Ухвала

від 28.07.2020 по справі 910/12787/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12787/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 (суддя Данилова М. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Андрієнко В. В., Сітайло Л. Г.)

у справі № 910/12787/19

за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і 2) Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про розірвання договору

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Гудзера Т. С., відповідача - Несін Л. П.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - позивач, КП "Житло-сервіс") звернулося з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - відповідач, КП "Спецжитлофонд") про розірвання договору на компенсацію земельного податку від 03.07.2017 № 105/7.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що землекористувачем та платником земельного податку за прибудинкову територію багатоквартирних будинків № 9 та № 9-А по пров. Моторному в м. Києві площею 0,8442 га є співвласники багатоквартирних будинків, інша частина земельної ділянки площею 1,7175 га використовується відповідачем у власній господарській діяльності, тому плата за цю частину земельної ділянки не підлягає відшкодуванню позивачем, а договір підлягає розірванню з підстав визначених пунктом 2.12 договору, у зв`язку з недоцільністю виконання умов цього договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020, позов задоволено. Розірвано договір на компенсацію земельного податку від 03.07.2017 №105/7, укладений між КП Житло-сервіс і КП Спецжитлофонд .

4. Судові рішення аргументовано тим, що подальше виконання спірного договору є недоцільним, а тому наявні підстави для розірвання зазначеного договору відповідно до його умов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КП Житло-сервіс відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 927/764/17, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 12.06.2018 у справі № 910/21034/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 31.10.2019 у справі № 910/14416/18, від 17.11.2019 у справі № 916/547/19 і від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18.

8. Скаржник зазначає, що звертаючись з цим позовом позивач не обґрунтував істотну зміну обставин і одночасну наявність чотирьох умов, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для розірвання договору за рішенням суду.

9. Відповідач не погоджується з висновками судів про те, що землекористувачами та платниками земельного податку за прибудинкову територію багатоквартирних будинків №№ 9, 9-А по пров. Моторному в м. Києві площею 0,8442 га є співвласники багатоквартирних будинків і зазначає, що в розумінні частини першої статті 42 Земельного кодексу України саме позивач є землекористувачем відповідної земельної ділянки, фактично її використовує при обслуговуванні будинків і у зв`язку з цим має обов`язок щодо сплати земельного податку.

10. Скаржник також посилається на безпідставність витрат на правову допомогу, заявлених позивачем. В цій частині посилається на постанови Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 і від 05.02.2019 у справі № 906/194/18.

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить закрити касаційне провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 № 868/1529 "Про передачу КП "Спецжитлофонд" земельної ділянки для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом у пров. Моторному, 3-а, 4, 6, 8 у Голосіївському районі м. Києва" КП "Спецжитлофонд" передано, за умови виконання пункту 3 рішення № 868/1529, у постійне користування земельну ділянку площею 2,5617 га для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом у пров. Моторному, 3-а, 4, 6, 8 у Голосіївського району м. Києва.

13. У зв`язку із закінченням І черги будівництва були введені в експлуатацію два багатоквартирних житлових будинки, яким розпорядженням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 14.03.2014 № 106 присвоєні поштові адреси: пров. Моторний, будинки № 9 та № 9-А.

14. Наказом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.05.2017 № 14 багатоквартирні житлові будинки № 9 та № 9-А по пров. Моторному у м. Києві були передані на технічне обслуговування та експлуатацію КП "Житло-сервіс".

15. 31.05.2017 КП "Житло-сервіс" прийняло від КП "Спецжитлофонд" на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки за адресою: м. Київ, пров. Моторний, 9, 9-А, на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 14.

16. 03.07.2017 між КП "Житло-Сервіс" (сторона-1) і КП "Спецжитлофонд" (сторона-2) укладено договір на компенсацію земельного податку № 105/7 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого КП "Житло-Сервіс" зобов`язалось відшкодувати КП "Спецжитлофонд" у повному обсязі витрати, понесені у зв`язку зі сплатою земельного податку, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а КП "Спецжитлофонд" має право вимагати від КП "Житло-Сервіс" виконання взятих на себе зобов`язань.

17 . Договір укладений у зв`язку із передачею багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом № 9 та № 9-А по пров. Моторному у м. Києві на експлуатацію та технічне обслуговування позивачу (пункт 1.2 Договору).

18. Згідно з пунктом 2.1 Договору сума, що підлягає відшкодуванню за цим договором, включає суму земельного податку, згідно податкової декларації з плати за землю, крім того податок на додану вартість у розмірі 20% від суми вказаної у податковій декларації з плати за землю.

19. У відповідності до пункту 2.4 Договору сторона-1 відшкодовує вартість земельного податку, зазначеного у наданій стороною-2 декларації.

20 . Як передбачено пунком 2.7 Договору, податкова декларація з плати за землю формується відповідно до чинного в Україні законодавства та є єдиним необхідним документом на підставі якого сторона-1 відшкодовує стороні-2 сплату земельного податку.

21. У відповідності до пункту 2.12 Договору зобов`язання за ним у сторін припиняються з моменту звільнення КП "Спецжитлофонд" від сплати земельного податку у відповідності до законодавства України, припинення права користування земельною ділянкою, наявності інших підстав, які свідчать про неможливість та / або недоцільність виконання умов цього договору.

22. Право постійного користування КП "Спецжитлофонд" на земельну ділянку оформлено державним актом від 26.01.2011 серія ЯЯ № 393278.

23. Загальна площа земельної ділянки становить 2,5617 га, з них під прибудинкову територію багатоквартирних будинків №№ 9, 9-А використовується 0,8442 га. Інша частина земельної ділянки площею 1 7175 га використовується відповідачем для ІІ черги будівництва двох 24-поверхових житлових будинків та окремо розташованого багаторівневого паркінгу, що підтверджується експертним звітом щодо розгляду проектної документації (коригування другої черги будівництва) від 31.08.2016 № 00-0319-16/ЦБ, технічне завдання на коригування ІІ черги будівництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

26. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у судовому рішенні, яке оскаржується.

27. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови, що оскаржується, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах , викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду і постановах Верховного Суду (пункт 7 цієї ухвали).

28. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/12787/19 з огляду на таке.

29. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядає у касаційному порядку судові рішення, лише якщо правовідносини у справі, що розглядається, є подібними до тих правовідносин, які склалися між сторонами в іншій справі, в якій Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування норми права, на який посилався скаржник у касаційній скарзі.

30. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

31. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 по справі № 372/4583/14-ц).

32. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

33. Так, спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, зловживає своїм правом на добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою, оскільки, не зважаючи на те, що він не має фактичних підстав для землекористування, не відмовляється від права постійного землекористування.

34. Вказане, на думку позивача, є підставою для розірвання договору на підставі пункту 2.12 Договору, у зв`язку з недоцільністю подальшого виконання умов Договору.

35. Суди попередніх інстанцій, за результатами оцінки поданих сторонами доказів, встановили, що із загальної площі земельної ділянки, яка є предметом Договору, позивачем було здійснено забудову земельної ділянки площею 0,8442 га, яка використовується під прибудинкову територію багатоквартирних будинків №№ 9, 9-А, інша частина земельної ділянки площею 1,7175 га не забудована і не призначена для експлуатації вказаних багатоквартирних будинків, а тому відшкодування земельного податку в цій частині суперечить умовам Договору, відповідно до пункту 1.2 якого останній укладений у зв`язку із передачею будинків № 9 та № 9-А на експлуатацію та технічне обслуговування позивачу.

36. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для розірвання Договору на підставі пункту 2.12, у зв`язку з тим, що подальше виконання спірного договору є недоцільним.

37. Натомість, як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, так і у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 927/764/17, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 12.06.2018 у справі № 910/21034/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18, від 31.10.2019 у справі № 910/14416/18, від 17.11.2019 у справі № 916/547/19 і від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18, щодо неврахування висновків яких зазначає відповідач у касаційній сказі, предметом касаційного перегляду були правовідносини щодо розірвання договорів за рішенням суду на підставі приписів частини другої статті 652 ЦК України, у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, в той час, як предметом розгляду у цій справі, яка переглядається, є правовідносини щодо розірвання договору за рішенням суду відповідно до умов, визначених у Договорі, що підпадає під правове регулювання приписів частини другої статті 651 ЦК України.

38. Разом з тим, розірвання договору в зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, визначені частиною другою статті 652 ЦК України і розірвання договору з підстав, визначених у самому договорі, що передбачено частиною другою статті 651 ЦК України, є різними підставами розірвання договору, ототожнення яких відповідачем ґрунтується на власному тлумаченні норм матеріального права.

39. За таких обставин, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 652 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду і постановах Верховного Суду, є безпідставними, оскільки у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосування вказаної норми закону, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень, а також за наявності різного матеріального-правового регулювання.

40. Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у пункті 9 цієї ухвали, оскільки вони не були обґрунтовані передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження (не були підставою відкриття касаційного провадження у цій справі).

41. Стосовно доводів скаржника, наведених у пункті 10 цієї ухали, а також посилання у зв`язку з цим на неврахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 і від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, то вони також не приймаються до уваги, оскільки, (1) як вбачається з тексту касаційної скарги, скаржник не погоджується з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020, проте ця ухвала не була предметом апеляційного і касаційного оскарження у визначеному процесуальним законом порядку, (2) з тексту касаційної скарги не вбачається жодних обґрунтувань щодо порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції при вирішенні відповідного питання щодо розподілу судових витрат, (3) додаткова постанова від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 і постанова від 05.02.2019 у справі № 906/194/18 ухвалені, як влучно зазначає позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу, у неподібних з цією справою правовідносинах, а саме за інших умов договорів про надання правової допомоги та різної доказової бази на підтвердження витрат на правову допомоги, (3) Суд також відхиляє посилання на постанову від 05.02.2019 у справі № 906/194/18, оскільки відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

42. З огляду на викладене та враховуючи, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а інші підстави касаційного оскарження позивач не зазначив та не обґрунтовував у поданій касаційній скарзі, Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою КП "Житло-сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 у справі № 910/12787/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 у справі № 910/12787/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил