один день - 01.11.2018 на підписання договору позики для ФГ "Део-Інвест" № 1 від 01.01.2018, а тому строк дії останньої на момент укладення договору від 01.01.2018 ще не розпочався.

3.12. Разом із тим, судом залишено поза увагою той факт, що безпосередньо у тексті Договору позики № 1 довіреність від 01.11.2018 року визначено підставою підписання ОСОБА_1 такого договору від імені ПП "Ізяславське". Зазначене може свідчити виключно про фактичне укладення договору не пізніше дати 01.11.2018, а також про помилковість зазначення у тексті договору саме дати 01.01.2018 року.

3.13. Відтак, за наведеного апелянт вважає, що позовні вимоги слід було задоволити.

4 . Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. На адресу суду апеляційної інстанції 20.10.2020 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 листопада 2020 року, за результатами з`ясування обставин у судовому засіданні у межах заявленого позову, серед іншого зобов`язано надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК"; ГУ ДПС у Хмельницькій області; Ізяславське відділення поліції Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області

4.3. На виконання вимог вищевказаної ухвали вказані особи надали додаткові докази у тій формі, у якій вони витребовувалися (а.с. 226 -232, 234 -236, 238-239).

4.4. На адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшли пояснення з додатками.

4.5. В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Шкодяк І.А. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Вважає рішення необґрунтованим, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

4.6. В свою чергу представник відповідача - адвокат Домбровська І.О. заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

4.7. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Ізяславське" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 29.07.2020 у справі № 924/33/20 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Інструкція про безготівкові в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року (далі по тексту постанови також - Інструкція).

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи .

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Матеріалами справи обґрунтовується, що 01 січня 2018 року між Приватним підприємством "Ізяславське" (Позикодавець) та Фермерським господарством "Део-Інвест" (Позичальник) було укладено договір позики № 1.

7.2.1. Відповідно до умов укладеного Договору Позикодавець надає Позичальнику безпроцентну поворотну позику для поповнення обігових коштів в сумі 5000000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути позику Позикодавцю в повному обсязі в строки встановлені Договором (п.1.1., 2.1. Договору).

7.2.2. Видача позики здійснюється шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок Позичальника (п.3.1. Договору).

7.2.3. Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві суму позики в строки до 31.12.2018 року шляхом перерахування суми позики на рахунок Позикодавця, зазначений в розділі 7 Договору (п.4.1., 4.2. Договору).

7.2.4. Днем повернення позики чи її частини вважається день перерахування суми позики Позичальником на рахунок Позикодавця (п.4.3.), Позичальник має право погашати позику достроково (п.4.4.).

7.2.5. Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до 31.12.2018 року, але у будь-якому випаду до повного виконання своїх зобов`язань Сторонами. Договір підписаний представниками сторін.

7.2.6. Договір підписаний зі сторони Позикодавця Білобровом Віталієм Михайловичем, який діяв на підставі довіреності від 01.01.2018 року; зі сторони Позичальника договір підписав директор Йонкір Дірк Ян Теодор Смітс Ван Оуен, який діяв на підставі статуту.

7.2.7. Довіреність на ім`я ОСОБА_1 від 01.01.2018 видана директором Приватного підприємства (ПП) Ізяславське Йонкір Дірк Ян Теодор Смітс Ван Оуен для вчинення одноразової дії - підписати від імені ПП "Ізяславське" договір на надання позики для ФГ Део-Інвест №1 від 01.01.2018р. .

7.2.8. Довіреність видана без права передоручення строком на один день 01.01.2018 і у матеріалах справи міститься у копії (а.с.11).

7.3. Поряд з тим матеріали справи містять іншу довіреність, яка видана на ім`я Білоброва Віталія Михайловича (а.с.116).

7.3.1. Вказана довіреність датована від 01.01.2018, видана за підписом директора ПП Ізяславське Йонкіра Дірка Яна Теодора Смітса Ван Оуена для вчинення одноразової дії - підписати від імені ПП "Ізяславське" договір на надання позики для ФГ Део-Інвест №1 від 01.01.2018р. .

7.3.2. При цьому довіреність видана без права передоручення строком на один день 01.11.2018.

7.3.3. Довіреність до суду першої інстанції подана позивачем в оригіналі.

7.3.4. Одночасно позивачем в оригіналі надано суду першої інстанції договір позики №1 від 01.01.2018 (а.с.115).

7.4. Із матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2018 року ПП "Ізяславське" перерахувало на розрахунковий рахунок Позичальника ФГ "Део-Інвест" кошти в сумі 5000000,00 грн (а.с.117-119)

- в розмірі 1 650 000,00 грн згідно платіжного доручення № 129 від 14.11.2018;

- в розмірі 1 650 000,00 грн згідно платіжного доручення № 130 від 14.11.2018;

- в розмірі 1 700 000,00 грн згідно платіжного доручення № 131 від 14.11.2018.

7.4.1. В усіх платіжних дорученнях у графі призначення платежу зазначено Надання безвідсоткової поворотної позики згідно договору №1 від 01.11.2018р. без ПДВ .

7.4.2. Факт перерахування грошових коштів трьома платежами підтверджується випискою по рахунку банку (а.с.7).

7.4.3. Оскільки представник відповідача взагалі заперечувала отримання грошових коштів у сумі 5000000,00 грн (при цьому поставивши під сумнів наявність у відповідача рахунку НОМЕР_1 , на який надійшли суми позики), судом апеляційної інстанції додатково витребувано у банку Прокредит Банк виписку по рахунку як ПП Ізяславське , так і Фермерського господарства (ФГ) Део-Інвест , а від податкового органу - перелік рахунків відповідача на момент виникнення спірних правовідносин.

7.4.4. Таку інформацію банк надав із застереженням Банківська таємниця (а.с.226-233).

7.4.5. Податковий орган підтвердив існування рахунку НОМЕР_1 у ФГ Део-Інвест на момент виникнення спірних правовідносин.

7.5. Відповідач позику у строки, визначені договором, не повернув.

7.5.1. Вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду у якому просив стягнути з Фермерського господарства "Део-Інвест" 6 884 342 грн 90 коп. суми основного боргу та нарахованих санкцій за умовами договору позики.

7.6. Відповідачем у письмових поясненнях наголошувалося на тому, що договір 01 листопада 2018 року між Приватним підприємством "Ізяславське" та Фермерським господарством "Део-Інвест" не укладався, а кошти в сумі 5000000 грн відповідач не отримував. Також звертає увагу суду на те, що оригінал договору відсутній у зв`язку із його неукладенням.

7.6.1 Наголошує на тому, що від імені ПП "Ізяславське" договір позики № 1 від 01.01.2018 року укладає ОСОБА_1 , що уповноважений на укладення такого договору довіреністю від 01.11.2018 року, тобто такий договір з боку ПП "Ізяславське" підписаний не уповноважено особою, бо станом на дату підписання такого договору, дія довіреності ще не розпочалася та й і довіреність ще видана бути не могла за 10 місяців наперед. Позивач до позовної заяви додає іншу довіреність 01/01/2018 про яку жодної згадки у договорі позики № 1 від 01.01.2018року.

7.6.2. Наголошував на тому, що п. 3.1. Договору позики № 1 зазначено, що "видача позики здійснюється шляхом перерахування Позикодавцем грошових коштів на банківський рахунок Позичальника: р/р НОМЕР_1 AT "ПроКредітБанк", МФО 320984 при цьому Позивачем не надано доказів, що такий рахунок дійсно був відкритий на ім`я ФГ "Део - Інвест" та того, що саме на це й рахунок Позивач перерахував грошові кошти згідно договору позики № 1.

7.6.3. Зауважив, що із виписки не вбачається, що кошти перераховані згідно договору позики № 1 від 01.01.2018 року

7.7. За результатами розгляду позовних вимог Приватного підприємства "Ізяславське" місцевим господарським судом прийнято рішення, яким відмовлено у їх задоволенні з підстав, зазначених у пункті 2.1. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представників сторін у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі іншими способами, передбаченими законом.

8.3. Згідно з ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Позивач обрав спосіб захисту та звернувся до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Део-Інвест" коштів за умовами договору позики від 01.01.2018.

8.4. Предметом даного позову є стягнення 5000000 грн - поворотної безпроцентної позики (як сума основного боргу), 207904,54 грн - інфляційних втрат, 135616,44 грн - 3% річних, 1540821,92 грн пені, а підставою даного позову, на думку позивача, є наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує стягнення заборгованості за правочином саме від 01.01.2018.

8.5. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

8.6. Зі змісту положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

8.7. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

8.8. Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.9. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

8.10. Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

8.11. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

8.12. Як зазначалося судом апеляційної інстанції у даній постанові вище, договір про надання позики №1 укладений 01.01.2018 (п.7.2. цієї постанови), а суми коштів перераховані на виконання договору позики №1 від 01.01.2018 (п.7.4.1. цієї постанови).

8.13. На такі розбіжності суд першої інстанції звернув увагу.

8.14. Під час дослідження апеляційним судом зазначених обставин представник апелянта такі розбіжності аргументував технічною помилкою у самих платіжних дорученнях, адже договір позики №1 укладений саме 01.01.2018 на підставі виданої довіреності для ОСОБА_1 від 01.01.2018 (пункти 7.2.7.-7.2.8. цієї постанови).

8.15. Поряд з тим представник апелянта не зміг пояснити наявність іншої довіреності на ту ж саму особу та для вчинення юридично значимої дії (пункти 7.3. - 7.3.3. цієї постанови) - укладення договору позики, у якій містяться суперечності щодо дати її видачі, дати укладення договору позики та терміном її дії.

8.16. Представник відповідача враховуючи наявність в матеріалах справи виписки по рахунку з 01.01.2018 по 02.12.2019, дату чинності довіреності на один день - 01.11.2018, вважає, що позивач перерахував зі свого рахунку на рахунок відповідача кошти в якості позики згідно договору від 01.11.2018, оригінал якого (чи належним чином засвідчену копію) не бажає пред`явити суду із невідомих причин.

8.17. Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних осіб та банків, в тому числі і вимоги щодо заповнення розрахункових документів, платіжних доручень регламентуються Інструкцією про безготівкові в Україні в національній валюті.

8.17.1. Відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до даної Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно вимог додатку 8 до цієї Інструкції та відповідно до її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ подала його до обслуговуючого банку.

8.17.2. Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 Інструкції.

8.17.3. В силу п.3.7 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

8.18. Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, у даному випадку платіжні доручення з призначенням платежу "договір позики № 1 від 01.11.2018".

8.19. Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 2.29 Інструкції, платник має право відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами банку. Платник може змінити реквізит "призначення платежу".

8.20. Вказана норма чинного законодавства врегульовує порядок зміни призначення платежу, а відтак і відповідні правові наслідки у формі зміни документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу та їх зарахування останнім.

8.21. Позивач не був позбавлений права у випадку допущення помилки в зазначенні призначення платежу змінити його цільове призначення чи відкликати у встановленому законодавством порядку. Таким чином, зважаючи на все вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача викладені у позовній заяві про стягнення заборгованості саме за договором від 01.01.2018 не є законними та обґрунтованими, за наведеного суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

8.22. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Хмельницької області вірно зазначив та критично оцінив твердження відповідача (як на підставу відмови у позові) щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 357 КК України директором ФГ "ДЕО-ІНВЕСТ".

8.22.1. Оскільки ч. 6 ст. 75 ГПК України передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

8.22.2. Натомість у матеріалах господарської справи відсутній вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили щодо факту вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 357 КК України директором ФГ "ДЕО-ІНВЕСТ" або іншими посадовими особами товариства.

8.22.3. При цьому, докази, отримані на стадії кримінального провадження не є доказами в розумінні ч. 6 статті 75 ГПК України та, відповідно, не є допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України.

8.22.4. Оскільки юрисдикція господарського суду не поширюється на кримінально-правові відносини, суд не вправі давати оцінку вказаним документам з точки зору кримінального закону. Суд вбачає у цьому порушення принципу рівності сторін у господарському процесі.

8.22.5. Окрім того судом апеляційної інстанції було зобов`язано Ізяславське відділення поліції Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області надати суду інформацію у формі довідки, пов`язану із здійсненням досудового розслідування в межах кримінального провадження №12020240150000074, яке було зареєстроване 01.03.2020.

8.22.6. Ізяславське відділення поліції Славутського відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області повідомило апеляційний господарський суд, що 30 листопада 2020 року старшим слідчий слідчого відділення Ізяславського відділення поліції Славутського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про закриття на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 за відсутністю у події складу кримінального правопорушення.

8.23. Судом критично оцінюються твердження відповідача (як на підставу відмови у позові) щодо відсутності оригіналу договору позики від 01.11.2018 у матеріалах господарської справи.

8.24. Положеннями ст. 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

8.25. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

8.26. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

8.27. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Натомість позивачем у матеріали справи відповідно до ст. 91 ГПК України долучено примірник договору позики.

8.28. Суд апеляційної інстанції зазначав у даній постанові, що позивачем, в обґрунтування доводів позовної заяви, у матеріали справи надано довіреність якою приватне підприємство "Ізяславське", в особі Директора Йонкіра Дірка Яна Теодора Смітса Ван Оуена, який діє на підставі Статуту, цією Довіреністю уповноважує громадянина України: Білоброва Віталія Михайловича підписати від імені ПП "Ізяславське" договір на надання позики для ФГ "Део-Інвест" № 1 від 01.01.2018. Довіреність видана без права передоручення строком на один день - 01.11.2018.

8.29. Натомість договір позики № 1 наданий позивачем у матеріали справи укладений між Приватним підприємством "Ізяславське" та Фермерським господарством "Део-Інвест" 01 січня 2018 року. Таким чином, довіреність видана 01.11.2018 - тобто після укладення договору (від 01.01.2018) між сторонами, а тому строк дії останньої на момент укладення договору від 01.01.2018 ще не розпочався.

8.30. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

8.31. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

8.32. Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

8.33. Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

8.34. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

8.35. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.36. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

8.37. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не подано.

8.38. За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.39. В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

8.40. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

8.41. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.42. Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.43. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.

8.44. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року у справі № 924/22/20 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 29.07.2020 у справі № 924/33/20 Приватне підприємство "Ізяславське" сплатило судовий збір у розмірі 154897,73 гривень.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ізяславське" від 18.08.20р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2020 року у справі № 924/33/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 924/33/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "21" січня 2021 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.