Постанова

від 29.07.2020 по справі 160/5019/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2020 року м. Дніпросправа № 160/5019/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Єфанова О.В.) у справі №160/5019/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ ТЕХ СТРОЙ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕМ ТЕХ СТРОЙ» звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН1966/1510/АВ/ТД-ФС/414 від 02.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не був повідомлений належним чином про розгляд справи про накладення штрафу, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Крім того, зазначив що не погоджується по суті виявленого порушення, оскільки товариство має штатних працівників, а також, відповідно до норм цивільного законодавства укладало цивільно-правові угоди, що не є забороненим. Доказів того, що особи за цивільно-правовими договорами, виконували роботу, притаманну характеру трудовим, відповідачем не надано.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано оцінки всім доводам відповідача, а саме про належне повідомлення товариства про час розгляду справи про накладення штрафу, а укладені товариством з 22 фізичними особами цивільно-правових договорів мають ознаки трудових, предметом їх на переконання відповідача є процес праці, а не її кінцевий результат.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що є неспростовані доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції про неналежне повідомлення товариства про день розгляду справи про накладення штрафу та такі твердження спростовуються поданими доказами. Щодо суті порушення зазначив, що подані позивачем докази, у тому числі і перевіряючим, та додатково відповідачу разом із запереченнями, спростовують висновки, що такі мають характер, притаманний трудовим.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Також зазначив, що спірними договорами зокрема передбачено проведення інструктажу, матеріальна відповідальність, що також свідчить про те, що такі договори є трудовими.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Суду зазначив, що відповідачем не спростовано неповідомлення належним чином позивача про день розгляду справи про накладення штрафу. Договори укладені з фізичними особами є типовими та не мають характеру трудових.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління від 05 квітня 2019 року № 420-І, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 08 квітня 2019 року № 90 головним державним інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Криворізькому регіоні Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області Дуднік Ольгою Миколаївною та головним державним інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Попко Ганною Анатоліївною в період з 08 квітня 2019 року по 09 квітня 2019 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у позивача ТОВ «РЕМ ТЕХ СТРОЙ» з питань оформлення трудових відносин за юридичною адресою: вул. Симбірцева, буд. 73, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, 50029 код ЄДРПОУ 39994490.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН1966/1510/АВ від 09 квітня 2019 року.

10.04.2019 на адресу позивача надіслано Акт №ДН1966/1510/АВ у двох примірниках та припис про усунення виявлених порушень №ДН1966/1510/АВ/П від 10.04.2019 також у двох примірниках.

Заперечення від позивача надійшли 19 квітня 2019 року за вх. №19/04-19.

07 травня 2019 року за №255 була надана відповідь на зауваження (заперечення) позивача до акту.

На підставі Акту № ДН1966/1510/AB винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН1966/1510/АВ/П від 10 квітня 2019 року та оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 02 травня 2019 року № ДН1966/1510/АВ/ТД-ФС/414.

Головне управління 19.04.2019 року направило на адресу позивача Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1966/1510/АВ/ТД від 18 квітня 2019 року, що підтверджується cписком згрупованих відправлень №771 та фіскальним чеком «Укрпошта» .

В подальшому, Головним управлінням було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02 травня 2019 року №ДН1966/1510/АВ/ТД-ФС/414.

Позивач не погодившись з постановою відповідача про накладення штрафу, а також неналежним повідомленням товариства про день розгляду справи про накладення штрафу, звернувся до суду із зазначеним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про порушення процедури розгляду справи про накладення штрафу, оскільки на час прийняття постанови у відповідача були відсутні докази повідомлення товариства про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу. Висновки ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України є помилковими та необґрунтованими, а оскаржена постанова прийнята без врахування всіх істотних обставин, оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 у справі №815/954/18.

Крім того, згідно із ст. ст. 1, 2 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач має штатних працівників.

У період 2018 року ТОВ «РЕМ ТЕХ СТРОЙ» уклало 22 цивільно-правових договори із фізичними особами, а саме: ОСОБА_1 (Договір підряду виконання робіт №5 від 01.07.18р.), ОСОБА_2 (Договір підряду виконання робіт №1 від 01.06.18р., Договір підряду виконання робіт №1 від 01.07.18р., Договору підряду виконання робіт №1 від 24.07.18р., Договір підряду виконання робіт №3 від 01.06.18р.,), ОСОБА_3 Договір підряду виконання робіт №1 від 01.06.18р., Договір підряду виконання робіт №1 від 01.07.18р.), ОСОБА_4 (Договір підряду виконання робіт №1 від 01.08.18р., Договір підряду виконання робіт №1 від 01.09.18р., Договір підряду виконання робіт №3 від 01.07.18р.), ОСОБА_5 . Договір підряду виконання робіт №1 від 01.10.18р., Договір підряду виконання робіт №2 від 01.07.18р., Договір підряду виконання робіт №2 від 24.07.18р.), ОСОБА_6 . Договір підряду виконання робіт №2 від 01.06.18р.), ОСОБА_7 (Договір виконання робіт №2 від 01.07.18р., Договір підряду виконання робіт №2 від 01.07.18р., Договір підряду виконання робіт №2 від 01,09.18р.), ОСОБА_8 (Договір підряду виконання робіт №2 від 15.08.18р., Договір підряду виконання робіт №4 від 01.07.18р.), ОСОБА_9 (Договір підряду виконання робіт №2- 1 від 01.12.18р., Договір підряду виконання робіт №12-8 від 01.12.18р.), ОСОБА_10 (Договір підряду виконання робіт 11-1 від 01.11.18р., Договір підряду виконання робіт №12-1 від 01.12.18р.), ОСОБА_11 (Договір підряду виконання робіт 11-2 від 01.11.18р., Договір підряду виконання робіт №12-2 від 01.12.18р.), ОСОБА_12 (Договір підряду виконання робіт №12-3 від 01.12.18р.), ОСОБА_13 (Договір підряду виконання робіт №12-4 від 01.12.18р.), ОСОБА_14 (Договір підряду виконання робіт №12-5 від 01.12.18р.), ОСОБА_15 (Договір підряду виконання робіт №12-6 від 01.12.18р.), ОСОБА_16 (Договір підряду виконання робіт №12-7 від 01.12.18р.), ОСОБА_17 (Договір підряду виконання робіт №12-9 від 01.12.18р., Договір підряду виконання робіт №12-15 від 01.12.18р.), ОСОБА_18 (Договір підряду виконання робіт №12-10 від 01.12.18р.), ОСОБА_19 (Договір підряду виконання робіт №12-11 від 01.12.18р.), ОСОБА_20 (Договір підряду виконання робіт №1-1 від 01.12.18р., Договір підряду виконання робіт №12-12 від 01.12.18р.), ОСОБА_21 (Договір підряду виконання робіт №12-13 від 01.12.18р., Договір підряду виконання робіт №12-16 від 01.12.18р., ОСОБА_22 (Договір підряду виконання робіт №11-3 від 01.12.18р., Договір підряду виконання робіт №12-14 від 01.12.18р.

Договори є типовими.

Предметом укладених договорів є зобов`язання виконавця виконати замовнику роботи (надати послуги), що пов`язані з ремонтом об`єкту.

Пунктом 1.2. цих договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, своїми інструментами та приладдям, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності витратами, зумовленими народженням та похованням.

Пунктом 1.3 передбачено надання замовником матеріалів.

Пунктом 1.4 договорів встановлено обов`язок замовника своєчасно прийняти і оплатити виконану Виконавцем роботу.

Розділом 2 договорів передбачено розмір і порядок здійснення оплати послуг виконавця.

Умови дострокового розірвання договорів передбачені розділом 4 договорів.

Розділом 6 визначається термін дії договорів.

З встановлених обставин, вбачається, що кожний цивільно-правовий договір укладався на місячний строк. Оплата послуг за кожним договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлювались Акти здавання-приймання виконаної роботи.

Складені акти приймання робіт.

Факт надання фізичними особами послуг позивачу саме на підставі цивільно-правових угод підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів.

Укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, а інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 у справі №806/2064/18.

Також не спростовано волевиявлення сторін на укладення вищевказаних цивільно-правових угод та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах на підставі цивільно-правових угод і укладання в подальшому з цими особами трудових договорів і розширення штату працівників товариства позивача не свідчить про нікчемність або удаваність цивільно-правових договорів.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що укладеними договорами передбачена матеріальна відповідальність за невиконання договорів, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що цивільним законодавством не заборонено визначати таку відповідальність за цивільно-правовими договорами.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що під час здійснення інспекційних відвідувань інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Якщо укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, та не мають ознак нікчемного правочину, інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд апеляційної інстанції при вирішені спору керується правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не довів законність прийнятої ним постанови та не спростував висновки суду першої інстанції з цього питання.

Щодо повідомлення відповідачем товариства про день розгляду справи про накладення штрафу.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, а також застосування статті 259 Кодексу законів про працю України врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 295 від 26.04.2017 (далі Порядок № 295).

На час виникнення та існування спірних правовідносин Порядок № 295 був чинним та підлягав застосуванню.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 із наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 509).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно матеріалів справи штраф був накладений начальником Головного управління Держпраці в Одеській області, а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб`єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідачем надано докази направлення Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. № ДН1966/1510/АВ/ТД від 18 квітня 2019 року, відповідно до якого розгляд відбудеться 02.05.2019р., що підтверджується списком згрупованих відправлень №771 та фіскальним чеком «Укрпошта» . Проте така кореспонденція отримана позивачем 10.05.2019. (а.с. 128 Т2)

Таким чином є вірними висновки суду першої інстанції, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, у відповідача були відсутні докази повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ТОВ «РЕМ ТЕХ СТРОЙ» .

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст акту перевірки, та не містять доводів у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справ, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №160/5019/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ ТЕХ СТРОЙ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 31 липня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак