Рішення

від 31.07.2020 по справі 380/5704/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5704/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представника: позивача Гелемея Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі-відповідач, Новороздільський МВ ДВС), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.07.2020 ВП№58995983.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірна постанова винесена в межах виконавчого провадження №58995983 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 у виконавчому провадженні №50392395. Вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 58995983, винесено поза межами строку для пред`явлення виконавчого документу. Покликаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 (справа № 2540/3203/18), вказує на відсутність підстав для вчинення державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №1.380.2019.003080, ствердив про відсутність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваної постанови і виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (запереченні) на позовну заяву, зміст якого полягає в правомірності спірної постанови. Зазначив, що ОСОБА_1 не оскаржувались ні постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП№50392395, ні постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 ВП №58995983. В ході проведення виконавчих дій у ВП №58995983 встановлено, що боржник працює та отримує дохід в КП Розділжитлосервіс , у зв`язку з чим державним виконавцем винесено спірну постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вказує, що відповідач при винесенні спірної постанови діяв на підставі та в межах встановлених законом, та просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 21 .0 7.2020 провадження у справі відкрито.

Відповідачем 24.07.2020 за вх. №6820ел. та 31.07.2020 за вх. №7011 ел. подано копії матеріалів виконавчого провадження, 28.07.2020 за вх.№ 6907 ел. заперечення на позовну заяву та 31.07.2020 за вх. №7010ел. клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

На примусовому виконанні у Новороздільському МВ ДВС перебували виконавче провадження №50392395 з виконання виконавчого напису №1145 на загальну суму 265871, 86 доларів США та 51 120,41 грн. та виконавче провадження №50392489 з виконання виконавчого листа №2-106/2011 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 2165824,03 грн, виданого Миколаївським районним судом Львівської області 03.05.2012, боржником у яких виступав ОСОБА_1 .

У виконавчому провадженні № 50392489 державним виконавцем Новороздільського МВ ДВС 24.04.2019 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь Новороздільського МВ ДВС виконавчого збору у розмірі 216582 грн 40 к., примусове виконання якої відбувалося на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 №58995867.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 №58995867 була предметом судового оскарження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2019 у справі №1.380.2019.00300 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новороздільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконною і скасування постанови від 25.04.2019 ВП№58995867 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №1.380.2019.03080 визнано протиправними та скасовано постанови від 24.04.2019 ВП №50392489 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216 582 грн 40 к. та від 25.04.2019 ВП №58995867 про відкриття виконавчого провадження.

Вказаним судовим рішенням надано оцінку правомірності винесення постанов від 24.04.2019 ВП №50392489 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 216 582 грн 40 к. та від 25.04.2019 ВП №58995867 про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі №1.380.2019.003080 надано оцінку правовідносинам, що стосуються стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 50392489 з виконання виконавчого листа №2-106/2011 виданого Миколаївським районним судом Львівської області 03.05.2012.

Виконавче провадження №50392395 з примусового виконання виконавчого напису №1145, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. про звернення стягнення на адміністративно-побутовий корпус (новий), літ.Б-3 (цегла), за загальна площа 1135,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, 8б, та належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ТзОВ ОТП Факторинг Україна на загальну суму 265871, 86 доларів США та 51 120,41 грн відкрито на підставі постанови начальника Новороздільського МВ ДВС від 03.03.2016.

В межах виконавчого провадження №50392395 державним виконавцем вчинялися такі дії.

Скеровувалась вимога державного виконавця №В-1/09-40/155, у якій боржника зобов`язано з`явитися 10.03.2016 до начальника Новороздільського МВ ДВС для сплати заборгованості.

Боржником вимогу державного виконавця не виконано.

Постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 04.05.2018 ВП №50392395 про опис та арешт майна боржника, накладено арешт на адміністративно-побутовий комплекс, реєстраційний/ кадастровий номер 16217766, місцезнаходження: Львівська область, місто Новий Розділ, вулиця Ходорівська, 8б, загальна площа 1135,1 м.кв.. матеріали стін цегла.

Постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 21.06.2018 ВП №50392395 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 для надання письмово звіту про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань початкової вартості майна для реалізації з прилюдних торгів без урахування ПДВ.

Відповідачем 17.08.2018 сторонам виконавчого провадження надіслано лист-повідомлення про ринкову вартість адміністративно-побутового комплексу, загальною площею 1135,1 м кв., за адресою: м. Новий Розділ, АДРЕСА_1 б, яка становить 1 004 800,00 грн.

Не погодившись з такою вартістю , боржник 12.09.2019 звернувся до Новороздільського МВ ДВС про проведення рецензування звіту.

14.09.2016 боржнику скеровано вимогу державного виконавця, у якій боржника зобов`язано з`явитися 20 .0 9.2016 до начальника Новороздільського МВ ДВС для сплати заборгованості.

Відповідачем 17.09.2018 надано відповідь на звернення боржника від 12.09.2019 про те, що пунктом 5 статті 57 ЗУ Про виконавче провадження не передбачено проведення рецензування.

До Новороздільського МВ ДВС надійшла заява стягувача у виконавчому провадженні №50392395 від 16.04.2019 №102, у якій ТзОВ ОТП Факторинг Україна просило повернути виконавчий лист та виконавчий напис без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 24.04.2019 ВП №50392395 про повернення виконавчого документу стягувану, на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий напис №1145, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. повернуто стягувачу.

