Постанова

від 08.12.2020 по справі 640/13971/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13971/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ-Інжинірінг (далі - позивач, ТОВ АТ-Інжинірінг ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 08 січня 2019 року № 40 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ АТ-Інжинірінг ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406;

- визнати протиправною податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 та зобов`язати цей податковий орган відкликати її;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про неправильну класифікацію позивачем товару при імпорті, що стало наслідком визначення контролюючим органом сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та ввізного мита. На думку позивача відсутність рішення митного органу про визначення коду товару та наявність факту випущення товару у вільній обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. Відповідно, у відповідача не було правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень. Стверджував, що він не був у встановлений Податковим кодексом України спосіб ознайомлений з наказом про проведення документальної позапланової перевірки, що свідчать про те, що проведена перевірка є незаконною і наказ підлягає скасуванню судом. Зазначив, що на момент формування оскаржуваної вимоги не існувало жодних підстав, визначених Порядком № 610, тому вона має бути відкликана на підставі статті 60 Податкового кодексу України. З підстав відсутності у позивача узгодженої суми податкового боргу та непогашеної пені, вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року даний адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням в частині задоволення вимог, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовано правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом у межах наданих йому повноважень, з огляду на встановлення під час перевірки факту невірного визначення позивачем коду класифікації УКТ ЗЕД, про що зазначено в акті перевірки. Спірні вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті з дотриманням строків та підстав, встановлених Податковим кодексом України.

Також зазначено, що оскільки податковий борг, який зазначався у податковій вимозі, відсутній, така податкова вимога відповідно до пп.60.1.1 п.60.1 статті 60 ПК України вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу - таким, що втратило юридичну силу.

Відповідачем у скарзі заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у ум. Києві.

Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, з 14 січня 2019 року по 16 січня 2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ АТ-Інжинірінг вимог законодавства з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів радіатор кондиціонера у товарній підкатегорії 8708 91 35 00 з УКТ ЗЕД за митними деклараціями від 14 березня 2016 року № 100270002/2016/281094, від 30 травня 2016 року № 100270002/2016/287951, від 22 липня 2016 року № 100270002/2016/292633, від 08 грудня 2016 року № 10027002/2016/319414, від 17 травня 2017 року № UA100110/2017/136131, від 23 травня 2017 року № UA100110/2017/136611, від 12 червня 2017 року № UA100110/2017/137877, від 20 липня 2017 року № UA100110/2017/140729, від 16 серпня 2017 року № UA100110/2017/142595, від 07 листопада 2017 року № UA100110/2017/148088, від 27 лютого 2018 року № UA100110/2018/340510, від 28 лютого 2018 року № UA100110/2018/340574, за результатами якої складено акт від 29 січня 2019 року № 52/26-15-14-06-06/31776232.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ АТ-Інжинірінг вимог:

- Закону України Про митний тариф від 19 вересня 2013 року № 584-VІІ (зі змінами та доповненнями), ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товару, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 15545,54 грн;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 3109,12 грн.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що з урахуванням правил 1 та 6 ОПІ, Примітки 2 (е) до Розділу XVII, Примітки 2 (а) до Розділу XVI УКТЗЕД, Пояснень до товарних позицій 8708, 8415 та 8418 УКТЗЕД, класифікація радіаторів (конденсаторів, випарників) холодильного обладнання кондиціонерів здійснюється у товарній підкатегорії 8418 99 10 00 згідно з УКТЗЕД та має наступну структуру побудови коду:

8418 Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415;

8418 99 - - інші:

8418 99 10 00 - - - випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення від 05 лютого 2019 року № 9.

За результатами розгляду заперечень, листом від 11 лютого 2019 року № 23722/10/26-15-14-06-06-16 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ АТ-Інжинірінг , що висновки акта перевірки від 29 січня 2019 року № 52/26-15-14-06-06/31776232 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі виявлених порушень 13 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0006271406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3886,41 грн, у тому числі: 3109,12 грн - за податковими зобов`язаннями та 777,29 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0006281406 про збільшення суми грошового зобов`язання з ввізного мита на 19431,93 грн, у тому числі: 15545,54 грн - за податковими зобов`язаннями та 3886,39 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

27 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 104781-17 на суму податкового боргу в розмірі 28386,20 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 104781-17.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Статтею 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи (п.41.1).

Пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства.

З інформації, розмішеної на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України, вбачається, що наказом від 22 вересня 2016 року № 792 Державна фіскальна служба України делегувала повноваження проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи головним управлінням ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Таким чином, на момент проведення перевірки відповідні повноваження Головного управління ДФС у м. Києві були визначені МК України та наказом Державної фіскальної служби України від 22 вересня 2016 року № 792.

Згідно п.7 ч.1 статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч.1 статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч. 3 статті 345 Митного кодексу України).

За нормами ч.1-4 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

З наведеного вбачається, що можливість початку проведення перевірки пов`язана саме з направленням керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки .

Судом встановлено, що позивач 10 січня 2019 року отримав повідомлення контролюючого органу про початок перевірки, що свідчить про те, що відповідачем у даному випадку дотримано процедуру призначення та проведення відповідної перевірки.

Відповідно до ч.1 статті 67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Відповідно до ч.1,2 статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 68 МК України Кабінетом Міністрів України постановою від 21 травня 2012 року №428 затверджено Порядок ведення УКТЗЕД, в якому і передбачено процедуру її ведення.

УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України , що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Функції з ведення УКТЗЕД здійснюються Держмитслужбою.

Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет, та, у разі потреби, результатів лабораторних досліджень конкретного товару.

Згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД: назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

(a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Як вбачається зі змісту акта перевірки згідно перелічених митних декларацій позивачем було ввезено на територію України радіатор кондиціонера , класифікація якого здійснена за кодом УКТЗЕД 8708 91 35 00.

З метою забезпечення виконання Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VIII Про Митний тариф України та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 № 428 Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України пунктом 1 наказу Державної фіскальної служби України № 401 від 09 червня 2015 року затверджені Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

У Поясненнях до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності зазначено, що до товарної позиції 8708 91 відносяться наступні види товарів

8708 91 - радіатори та їх частини:

8708 91 20 00 - для промислового складання: тракторів, що керуються водієм, який іде поряд, товарної підпозиції 8701 10; моторних транспортних засобів товарної позиції 8703; моторних транспортних засобів товарної позиції 8704 з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 2 500 см3 або двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більш як 2 800 см3; моторних транспортних засобів товарної позиції 8705;

Інші:

8708 91 35 00 - радіатори, частини:

8708 91 91 - штамповані із сталі:

8708 91 91 10 - для промислового складання моторних транспортних засобів

8708 91 91 90 - інші

8708 91 99 - інші:

8708 91 99 10 - автомобілів товарної позиції 8704, вантажо-підйомністю 75 т

інші

8708 91 99 91 - для промислового складання моторних транспортних засобів

8708 91 99 98 - інші.

До цієї товарної позиції включаються частини і пристрої до моторних транспортних засобів товарних позицій 8701 - 8705 за умови, що такі частини і пристрої відповідають двом таким вимогам:

і) вони повинні бути ідентифіковані як придатні для використання винятково чи переважно з вищезгаданими транспортними засобами; і

іі) вони не повинні виключатися положеннями Приміток до Розділу XVІІ (див. Загальні положення).

В той же час, в акті перевірки не зазначено невідповідність ввезеного позивачем товару наведеним вище умовам. Натомість, висновок контролюючого органу про необхідність класифікувати ввезений товар за класифікацією 8418 99 10 00 ґрунтується виключно на рішеннях Київської міської митниці ДФС від 07 травня 2018 року № КТ-UA100000-0056-2018, від 24 травня 2018 року № КТ-UA100000-0064-2018, від 01 червня 2018 року № КТ-UA100000-0056-2018.

Згідно ч. 1, 2 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до ч.3 статті 69 МК України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

Однак, акт перевірки не містить викладу обставин щодо того, що під час митного оформлення товарів за деклараціями від 14 березня 2016 року № 100270002/2016/281094, від 30 травня 2016 року № 100270002/2016/287951, від 22 липня 2016 року № 100270002/2016/292633, від 08 грудня 2016 року № 10027002/2016/319414, від 17 травня 2017 року № UA100110/2017/136131, від 23 травня 2017 року № UA100110/2017/136611, від 12 червня 2017 року № UA100110/2017/137877, від 20 липня 2017 року № UA100110/2017/140729, від 16 серпня 2017 року № UA100110/2017/142595, від 07 листопада 2017 року № UA100110/2017/148088, від 27 лютого 2018 року № UA100110/2018/340510, від 28 лютого 2018 року № UA100110/2018/340574 декларантом не було надано митному органу відомостей, необхідних для підтвердження заявленого ним коду товару, зазначені у митних декларацій.

Будь-яких зауважень або відмову у прийнятті вищезазначених митних декларацій Київська міська митниця не надавала.

Відповідно до ч.4 статті 69 МК України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, жодних рішень про визначення коду товару, відмінного від визначеного позивачем у митній декларації, матеріали справи не містять. Зокрема, відповідачем не надано доказів встановлення факту подання декларантом неповної або недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення (що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України).

За статтею 255 Митного кодексу митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації позивачем.

За наведених обставин, позивач обґрунтовано класифікував товар за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8708 91 35 00, в той час як посилання відповідача на необхідність класифікації товару за кодом товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД 8418 99 10 00 ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджено належними доказами.

У зв`язку із вказаним донарахування грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406 є необґрунтованим та таким, що порушує права позивача, що і є підставою для їх скасування.

Відповідно до п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Як зазначено скаржником, підставою для прийняття вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу був висновок відповідача про наявність у позивача податкового боргу зі сплати грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є похідними від вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, що апеляційним судом підтверджено протиправність податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2019 року № 0006271406 та № 0006281406, то наявні підстави і для задоволення похідних вимог та скасування податкової вимоги від 27 березня 2019 року № 104781-17 і рішення від 27 березня 2019 року № 104781-17 про опис майна у податкову заставу.

Слід зауважити, що відповідно до п.60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно п.60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Твердження відповідача про те, що оскільки податковий борг, який зазначався у податковій вимозі, відсутній, така податкова вимога відповідно до пп.60.1.1 п.60.1 статті 60 ПК України вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу - таким, що втратило юридичну силу, тому немає законодавчих підстав для їх скасування критично оцінюється судом, оскільки ніяк не підтверджено. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що дані інтегрованих карток ІТС органів ДПС ТОВ АТ-Інжинірінг приведені у відповідність до вимог законодавства з урахуванням п.56.18 статті 56 ПК України шляхом виведення узгодженої суми грошових зобов`язань по вищевказаних ППР як неузгоджених.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було доведено правомірність своїх рішень, як і не було зазначено мотивів протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції. На думку колегії суддів, апелянтом у скарзі не було наведено жодних контраргументів на аргументи суду щодо протиправності податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України .

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев