Ухвала

від 31.07.2020 по справі 912/626/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/626/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Тишківської сільської ради

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі

за позовом Фермерського господарства "Показовське+"

до 1) Тишківської сільської ради,

2) Іщенко Тетяни Володимирівни ,

про визнання права оренди, визнання недійсним рішення, визнання недійсною додаткову угоду до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.03.2019 вперше подану 17.12.2019 касаційну скаргу Тишківської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 912/626/19 повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в строк, встановлений ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме не подано доказів сплати судового збору у сумі 11 526,00 грн та уточнення касаційної скарги в частині зазначення найменування суду касаційної інстанції, до якого подається скарга.

13.07.2020 до Касаційного господарського суду вдруге надійшла касаційна скарга Тишківської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 (повний текст складено 27.11.2019) у справі № 912/626/19, надіслана скаржником через систему "Електронний суд" 13.07.2020 разом з клопотанням про зміну чи доповнення касаційної скарги та поновлення строку.

Вдруге подана касаційна скарга Тишківської сільської ради не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до частини другої статті 170 ГПК України письмова заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За змістом частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

При цьому згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (у редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VІІІ) представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Законом України від 18.12.2019 N 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, зокрема до частини четвертої статті 56 ГПК України шляхом викладення в такій редакції:

"4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника".

Отже, прийнятий Закон визначає поняття "самопредставництва юридичної особи" шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, а для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а і за іншими уповноваженими особами.

Клопотання скаржника та касаційна скарга від імені Тишківської сільської ради подані Іщенко Тетяною Володимирівною , в підтвердження повноважень якої додано довіреність від 02.01.2020.

Однак, до поданої скаржником касаційної скарги та клопотань не додано документів, які б підтверджували повноваження Іщенко Тетяни Володимирівни представляти Тишківську сільську раду (орган місцевого самоврядування) відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу місцевого самоврядування).

Якщо до поданої заяви не додано відповідних документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви , і такі документи відсутні в матеріалах справи, то касаційний суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності , а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).

Перевіривши у Реєстрі відомості щодо осіб, які мають повноваження представництва скаржника, суд не встановив наявності у Іщенко Тетяни Володимирівни повноважень бути представником Тишківської сільської ради в судах, а також відповідні документи не додані до поданої касаційної скарги та клопотань.

При цьому, докази наявності статусу адвоката у Іщенко Тетяни Володимирівни також відсутні.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги .

За змістом частини першої статті 4 вищевказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву у цій справі подано у 2019 році, предметом спору якої є три вимоги немайнового характеру:

- визнання за Фермерського господарства "Показовське+" права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3521786700:02:000:9002, площею 29,1819 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташовану на території Федорівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, за договором оренди землі від 05.12.2017 (номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право 23784784);

- визнання недійсною додаткової угоди від 10.10.2018 до договору оренди землі від 05.12.2017, укладеної 10.10.2018 між Іщенко Тетяною Володимирівною та Тишківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області щодо дострокового припинення дії договору оренди з 10.10.2018;

- визнання недійсним рішення Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 05.02.2019 № 352 "Про припинення дії договору оренди від 05.12.2017 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3521786700:02:000:9002".

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 у справі № 912/626/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

Оскаржуючи рішення попередніх інстанцій у даній справі скаржник просить їх скасувати.

З урахуванням викладеного, за подання вищевказаної касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір у сумі 11 526,00 грн (1 921,00 грн х 3 х 200 %).

Проте, до касаційної скарги додані платіжні доручення від 18.12.2019 № 862 та від 06.07.2020 № 340 про сплату скаржником судового збору на загальну суму 4 204,00 грн за подання касаційної скарги у цій справі, який не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у сумі 7 322,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обгрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Проте у поданій касаційній скарзі викладено лише зміст норми частини другої статті 287 ГПК України, тому оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадок, зазначений у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі якого подається касаційна скарга у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Таким чином скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга Тишківської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 912/626/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду: доказів сплати судового збору у сумі 7 322,00 грн; документів, що посвідчують повноваження Іщенко Тетяни Володимирівни на представництво/самопредставництво інтересів скаржника у Верховному Суді; заяви про усунення недоліків касаційної скарги з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 56, 58, 60, 170, 174, 234, 235, 288, 290-292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тишківської сільської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 912/626/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Тишківській сільській раді, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька