Постанова

від 29.07.2020 по справі 903/498/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В.- головуючого, Кушніра І. В., Волковицької Н. О.,

секретар судового засідання- Астапова Ю.В.,

розглянувши касаційну скаргу Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" на постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та 26.02.2019 у справі

за позовом Керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до 1. Благодатної селищної ради, 2. Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" про скасування рішення, визнання недійсним договору,

за участю представників:

позивача - прокурор Офісу Генерального прокурора - Савицька О. В,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до 1) Благодатної селищної ради, 2) Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" про (з урахуванням уточнень від 14.09.2018, які прийняті ухвалою суду від 16.10.2018)

-скасування рішення Жовтневої (Благодатної) селищної ради від 13.07.2015 № 30/09 "Про затвердження оцінки вартості майна нежитлового двоповерхового приміщення будівлі бувшої школи в смт. Жовтневе, яке перебуває у власності територіальної громади селища Жовтневе";

-визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.08.2015 нерухомого майна, укладеного між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом Карітас-Волинь;

-зобов`язання Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" повернути нежитлове приміщення, а саме приміщення колишньої школи загальною площею 1645,0 м 2 , розташованого за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, смт. Благодатне, вул. Л. Українки, 3 у комунальну власність територіальної громади селища Благодатне в особі Благодатної селищної ради.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами недотримано процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", яка передує підписанню договору купівлі-продажу, а тому наявні підстави для скасування рішення Жовтневої селищної ради від 13.07.2018 № 30/9, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2015 недійсним і як наслідок повернення приміщення у комунальну власність. Зокрема, Жовтневою селищною радою за відсутності затверджених переліків об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації шляхом викупу без проведення аукціону чи конкурсу, без здійснення підготовки об`єкта комунальної власності до продажу, всупереч статтям 8, 10, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" та з перевищенням встановлених статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" повноважень, продано приміщення, чим позбавлено права інших суб`єктів отримати вказане приміщення у приватну власність та можливості надходження більшої суми коштів до місцевого бюджету.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 19.06.2015 між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь" укладено договір № 51 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади селища Жовтневого, з правом подальшого викупу.

2.2. Згідно з пунктом 1.1. якого орендодавець на підставі рішення № 25/7 від 24.10.2014 "Про оренду нежитлового приміщення" передає, а орендар приймає в безкоштовне орендне користування (з правом викупу по залишковій вартості) комунальне майно: двоповерхове нежитлове приміщення бувшої школи № 8 площею 1645,0 м 2 , розміщене за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, смт. Жовтневе, вул. Л. Українки, 3 що перебуває на балансі Жовтневої селищної ради, вартість якого визначена за розрахунком станом на 01.01.2015 і становить 583 512,00 грн. Майно належить орендодавцю на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 08.06.2015, індексний номер 38675855. Державна реєстрація права власності проведена Реєстраційною службою Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 08.06.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652644207107.

2.3. Згідно з пунктом 1.2. договору майно передається в оренду з метою створення реабілітаційно-рекреаційного молодіжного центру.

2.4. Пунктом 10.1. договору сторони передбачили, що договір укладено на сорок дев`ять років і діє з 19.06.2015 до 18.06.2064.

2.5. На замовлення Жовтневої селищної ради міста Нововолинська Волинської області проведено оцінку приміщення загально-освітньої шкоди № 8 загальною площею 1645,0 м 2 , літери А-2, відповідно до якої ринкова вартість даного приміщення станом на 07.07.2015 складає 479 792,00 грн.

2.6. Рішенням від 13.07.2015 № 30/9 Жовтнева селищна рада затвердила оцінку вартості нежитлового приміщення двоповерхової будівлі бувшої школи смт. Жовтневе, що перебуває у власності територіальної громади загальною площею 1645,0 м 2 , яке знаходиться в оренді Волинського обласного благодійного фонду "Карітас Волинь" з правом викупу згідно договору НАО 271363 від 19.06.2015 в сумі 479 792,0 грн для відчуження шляхом продажу.

2.7. Пунктом 2 вказаного рішення Жовтнева селищна рада дала згоду на відчуження вищевказаного приміщення шляхом його продажу Волинському обласному благодійному фонду "Карітас-Волинь" для реконструкції під Регіональний центр Паліативної допомоги імені Святого рівноапостольного князя Володимира.

2.8. 04.08.2015 між Жовтневою селищною радою та Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь" на підставі вищезазначеного рішення укладено договір купівлі-продажу, згідно з пунктом 1.2 якого відчужено приміщення колишньої школи, що знаходиться в смт. Жовтневе м. Нововолинська по вулиці Л. Українки, будинок 3, загальною площею 0,6220 га, кадастровий номер 0710745300:04:008:0017, згідно даних витягу №НВ-0701547512015, наданого Відділом Держземагенства у місті Нововолинську 29.07.2015.

2.9. У пункті 1.3 договору, сторонами визначено, що предмет договору належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за номером: 9941881, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652644207107 згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2015 за №38675855.

2.10. Згідно з пунктом 2.1 договору продаж приміщення здійснено відповідно до звіту про оцінку приміщення загально-освітньої школи № 8 загальною площею 1645,0 м 2 , літера А-2 за ціною 479 792,00 грн.

2.11. Відповідно до платіжного доручення Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" перерахував кошти в сумі 499 792,00 грн Управлінню Державної казначейської служби України у м. Нововолинську ГУДКСУ у Волинській області: 22905700018, Жовтневе С-Щ/Р 31030000, ЄКПО 37950540 з призначенням платежу, надходження від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності.

2.12. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №126617181 сформованою 06.06.2018, договір купівлі-продажу приміщення колишньої школи, загальною площею 1645 м 2 , серія та номер: 2604, зареєстрований 04.08.2015 приватним нотаріусом Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23394546 від 04.08.2015, форма власності приватна, власник - Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь", код ЄДРПОУ 36875782.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Дем`як В.М.) від 12.11.2018 в позові відмовлено.

3.2. Рішення мотивоване тим, що в процесі розгляду даного спору прокурором не доведено, та не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності обставин, які можуть бути підставою для скасування рішення селищної ради та визнання недійсним договору, як і не доведено та не підтверджено порушення інтересів держави укладенням та виконанням такого договору сторонами.

3.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 (колегія суддів у складі: Бучинська Г. Б., Мельник О. В., Філіпова Т. Л.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

3.4. Постанову мотивовано тим, що згідно положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" приватизація майна здійснюється на конкурентних засадах, першочерговими способами якої є аукціон чи конкурс, а викуп, як спосіб приватизації, застосовується лише у виключних випадках, а саме: якщо об`єкт приватизації не продано на аукціоні або за конкурсом; власником прийнято рішення про приватизацію орендованого майна і орендар здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25% вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

Крім того, суд вважає, що прокурором обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

3.5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 (колегія суддів у складі: Бучинська Г. Б., Мельник О. В., Філіпова Т. Л.) вирішено питання розподілу судових витрат.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Волинський обласний благодійний фонд "Карітас-Волинь" у касаційній скарзі просить постанови апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств".

Скаржник наголошує на помилковості висновку суду про неможливість віднесення спірного приміщення до категорії групи "Ж", а також зазначає, що приватизація майна відбулася зі збереженням соціально-культурного профілю його діяльності; судом не взято до уваги, що приймаючи рішення від 13.07.2015 № 30/9 Жовтнева селищна рада затвердила оцінку майна та фактично цим же рішенням визначила, що спірне нерухоме майно підлягає приватизації (продажу) шляхом викупу.

Скаржник також зазначає про відсутність порушення права держави, за захистом якого звернувся прокурор. При цьому прокурором взагалі не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів саме держави та необхідності їх захисту.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Володимир-Волинська місцева прокуратура у відзиві просить постанови апеляційної інстанції залишити без змін.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

6.4. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.5. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.6. Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

6.7. Питання представництва інтересів держави прокурором у врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

6.8. Обґрунтовуючи позов, прокурор вказував на те, що він звертається до суду як позивач у зв`язку із виконанням ним функцій нагляду за додержанням вимог чинного законодавства (у формі представництва) Благодатною селищною радою, яка порушила вимоги чинного законодавства при відчуженні майна комунальної власності; інший будь-який орган, який здійснює контроль (нагляд) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийнятті рішень, віднесених до їх компетенції, у тому числі щодо відчуження юридичним і фізичним особам комунального майна, і відповідно має повноваження на звернення до суду з цих питань, відсутній; вважає, що на час подання позову прокурор є єдиним органом державної влади, який здійснює нагляд (контроль) за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог чинного законодавства України при прийнятті рішень, віднесених до їх компетенції, у тому числі щодо відчуження юридичним і фізичним особам комунального майна.

Незаконне отримання Волинським обласним благодійним фондом "Карітас-Волинь" об`єкта комунальної власності (нежитлового приміщення) у власність порушує інтереси територіальної громади як частини держави у сфері ефективного використання комунального майна, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку реалізації прав на таке майно, нівелює визначені Законом України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) правові, економічні та організаційні основи набуття його у власність та посягає на основи соціально орієнтованої ринкової економіки України.

6.9. Разом з тим системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.10. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.11. Такий правовий висновок викладено у постанові від 26.06.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц.

6.12. Правова позиція про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, міститься також у рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів інших касаційних судів (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 802/4083/15-а, від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та інші; постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 201/5279/16, від 04.09.2019 у справах № 372/1688/17-ц, № 448/764/17 та інші).

6.13. Велика Пала Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголосила, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

6.14. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

6.15. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

6.16. Суд першої інстанції при прийнятті рішення про відмову в позові зазначив, що захист прав та законних інтересів територіальної громади смт. Благодатне, визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в України" та Конституцією України, якими віднесено виключно до компетенції Благодатної селищної ради, як органу місцевого самоврядування, звертатися до господарського суду, адже наділена відповідною процесуальною дієздатністю.

Проте суд жодним чином не обґрунтував та не проаналізував яке значення має наявність компетентного органу для вирішення питання про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді та відповідно не зробив висновок про доведеність чи недоведеність прокурором наявності таких підстав.

6.17. Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення про задоволення позову дійшов висновку про обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави у цій справі, однак не перевірив наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в даній справі в контексті положень абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган або якщо немає такого органу. Суд апеляційної інстанції взагалі не з`ясовував наявності чи відсутності такого органу, а також не підтвердив та не спростував висновків суду першої інстанції з цього приводу.

6.18. Таким чином, висновки судів по суті справи без з`ясування питання щодо наявності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі є передчасними.

6.19. Оскільки передбачені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити недоліки судових рішень попередніх судових інстанцій, тому постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6.20. Оскільки рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд постанова щодо розподілу судових витрат також підлягає скасуванню.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. З огляду на викладене рішення та постанови попередніх судових інстанцій належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Волинського обласного благодійного фонду "Карітас-Волинь" задовольнити частково.

2. Постанови Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та 26.02.2019 і рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2018 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя І. Кушнір

Суддя Н. Волковицька