Номер провадження: 22-ц/813/3444/20
Номер справи місцевого суду: 521/10265/19
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Дрішлюка А.І.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Воронової Є.Р.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відсутності учасників справиапеляційну скаргу Приватного підприємства Молочко на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Молочко про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, третя особа - ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 22269, 65 грн., моральну шкоду у розмірі 16000 грн., витрати, пов`язані із оцінкою завданої шкоди у сумі 1700 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2019 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Hyundai HD72, д.н.з. НОМЕР_1 по провулку Асташкіна в м. Одесі, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), та допустив зіткнення з транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, що призвело до механічного пошкодження автомобіля позивача та завдало матеріальних збитків ОСОБА_1 .
Позивач зазначив, що вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2019 року. Власником автомобіля Hyundai HD72, д.н.з. НОМЕР_1 є Приватне підприємство (далі - ПП) Молочко , співробітником якого є ОСОБА_2 , та цивільно-правова відповідальність якого за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілого була застрахована в ПАТ СК Країна .
30.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ СК Країна із заявою про страхове відшкодування, яке він отримав 06.03.2019 року у сумі 9030 грн.
Згідно зі Звітом щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 29.03.2019 року вартість відновлюваного ремонту, завданого власнику автомобіля марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 31299,73 грн.
Звіт було підготовлено ФОП ОСОБА_3 , послуги якого були оплачені позивачем у сумі 1700 грн. Фактична різниця між вартістю відновлювальних робіт та розміром страхового відшкодування складає 22269,65 грн., яку позивач вважає необхідним стягнути з ПП Молочко в порядку ст. 1194 ЦК України.
Позивач також зазначив, що він зазнав емоційних переживань та фізичних страждань через те, що його автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень та позивач був позбавлений можливості повноцінно користуватись автомобілем. Позивач не мав можливості транспортувати свою вагітну дружину, в тому числі, до лікаря, внаслідок чого дружина захворіла на ОРВІ та ангіну. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач визначив у розмірі 16000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, подала до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала у зв`язку з необґрунтованістю, просила відмовити в її задоволенні.
При цьому зазначила, що відповідач здійснив страхування свого наземного транспортного засобу на суму 100 000 грн., тим самим забезпечив відшкодування шкоди майну третіх осіб на таку суму.
Оскільки страховиком є ПАТ СК Країна , то на думку представника відповідача позивач повинен був звертатися з вимогами до ПАТ СК Країна , так як сума страхового забезпечення становить 100 000 грн., в той час як позивачу виплачено страховиком лише 9030 грн., з чим позивач погодився.
Також відповідачем заперечувалась і сума відшкодування, так як за звітом ФОП ОСОБА_3 визначено вартість матеріального збитку в розмірі 20142,35 грн., а сума в розмірі 31299 грн. визначена експертом, як вартість відновлювального ремонту, а не матеріального збитку, як вимагає позивач. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є співробітником ПП ОСОБА_4 .
З приводу моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не надано жодних доказів перенесення душевних страждань та розладу буденного життя, оскільки внаслідок страхового випадку шкоди зазнало виключно майно потерпілого. При цьому позивачем не доведено причинний зв`язок між ДТП та хворобою дружини позивача.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ПП Молочко , за участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволено частково.
Стягнуто з ПП Молочко на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 22269 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) гривень 65 копійок.
Стягнуто з ПП Молочко на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ПП Молочко на користь ОСОБА_1 , витрати на проведення оцінки вартості ремонту автомобіля у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ПП Молочко на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 725 (сімсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ПП Молочко на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі ПП Молочко ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2019 , та постановлення нового, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Про час і місце судового засідання, призначеного на 29.07.2020 року, на 15.00 год. учасники справи повідомлені належним чином (т.2, а.с.2-6).
При цьому представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бойко А.В. та директор ПП Молочко Каверзнєва Л.В. надали суду заяви про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його представника, а також без представника ПП Молочко (т.2, а.с.9-14).
Колегія суддів також враховує, що у відповідності до п.п. 1,5 Розпоряджень голови Одеського апеляційного суду № 1 від 16.03.2020 року, з наступними змінами (т.2, а.с.15), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників і без проведення судового засідання, на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 31.07.2020 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2019 року, 14.01.2019 року об 11:15 год., водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки Hyundai HD72, д.н.з. НОМЕР_1 по провулку Асташкіна в м. Одесі, порушив п. 13.1 ПДР, та допустив зіткнення з транспортним засобом марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
Зазначеною постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т.1, а.с. 16).
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки у відповідності до матеріалів справи ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , то він має право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди (т.1,а.с. 12).
У відповідності до Звіту № 2-2019, складеного 29 березня 2019 року, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 31299,73 грн., а сума матеріального збитку дорівнює 20142,35 грн.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що третя особа ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ПП Молочко , яке є власником автомобіля марки Hyundai HD72, д.н.з. НОМЕР_1 .
Однак, з таким висновком суду не погоджується колегія суддів, оскільки жоден із учасників справи не надав суду доказів того, що ОСОБА_2 перебував з ПП Молочко у трудових відносинах, та керував транспортним засобом в момент скоєння ДТП виконував свої посадові обов`язки як водій ПП Молочко .
Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно на час ДТП цивільно-правова відповідальність ПП Молочко була застрахована в ПАТ СК Країна , що підтверджується копією полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5183417 (т.1,а.с. 15).
Більше того, відповідно до вказаного страхового полісу ліміт відповідальності за завдану матеріальну шкоду транспортному засобу складає 100 000 грн., за завдану шкоду життю і здоров`ю потерпілого - 200 000 грн., франшиза 00 грн.
Проте, 06 лютого 2019 року ПАТ СК Країна за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_1 про ДТП прийняло рішення про виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 9030,08 грн., що підтверджується копією листа № 1474 від 06.02.2019 року (т.1, а.с. 18).
Ухвалюючи судове рішення суд виходив із того, що частинами 1,2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Разом з тим, ч. 1 ст. 1172 ЦУ України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, у відповідності до ліміту відповідальності, який передбачений Полісом № АМ НОМЕР_4 , саме на ПАТ СК Країна покладений обов`язок по відшкодуванню шкоди позивачу в межах ліміту відповідальності, в даному випадку - в межах 100 000 грн.
З цих підстав обгрунтованими є доводи заявника апеляційної скарги - ПП Молочко про те, що оскільки між ОСОБА_1 та ПАТ СК Країна досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, на проведенні експертизи пошкодженого транспортного засобу позивач не наполягав, будь-яких претензій до ПАТ СК Країна мати не буде, страхова сума в 100 000 грн. покриває суму фактично здійсненого відшкодування у сумі 9030,08 грн., то різниця між страховою виплатою і фактичним розміром шкоди відсутня, у зв`язку з чим у відповідача - ПП Молочко відсутній обов`язок по відшкодуванню такої різниці.
Однак, апеляційний суд позбавлений можливості стягнути з ПАТ СК Країна на користь позивача ОСОБА_1 різниці між завданою матеріальною шкодою і лімітом страхової відповідальності, оскільки ПАТ СК Країна не залучено до участі у справі в якості відповідача, та взагалі не залучено до участі у справі.
Так, суд обгрунтованозазначив, що відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до п. 36,2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Таким чином, дійшовши висновку про те, що завдана матеріальна шкода позивачу у повному обсязі не відшкодована, суд дійшов помилкового висновку про те, що цю різницю має відшкодувати відповідач - ПП Молочко , в той час, як ліміту відповідальності по вищевказаному страховому полісу достатньо для відшкодування позивачу завданої матеріальної шкоди.
Також суд безпідставно виходив із того, що відшкодуванню підлягає не вартість матеріального збитку, а вартість відновлювального ремонту у повному обсязі, не включаючи в цей розмір вартість коефіцієнту фізичного зносу та втрату товарної вартості КТЗ.
Так, колегія суддів зазначає, що ст. 1194 ЦК України підлягала б застосуванню у тому випадку, якщо б 100 000, 00 грн., передбачених полюсом страхування було б недостатньо для покриття завданої шкоди, а не у тому випадку, якщо позивач погодився на виплату певної суми, а потім зробив оцінку завданої шкоди, яка встановила більшу суму, аніж йому було виплачено за його згодою.
Таким чином, окрім неповного з`ясування обставин справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення та застосування ст. 1194 ЦК України.
Під час винесення вказаного рішення судом першої інстанції не було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц відповідно до яких коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Однак, судом першої інстанції не наведено мотивів, з яких він відступив від викладеної у вказаній Постанові Великої Палати Верховного Суду позиції.
Так, в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції зазначив: суд бере до уваги, що позивачу, для відновлення пошкодженого при ДТП транспортного засобу необхідно відремонтувати автомобіль та фактично суми грошових коштів, виплачених страховиком, та визнаної позивачем, недостатньо для проведення відновлювального ремонту. На підставі викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача різницю між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 31 299, 73 грн. та між сумою страхового відшкодування в розмірі 9 030, 08 грн., а саме 22 269, 65 грн. .
З наведеного вбачається, що суд задовольнив вимоги позивача щодо сум матеріального збитку, обгрунтовуюючи це тим, що позивачу необхідно відремонтувати автомобіль , при цьому не навівши жодних доказів, які б обгрунтовували розмір стягнутої суми 22 269,65 грн.
Як вбачається із позовної заяви, в ній йде мова про стягнення суми матеріального збитку, на підтвердження чого позивач надав суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №2-2019, яким встановлено розмір матеріального збитку 20142, 35 грн. Сума відновлювального ремонту у розмірі 31299,73 грн. розрахована спеціалістом для визначення розміру матеріального збитку шляхом помноження 31299, 3 грн. на коефіцієнт фізичного зносу 0,70, в результаті чого визначена сума матеріального збитку у сумі 20142,35 грн. Вказане підтверджується п. 4.3. 4.1, 3.2. Звіту (т.1, а.с.20-26).
З цих підстав, висновок суду про те, що сума 31299,73 грн. є сумою відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, не знаходить свого документального підтвердження.
Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 2-2019 є доказом розміру матеріального збитку, а не доказом розміру відновлювального ремонту, тому фактично судом було стягнуто суму матеріального збитку у розмірі 22 269, 65 грн. за відсутності допустимих та належних доказів, які б підтверджували вказану суму.
Тобто, оскільки предметом експертного дослідження була вартість матеріального збитку і позивачем пред`явлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди, то відповідно могла бути стягнута судом сума у розмірі 11 112, 27 грн. (20 142, 35 грн., - 9 030, 08 грн. = 11 112, 27 грн.), а не 22 269, 65 грн.
При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Оскільки для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, тому матеріальним збитком є не повна вартість цих складових частин, а їх вартість з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників.
Вказаний висновок повністю відповідає положенню ст. 1192 ЦК України та правовим позиціям, викладених у постановах ВСУ від 22.03.2017 у справах №910/3650/16, № 910/32969/15 та у постановах ВС від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16. від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 року у справі №910/5001/17.
Що стосується висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 скоїв ДТП в період виконання своїх трудових обов`язків в ПП Молочко , то колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступних обставин.
Так, матеріали справи не мають жодного доказу того, що ОСОБА_2 скоїв ДТП в період виконання своїх трудових обов`язків в ПП Молочко .
Разом з тим, згідно позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 25.07.2019 року у справі № 914/820/17, самого факту перебування у трудових відносинах винуватця недостатньо для пред`явлення вимоги до роботодавця, адже потрібно ще довести факт виконання працівником трудових обов`язків при ДТП.
У зв`язку з викладеними обставинами, та враховуючи, що матеріали справи не мають достатніх і належних доказів того, що ОСОБА_2 скоїв ДТП в період виконання своїх трудових обов`язків в ПП Молочко , стягнення з останнього суми відновлювального ремонту автомобіля позивача в сумі 22 269, 65 грн., у відповідності до ст. 1172 ЦК України, є незаконним і безпідставним.
При цьому слід врахувати, що у разі якщо ОСОБА_2 скоїв ДТП, не перебуваючи з ПП Молочко у трудових відносинах, або не при виконанні своїх трудових обов`язків, ПП Молочко буде позбавлено можливості пред`явити до ОСОБА_2 позовні вимоги в порядку регресу, як то передбачено ст. 1191 ЦК України, що є недопустимим.
Зважаючи на необгрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми матеріальної шкоди з відповідача, за умови надання ним згоди на відшкодування ПАТ СК Країна у розмірі погодженої суми 9 030, 08 грн. без проведення експертизи, є також необгрунтованим висновок суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми у розмірі 1 700 грн. за оплату послуг ФОП ОСОБА_3 - суб`єкта оціночної діяльності, який виготовив Звіт № 2-2019 від 29.03.2019 року (т.1, а.с. 20).
Викладені обставини також свідчать про те, що стягнення з ПП Молочко на користь позивача суми моральної шкоди у сумі 5000 грн. також є безпідставним, оскільки як було вказано вище, матеріали справи не мають доказів того, що ПП Молочко зобов`язано відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду замість безпосереднього завдавача шкоди - третьої особи ОСОБА_2 .
Разом з тим, колегія суддів позбавлена можливості стягнути завдану моральну шкоду з безпосереднього завдавача шкоди - ОСОБА_2 , так як позовні вимоги ОСОБА_1 не були заявлені до ОСОБА_2 , який залучений ним до участі у справі в якості третьої особи, що перешкоджає вирішити питання про стягнення з нього завданої моральної шкоди.
Крім того, у зв`язку з повною відмовою від задоволення позовних вимог до ПП Молочко , не підлягають також стягненню з ПП Молочко на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з наданням позивачу правової допомоги.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати через відсутність належних і допустимих доказів того, що третя особа ОСОБА_2 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПП Молочко , а також через непред`явлення позовних вимог до ПАТ СК Країна ,та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПП Молочко судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1087,50 грн. (т.1, а.с.206).
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року по даній справі було забезпечено позов за заявою позивача ОСОБА_1 у виді накладення арешту на грошові кошти ПП Молочко , код ЄДРПОУ 33017702, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, у розмірі 39969,65 грн. (т.1, а.с.120-121).
На вказану ухвалу суду ПП Молочко подало апеляційну скаргу (т.1, а.с. 154-158), яка постановою Одеського апеляційного суду від 30.07.2020 року була залишена без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
У зв`язку з цим та у відповідності до ч.9 ст. 158 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року по даній справі у виді накладення арешту на грошові кошти ПП Молочко у розмірі 39969,65 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 158, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства Молочко задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2019 року скасувати , та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства Молочко у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Приватного підприємства Молочко , код ЄДРПОУ 33017702, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2,судовий збіру сумі 1087,50 грн. (одна тисяча вісімдесят сім гривень 50 копійок).
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2019 року по даній справі у виді накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства Молочко , код ЄДРПОУ 33017702, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, у розмірі 39969,65 грн. (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять гривень 65 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 31.07.2020 року
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
А.І. Дрішлюк
О.С. Комлева
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.07.2020 |
Оприлюднено | 03.08.2020 |
Номер документу | 90716093 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Сегеда С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні