Рішення

від 30.07.2020 по справі 640/13971/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року м. Київ № 640/13971/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-

рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг (далі - позивач, ТОВ АТ-Інжинірінг ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), у якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 08 січня 2019 року № 40 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АТ-Інжинірінг ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу; визнати протиправною податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 та зобов`язати цей податковий орган відкликати її; зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про неправильну класифікацію позивачем товару при імпорті, що стало наслідком визначення контролюючим органом сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та ввізного мита. Вважає, що відсутність рішення митного органу про визначення коду товару та наявність факту випущення товару у вільній обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. З огляду на вказане позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень. Звернув увагу і на відсутність у відповідача повноважень для проведення перевірки, що нівелює правові наслідки останньої. Стверджує, що не був у встановлений Податковим кодексом України спосіб ознайомлений з наказом про проведення документальної позапланової перевірки. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що проведена перевірка є незаконною і наказ підлягає скасуванню судом. Зазначив, що на момент формування оскаржуваної вимоги не існувало жодних підстав, визначених Порядком № 610, тому остання має бути відкликана на підставі статті 60 Податкового кодексу України. З підстав відсутності у позивача узгодженої суми податкового боргу та непогашеної пені, вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що про дату початку та місце проведення перевірки позивач був повідомлений належним чином, що надало право контролюючому органу приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Зазначив, що контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому доводи позивача про відсутність у Головного управління ДФС у м. Києві повноважень на проведення перевірки є безпідставними. Пояснив, що ТОВ АТ-Інжинірінг згідно перелічених у акті перевірки декларацій було ввезено на митну територію України товар за кодом 8708 91 35 00, у той час як класифікація ввезених товарів повинна здійснюватися у підкатегорії 8418 99 10 00. Вказане порушення призвело до заниження податкового зобов`язання по видам митних платежів, а тому спірні податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають. Звернув увагу, що спірні вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті з дотриманням строків та підстав, встановлених Податковим кодексом України. За наведених обставин вважає безпідставними заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року заяву представника відповідача про розгляд справи за участі сторін залишено без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 14 січня 2019 року по 16 січня 2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ АТ-Інжинірінг вимог законодавства з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів радіатор кондиціонера… у товарній підкатегорії 8708 91 35 00 з УКТ ЗЕД за митними деклараціями від 14 березня 2016 року № 100270002/2016/281094, від 30 травня 2016 року № 100270002/2016/287951, від 22 липня 2016 року № 100270002/2016/292633, від 08 грудня 2016 року № 10027002/2016/319414, від 17 травня 2017 року № UA100110/2017/136131, від 23 травня 2017 року № UA100110/2017/136611, від 12 червня 2017 року № UA100110/2017/137877, від 20 липня 2017 року № UA100110/2017/140729, від 16 серпня 2017 року № UA100110/2017/142595, від 07 листопада 2017 року № UA100110/2017/148088, від 27 лютого 2018 року № UA100110/2018/340510, від 28 лютого 2018 року № UA100110/2018/340574, за результатами якої складено акт від 29 січня 2019 року № 52/26-15-14-06-06/31776232.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ АТ-Інжинірінг вимог:

- Закону України Про митний тариф від 19 вересня 2013 року № 584-VІІ (зі змінами та доповненнями), ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товару, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 15545,54 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 3109,12 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що з урахуванням правил 1 та 6 ОПІ, Примітки 2 (е) до Розділу XVII, Примітки 2 (а) до Розділу XVI УКТЗЕД, Пояснень до товарних позицій 8708, 8415 та 8418 УКТЗЕД, класифікація радіаторів (конденсаторів, випарників) холодильного обладнання кондиціонерів здійснюється у товарній підкатегорії 8418 99 10 00 згідно з УКТЗЕД та має наступну структуру побудови коду:

8418 Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415;

8418 99 - - інші:

8418 99 10 00 - - - випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення від 05 лютого 2019 року № 9.

За результатами розгляду заперечень, листом від 11 лютого 2019 року № 23722/10/26-15-14-06-06-16 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ АТ-Інжинірінг , що висновки акта перевірки від 29 січня 2019 року № 52/26-15-14-06-06/31776232 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі виявлених порушень 13 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006271406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3886,41 грн, у тому числі: 3109,12 грн - за податковими зобов`язаннями та 777,29 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0006281406 про збільшення суми грошового зобов`язання з ввізного мита на 19431,93 грн, у тому числі: 15545,54 грн - за податковими зобов`язаннями та 3886,39 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

27 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 104781-17 на суму податкового боргу в розмірі 28386,20 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 104781-17.

На погодившись із вказаними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про відсутність у контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та порушення останнім процедури проведення перевірки.

За визначенням частини 1 статті 345 Митного кодексу України (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частини 2 статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За змістом частини 1 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

З інформації, розмішеної на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України, вбачається, що наказом від 22 вересня 2016 року № 792 Державна фіскальна служба України делегувала повноваження проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи головним управлінням ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Таким чином, на момент проведення перевірки повноваження Головного управління ДФС у м. Києві були визначені МК України та наказом Державної фіскальної служби України від 22 вересня 2016 року № 792, тому доводи позивача у цій частині є помилковими.

Відповідно до частини 3 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Так, наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 08 січня 2019 року № 40 призначено проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ТОВ АТ-Інжинірінг вимог законодавства з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів радіатор кондиціонера… у товарній підкатегорії 8708 91 35 00 з УКТ ЗЕД за митними деклараціями від 14 березня 2016 року № 100270002/2016/281094, від 30 травня 2016 року № 100270002/2016/287951, від 22 липня 2016 року № 100270002/2016/292633, від 08 грудня 2016 року № 10027002/2016/319414, від 17 травня 2017 року № UA100110/2017/136131, від 23 травня 2017 року № UA100110/2017/136611, від 12 червня 2017 року № UA100110/2017/137877, від 20 липня 2017 року № UA100110/2017/140729, від 16 серпня 2017 року № UA100110/2017/142595, від 07 листопада 2017 року № UA100110/2017/148088, від 27 лютого 2018 року № UA100110/2018/340510, від 28 лютого 2018 року № UA100110/2018/340574, тривалістю 3 робочих дні, з 14 січня 2019 року по 16 січня 2019 року у Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 5-а, каб. 207-а.

Згідно з частиною 4 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

У позовній заяві позивач не заперечує, що 10 січня 2019 року отримав повідомлення контролюючого органу про початок перевірки, натомість стверджує, що наказу від 08 січня 2019 року № 40 не отримував.

Суд звертає увагу, що особливості проведення митного контролю шляхом проведення документальних виїзних та невиїзних перевірок визначені МК України. У свою чергу, положення частини 4 статті 351 МК України пов`язують можливість початку проведення перевірки саме з направленням керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач отримав повідомлення Головного управління ДФС у м. Києві про дату початку та місце проведення перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем у даному випадку дотримано процедуру призначення та проведення відповідної перевірки.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 січня 2019 року № 40 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АТ-Інжинірінг та відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Щодо доводів позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД, за якою необхідно класифікувати Товар, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого 21 травня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 428 (далі - Порядок № 428), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України , що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

У пункті 3 Порядку № 428 зазначено, що УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Як зазначено у правилі 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

З метою забезпечення виконання Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VIII Про Митний тариф України та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 № 428 Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України пунктом 1 наказу Державної фіскальної служби України № 401 від 09 червня 2015 року затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається зі змісту акта перевірки згідно перелічених митних декларацій позивачем було ввезено на територію України радіатор кондиціонера , класифікація якого здійснена за кодом УКТЗЕД 8708 91 35 00

У Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності зазначено, що до товарної позиції 8708 91 відносяться наступні види товарів

8708 91 - - радіатори та їх частини:

8708 91 20 00 - - - для промислового складання: тракторів, що керуються водієм, який іде поряд, товарної підпозиції 8701 10; моторних транспортних засобів товарної позиції 8703; моторних транспортних засобів товарної позиції 8704 з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 2 500 см 3 або двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 2 800 см 3 ; моторних транспортних засобів товарної позиції 8705;

- - - інші: 8708 91 35 00 - - - - радіатори - - - - частини: 8708 91 91 - - - - - штамповані із сталі: 8708 91 91 10 - - - - - - для промислового складання моторних транспортних засобів 8708 91 91 90 - - - - - - інші 8708 91 99 - - - - - інші: 8708 91 99 10 - - - - - - автомобілів товарної позиції 8704, вантажо-підйомністю 75 т - - - - - - інші 8708 91 99 91 - - - - - - - для промислового складання моторних транспортних засобів 8708 91 99 98 - - - - - - - інші. До цієї товарної позиції включаються частини і пристрої до моторних транспортних засобів товарних позицій 8701 - 8705 за умови , що такі частини і пристрої відповідають двом таким вимогам:

і) вони повинні бути ідентифіковані як придатні для використання винятково чи переважно з вищезгаданими транспортними засобами; і

іі) вони не повинні виключатися положеннями Приміток до Розділу XVІІ (див. Загальні положення).

У свою чергу, в акті перевірки не зазначено невідповідність ввезеного позивачем товару наведеним вище умовам. Натомість, висновок контролюючого органу про необхідність класифікувати ввезений товар за класифікацією 8418 99 10 00 ґрунтується виключно на рішеннях Київської міської митниці ДФС від 07 травня 2018 року № КТ-UA100000-0056-2018, від 24 травня 2018 року № КТ-UA100000-0064-2018, від 01 червня 2018 року № КТ-UA100000-0056-2018.

Суд звертає увагу, що вказані рішення про визначення коду товару не мають жодного відношення до митних декларацій, за якими здійснено митне оформлення та випущено товар у вільний обіг.

При цьому, згідно з частинами 1, 2 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Акт перевірки не містить жодного викладу обставин, що під час митного оформлення товарів за деклараціями від 14 березня 2016 року № 100270002/2016/281094, від 30 травня 2016 року № 100270002/2016/287951, від 22 липня 2016 року № 100270002/2016/292633, від 08 грудня 2016 року № 10027002/2016/319414, від 17 травня 2017 року № UA100110/2017/136131, від 23 травня 2017 року № UA100110/2017/136611, від 12 червня 2017 року № UA100110/2017/137877, від 20 липня 2017 року № UA100110/2017/140729, від 16 серпня 2017 року № UA100110/2017/142595, від 07 листопада 2017 року № UA100110/2017/148088, від 27 лютого 2018 року № UA100110/2018/340510, від 28 лютого 2018 року № UA100110/2018/340574 декларантом не було надано митному органу відомостей, необхідних для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначені у митних декларацій.

Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій Київська міська митниця не надавала.

Відповідно до частин 1-4 статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Таким чином, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Так, класифікація товару при їх декларуванні фактично є складовою митного оформлення і відповідно до частини 8 статті 254 МК України здійснюється митними органами.

Відповідно до статті 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

За змістом статей 291 та 292 МК України обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими):

1) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів: а) при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення; б) якщо сплата не пов`язана із здійсненням митного оформлення товарів, - з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів;

5) з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів, що ним до початку перевірки було виявлено ознаки, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; та виявлення таких ознак стало підставою для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

Також відповідачем не надано доказів встановлення факту подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення (що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України).

За наведених обставин, суд вважає, що позивач обґрунтовано класифікував товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8708 91 35 00, в той час як посилання відповідача на необхідність класифікації товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8418 99 10 00 ґрунтується виключно на припущеннях останнього та не підтверджена належними доказами.

Відтак, донарахування грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406 суд вважає необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Так, підставою для прийняття вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу був висновок відповідача про наявність у позивача податкового боргу зі сплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406.

Таким чином, позовна вимога про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є похідною від вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення похідної вимоги та скасування податкової вимоги від 27 березня 2019 року № 104781-17 та рішення від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу.

При цьому, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача відкликати податкову вимогу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з пунктом 60.5 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи, що рішення у даній справі не набрало законної сили, спірна податкова вимога не може вважатись відкликаною.

При цьому, на думку суд, належним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування такої вимоги.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз вказаної правової норми дає суду підстави стверджувати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не обов`язком.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, відповідно до приписів частини 2 до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження , суд не вбачає правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати на підставі частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу.

5. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, ідентифікаційний код 31776232) 7344,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко