Постанова

від 30.07.2020 по справі 500/2669/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2669/19 пров. № А/857/5732/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Сеника Р. П.;

за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 500/2669/19 (головуючий суддя - Мірінович У. А., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 04.03.2020) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2019 року Тернопільським окружним адміністративним судомзареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним таскасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 № 0403886-1305-1918, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за 2017 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 107956,80 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки оподатковане відповідачем нерухоме майно за всіма своїми будівельно - технічними характеристиками є промисловими будівлями, а тому, відповідно до підпункту є підпункту266.2.2пункту266.2статті266 Податкового кодексу України,на них не повинен нараховуватись та сплачуватись податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року, яке прийнято в порядку письмового провадження, позовні вимогизадоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0403886-1305-1918 від 04.05.2018, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 107956,80 грн за податковий період 2017 р.

Стягнуто в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судові витрати на суму сплаченого судового збору 1079,57 грн, згідно квитанції № 0.0.1532556625.1 від 22.11.2019.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач не є юридичною особою, а тому він не звільнений від оподаткування згідно п.п. є п.п. 266.2.2 Податкового кодексу України. Крім того, не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції. Підтвердження, що позивач використовує оподатковані будівлі для виготовлення промислової продукції немає, а тому визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеннянемає підстав.

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивач є власником нерухомого майна - будівлі і споруди Великобірківського заводу продтоварів, загальною площею 6747,3 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 30, с. Чернелів-Руський, Тернопільський район, Тернопільська область. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

04.05.2018 ГУ ДФС в Тернопільській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми Ф № 0403886-1305-1918, яким позивачу визначеноподаткове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в розмірі 107956,80 грн за податковий період 2017 р.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIIIзапроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно. Різновидомподатку на майно є податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування єзагальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту266.3.2пункту266.3статті266 Податкового кодексу Українибаза оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом є 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові (група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості ).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

В підтвердження своїх доводів про те, що належне позивачу на праві власності нерухоме майно є будівлями промисловості, позивачемнадано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 7421016 від 31.07.2013.Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств, переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта, що норма підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України розповсюджується лише на підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, враховуючи таке.

Норма підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого підпунктом 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у підпункті 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об`єктів, які не оподатковуються в силу закону за умови використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні таінші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Отже, враховуючи приписи підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

Щодо твердження апелянта про відсутність доказів належності спірних споруд позивача до будівель промисловості, слід зазначити наступне.

Позивач у 2013 році, на базі належного йому у с. Чернелів - Руський комплексу будівель та споруд одноосібно створив приватне підприємство Тернопільський млин (код ЄДРПОУ 38837974) та став єдиним його власником, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ та відповідний Статут ПП Тернопільський млин .

29.12.2017 між позивачем та зазначеним підприємством було укладено договір управління майном.Згідно з пунктом 6.2 цього договору, його дія поширюється і на правовідносини між сторонами, що виникли відповідно до умов цього договору, з 01.08.2013 до дати набрання чинності цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.3Статуту ПП Тернопільський млин підтверджується, що засновником та власником підприємства є позивач (100% власності майна підприємства). При цьому, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 зазначеного статуту, основними завданнями та предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво та реалізація борошна, хлібобулочних та кондитерських виробів.

Згідно витягом з ЄДРПОУ, основними видами діяльності позивача як фізичної - особи підприємця, є: КВЕД 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; КВЕД 10.71 - виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Зазначені КВЕДи видів діяльності позивача як фізичної-особи підприємця відповідають статутній діяльності заснованого ним ПП Тернопільський млин . Отже, позивач реалізував своє право на підприємницьку діяльність, в тому числі шляхом створення юридичної особи з використанням у її діяльності власного нерухомого майна будівлі і споруди Великобірківського заводу продтоварів , цільове призначення якого також відповідає видам діяльності позивача.

З наведеного можна дійти висновку, що оподатковані будівлі позивача використовуються для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуГоловного управління ДПС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 500/2669/19- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 31 липня 2020 року.