Постанова

від 30.07.2020 по справі 640/18952/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18952/19 Головуючий у І інстанції - Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав , Громадська спілка Український музичний альянс про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-Радіо" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696; зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696; стягнути на користь Позивача судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Також до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20219/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративну справу № 640/18952/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-Радіо" до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії з адміністративною справою № 640/20219/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" також звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання Міністерства юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20312/19 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративну справу № 640/18952/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-Радіо", Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія " 1+1" до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії з адміністративною справою № 640/20312/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" до Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 696 від 14 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачі вказували, що постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 прийнята з метою виконання приписів Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким на Кабінет Міністрів України серед іншого покладено обов`язки привести свої нормативно-правові акти у відповідність із названим Законом та забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених зазначеним Законом.

Проте, Кабінет Міністрів України оскаржуваною постановою від 14 серпня 2019 року № 696 фактично вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав", постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах", якими було врегульовано порядок сплати винагороди (роялті) у різних сферах до прийняття Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" та які були прийняті ще у 2003 році. Фактично Кабінет Міністрів України затвердив тимчасові тарифи, при цьому не здійснивши будь-яких розрахунків, зокрема: економічного обґрунтування таких тарифів, їх відповідність економічним показникам 2019 року та впливу таких тимчасових тарифів на господарську діяльність суб`єктів господарювання, які підпадають під регуляторний вплив оскаржуваної постанови.

Також Позивачі вказували на порушення Кабінетом Міністрів України порядку прийняття оскаржуваної постанови від 14 серпня 2019 року № 696, визначеного Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", з огляду на те, що проект оскаржуваної постанови в прийнятій редакції на розгляд Державній регуляторній службі України не надавався.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-Радіо", Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія " 1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо", Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В апеляційних скаргах Позивачі посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана постанова є регуляторним актом по своїй суті, а Кабінет Міністрів України при її прийнятті свідомо ігнорував вимоги Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та відповідних положень Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, пов`язаних із способом прийняття регуляторних актів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" зазначає, що Кабінет Міністрів України фактично визнав недотримання процедур визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що є підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та нечинною, проте суд першої інстанції не надав будь-якої оцінки даному питанню в оскаржуваному судовому рішенні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо", в апеляційній скарзі зазначає, що Кабінет Міністрів України не навів будь-яких доказів того, що оскаржувана постанова була обґрунтованою з урахуванням всіх аспектів, які мали значення при її прийнятті, зокрема відповідні розрахунки відсутні і в матеріалах пов`язаних з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71, Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 - нормативно-правові акти до яких вносились зміни оскаржуваною постановою.

Також вказує на те, що суд першої інстанції у своєму рішенні не надав будь-якої оцінки того, що Кабінет Міністрів України фактично визнав недотримання процедур визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що є підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та нечинною.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2020 року клопотання Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав про залучення у справу, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Кабінету Міністрів України задоволено. Залучено до участі в справі Громадську спілку Українська ліга авторських та суміжних прав , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційні скарги від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема зазначає, що необхідність затвердження тимчасових тарифів винагороди зумовлена тим, що законом передбачено, що у разі якщо сторони у процесі переговорів не дійшли згоди щодо остаточних розмирів тарифів, організація колективного управління на строк до шести місяців застосовує тимчасові тарифи, розмір яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Тобто оскаржуваною постановою фактично уточнено про можливість застосування раніше встановлених мінімальних ставок, як тимчасових тарифів на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів, при цьому факт недосягнення згоди на переговорах сторонами не заперечується.

Таким чином, на думку Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України оскаржувана постанова не містить норм регуляторного характеру, оскільки не змінює існуючу ставку тарифу, отже її прийняття не потребувало реалізації передбачених законом процедур.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року клопотання Громадської спілки Український музичний альянс про вступ у справу, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Кабінету Міністрів України - задоволено. Залучено до участі в справі Громадську спілку Український музичний альянс , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України.

На адресу суду надійшли пояснення від Громадської спілки Українська ліга авторських та суміжних прав та від Громадської спілки Український музичний альянс , в яких вони просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Зокрема зазначають, що оскаржуваною постановою лише продовжено застосування встановлених раніше постановами Кабінету Міністрів України мінімальних ставок, як тимчасових тарифів, на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.

Та вказують, що проект постанови не змінював існуючі ставки тарифу та не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує передбаченої Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав", постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" та постановлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити до 01 вересня 2019 року проведення дослідження з метою затвердження ставок винагороди (роялті) та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект акта щодо ставок тимчасових тарифів.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" затверджено наступні зміни:

- у постанові Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 128; 2009 р., № 34, ст. 1169): пункт 2 викладено в такій редакції: " 2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.";

- доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" (Офіційний вісник України, 2003 р., № 4, ст. 129) пунктом 2-1 такого змісту: " 2-1. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою ставки винагороди (роялті) як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.";

- у постанові Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (Офіційний вісник України, 2003 p., № 27, ст. 1329; 2014 р., № 18, ст. 545) пункт 2 викладено в такій редакції: "2. Організації колективного управління застосовують затверджені цією постановою розміри відрахувань як тимчасові тарифи на строк до шести місяців у разі недосягнення згоди на переговорах про встановлення тарифів.".