Одночасно державним виконавцем на підставі статей 27, 40 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП 50392395 у розмірі 217 493,14 грн.

Копія постанови про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП 50392395 направлялася ОСОБА_3 Б.Л ОСОБА_4 , що підтверджено відповідним супровідним листом відповідача від 24.04.2019 №774.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП 50392395 Жуком Б.Л. не оскаржувалась.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395 виведена в окреме виконавче провадження, яке відкрите постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 25.04.2019 ВП №58995983.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 ВП №58995983 направлялася Жуку Б.Л., що підтверджено відповідним супровідним листом відповідача від 25.04.2019 № 778.

Дана постанова боржником не оскаржувалась.

В межах виконавчого провадження №58995983 державним виконавцем вчинялися такі дії.

Постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.07.2019 ВП №589995983 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яку скеровано для виконання до ТзОВ ЛАЙФСЕЛЛ .

Копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.07.2019 ВП№58995983 направлялася Жуку Б.Л., що підтверджено відповідним супровідним листом відповідача від 05.07.2019 № 1343.

Дана постанова боржником не оскаржувалась.

У зв`язку з невиконанням вимог постанови державного виконавця від 05.07.2019 ВП №589995983, відповідачем 16.04.2020 скеровано до ТзОВ ЛАЙФСЕЛЛ вимогу щодо повідомлення причин невиконання такої.

Відповідно до пояснень відповідача, наданих у відзиві на позовну заяву, ТзОВ ЛАЙФСЕЛЛ відповіді на таку вимогу не надано.

З відповіді УПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи №1063625441 від 23.06.2020 відповідачем встановлено, що боржник працює та отримує дохід в КП Розділжитлосервіс .

02.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № №58995983, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у КП Розділжтитлосеррвіс Новороздільської міської ради.

Постанова про звернення стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.07.2020 у виконавчому провадженні №58995983 є предметом оскарження у справі.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VIII)

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 10 Закону №1404-VІІІ визначені заходи примусового виконання рішень, якими є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Стаття 68 Закону № 1404-VIII визначає умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно з частиною першою цієї статті стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Однією із підстав оскарження постанови є твердження позивача про порушення строків пред`явлення до виконання документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження №58995983.

Як встановлено судом, виконавче провадження №58995983 відкрито 25.04.2019 з виконання постанови державного виконавця від 24.04.2019 про стягнення виконавчого збору ВП №50392395.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначено статею12 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини 1 якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

Вказане спростовує доводи позивача про порушення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що вказана обставина є самостійною підставою для оскарження постанови про стягнення судового збору та постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового її виконання.

Натомість судом встановлено, що ні постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395, ні винесена з її виконання постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 №58995983 ОСОБА_5 не оскаржувалися.

Ба більше, державним виконавцем 05.07.2019 вже виносилася постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка також боржником не оскаржувалась.

Вказане свідчить про те, що вчинення державним виконавцем в межах такого виконавчого провадження №58995983 виконавчих дій є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.07.2020, винесена у виконавчому провадженні №58995983 у спосіб, передбачений Законом № 1404-VIII .

Тому, з урахуванням наведених вище норм Закону № 1404-VIII та встановлених обставин, суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 щодо протиправності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Доводи відповідача, які ґрунтуються правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 (справа № 2540/3203/18), є помилковими з огляду на таке.

Правовідносини, яким надано оцінку вказаним судовим рішенням і сформовано правову позицію, стосуються правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору, виходячи із фактичних обставин справи та чинної на час виникнення спірних правовідносин редакції частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII, яка передбачала існування сукупності двох умов для стягнення виконавчого збору: фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Натомість предметом оскарження у даній справі є постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.07.2020, винесена у виконавчому провадженні №58995983 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Вказане свідчить про різний предмет позову у даній справі та у справі № 2540/3203/18.

Крім цього, суд зауважує, що на час розгляду даної справи (рівно як і на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 №58995983) частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII діяла в редакції Закону №2475-VIII від 03.07.2018, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Щодо доводів представника позивача про наявність судового рішення з аналогічних правовідносин, а саме постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 № 380.2019.003080, то такі також є помилковими з огляду на таке.

Так, дійсно вказана постанова стосується одних і тих самих сторін, натомість предметом оскарження у справі № 380.2019.003080 була постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у іншому виконавчому провадженні з виконання іншого виконавчого документу.

Вказані обставини встановлено судом і викладено в описовій частині судового рішення у цій справі.

Суд вкотре наголошує на тому, що позивач не оскаржував ні постанову про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395, ні постанову про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2019 ВП№58995983, позивач не заперечив про обізнаність з їх існуванням.

Для такого роду рішень законом передбачено 10-денний строк оскарження.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Оскаржувану постанову винесено 02.07.2020, тобто більше ніж через рік після постанов про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження з її виконання квітень 2019.

Оскільки ОСОБА_6 не скористався правом на своєчасне оскарження вказаних постанов, правовідносини з виконання постанови про стягнення виконавчого збору вважаються безспірними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Новороздільський МВ ДВС вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність свого рішення виконало.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (пр. Шевченка, 21, м. Новий Розділ, Львівська область, 81652, ЄДРПОУ 38686263) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома