Рішення

від 31.07.2020 по справі 640/8494/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 року м. Київ № 640/8494/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бітрікс24 доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Бітрікс24 з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0166201206 в частині застосування штрафу у сумі 250 312,63 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідальність, передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, не застосовується до податкової накладної, яка одночасно відповідає наступним ознакам: 1) не надається отримувачу (покупцю); (і) 2) складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування. При цьому, за твердженням представника позивача, усі спірні податкові накладні в оскаржуваній частині є зведеними податковими накладними, які відповідають обом вищезазначеним ознакам.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки під час проведеної камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації відповідних податкових накладних.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також вказано, що у відзиві відсутні заперечення проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Бітрікс24 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Бітрікс24 за 2017-2018 роки, за результатами чого складено акт від 05.02.2019 №815/26-15-12-06/36149063, в якому вказано про порушення ТОВ Бітрікс24 граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роки в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), а саме: від 28.02.2017 №35, від 31.05.2017 №25, від 28.09.2017 №1, від 27.09.2017 №8, від 31.10.2017 №16, від 30.11.2017 №24, від 31.12.2017 №21, від 30.11.2018 №26, від 31.10.2018 №20, від 31.12.2018 №44, від 31.12.2018 №58, від 31.01.2018 №36, від 28.02.2018 №18, від 31.03.2018 №7, від 30.04.2018 №7, від 30.04.2018 №6, від 31.05.2018 №35, від 30.06.2018 №8, від 31.08.2018 №86, від 30.09.2018 №7.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0166201206, яким, з огляду на встановлення порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, за затримку реєстрації на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 2 508 590,27 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 250 859,04 грн. Загальна сума штрафу становить 250 859,04 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ Бітрікс24 подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 26.04.2019 №20146/6/99-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги, яким прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 №0166201206 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині застосування штрафу у сумі 250 312,63 грн., позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних , акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, крім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує твердження представника позивача про те, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не може бути проведена у рамках камеральної перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо змісту виявленого порушення слід зазначити наступне.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Приписами п. 120.1-1 ст. 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Системний аналіз ст. 201, п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17.

Як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог та наявних у матеріалах справи доказів, представником позивача наголошено на тому, що частина податкових накладних, за результатами несвоєчасності реєстрації яких і винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, одночасно відповідають наведеним вище ознакам, а саме: податкові накладні від 28.02.2017 №35, від 31.05.2017 №25, від 31.10.2017 №16, від 30.11.2017 №24, від 31.12.2017 №21, від 30.11.2018 №26, від 31.10.2018 №20, від 31.12.2018 №58, від 31.01.2018 №36, від 28.02.2018 №18, від 31.03.2018 №7, від 30.04.2018 №7, від 31.05.2018 №35, від 30.06.2018 №8, від 31.08.2018 №86, від 30.09.2018 №7, копії яких наявні у матеріалах справи.

Так, зі змісту вказаних податкових накладних вбачається, що останні є зведеними податковими накладними, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) із зазначенням причини 09 .

Згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент формування спірних податкових накладних), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Аналогічна за змістом положення також викладено у п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (надалі - Порядок №1307 у редакції, яка діяла станом на момент формування спірних податкових накладних), згідно з яким, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі Зведена податкова накладна робиться помітка X .

У таких зведених податкових накладних у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до п. 16 Порядку №1307, таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.

До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I - X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме: у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість; у рядках II - IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI; у рядках V - IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII - IX не заповнюються.

За твердженнями представника позивача, що не заперечувалось відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи, ТОВ Бітрікс24 здійснює діяльність на ринку продажів програмного забезпечення і є постачальником програмної продукції. Основним видом економічної діяльності товариства є роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.41), що підтверджується відповідною інформацією з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 26-1 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації; з огляду на що, представником позивача наголошено на тому, що ТОВ Бітрікс24 систематично здійснює операції, звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Відтак, з урахуванням того, що зі змісту вказаних податкових накладних вбачається, що останні є зведеними податковими накладними, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) із зазначенням причини 09 , тобто складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, суд дійшов до висновку, що ТОВ Бітрікс24 у межах спірних правовідносин звільняється від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, за порушення граничних термінів реєстрації спірних податкових накладних (від 28.02.2017 №35, від 31.05.2017 №25, від 31.10.2017 №16, від 30.11.2017 №24, від 31.12.2017 №21, від 30.11.2018 №26, від 31.10.2018 №20, від 31.12.2018 №58, від 31.01.2018 №36, від 28.02.2018 №18, від 31.03.2018 №7, від 30.04.2018 №7, від 31.05.2018 №35, від 30.06.2018 №8, від 31.08.2018 №86, від 30.09.2018 №7), оскільки останні не надавались отримувачу (покупцю) та, при цьому, складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

На підставі викладеного, суд вказує, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 №0166201206 в частині застосування штрафу у сумі 250 312,63 грн., що відповідає розміру штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничних термінів реєстрації саме спірних податкових накладних, є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №240/3888/19, від 11.02.2020 у справі №520/8489/19.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 10.05.2019 №364, ТОВ Бітрікс24 під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 754,70 грн., який, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Крім того, у силу п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу викладеного вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між ТОВ Бітрікс24 та Адвокатським об`єднанням Синергія укладено договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 №044097/АО, а згідно із додатком №9 до вказаного договору Замовлення на надання правової допомоги від 06.05.2019 сторони погодили зміст правової допомоги, конкретні дії з надання правової допомоги та гонорар виконавця, на виконання яких видано ордер серії КС №258737 від 04.03.2019 та ордер серії КС №258739 від 06.05.2019.

Відповідно до акту надання правової допомоги №9 від 13.05.2019 до договору про надання правової допомоги від 04.09.2017 №044097/АО, сторони погодили, що виконавець (АО Синергія ), а клієнт (ТОВ Бітрікс24 ) прийняв правову допомогу, згідно з додатком №9 від 06.05.2019 до договору, у вигляді складання та подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 №0166201206 у частині застосування штрафу 250 312,63 грн. Гонорар виконавця становить 25 000,00 грн. та включає у себе наступні дії з надання правової допомоги: аналіз документів та збір доказів - 3 000,00 грн. (1,5 год); аналіз законодавства - 2 000,00 грн. (1 год.); аналіз судової практики - 4 000,00 грн. (2 год.); підготовка та подання позовної заяви - 16 000,00 грн. (8 год.).

На підтвердження оплати правової допомоги, згідно із додатками №№8, 9 до договору №044097/АО від 04.09.2017, у матеріалах справи міститься копія платіжного доручення від 11.06.2019 №358 на суму 42 000,00 грн. Заперечень від відповідача щодо розміру заявлених витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., які також підлягають присудженню на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 132, 134, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.02.2019 №0166201206 в частині застосування штрафу у сумі 250 312,63 грн.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Бітрікс24 (код ЄДРПОУ 36149063, адреса: 01601, м. Київ, площа Спортивна, 1А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 28 754,70 грн. (двадцяти восьми тисяч семисот п`ятидесяти чотирьох грн. 70 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок