Постанова

від 29.07.2020 по справі 757/59311/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/59311/19-ц Головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.

Провадження № 22-ц/824/8336/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Панавто , третя особа - Територіальний сервісний центр № 5945 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області, про визнання права власності на мотоцикл,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства Панавто , третя особа - Територіальний сервісний центр № 5945 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області, в якому просила визнати за нею право власності на мотоцикл марки YAMAHA модель YBR-125 , номер двигуна - НОМЕР_1 , номер шасі (рами) - НОМЕР_2 , 2006 року випуску.

На обґрунтування позову зазначила, що 8 серпня 2006 року вона придбала у відповідача за 11 077 грн мотоцикл марки YAMAHA модель YBR-125 , номер двигуна - НОМЕР_1 , номер шасі (рами) - НОМЕР_2 , 200 6 року випуску, та отримала довідку-рахунок серії ЄГП в„– 009873, сертифікат відповідності (з додатками) серії ВБ № 570714, довідку форми МД-2 та акт прийому-передачі. Однак, у зв`язку із складними сімейними обставинами вона вчасно не зареєструвала транспортний засіб в органах МРЕО. Звернувшись у жовтні 2019 року до Територіального сервісного центру № 5945 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській областіз приводу реєстрації мотоциклу, позивач отримала відмову з посиланням на зміни в законодавстві, відповідно до яких починаючи з 18 листопада 2015 року реєстрація транспортних засобів на підставі довідки-рахунку не здійснюється. Враховуючи наведене, провести реєстрацію придбаного мотоцикла у встановленому законом порядку позивач не має можливості, тому змушена звернутися до суду з метою захисту своїх майнових прав щодо вільного розпорядження майном.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання права власності на мотоцикл, довідка-рахунок про відчуження якого видана позивачу у серпні 2006 року, є безпідставними та недоведеними належними і допустимими доказами у справі, тому підстав для їх задоволення немає.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що вона і відповідач домовились про передачу зазначеного вище мотоцикла за оговорену ціну, оформивши після цього довідку-рахунок серії ЄГП в„– 009873 встановленого зразка та акт прийому-передачі. Довідка-рахунок в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 була документом, що підтверджувала перехід права власності на транспортний засіб, однак станом на день звернення до органів реєстрації у 2019 році, згідно зі змінами в законодавстві, норма, яка регулювала порядок постановлення транспортного засобу на облік на підставі довідки-рахунку, втратила чинність. На даний час замість довідки-рахунку безпосередньо у сервісному центрі МВС можна укласти договір купівлі-продажу, який безкоштовно посвідчується адміністратором цього центру, але на момент придбання мотоциклу вона не мала такої змоги, тому посилання суду першої інстанції на те, що нею повинен бути укладений договір купівлі-продажу, безпідставне. Районним судом необґрунтовано зазначено, що позивачем не надані відомості про те, що мотоцикл не перебуває під забороною та/або арештом, адже надати такі відомості неможливо у зв`язку з тим, що транспортний засіб не зареєстрований, немає державного номеру і неможливо задати параметри пошуку у відповідному реєстрі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції порушив її конституційні права щодо непорушності права приватної власності. Крім того, суд не врахував положення Закону України Про дорожній рух , з аналізу якого можна зробити висновок, що державна реєстрація транспортних засобів спрямована на впорядкування відносин між учасниками дорожнього руху, у тому числі і в частині обліку транспортних засобів, а не у розумінні реєстрації права власності на транспортний засіб, яка пов`язана саме з виникненням права власності.

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшли.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 24 червня 2020 року розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргуслід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно видаткової накладної № ЦБ0808-000011 від 8 серпня 2006 року Дочірнє підприємство Панавто було поставлено ОСОБА_1 мотоцикл марки YAMAHA модель YBR-125 , номер двигуна - НОМЕР_1 , номер шасі (рами) - НОМЕР_2 , 2006 року випуску, вартістю 11 077 грн (а.с. 14).

Того ж дня відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 позивачу видано довідку-рахунок серії ЄГП в„– 009873 на вказаний мотоцикл, а також сертифікат відповідності серії ВБ в„– 570714 з додатками до нього (а.с. 8-11).

18 серпня 2006 року сторонами було складено і підписано акт прийому-передачі, лист збірки та передпродажної підготовки мотоцикла (а.с. 15).

У жовтні 2019 року позивач звернулася до Територіального сервісного центру № 5945 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області з приводу реєстрації транспортного засобу на підставі довідки-рахунку.

Листом від 31 жовтня 2019 року № 31/18/5945/672 позивач отримала відмову третьої особи з посиланням на зміни в законодавстві, відповідно до яких починаючи з 18 листопада 2015 року реєстрація транспортних засобів на підставі довідки-рахунку не здійснюється і дана операція виключена з Єдиного державного реєстру МВС.

Одночасно позивачу повідомлено, що 18 листопада 2015 року прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 941 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів , яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунку при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів. У зв`язку з чим, з 18 листопада 2015 року довідка-рахунок не є документом-підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/336/16.

Пунктом 8 вищезазначеної постанови визначено вичерпаний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Крім того, згідно пункту 7 даної постанови власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення (а.с. 16).

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на мотоцикл, позивач посилалася на те, що на підставі довідки-рахунку встановленого зразка їй належить право власності на цей транспортний засіб, проте на даний час його державну реєстрацію провести не можливо у зв'язку із змінами в законодавстві , а за наявності позитивного судового рішення вона зможе захистити свої майнові права.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та перераховує, що може бути способами захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Крім того, загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок), який діяв на час виникнення спірних правовідносин та який визначає певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Пунктом 8 цього Порядку у редакції, яка діяла на день видачі позивачу довідки-рахунку від 8 серпня 2006 року, передбачено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку встановленому МВС, Мін`юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не приймаються до реєстрації транспортні засоби, зібрані (складені) з вузлів та агрегатів серійних транспортних засобів без дотримання вимог Закону України Про дорожній рух .

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчена підписом відповідної посадової особи, скріпленим печаткою, довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, довідка-рахунок - це документ, який підтверджував реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб, і виступав як спосіб оформлення договірних відносин з купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з якими власник транспортного засобу передає права на володіння транспортним засобом покупцеві, а той, у свою чергу, повинен сплатити власнику заздалегідь узгоджену суму і вступити в права власності.

Разом з тим, 18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів , яка безпосередньо стосувалася скасування використання довідки-рахунку при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів.

У зв`язку з наведеним, з 18 листопада 2015 року довідка-рахунок не являється документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.

Тобто, лише до 18 листопада 2015 року довідка-рахунок була документом, що підтверджував перехід права власності на транспортний засіб, однак станом на день звернення до органу реєстрації у жовтні 2019 році, згідно із наведеним вище змінами, норма, яка регулювала порядок постановлення транспортного засобу на облік на підставі довідки-рахунку втратила чинність.

З матеріалів справи вбачається, що 8 серпня 2006 року Дочірнє підприємство Панавто видало ОСОБА_1 довідку-рахунок серії ЄГП в„– 009873 на мотоцикл марки YAMAHA модель YBR-125 , номер двигуна - НОМЕР_1 , номер шасі (рами) - НОМЕР_2 , 200 6 року випуску, однак у визначений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України спосіб він не був зареєстрований у відповідних державних органах, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на цей транспортний засіб.

Посилання апеляційної скарги на те, що довідка-рахунок була видана позивачу 8 серпня 2006 року, тобто до того як законодавство зазнало змін в частині її скасування, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки із заявою про реєстрацію транспортного засобу позивач звернулася лише у жовтні 2019 році.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема: договори купівлі-продажу нових транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Доказів того, що заважало позивачу звернутися до відповідних органів реєстрації МВС до внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів суду не представлено, як і не надано доказів неможливості позивача оформити з відповідачем правочин купівлі-продажу транспортного засобу у відповідності до встановленого Порядку.

Крім того, згідно із пунктом 7 Порядку № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Однак, з моменту фактичного оформлення правочину щодо відчуження рухомого майна до звернення позивача до сервісного центру пройшло більше 13 років, що не може вважатися розумним строком, протягом якого позивач не могла реалізувати свої права та інтереси.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, спірні правовідносини та дана їм належна правова оцінка, а фактично зводяться до незгоди саме з діями працівників Територіального сервісного центру № 5945 Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області. Проте, позивачем не заявлялось вимог до сервісного центру або про визнання таких дій незаконними, а зазначений сервісний центр МВС визначений нею в якості третьої особи у справі.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.А. Голуб

Д.О. Таргоній