Постанова

від 29.07.2020 по справі 607/6193/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 607/6193/16-ц

провадження № 61-39995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - обслуговуючий кооператив Житлобуд-Люкс ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

від 31 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до обслуговуючого кооперативу Житлобуд-Люкс (далі - ОК Житлобуд-Люкс ) про визнання права власності на квартиру.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 липня 2009 року вона уклала договір про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва з приватним підприємством Приватбуд-А (далі - ПП Приватбуд-А ), згідно умов якого виконавець узяв на себе зобов`язання за рахунок її коштів провести будівництво двокімнатної квартири, площею 60,91 кв.м по

АДРЕСА_1 .

Вказувала, що кошти за будівництво квартири вона внесла повністю, виконавши умови договору від 21 липня 2009 року.

На підставі договору про передачу майна від 15 грудня 2012 року та акту приймання-передачі, майнові права щодо незакінченого будівництва будинку по АДРЕСА_1 , яке складається, зокрема, зі спірної квартири, перейшли від ПП Приватбуд - А до ОК Житлобуд - Люкс .

Надалі відповідач продовжував будівництво, яке завершив у 2014 році, здавши будинок по АДРЕСА_1 в експлуатацію.

ОК Житлобуд - Люкс не визнає її право на отримання житла у власність та відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 , однак договір про фінансування будівництва житла, на підставі якого ОСОБА_2 стала власником спірної квартири визнано судом недійсним.

Оскільки ОК Житлобуд - Люкс відмовився здійснювати розрахунок доплати за квартиру вона самостійно сплатила відповідачу 6 619,94 грн у рахунок доплати вартості спірної квартири в будинку по

АДРЕСА_1 , але і після вказаних дій відповідач не визнає її право на житло.

Вважала, що відповідач порушив її майнові права, тому вони підлягають судовому захисту.

З урахуванням викладеного, позивач просила суд визнати за нею право власності на квартиру

АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 05 лютого 2018 року, ухваленому в складі судді Сливки Л. М., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконала зобов`язання за договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва у повному обсязі та дійшов висновку про правомірне набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня

2018 року апеляційні скарги ОК Житлобуд - Люкс та ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 05 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 , уклавши договір про дольову участь у будівництві житла із ПП Приватбуд - А та оплативши передбачені цим договором кошти, лише вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних для отримання права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва. Однак, право власності у ОСОБА_1 на спірну квартиру не виникло.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року, залишивши в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У вересні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У квітні 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.

Вважає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не надав оцінку тому, що державний реєстратор відмовив їй у реєстрації права власності на спірну квартиру, а відповідач не визнає її право на квартиру, тому між сторонами існує спір про право не заважаючи на ту обставину, що вона в повній мірі сплатила повну вартість спірної квартири, що встановлено рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року у справі № 607/9742/14-ц, яке набрало законної сили.

За вказаним рішенням вона набула право переходу права власності, за умови врегулювання майнових відносин з відповідачем, а саме: відшкодування останньому додаткових грошових коштів, які були витрачені ним на добудову, в частині її квартири.

Вказує, що повністю виконала своє грошове зобов`язання за договором дольової участі у фінансуванні будівництва спірної квартири, звернулася з письмовою вимогою до відповідача надати довідку для оформлення права власності, отримала від органу реєстрації відмову у реєстрації права власності на спірну квартиру, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних та достатніх для набуття права власності на об`єкт будівництва, однак відповідач, як забудовник, не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення права власності на спірну квартиру у позасудовому порядку, що є підтвердженням невизнання права особи на майно в контексті статті 392 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні її позову з підстав неможливості захисту її права у визначений нею спосіб - визнання права власності, не вказав у який інший дієвий спосіб вона може захистити своє право вимоги переходу права власності на спірну квартиру, тим самим не надавши юридичну оцінку спірним правовідносинам та допустивши юридичну невизначеність.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

В поданому у вересні 2018 року відзиві представник ОК Житлобуд-Люкс Мокрій П. І., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, просив касаційну скаргу відхилити, а постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Звертає увагу, що суд першої інстанції помилково визнав за позивачем право власності на майно кооперативу за відсутності в матеріалах справи доказів повного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань перед

ПП Приватбуд-А та доказів переходу від ПП Приватбуд-А до

ОК Житлобуд-Люкс не лише прав, а й обов`язків забудовника.

Наголошує на тому, що задоволення даного позову за умови відсутності правовідносин між сторонами, та визнання права на корпоративне майно за особою, яка не є членом кооперативу, не відповідає принципу правової визначеності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 21 липня 2009 року між ПП Приватбуд - А (виконавцем) та ОСОБА_1 (дольовиком) укладено договір № 38 про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, відповідно до умов якого виконавець приймає у дольову участь, а дольовик фінансує будівництво двокімнатної квартири проектною загальною площею 60,91 кв. м у житловому будинку по АДРЕСА_1 (далі - договір від 21 липня

2009 року).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 договору від 21 липня 2009 року вартість

1 кв. м загальної площі на момент укладення договору погоджена з дольовиком і становить 800 доларів США. Оплата проводиться у гривні за курсом НБУ на день внесення оплати. При збільшенні вартості будматеріалів, енергоносіїв, послуг та іншого, вартість 1 кв.м житла підлягає коригуванню в процесі будівництва.

Відповідно до пункту 4.2 договору від 21 липня 2009 року виконавець забезпечує оформлення документації при підготовці проекту рішення на визнання права власності за дольовиком на проінвестовану загальну площу житла.

25 жовтня 2012 року публічне акціонерне товариство Тернопільський радіозавод Оріон (правоволоділець) та ОК Житлобуд-Люкс (правонабувач) уклали договір про передачу майнових прав на будівництво житлового будинку. Відповідно до пункту 1 цього правочину правоволоділець зобов`язався передати, а правонабувач прийняти майнові права замовника будівництва 45-квартирного житлового будинку по

АДРЕСА_1 , для завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

15 грудня 2012 року між ПП Приватбуд-А та ОК Житлобуд-Люкс укладено договір про передачу майна, відповідно до пункту 2.1. якого ПП Приватбуд-А зобов`язується передати, а ОК Житлобуд-Люкс прийняти:

- об`єкт незавершеного будівництва житлового будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000040020022;

- будівельний майданчик (фронт робіт), який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000040020022;

- будівельні матеріали, затрачені на будівництво 45-ти квартирного житлового будинку, який знаходиться за будівельною адресою:

АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці по

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000040020022;

- оригінал проектної документації на будівництво 45-ти квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Передача-приймання майна, визначеного в пункті 2.1 даного договору, оформляється актом прийому-передачі майна та підписанням довідки про розмір витрат на виконані будівельні роботи, матеріали та послуги, що виникли в процесі виробництва.

Відповідно до акту приймання-передачі від 15 грудня 2012 року (до договору про передачу майна від 15 грудня 2012 року), ПП Приватбуд-А передало

ОК Житлобуд-Люкс майно у повному обсязі, відповідно до умов зазначеного договору.

На підставі договору оренди землі від 10 квітня 2013 року, укладеного між Тернопільською міською радою та ОК Житлобуд - Люкс , орендодавець за рішенням Тернопільської міської ради від 22 березня 2013 року надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку по

АДРЕСА_1 .

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 13 березня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, 45-ти квартирний житловий будинок з творчими майстернями за адресою: АДРЕСА_1 , вважається закінченим об`єктом будівництва, готовим до експлуатації.

На підставі договору № 46 про дольову участь у фінансуванні житлового будинку від 30 грудня 2013 року, ОК Житлобуд-Люкс відчужив квартиру

АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року. визнано недійсним договір № 46 про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, укладений 30 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та

ОК Житлобуд-Люкс ; визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 ; відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру. Разом із тим встановлено, що ОСОБА_1 набула право переходу майнових прав на спірну квартиру, за умови врегулювання майнових відносин з ОК Житлобуд-Люкс .

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулась до ОК Житлобуд-Люкс із заявою про видачу рахунку для доплати за квартиру та документів, необхідних для оформлення права власності на квартиру. Однак відповіді не отримала.

