Рішення

від 30.07.2020 по справі 420/4187/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4187/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Любімова О.Є.

за участі сторін:

представника позивача - Гордієнко Я.С. (самопредставництво начальником відділу правової роботи Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на підставі Положення про відділ правової роботи та посадової інструкції начальника відділу правової роботи Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів)

представника відповідача - Гудкова С.О. (адвокат, за ордером)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 50 360,67 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,97 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ «МСТ» склала 15 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, однак не створив жодного. За зазначене правопорушення до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 50 360,67 грн. Як зазначає позивач, при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій відповідачу за 2019 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384. Проте, всупереч ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» , відповідач самостійно у строк до 15 квітня 2020 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплатив, у зв`язку з чим йому було нарахована пеня у розмірі 407, 97 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню становить 50768,64 грн.

Посилаючись на те, що несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає істотної шкоди інтересам держави, оскільки підриває правову та економічну основу соціального захисту населення, позивач звернувся до суду за даним позовом.

На підтвердження цих обставин позивач надав до суду копії Звіту ТОВ «МСТ» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, розрахунку адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік, довідку про реєстрацію роботодавця ТОВ «МСТ» у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно ч. 5 ст. 262 КАС України.

18 червня 2020 року відповідачем через канцелярію суду разом із відзивом на позовну заяву подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 22 червня 2020 року суд вирішив:

клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - задовольнити;

розгляд адміністративної справи № 420/4187/20 за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені - проводити за правилами загального позовного провадження;

розпочати спочатку розгляд адміністративної справи № 420/4187/20 зі стадії відкриття провадження у справі;

призначити підготовче засідання на 14 липня 2020 року об 11 годині 00 хвилин у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №22;

встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали;

встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив;

встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

18 червня 2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з додатковими доказами.

26 червня 2020 року від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Вказані заяви по суті справи залучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду.

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Відповідно до відзиву, відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначив, що ТОВ МСТ є юридичною особою, працедавцем, який відповідно до ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні зобов`язаний створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. 25 червня 2019 року та 09 жовтня 2019 року ТОВ МСТ подано до відповідного місцевого Центру зайнятості Звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на вільну посаду "фрахтівник" повної зайнятості. В Коментарях до даних про вакансії зазначено, що дана вакансія створена для особи з інвалідністю. Однак, як вказує відповідач, у 2019 від Одеського місцевого центру зайнятості направлення на працевлаштування осіб із інвалідністю до підприємства не надходили. Також ТОВ МСТ зверталося до ГО інвалідв ВОДОЛЕЙ із листом від 10 липня 2019 року, в якому повідомляло про створену вакансію для осіб із інвалідністю та можливість прийняти на роботу члена даної організації, який є особою з інвалідністю. У березні 2020 року ТОВ МСТ отримано від Одеського обласного відділення ФСЗІ розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік, згідно якого товариству нараховано до сплати суму санкцій у розмірі 50360,67 грн. Відповідачем на адресу Одеського обласного відділення ФСЗІ направлені заперечення проти застосування адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік з обґрунтуванням відсутності підстав для стягнення з ТОВ МСТ адміністративно-господарських санкцій. Відповідач стверджує, що відповідно до ст.18, ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для їх працевлаштування. Протягом 2019 пропозиції від центру зайнятості із направленням на працевлаштування осіб із інвалідністю не надходили, самостійно особи з інвалідністю із питання їх працевлаштування до підприємства не зверталися.

На підставі викладеного відповідач вважає, що ТОВ МСТ виконало усі передбачені чинним законодавством дії щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх подальшого працевлаштування та не чинило перешкод для працевлаштування зазначених осіб, тому у позивача відсутні підстави для застосування та стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 26 червня 2020 року, позивач вказав про те, що саме лише подання до Державної служби зайнятості форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не свідчить про те, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи та докази для їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

27 лютого 2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «МСТ» подано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Форма №10-ПІ (а.с. 4).

Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2019 році складала 15 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце, штатні працівники, яким встановлена інвалідність відсутні.

На підставі звіту товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2019 звітний рік, в якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві в 2019 році складає 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю - 1.

Отже, позивачем встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році товариством з обмеженою відповідальністю «МСТ» не виконано (а.с.5).

З огляду на зазначене, до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі половини середньорічної заробітної плати в сумі 50 360,67 грн.

Після 15 квітня 2020 року за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій товариству з обмеженою відповідальністю «МСТ» нараховано пеню у розмірі 407, 97 грн.

Враховуючи несплату відповідачем вказаних санкцій та пені, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-XII (зі змінами), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів та не заперечується сторонами, у 2019 році у товаристві з обмеженою відповідальністю «МСТ» були відсутні працевлаштовані особи, яким встановлена інвалідність.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році відповідачем не виконано.

У відповідності з чч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За таких обставин, відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 50 360,67 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 407,97 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним зазначити також наступне.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, частиною 3 статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування здійснюється або шляхом безпосереднього звернення цієї сооби до підприємства або його звернення до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії), а обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб для їх працевлаштування.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13, від якої станом на час розгляду справи не відступив Верховний Суд, відповідно до постанов від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17, від 20 грудня 2018 року у справі №804/7399/15, від 31 січня 2019 року у справі №820/2249/17, від 02 квітня 2019 року у справі №П/811/723/17.

З листа Одеського міського центру зайнятості Одеського обласного центру зайнятості від 09 червня 2020 року №1138/19-06 судом встановлено, що протягом 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» було подано до центру зайнятості Звіти за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) із зазначенням вакансії фрахтівник з позначкою щодо працевлаштування особи з інвалідністю, а саме: звіт за формою №3-ПН від 25.06.2019 року №791, звіт за формою №3-ПН від 09.10.2019 року №1297.

Вказані звіти надані відповідачем до суду (а.с. 47-53).

Також в листі центру зайнятості зазначено, що у відповідний період осіб з інвалідністю з вищою освітою за спеціалізацією фрахтівник та знанням англійської мови на обліку в Одеському обласному центрі зайнятості не перебувало (а.с. 47).

Також відповідачем було надано до суду лист товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» від 10 липня 2019 року вих. №10/07-1 адресований президенту громадської організації інвалідів Водолей з повідомленням про те, що на підприємстві створено робоче місце для осіб з інвалідністю з вищою освітою за спеціалізацією фрахтівник та пропозицією для членів громадської організації щодо працевлаштування (а.с. 61).

На прохання товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» в листі від 29 травня 2020 року повідомити стовно того чи направляла громадська організація своїх членів - осіб з інвалідністю для працевлаштування на товаристві у 2019 році, листом громадської організації інвалідів Водолей від 11 червня 2020 року повідомлено, що пропозицію ТОВ «МСТ» від 10 липня 2019 року було доведено до відома членів громадської організації, однак ніхто не виявив бажання отримати координати підприємства для працевлаштування (а.с. 62-63).

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» виділено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю. Позивач осіб з інвалідністю для працевлаштування не направляв. Доказів того, що підприємство відмовляло у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за направленням центру зайнятості позивач - суб`єкт владних повноважень до суду також не надав.

Водночас, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю, зокрема, створило робочі місця для осіб з інвалідністю та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Протягом 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» зверталося до центру зайнятості з повідомленнями про наявність вільного робочого місця, що підтверджено копіями звітів форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд погоджується з доводами відповідача, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 27.06.2020 року у справі №440/2008/19.

У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування. Тому обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку осіб з інвалідністю для подальшого працевлаштування.

Відповідно до ст. 19 конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З наведених підстав, враховуючи, що незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році виникла не з вини відповідача, суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Отже, у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Позивач - Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 3806923).

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «МСТ» (Французький бульвар, буд. 9, оф. 47, м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 34737387).

Повний текст рішення складено та підписано судом 30 липня 2020 року.

Суддя О.В. Глуханчук