Постанова

від 30.07.2020 по справі 570/1306/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2020 року

м. Рівне

Справа № 570/1306/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/647/20

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

ПП ОСОБА_3 .

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сенчуком Вадимом Петровичем та ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О., повний текст складено 13 березня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 про визнання технічних помилок у документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та скасування запису про його реєстрацію,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 про визнання технічних помилок у документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 2002 року ОСОБА_1 володіє на праві власності земельними ділянками в с. Городок Рівненського району Рівненської області: площею 0,101 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства; та площею 0,15 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Маючи на меті реалізувати свої права щодо реєстрації земельних ділянок у відповідному реєстрі, ОСОБА_1 уклала договір з землевпорядною компанією "НІКОС" на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства.

29 вересня 2015 року, кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області прийнятого рішення про відмову у реєстрації земельних ділянок в кадастрі та пояснено, що земельні ділянки позивача не можливо зареєструвати у зв`язку з тим, що на фактичні межі в натурі на місцевості в Державному земельного кадастрі в електронній формі накладається земельна ділянка громадянина ОСОБА_2 , земельна ділянка якого розташована за адресою: с. Городок Рівненського району Рівненської області.

Тому, покликаючись на положення частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, вона була змушена звернутися до Рівненського районного суду з даною позовною заявою та просить визнати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розробленої ПП ОСОБА_3 , що знаходиться в с. Городок Рівненського району Рівненської області як такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Просить зобов`язати ОСОБА_3 у порядку пунктів 152-156 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, виправити відомості допущенні ними під час виготовлення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_2 , шляхом розроблення нової технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у відповідності до фактичних меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та меж згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №028491.

Просить зобов`язати ОСОБА_3 після виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 у відповідності до фактичних меж земельної ділянки в (натурі) на місцевості звернутися до Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області для здійснення дій щодо проведення перереєстрації земельної ділянки громадянина ОСОБА_2 для усунення перешкод щодо подальшої реєстрації земельних ділянок гр. ОСОБА_1 ..

Також, просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками позивачки, та стягнути понесені позивачкою судові витрати.

13 березня 2017 року, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було подано зустрічну позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що позивач за первісним позовом посилається на порушення її права власності на землю, посвідчене державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №028491, виданого 05 липня 2002 року на підставі рішення Городоцької сільської ради народних депутатів від 12 квітня 2002 року №13, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12102.

Однак, Державний акт на право приватної власності на землю був виданий ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства, чинного на дату його видачі, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, зазначає, що на дату видачі оспорюваного Державного акта на право приватної власності на землю була чинною Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647.

Так, відповідно до п. 1.12. вказаної Інструкції (в редакції, чинній на дату видачі Державного акту на право приватної власності на землю), складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Згідно з п. 2.1. Інструкції, роботи зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею виконуються в такій послідовності:

- підготовчі роботи;

- встановлення (відновлення в натурі (на місцевості меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

- складання кадастрового плану земельної ділянки;

- заповнення бланка державного акта;

- унесення відомостей щодо складання та видачі державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі до відповідної бази даних щодо реєстрації землеволодінь та землекористувань згідно з Положенням про реєстрацію землеволодінь та землекористувань, затвердженим Держкомземом України.

Зазначає, що в протоколі обстеження і погодження меж земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_1 від 03 червня 2002 року та в державному акті на право приватної власності на землю, виданого 05 липня 2002 року, суміжним землекористувачем вказано ОСОБА_6 , який таким не являється.

За таких обставин, представник ОСОБА_2 просить: визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №028491, виданий 05 липня 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12102, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_1 на землю, розташовану на території с. Городок Рівненського району Рівненської області, скасувати запис про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ НОМЕР_1 028491, виданий ОСОБА_1 05 липня 2002 року, в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12102; а також просить покласти судові витрати на відповідачів.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 про визнання технічних помилок у документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та скасування запису про його реєстрацію - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що електронні межі земельної ділянки не відповідають реальним межам на місцевості. ОСОБА_1 не надала суду доказів, що виготовлена нею документація щодо належності їй земельної ділянки відповідає фактичним межам земельної ділянки. А тому суд дійшов висновку про недоведеність факту, що саме діями чи бездіяльністю відповідачів були порушені права ОСОБА_1 ..

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сенчук Вадим Петрович та ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 заперечує правильність висновків зроблених судом першої інстанції та стверджує про порушення прав ОСОБА_1 , як власника земельних ділянок, що підтверджується висновком проведеної у справі експертизи, з якої вбачається накладка земельних ділянок. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації в ДЗК належних їй земельних ділянок.

Наголошує, що суд безпідставно не взяв до уваги висновки проведеної експертизи, які підтверджують, що виготовлені ОСОБА_1 технічні документації відповідають фактичним межам земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, ухваливши нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що на момент приватизації ОСОБА_1 своєї земельної ділянки суміжним землекористувачем був ОСОБА_2 , що підтверджується з відповіді Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 26 липня 2017 року.

Вважає, що факт порушення його прав з боку ОСОБА_1 може підтвердити генеральний план с. Городок, який містить проміри спірних земельних ділянок до приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 ..

Стверджує, що намагання зі сторони ОСОБА_1 одноосібно змінити конфігурацію своєї земельної ділянки невірно вказаної останньою поворотної точки, яка має свої відображення в технічній документації ОСОБА_1 на відстані -35.04м. від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 потягло за собою накладення меж суміжних земельних ділянок на 140м2, які визначені в судовій експертизі.

Зауважує, що його земельна ділянка не є кутовою, яка може містити конфігурацію не прямокутну, оскільки при виготовлені документації щодо розподілу земельних ділянок було враховано орієнтовно однакові проміри ширини земельних ділянок для належного користування ними.

Зазначає, що з 1997 року, з моменту передачі йому земельної ділянки постійно користується нею по промірах 13.35м. (землі загального користування); 77.66м (суміжна межа ОСОБА_1 ) ; 12,19м. (землі загального користування, ліс) де були встановлені межові знаки, які в 2019 році були знищені ОСОБА_1 та переорана нею земельна ділянка згідно промірів 35.04м. (відстань від землі загального користування); 34.95м. (землі загального користування, ліс) згадно промірів земельної ділянки в оспорюваному ним державному акті. У зв`язку з чим, сільськогосподарські роботи були проведені ОСОБА_1 на його земельній ділянці.

За таких обставин вважає, що державний акт на землю був виданий ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства чинного на дату його видані, що є підставою для визнання його недійсним. Державний акт містить неправдиву інформацію про суміжних землекористувачів та координати спільної межі між ними.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 , з метою отримання правовстановлюючого документу на право приватної власності на землю без погодження меж з дійсним суміжним користувачем земельної ділянки, повідомила виконавцям робіт зі складання державного акту на право приватної власності на землю неправдиву інформацію про суміжних землекористувачів та вказала невірні координати (межі) своєї земельної ділянки, для можливості отримати державний акт у вигляді тому, який одноосібно бажала сама для себе, що призвели до порушення його права користування землею, що виражається у накладенні меж земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_1 , на суміжну земельну ділянку, якою він користується і володіє.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, ухваливши нове, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сенчуком В.П. слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 , на праві приватної власності належать земельні ділянки в с. Городок Рівненського району Рівненської області, зокрема:

- земельна ділянка, площею 0,15 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

- земельна ділянка, площею 0,101 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_1 на землю підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ІІ-РВ №028491, виданим 05 липня 2002 року на підставі рішення Городоцької сільської Ради народних депутатів від 12 квітня 2002 року №13, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №12102.

Як вбачається з протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_1 , від 03 червня 2002 року та Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 05 липня 2002 року, суміжними землекористувачами вказано ОСОБА_8 (в межах від Б до В) та ОСОБА_6 (в межах від Г до А). В межах від А до Б, та від В до ОСОБА_9 межа проходить по сумісності з землями загального користування.

З метою реалізації своїх прав щодо реєстрації земельних ділянок у відповідному реєстрі ОСОБА_1 уклала договір з землевпорядною компанією "НІКОС" на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства.

29 вересня 2015 року, кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області прийнятого рішення про відмову у реєстрації земельних ділянок в кадастрі та роз`яснено, що земельні ділянки позивачки ОСОБА_10 не можливо зареєструвати у зв`язку з тим, що на фактичні межі в натурі на місцевості в Державному земельного кадастрі в електронній формі накладається земельна ділянка громадянина ОСОБА_2 , земельна ділянка якого розташована за адресою: с. Городок Рівненського району Рівненської області.

ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем ОСОБА_1 .. У встановленому законом порядку право власності на свою земельну ділянку не зареєстрував. Відомості про належну йому земельну ділянку в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розробленої ПП ОСОБА_3 є такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про Державний земельний кадастр", порушує її права як користувача суміжної земельної ділянки, чим позбавляє її права на оформлення права власності на земельну ділянку.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 липня 2018 року, у справі призначено земельно-технічну експертизу.

За результатами проведеної експертизи №181105/1/С від 24 січня 2019 року, судовий експерт ОСОБА_11 дійшов наступних висновків:

- земельна ділянка, що зареєстрована в державному земельному кадастрі за №5624683300:06:019:0663 накладається на земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , відповідно до каталогів координат вказаних в технічних документаціях із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Площа накладання становить 140 кв.м.

- площі земельних ділянок ОСОБА_1 згідно технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідають площам земельних ділянок згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-РВ №028491 та технічної документації по його виготовленню;

- лінійні проміри меж земельних ділянок ОСОБА_1 згідно технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідають лінійним промірам земельних ділянок згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-РВ №028491 та технічної документації по його виготовленню;

- кутові проміри меж земельних ділянок ОСОБА_1 згідно технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) мають відхилення в середньому 2 градуси порівняно з кутовими промірами земельних ділянок, згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-РВ №028491 та технічної документації по його виготовленню;

- координати поворотних точок ОСОБА_2 , що в с. Городок (кадастровий номер 5624683300:06:019:0663) в натурі (на місцевості) не відповідають координатам цих поворотних точок, які зазначені у технічній документації із землеустрою, відображеному у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5604009232018 за конфігурацією та площею.

З наведених висновків експерта вбачається, що конфігурація та площа земельної ділянки ОСОБА_2 , яка зазначена в технічній документації із землеустрою та відображена у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5604009232018, не відповідає фактичній конфігурації та площі на місцевості.

Під час розгляду справи місцевим судом, ОСОБА_2 надавав суду пояснення, що існуючі недоліки у своїй технічній документації він виправив, проте жодним чином даний факт не підтвердив. Водночас, такі пояснення дають підстави вважати, що останній усвідомлює про наявність таких недоліків, проте не вчиняє дій направлених для їх усунення.

У той же час, конфігурація та площі земельних ділянок ОСОБА_1 , право власності на які остання зареєструвала ще в 2002 році, визначені у технічних документаціях із землеустрою відповідають конфігурації (з мінімальним відхиленням кутових значень) та площам земельних ділянок зазначених в державному акті на право приватної власності на землю ІІ-РВ №028491 та технічній документації по його виготовленню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність порушеного права ОСОБА_1 , що підлягає захисту, у зв`язку з невідповідністю технічної документації ОСОБА_2 на земельну ділянку, що зареєстрована в державному земельному кадастрі за №5624683300:06:019:0663.

Ураховуючи те, що місцевим судом, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають її обставинам, ухвалене ним рішення, у цій частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення таких позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, судові витрати, які складаються із судового збору, за розгляд позовної заяви ОСОБА_1 судом першої та апеляційної інстанції, та витрат пов`язаних із проведенням судової експертизи у справі, покладаються на відповідача - ОСОБА_2 ..

Щодо оскарження ОСОБА_2 рішення місцевого суду в частині зустрічних позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічних вимог ОСОБА_2 зазначає, що державний акт на право приватної власності на землю був виданий ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Так, підставою визнання державного акту недійсним, ОСОБА_2 вважає те, що ним не було погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка є суміжною з його земельної ділянкою.

Така думка є помилковою, оскільки стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Така позиція підтверджується правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц. Згідно даного висновку, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Таким чином, висновок місцевого суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування в цій частині, колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сенчуком Вадимом Петровичем задоволено частково, то з ОСОБА_2 на її користь підлягає до стягнення судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 551,20 грн. та за розгляд справи судом в апеляційному порядку у розмірі 826,80 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сенчуком Вадимом Петровичем задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП ОСОБА_3 про визнання технічних помилок у документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розробленої ПП ОСОБА_3 , що знаходиться в с. Городок Рівненського району Рівненської області, як такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про землеустрій" та Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні земельними ділянками ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У решті рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 березня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений нею за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 551,20 грн. та за розгляд справи судом в апеляційному порядку у розмірі 826,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 31 липня 2020 року.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.М. Ковальчук

С.В. Хилевич