Рішення

від 30.07.2020 по справі 803/477/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року ЛуцькСправа № 803/477/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» (далі - ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» , товариство) 06 квітня 2017 року звернулось з адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2016 року № 0009281202, № 0009291202 та зобов`язання збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02 грудня 2016 року за № 0009281202, № 0009291202; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року прийнято до провадження вказану адміністративну справу, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні (арк. спр. 176).

Ухвалою Волинського кружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у даній справі замінено відповідача - Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом перевірки від 14 листопада 2016 року №1286/03-06-12-01/40157384 встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а саме: порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року №0009291202, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 1 666 грн 67 коп. (10% від суми податку на додану вартість), №0009281202, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі в розмірі 3 333 грн 33 коп. (20% від суми податку на додану вартість).

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки відповідачем допущено протиправні дії проведення камеральної перевірки відповідно до статті 57 Податкового кодексу України. Так, відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб`єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік, тому невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок є наслідком визнання перевірки незаконною.

Відтак, позивач вважає, що перевірку організовано та проведено протиправно та усупереч заборони на податкові перевірки.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року №0009281202, №0009291202, збільшити реєстраційний ліміт на електронному рахунку ПДВ №37517000267457 на суму 32 086 грн.

Додаткових пояснень із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2020 року, позивач суду не надав.

У відзиві на позов № 900/03-06-10-013 від 24 квітня 2017 року (арк. спр. 44-47) відповідач його вимог не визнав. Вказав, що за результатами перевірки установлено порушення товариством вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» термінів реєстрації податкової накладної від 01 серпня 2016 року на суму ПДВ 16 666 грн 67 коп. на 45 календарних днів, від 29 серпня 2016 року на суму ПДВ 16 666 грн 67 коп. на 17 календарних днів. За виявлене порушення до позивача застосовані штрафні санкції на підставі статті 120-1 ПК України в розмірі 10% (1 666 грн 67 коп.) від суми податку на додану вартість, №0009281202, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно із статтею 120-1 ПК України в розмірі 20% (3 333 грн 33 коп.) від суми податку на додану вартість. Зазначив, що звертаючись із даним позовом, позивач оскаржує лише рішення, водночас мотивами для їх скасування визначає протиправні дії контролюючого органу під час перевірки.

Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому у позові просить відмовити.

У додаткових поясненнях № 2846/03-20-08-02-07 від 17 червня 2020 року представник ГУ ДПС у Волинській області вказав, що камеральна перевірка проведена відповідно до вимог ПК України та повторно зазначив, про правомірність оскаржених рішень (арк. спр. 180-181).

Представник відповідача 15 липня 2020 року подав до суду клопотання про розгляд справи за участю сторін. Заява мотивована важливістю вказаної категорії справ (арк. спр. 185).

Щодо вказаного клопотання суд зазначає таке.

Відповідно до приписів частин п`ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частина сьома статті 262 КАС України передбачає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Враховуючи, що строк для подання відзиву в межах розгляду даного судового спору у відповідача закінчився 23 червня 2020 року, а клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останнім подане до суду 15 липня 2020 року, тому вказане клопотання заявлене поза межами строку, визначеного процесуальними нормами для вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім того суд звертає увагу, що частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Враховуючи, що справа є справою незначної складності, суд уважає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення розгляду справи у судовому засіданні.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник ГУ ДПС у Волинській області не зазначив, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень у заявах по суті та вимагає проведення судового засідання.

Керуючись наведеним, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника відповідача про розгляд справи за участю сторін, а розгляд даного спору проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 14 листопада 2016 року провела камеральна перевірку ТзОВ Ковельське пресове підприємство на предмет дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результати вказаної перевірки складено акт № 1286/03-06-12-01-40157384, відповідно до висновків якого установлено порушення товариством вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині недотримання граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. спр. 7).

Актом перевірки встановлено порушення ТзОВ «Ковельське пресове підприємство» термінів реєстрації податкової накладної від 01 серпня 2016 року на суму ПДВ 16 666 грн 67 коп. на 45 календарних днів, від 29 серпня 2016 року на суму ПДВ 16 666 грн 67 коп. на 17 календарних днів.

На підставі акта перевірки від 14 листопада 2016 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 02 грудня 2016 року №0009291202, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно із статтею 120-1 ПК України в розмірі 10% (1 666 грн 67 коп.) від суми податку на додану вартість, №0009281202, яким до позивача застосовані штрафні санкції згідно із статтею 120-1 ПК України в розмірі 20% (3 333 грн 33 коп) від суми податку на додану вартість. Розрахунок суми штрафу та кількість днів порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені в розрахунках, що є Додатками до податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2016 року №0009281202, №0009291202 (арк. спр. 8).

Непогоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що передбачено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об`єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган встановив порушення реєстрації податкових накладних позивачем за серпень 2016 року, що і стало підставою для застосування штрафу.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функцій податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон N 71-VIII), відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналізуючи зміст наведених норм, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб`єктів господарювання за певними умовами, суд касаційної інстанції вважає, що запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом.

Разом з тим, об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

На користь такого висновку свідчить і мета, з якою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» , а саме зменшення адміністративного навантаження на суб`єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.

Водночас, проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладені в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 808/918/17, від 23 червня 2018 року у справі № 803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі 813/448/17, також зазначені і в постанові від 24 квітня 2020 року за результатами перегляду постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у даній справі (арк. спр. 167-173).

Таким чином, дослідженню і оцінці підлягає правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, встановлення в діях позивача складу податкового правопорушення, правильність розрахунків штрафних (фінансових) санкцій.

Судом установлено, що 01 серпня 2016 року ТзОВ Ковельське пресове підприємство виписало податкову накладну на загальну суму 100 000 грн, у тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., на товар - поковка диск 035 ст 40Х, поковка муфта 024 ст 40 Х, покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський механічний завод (арк. спр. 36). В Єдиному реєстрі податкових накладних така ПН зареєстрована 15 вересня 2016 року; 29 серпня 2016 року ТзОВ Ковельське пресове підприємство виписало податкову накладну на загальну суму 100 000 грн, у тому числі ПДВ 16 666 грн 67 коп., на товар - поковка диск 035 ст 40Х, поковка муфта 024 ст 40 Х, покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю Мелітопольський механічний завод В Єдиному реєстрі податкових накладних така ПН зареєстрована також 15 вересня 2016 року (арк. спр. 35, 36).

Належним доказом реєстрації Товариством податкової накладної, в розумінні частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є квитанції про прийняття таких податкових накладних (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № К/9901/4107/17).

Так, на підставі квитанцій про реєстрацію податкової накладної і розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних судом установлено, що податкові накладні ТзОВ Ковельське пресове підприємство від 01 серпня 2016 року, від 29 серпня 2016 року прийняті і зареєстровані в реєстрі 15 вересня 2016 року (арк. спр. 189, 190).

Обставини щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не заперечує та обґрунтовує відсутністю на підприємстві у серпні 2016 року особи на посаді бухгалтера та перебуванням директора товариства на лікарняному.

Відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України та пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1177), платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму податку (реєстраційну суму), обчислену формулою, встановленою цим пунктом.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу XX Перехідні положення ПК України з 01 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складену на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

З матеріалів справи, не вбачається, що подані на реєстрацію податкові накладні є такими, що підпадають під звільнення від застосування штрафу, в разі їх несвоєчасної реєстрації, як це передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. Так, відповідно вказаної норми порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до ЗО календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із урахуванням того, що податкова накладна від 01 серпня 2016 року зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних із порушенням строку реєстрації на 45 календарних днів, а податкова накладна від 29 серпня 2016 року зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних із порушенням строку реєстрації на 17 календарних днів, тому відповідач правомірно застосував розміри штрафу 20% і 10% відповідно. При цьому сума штрафних санкцій у першому випаду становить 3 333 грн, у другому - 1 666 грн 67 коп.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено наявність у діях позивача складу податкового правопорушення, правильність розрахунків штрафних (фінансових) санкцій, а відтак - правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельське пресове підприємство» (45006, Волинська область, місто Ковель, вулиця Володимирська, 150, ідентифікаційний код юридичної особи 40157384) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи43143484) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Смокович

Повне судове рішення складене 30 липня 2020 року.