Постанова

від 06.10.2020 по справі 380/5704/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/5704/20 пров. № А/857/9783/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегоінального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання незаконною і скасування постанови, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Хома О.П.,

час ухвалення рішення - 13:12 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - оголошено повне рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Новороздільський МВ ДВС), в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.07.2020 ВП№58995983.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що оскаржувана постанова відповідача винесена у виконавчому провадженні №58995983 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, зокрема і Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на його незаконність, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове , яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дав правової оцінки тому, що у відповідача не було правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки фактичного виконання рішення суду не було. Відповідач за заявою стягувача повернув виконавчий документ та одночасно виніс постанову про стягнення виконавчого збору, хоча заходів примусового виконання рішення не застосовував. Натомість постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є похідною від постанови про стягнення виконавчого збору.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Новороздільському МВ ДВС перебувало виконавче провадження №50392395 з виконання виконавчого напису №1145 на загальну суму 265871,86 доларів США та 51 120,41 грн., яке відкрито на підставі постанови начальника Новороздільського МВ ДВС від 03.03.2016.

Постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 24.04.2019 ВП №50392395 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавчий напис №1145, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., повернуто стягувачу.

Одночасно державним виконавцем на підставі статей 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП 50392395 у розмірі 217493,14 грн.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №50392395 виведена в окреме виконавче провадження, яке відкрите постановою державного виконавця Новороздільського МВ ДВС від 25.04.2019 ВП №58995983.

02.07.2020 державним виконавцем Новороздільського МВ ДВС винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №58995983, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради. Вказана постанова є предметом оскарження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржена постанова відповідача винесена у виконавчому провадженні №58995983 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню.

Як уже встановлено, державним виконавцем 24.04.2019 у виконавчому провадженні 50392395 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 217493,14 грн.

За визначенням статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2016, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З`ясовано, що у пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №50392395 від 03.03.2016 зазначено, що при невиконанні рішення виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

Так, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За правилами частини 5 вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до абзацу 4 пункту 8 розділу III якої про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Так, на підставі заяви ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» № 102 від 16.04.2019 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50392395, згідно з якою виконавчий напис №1145 виданий 18.11.2009 приватним нотаріусом ЛМНО Магировською О.В. повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документу стягувачу (Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Отже, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

У зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 зроблено висновок, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Також у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 вказано, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в межах спірних правовідносин виконавчий документ повернуто стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону України Про виконавче провадження , відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки стягнення заборгованості з боржника у сумі 265871,86 доларів США та 51120,41 грн за пред`явленим до примусового виконання виконавчим написом № 1145, виданим 18.11.2009 приватним нотаріусом ЛМНО Магировською О.В., під час здійсненого державним виконавцем Новороздільського МВ ДВС виконавчого провадження фактично не відбулось.

Проте, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з положеннями статті 2 КАС України справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України» , щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується («Маестрі проти Італії» ).

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що для належного захисту права позивача за встановлених обставин слід вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною та скасувати постанову ВП 50392395 від 24.04.2019, видану Новороздільським міським ВДВС ГТУЮ у Львівській області, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 217493,14 грн, а також визнавши протиправною та скасувати постанову ВП №58995983 від 02.07.2020, видану державним виконавцем Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 380/5704/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП 50392395 від 24.04.2019, видану державним виконавцем Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 217493,14 грн.

Взнати протиправною та скасувати постанову ВП №58995983 від 02.07.2020, видану державним виконавцем Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 12.10.2020