30 травня 2016 року позивачка, самостійно визначивши суму доплати, сплатила ОК Житлобуд-Люкс 6 619, 94 грн за завершення будівництва квартири АДРЕСА_2 .

Судами встановлено, що будівництво спірної квартири проводилось як

ПП Приватбуд-А згідно договору від 21 липня 2009 року, так і

ОК Житлобуд-Люкс за кошти дольовиків, про що також зазначено у рішенні Апеляційного суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року у справі

№ 607/9742/14-ц.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (право володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Зазначеними нормами визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Встановивши, що позивач виконала в повному обсязі свої зобов`язання за договором від 21 липня 2009 року , укладеним із ПП Приватбуд-А , здійснивши 100 % оплату спірної квартири відповідно до його умов, а відповідач -

ОК Житлобуд-Люкс взяте на себе безальтернативне зобов`язання згідно пункту 4.2 договору від 21 липня 2009 року - щодо фактичної передачі спірної квартири позивачу відповідно до умов договору не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.

Касаційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про покладення саме на ОК Житлобуд-Люкс зобов`язання забезпечити права інвесторів незалежно від того, чи є він стороною договору від 21 липня

2009 року , а саме після фактичного закінчення будівництва, введення будинку в експлуатацію забезпечити оформлення документації при підготовці проекту рішення на визнання права власності за дольовиками на проінвестовану загальну площу житла.

В силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 вересня 2015 року про виправлення описки,

від 27 серпня 2015 року, у справі № 607/9742/14-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОК Житлобуд-Люкс , третя особа, яке не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ПП Приватбуд-А , про визнання недійсними договорів, свідоцтв про право власності, витребування майна та визнання права власності, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2015 року, встановлено, що ОСОБА_1 здійснено 100 % оплату пайових внесків на будівництво житлового будинку згідно договору від 21 липня 2009 року.Укладаючи оспорювані договори про дольову участь у будівництві з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартири АДРЕСА_3 не врахував, що вартість будівництва зазначених квартир була проінвестована ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до умов договорів дольової участі. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 членами кооперативу не були. Кооператив (об`єднання забудовників) не міг набути права власності на майно (проінвестовані квартири), яке створене за кошти осіб, які не були його членами. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свої майнові права чи права на будівельні матеріали кооперативу не відчужували.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня

1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.

З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦПК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі правомірні очікування та майнові права (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ

від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom,

№ 10741/84).

Касаційний суд враховує, що ОСОБА_1 зверталась до суду для вирішення вказаного правового спору (справа № 607/9742/14-ц), та вирішуючи спір апеляційний суд у своєму рішенні від 27 серпня 2015 року врахував визнання сторонами обставини вкладення додаткових коштів кооперативом в добудову будинку, в тому числі квартири АДРЕСА_4 , а також можливість добровільного оформлення прав власності забудовника підрядником будівництва.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач намагалася у позасудовому порядку оформити право власності на спірну квартиру, однак відповідач її право категорично не визнає та не надає відповідні документи необхідні для реєстрації права власності.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_2 , не заборонений законом та за обставин розглядуваної справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити свої права позивач не мала змоги ні у позасудовому ні судовому порядках.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня

2020 року в подібній справі № 607/16852/15-ц (провадження № 61-21179св19).

Апеляційний суд вказаних обставин, які вірно встановлені та оцінені судом першої інстанції не спростував.

Заперечення відповідача проти визнання за позивачем права власності на квартиру у зв`язку з необхідністю здійснення нею доплати за квартиру, не можуть бути підставою для позбавлення її правомірних очікувань провести належну реєстрацію права власності на квартиру та набути всі правомочності власника нерухомого майна.

Відповідач не був позбавлений можливості, за наявності належних та допустимих доказів здійснення ним витрат на добудову квартири та їх розміру, довести у цій справі такі обставини.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Вародою П. Б., підлягає задоволенню, а постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня 2018 року - скасуванню, із залишенням в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення касаційної скарги, із ОК Житлобуд-Люкс на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4 106 грн судового збору сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 31 травня

2018 року скасувати, залишивши в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 лютого 2018 року.

Стягнути із обслуговуючого кооперативу Житлобуд-Люкс на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 106 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович