Постанова

від 22.07.2020 по справі 175/3379/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1991/20 Справа № 175/3379/18 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. ,

при секретарі - Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року

по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Реутова Євгена Олександровича , -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2019 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Реутова Євгена Олександровича.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Реутова Євгена Олександровича - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року по цивільній справы №175/3379/18 та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

У відзиві Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги і залишити ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 року крім іншого, витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,00 га, кадастровий номер 1221484000:04:001:0328, яка розташована на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь Держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

На підставі вказаного рішення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист №175/3379/18 від 13.02.2019 року, за яким 25.02.2019 року було відкрито виконавче провадження за №58476834 (а.с.4,6)

14 травня 2019 року Актом державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області Реутовим С.О. було передано земельну ділянку, площею 14.0000 га, кадастровий номер 1221484000:04:001:0328, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

15 травня 2019 року державним виконавцем Реутовим С.О. було винесено постанову про закриття виконавчого провадження № 58476834 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ Про виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням припису суду викладеного у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з скаргою до суду, заявник, як на підставу для її задоволення, посилається на те, що закриття виконавчого провадження відбулось з порушенням вимог п.1,2 ст.38 Закону України Про виконавче провадження , оскільки фактично рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 року, ще не набрало законної сили, що підтверджується ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.05.2019 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовною заявою Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави до ОСОБА_1 , Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Державне підприємство Дніпропетровське лісове господарство , Дніпровська обласна державна адміністрація про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельної ділянки.

Частиною 1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленим цим Законом.

У відповідності до ст.11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець при виконанні рішень судів (інших органів) здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Також, згідно ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Отже, обов`язковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є встановлення факту порушення прав заявника.

З матеріалів справи вбачається, що всі дії державного виконавця були направлені виключно на виконання рішення суду яке набрало законної сили (а.с.20-42).

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

А тому, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що у державного виконавця відділу ДВС Реутова Є.О. були наявні всі правові підстави для закриття виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги, що право апелянта беззаперечно порушене державним виконавцем, який не сумлінно ставиться до своїх професійних обов`язків та виконує судове рішення у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виконавчий лист №175/3379/18 виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області 13.02.2019 року, в якому чітко зазначено, що рішення набрало законної сили 17.01.2019 року, а тому у державного виконавця були відсутні підстави вважати виконавчий документ недійсним.

Разом з тим, лише 20.05.2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області надійшла ухвала Дніпровського апеляційного суду про відкриття провадження №22-ц/803/5593/19 від 15.05.2019 року.

Окрім того, дата винесення ухвали Дніпровського апеляційного суду про відкриття провадження №22-ц/803/5593/19 є ідентичною з датою закінчення виконавчого провадження, а саме: дата винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №58476834 від 15.05.2019 року.

Таким чином, рішення суду виконувалось у передбаченому ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» порядку та державним виконавцем вжито заходів щодо виконання рішення суду.

Також, державним виконавцем 15.03.2019 року та 19.04.2019 року перевірено стан виконання рішення суду й встановлено, що боржником рішення суду не виконано, та винесено постанови про накладення на боржника штрафів за невиконання вимог виконавчого документа.

Отже, дії державного виконавця Дніпровського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області під час виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2018 року у виконавчому провадженні №58476834 відповідають вимогам Закону.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича