Рішення

від 28.07.2020 по справі 608/707/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 608/707/17

28 липня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ №20-ос від 03 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв`язку з реорганізацією Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі шляхом злиття, скорочення чисельності державних службовців;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Чортківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області на посаді головного спеціаліста Чортківського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій з 03 квітня 2017 року;

- стягнути з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 квітня 2017 року по день набрання рішенням законної сили у розрахунку 239,09 грн. за кожен робочий день у розрахунковому періоді.

- стягнути з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

05 вересня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №20-ос від 03 квітня 2017 року Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області. Зобов`язано Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування. У решті позовних вимог - відмовлено.

28 листопада 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 змінено, а саме: поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Стягнути з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2017 року до 28 листопада 2017 року в розмірі 41 500 (сорок одна тисяча п`ятсот) гривень. В решті постанову залишити без змін.

12 червня 2020 року Постановою Верховного суду касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі №608/707/17 скасовано повністю.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 608/707/17 скасовано в частині зобов`язання Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування. В цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Дану справу одержано Тернопільським окружним адміністративним судом 24 червня 2020 року та Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2020 року передано на розгляд судді Подлісній І.М.

Ухвалою суду від 30 06.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 28 липня 2020 року о 10:45 год. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 20.07.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подавши до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі представника позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні судом замінено сторону відповідача з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у зв`язку із припиненням своєї діяльності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України".

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду клопотання сторін у справі в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 29 травня 2002 року працювала спеціалістом І категорії відділення по виплаті пенсій у відділі пенсійного забезпечення по переводу в Чортківському районному управлінні Пенсійного фонду України. З 01 листопада 2005 року позивач була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з виплати пенсії в порядку переведення у зв`язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад згідно п.1.ч.1 ст.40 КЗпП України. З 16 липня 2015 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій в порядку переведення з попередньої посади. Наказом Чотрківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03 квітня 2017 року за № 20-ос, ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв`язку з реорганізацією Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі шляхом злиття, скороченням чисельності державних службовців, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" та п.1 ст.40 КЗпП України.

У відповідності до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст.40 та п.п. 2,3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Працюючи в Управлінні Пенсійного фонду України в Чортківському районі, ОСОБА_1 була членом первинної профспілкової організації, відтак, при вирішенні питання про розірвання трудового договору з позивачем, відповідачем повинні були бути дотримані Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Статтею 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності передбачено, що якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Профспілки мають право вносити пропозиції органам державної влади, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об`єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників, які є обов`язковими для розгляду.

Згідно ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняття рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового органу.

24 березня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області направлено подання голові профспілкової організації Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у період з 23 березня 2017 року по 31 березня 2017 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії НОМЕР_1 , і приступила до роботи лише з 03 квітня 2017 року, цією ж датою була звільнена з роботи. З огляду на це, первинною профспілковою організацією не міг бути витриманий передбачений законом 15-денний термін для розгляду подання та прийняття відповідного рішення.

Відтак, судом не здобуто, а відповідачем не надано доказів того, що первинна профспілкова організація надавала письмову згоду на розірвання трудового договору з позивачем. Роботодавцем безпосередньо було прийнято рішення про розірвання такого трудового договору з позивачем та порушено вимоги трудового законодавства України щодо процедури розірвання трудового договору з державним службовцем.

Начальником Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі 21 березня 2017 року направлено пропозицію щодо можливості призначення на посаду провідного спеціаліста Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації в порядку переведення, передбаченому п.5 ст.36 КЗпП України.

Звертаючись до норм трудового законодавства, при вивільненні працівників у відповідності до ст.40 КЗпП України, а також норм спеціального законодавства, що регулюють проходження громадянами України публічної служби, роботодавець повинен запропонувати рівнозначне місце роботи в межах тієї самої юридичної особи. На думку суду, у даному випадку відповідачем не дотриманий порядок розірвання трудового договору шляхом надання пропозиції позивачу зайняти вакантне місце в Управлінні соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області, оскільки вказана установа не є тією самою юридичною особою у якій працював працівник, який звільнений з роботи, а відтак, роботодавцем не дотримані соціальні гарантії при вивільнені працівників.