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою що підлягає скасуванню, Позивачі звернулися до суду з даними позовними вимогами за захистом своїх права та інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачами не підтверджено достатніми та належними доказами позовні вимоги, в той час як Відповідачами доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Зокрема суд першої інстанції дійшов до висновку, що проект постанови не змінює існуючу ставку тарифу та відповідно до листа Державної регуляторної служби України від 30 жовтня 2018 року № 2301/07/47135-03, з урахуванням вимог статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" не містить норм регуляторного характеру, а його прийняття не потребує реалізації передбачених цим Законом процедур.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об`єктів авторського права і суміжних прав", постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 "Про розмір відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" та постановлено Міністерству економічного розвитку і торгівлі забезпечити до 01 вересня 2019 року проведення дослідження з метою затвердження ставок винагороди (роялті) та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект акта щодо ставок тимчасових тарифів.

Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 року № 1160-IV визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 1160-IV регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 даного Закону визначено , що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв`язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв`язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб`єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв`язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб`єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; визначити показники результативності регуляторного акта; визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Відповідно до статті 9 Закону № 1160-IV , кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту.

За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; встановлення, зміна чи скасування норм права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 640/20692/18 та у постанові від 17 червня 2020 рок у справі № 640/20691/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" є регуляторним актом.

Згідно статті 12 Закону № 1160-IV, регуляторні акти, прийняті Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України, офіційно оприлюднюються відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів.

Статтею 19 Закону № 1160-IV визначено особливості планування діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів

Планування діяльності з підготовки Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів здійснюється в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону.

Плани діяльності центральних органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів формуються на основі затвердженого плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів.

Відповідно до статті 20 вказаного Закону, зауваження і пропозиції щодо оприлюдненого проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, розробленого центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, надаються фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, крім розробника цього проекту, уповноваженому органу.

За рішенням Кабінету Міністрів України:

- оприлюднюються проекти регуляторних актів, які не оприлюднювалися до внесення їх на розгляд до Кабінету Міністрів України;

- можуть повторно оприлюднюватися проекти регуляторних актів, які оприлюднювалися до внесення їх на розгляд до Кабінету Міністрів України.

У разі оприлюднення проекту регуляторного акта за рішенням Кабінету Міністрів України функцію розробника цього проекту виконує орган виконавчої влади, який вніс на розгляд відповідний проект, якщо інше не встановлено у рішенні Кабінету Міністрів України про оприлюднення цього проекту.

Відповідно до статті 20 проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.

Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.

Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.

Уповноважений орган розглядає проект регуляторного акта та документи, що додаються до нього, і приймає рішення про погодження цього проекту або рішення про відмову в його погодженні. Це рішення не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття подається до органу, який розробив проект регуляторного акта.

Рішення про відмову в погодженні проекту регуляторного акта повинно містити обґрунтовані зауваження та пропозиції щодо цього проекту та/або щодо відповідного аналізу регуляторного впливу.

Після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу.

У разі незгоди з рішенням про відмову в погодженні проекту регуляторного акта розробник цього проекту може звернутися відповідно до уповноваженого органу з ініціативою щодо утворення погоджувальної групи для проведення консультацій з метою усунення суперечностей. До складу погоджувальної групи входять представники розробника проекту регуляторного акта та уповноваженого органу.

Якщо поданий на погодження проект регуляторного акта не оприлюднювався розробником цього проекту, уповноважений орган залишає цей проект без розгляду, про що повідомляє розробникові проекту в письмовій формі не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного проекту уповноваженим органом.

Після оприлюднення проект регуляторного акта, який було залишено без розгляду, подається його розробником на погодження до уповноваженого органу в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 25 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин:

відсутній аналіз регуляторного впливу;

проект регуляторного акта не був оприлюднений;

проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом;

щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин уповноважений орган повідомляє про це орган виконавчої влади, його посадову особу, уповноважену на прийняття або схвалення регуляторного акта, а якщо регуляторний акт підлягає державній реєстрації в органах юстиції - також орган юстиції, до компетенції якого належить здійснення державної реєстрації цього регуляторного акта.

Якщо в ході перевірки на підставі повідомлення уповноваженого органу органом юстиції буде виявлена будь-яка з обставин, визначених у частині першій цієї статті, орган юстиції відмовляє в державній реєстрації регуляторного акта або не пізніше десяти робочих днів з дня одержання цього повідомлення скасовує прийняте рішення про державну реєстрацію цього регуляторного акта.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що прийняттю регуляторного акта передує відповідна законодавчо визначена процедура, яка не була дотримана при прийнятті оскаржуваної постанови.

Це свідчить про порушення Кабінетом Міністрів України принципів державної регуляторної політики України.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що відповідь Державної регуляторної служби України від 17.09.2019 року № 113/108 не стосується предмета доказування, оскільки стала наслідком неправильно сформованого адвокатського запиту, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет звернулося до Державної регуляторної служби України із запитом на отримання публічної інформації від 09.09.2019 року № 0909-01, в якому зазначало, що 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 та просило надати інформацію про усі етапи та результати погодження проекту Постанови Державною регуляторною службою України із зазначенням дати та переліку поданих до ДРС документів, а також дати та номеру Рішення ДРС щодо результатів їх розгляду, та копії Рішень ДРС щодо проекту Постанови (т. 2, а.с. 24-25).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет не просило надати інформацію щодо надходження на погодження саме проекту постанови від 14 серпня 2019 року № 696, оскільки проект не має номеру та дати, а просило надати інформацію про усі етапи та результати погодження проекту Постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , а реквізити вже прийнятої постанови були вказані лише для ідентифікації тексту.

У свою чергу, 17 вересня 2019 року, Державна регуляторна служба Україна розглянула звернення ТОВ Індустріальний Телевізійний Комітет та повідомила, що з урахуванням вимог статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 містить норми регуляторного характеру, а її прийняття потребувало реалізації передбачених цим Законом процедур. Разом з цим повідомило, що проект постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України в прийнятій редакції на розгляд до ДРС не надходив (т. 2, а.с. 26).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що дана відповідь підтверджує доводи Позивачів щодо наявності в тексті оскаржуваної Постанови норм регуляторного характеру, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку не прийнявши його до уваги.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи також наявний лист ДРС № 7492/0/20-19 від 19 вересня 2019 року наданий у відповідь на адвокатський запит від 10.09.2019 року № 1 щодо постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України , в якому зазначається, що з урахуванням вимог статті 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696 містить норми регуляторного характеру, а її прийняття потребувало реалізації передбачених цим Законом процедур. Разом з цим повідомило, що проект постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України в прийнятій редакції на розгляд до ДРС не надходив (т. 1, а.с. 109-110).

При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надаючи перевагу відповіді Державної регуляторної служби Україна від 30.10.2018 року не звернув увагу на те, що встановити який саме проект постанови Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України був наданий листом Мінекономрозвитку від 30.10.2018 року № 2301-07/47135-03, розглянутий та не містить норм регуляторного характеру не вбачається можливим, оскільки до матеріалів справи він долучений не був (т. 5, а.с. 17-18).

Крім того, у абзаці 3 листа 2301-07/47135-03 від 30 жовтня 2018 року зазначено, що проект постанови регулює договірні відносини між організаціями колективного управління майновими правами правовласників та користувачами об`єктів авторського права і суміжних прав. Враховуючи той факт, що оскаржувана Постанова регулює питання встановлення тимчасових тарифів та внесення змін до діючих постанов Кабінету Міністрів України, а не питання вказані у зазначеному листі, колегія суддів приходить до висновку, що на погодження ДРС міг направлятися не проект оскаржуваної Постанови, а якійсь інший нормативно-правовий акт.

Колегія суддів звертає увагу, що орієнтуючись виключно на назву проекту постанови, суд першої інстанції не врахував, що за рік розробки та доопрацювання (з 30.10.2018 року по 17.09.2019 року) внаслідок численних редагувань проект міг зазнати змін, які й призвели до висновку, викладеному у відповіді Державної регуляторної служби України від 17.09.2019 року про наявність в тексті норм регуляторного характеру.

Щодо висновку суду першої інстанції про відсутність обов`язку Кабінету Міністрів України перевіряти чи є поданий для прийняття проект регуляторним актом, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки він суперечить Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року № 950, а саме п.п. 5 п. 3 параграфу 52 Регламенту Кабінету Міністрів України, яким встановлено, що під час проведення експертизи всіх проектів актів, поданих до Кабінету Міністрів, Секретаріат Кабінету Міністрів аналізує регуляторний вплив проекту регуляторного акту.

Це положення кореспондується зі ст. 24 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , в якій зазначено, що кожен проект регуляторного акту, що внесений на розгляд до Кабінету Міністрів України, подається для підготовки експертного висновку щодо регуляторного впливу до структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який рішенням Кабінету Міністрів України покладено відповідну функцію.

Таким чином, ураховуючи, що Кабінетом Міністрів України не дотримано законодавчо визначеної процедури прийняття постанови від 14 серпня 2019 року № 696 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка є регуляторним актом, колегія суддів приходить до висновку, що вона є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачами надано до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Бізнес-радіо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмарочос Медіа" до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Громадська спілка Українська ліга авторських та суміжних прав , Громадська спілка Український музичний альянс про визнання протиправною, нечинною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696.

Зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 696.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 30.07.2020 року.