Постанова

від 21.07.2020 по справі 520/9967/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 р.Справа № 520/9967/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.11.19 року по справі № 520/9967/19

за позовом Фізичної особи- ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення- рішення від 05 липня 2019 року № 00010291306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 91912,88 грн.;

- скасувати податкове повідомлення- рішення від 05 липня 2019 року № 00010281306 про збільшення суми грошового зобов`язання з оплати на військового збору на загальну суму 7659,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з оскаржуваними рішеннями відповідача він не погоджується, зокрема, щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Чарівна Мозаїка", виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з зазначенням фактично поставленої, наданої послуги, та платіжні доручення є достатніми доказами, що підтверджують факти виконання такої господарської операції. Крім, того акт перевірки не містить зауважень невідповідності відомостей, що зазначені у первинних документах, в тому числі відсутні зауваження щодо форми та змісту Актів приймання - передачі виконаних робіт, складених за результатами господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач також зазначає, що перевіряючими не встановлено, по яким взаємовідносинам, з якими контрагентами та у зв`язку з чим у позивача виникла дебіторська заборгованість. На думку позивача, відсутня норма, яка робить заборону та ставить в залежність наявність дебіторської заборгованості із забороною віднесення сум, сплачених позивачем ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Чарівна Мозаїка" (код 37190767) за виконання робіт до складу витрат у 2018 році.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкові повідомлення- рішення від 05 липня 2019 року № 00010291306 та № 00010281306.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір у сумі 995 грн. 72 коп.

Не погодившись з вказаним висновком, відповідачем ГУ ДПС у Харківській області, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що до складу витрат за 2018 рік платником податків ОСОБА_5 віднесено: суми, сплачені ФО-П ОСОБА_3 за виконання вантажно-розвантажувальних робіт, які здійснювались на підставі договору № 3 від 01.01.2018, згідно наданих актів здачі-приймання виконаних робіт, та у зв`язку з наявною дебіторською заборгованістю, безпідставно віднесено до складу витрат, в частині відвантаженої продукції; суми, сплачені ТОВ "Чарівна мозаїка", за виконання робіт по посиленому пакуванню продукції, які здійснювались на підставі договору на виробництво кондитерських виробів від 04.07.2011, згідно наданого акту № 1 від 27.12.2018 здачі-приймання виконаних робіт, та у зв`язку з наявною дебіторською заборгованістю, безпідставно віднесено до складу витрат, в частині перепакованої продукції; суми, сплачені ФО-П ОСОБА_3 за виконання вантажно-розвантажувальних робіт, на підставі договору № 3 від 01.01.2018, згідно наданих актів здачі-приймання виконаних робіт, безпідставно віднесено до складу витрат, в частині понесених витрат на стретчування та укладання на палети готову продукцію та здійснення переміщення сировини між складами сировини та виробничими цехами та всупереч цьому, договори оренди складських або інших виробничих приміщень, сплата з договорами оренди відсутня, платником податків ОСОБА_5 до перевірки договорів щодо використання в здійсненні господарської діяльності орендованих чи власний приміщень не надано. Під час перевірки відповідачем встановлено завищення витрат за 2018 рік всього на загальну суму 408501,64 грн. Перевіркою встановлено не забезпечення виконання податкових зобов`язань платником збору по військовому збору за 2018 рік всього за загальну суму 6127,53 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа - підприємець, дата запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію: 31.05.2005, номер запису: 2 480 000 0000 018525.

Позивач здійснює діяльність за кодами КВЕД 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання (основний); 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність.

Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 07.06.2019 №1971/20-40-13-06-08/3024721354.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2019 року № 00010291306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 91912,88 грн та податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2019 року № 00010281306 про збільшення суми грошового зобов`язання з оплати на військового збору на загальну суму 7659,42 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень ДПС України прийнято рішення №1679/6/99-00-08-05-04 від 13.09.2019, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК) платники податків зобов`язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з підпунктом 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податку на доходи фізичних осіб, платників цього податку, регулює розділ IV "Податок на доходи фізичних осіб".

Відповідно до пункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 177.1 статті 177 ПК доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, визначено у підпункті 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК до цього переліку належать, зокрема, витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу).

Об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Підпунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема податкові агенти.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу визначено, що ставка збору становить 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу (підпункт 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), відповідальним за що є особи, зазначені у статті 171 цього Кодексу (підпункт 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Матеріалами справи встановлено, що висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат у 2018 році зроблено відповідачем за результатами аналізу господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Чарівна мозаїка".

Між ФОП ОСОБА_5 (як замовником) та ФОП ОСОБА_3 (як виконавцем) 01.01.2018 укладено Договір №3 на організацію та виконання навантажувально- розвантажувальних робіт, строк дії договору до 31.12.2019.

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт до Договору №3 від 01.01.2018 на організацію та виконання навантажувально-розвантажувальних робіт (за січень 2018 - грудень 2018 року (з додатками №1,2,3) ФОП ОСОБА_3 виконував роботи щодо завантаження, розвантаження, перевантаження, стретчування та укладання на полети готової продукції - печиво з зазначенням загальної ваги та обсягу виконаної роботи.

Відповідно до платіжних доручень №293 від 16.02.2018, №298 від 20.02.2018, №300 від 21.02.2018, №327 від 05.03.2018, №355 від 19.03.2018, №524 від 02.07.2018, №528 від 04.07.2018, №550 від 18.07.2018, №585 від 15.08.2018, №590 від 16.08.2018, №623 від 05.09.2018, №646 від 14.09.2018, №662 від 21.09.2018, №671 від 24.09.2018, №702 від 11.10.2018, №708 від 17.10.2018, №772 від 22.10.2018, №728 від 24.10.2018, №737 від 02.11.2018, №747 від 07.11.2018, №757 від 09.11.2018 позивачем оплачено роботи за договором №3 від 01.01.2018.

04.07.2011 між позивачем (як замовником) та ТОВ "Чарівна Мозаїка» (як виконавцем) укладено Договір №3 на виробництво кондитерських виробів.

Відповідно до додаткової угоди №19 від 01.10.2018 до Договору №3 від 04.07.2011 ТОВ "Чарівна Мозаїка" взяло на себе зобов`язання з надання послуг з посиленого пакування продукції. Відповідно до Акту №1 від 27.12.2018 приймання - передачі виконаних робіт до Договору на виробництво кондитерських виробів №3 від 04.07.2011 (з додатком №1) ТОВ "Чарівна Мозаїка" за період з 01.10.2018 по 27.12.2018 виконало роботи для позивача з посиленого пакування продукції в кількості 68942,2 кг.

Відповідно до платіжних доручень №647 від 14.09.2018, №650 від 17.09.2018, №677 від 26.09.2018 позивачем сплачено вартість робіт за договором №3 від 04.07.2011.

Відповідно до додаткової угоди до договору №270718 від 27.07.2008, позивач (як продавець) узгодив з Moldukr SRL Румунія (як покупцем) договірні умови щодо обов`язку позивача посиленого пакування продукції, а також листа (вимоги) від ТОВ ТК "Елксіл Фуд" №352 від 28.09.2018 щодо недостатнього пакування продукції, що призвело до її пошкодження.

Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату послуг з посиленого пакування продукції та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт мають безпосередній зв`язок з господарською діяльністю позивача та пов`язані з одержанням доходу. Відтак, позивач обґрунтовано відніс до складу витрат витрати зі сплаченої повіреному винагороди.

В ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не встановленого жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування витрат на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру.

Відповідачем доказів протилежного до суду не надано, у акті перевірки відсутні посилання на будь-які недоліки форми та змісту первинних документів по вищевказаним господарським операціям.

Аргументи відповідача щодо наявності у позивача дебіторської заборгованості із вищевказаними контрагентами не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу за грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та військового податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року по справі № 520/9967/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 31.07.2020 року