При звільненні працівників в порядку, передбаченому п.1 ст.40 КЗпП України, п.1.ч.1 ст.87 Закону України Про державну службу , роботодавець повинен керуватися ст.42 КЗпП України, яка визначає за якими принципами визначається особа, яка має бути звільнена за скороченням чисельності працівників.

З огляду на дану вимогу закону, суд приймає до уваги той факт, що позивач користувалася додатковими соціальними гарантіями, що забезпечували переважне залишення на роботі у порівнянні з іншими претендентами на вивільнення, а також докази, що надавались до суду позивачем, що підтверджують таке переважне право, зокрема відсутність у сім`ї інших працівників з самостійним заробітком, наявність безперервного трудового стажу на даному місці роботи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28.10.2014 року (№ у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Враховуючи наведене, позивач підлягає поновленню на посаді, з якої вона була звільнена.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: з) вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки №2475/05 від 23.08.2017 р. виданої Чортківським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 239 грн. 09 коп., виходячи із середньої заробітної плати позивачки за останні два місяці її роботи, яку слід помножити на число робочих днів вимушеного прогулу з 04.04.2017 р. по день її поновлення на роботі 14.09.2017 р., що відповідно становить 111 робочих днів.

При цьому кількість 111 робочих днів вимушеного прогулу слід помножити на розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 239 грн. 09 коп., що відповідно становить 26 538 грн.99 коп.

Суд дійшов вказаного висновку, враховуючи, що наказ про поновлення позивача на посаді було видано 14.09.2017 р., після цього вона працювала на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області та отримувала усі належні їй виплати, що передбачені чинним законодавством України.

Отже, на користь позивачки належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04.04.2017, дня її звільнення по 14.09.2017 р., дня поновлення її на роботі, а саме всього 111 робочих днів:

- у квітні 2017 року - 18 робочих днів (4 303,62 грн.);

- у травні 2017 року - 20 робочих днів (4781,80 грн.);

- у червні 2017 року - 20 робочих днів (4781,80 грн.);

- у липні 2017 року - 21 робочий день (5020,89 грн.);

- у серпні 2017 року - 22 робочі дні (5259,98 грн.);

- у вересні 2017 року - 10 робочих дні (2 390,90 грн.).

При цьому з належної до виплати позивачці суми 26 538 грн.99 коп. (111 х 239 грн. 09 коп.) слід відрахувати обов`язкові утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, а також отримані нею суми заробітної плати за період з з 04.04.2017 р. по 14.09.2017 р..

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні по справі Проніна проти України (заява № 63566/00) від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини нагадав, що п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відтак, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, - судом встановлено, що відповідач під час судового розгляду справи не довів правомірності свого рішення, тоді як позивач довела, що її звільнення відбулось порушенням вимог законодавства, а відтак їй належать виплати за період вимушеного прогулу.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

На думку суду у даній адміністративній справі дії та наказ про звільнення позивача не були послідовними і не сприяли юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають інтереси позивача.

При цьому суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем трудові гарантії позивача були порушені при звільненні позивача за п.1 ч.1 та ч.3 ст.87 Закону України Про державну службу , п.1 ст.40 КЗпП України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доводів та доказів на підтвердження цих обставин - обома сторонами не наводилось та не подавалось.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2017 р. по 14.09.2017 р.. в сумі 26 538 грн.99 коп. (111 х 239 грн. 09 коп.), відрахувавши обов`язкові утримання податку на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, а також отримані нею суми заробітної плати за період з 04.04.2017 р. по 14.09.2017 р..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання с.Горішня Вигнанка,Чортківський район, Тернопільська область,48515 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2

відповідач:

-Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області місцезнаходження/місце проживаннямайдан Волі,3, м. Тернопіль, Тернопільська область,46001 ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769;

Головуючий суддя Подлісна І.М.