Постанова

від 30.07.2020 по справі 693/1057/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Черкаси

Справа № 693/1057/18 Провадження № 22-ц/821/558/20

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В. О.

суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

позивач: Фермерське господарство Степ

відповідач : іноземне підприємство Агро-Вільд , ОСОБА_1 , приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року (постановленого суддею Шимчиком Р. В.) у справі за позовом Фермерського господарства Степ до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права,

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Фермерське господарство Степ звернулося до суду першої інстанції з позовом до іноземного підприємства Агро-Вільд , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2018 у справі № 693/11/18 за позовом ФГ Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, скасовано рішення Жашківського районного Черкаської області від 25.06.2018 та задоволено вимоги ФГ Степ , а саме визнано недійсним договір емфітевзису від 30.04.2015, укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,3643 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту, кадастровий номер 7120984900:02:001:1118; визнано укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду в редакції, запропонованій господарством.

Моніторингом відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що на земельну ділянку за кадастровим номером 7120984900:02:001:1118 зареєстровано право оренди 05.04.2018 за іноземним підприємством Агро-Вільд Україна на підставі укладеного між останнім та ОСОБА_1 договору оренди.

Вбачається, що зазначений вище договір укладено в період розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи № 693/11/18, де вирішувалось питання про визнання недійсним раніше укладеного договору на використання цієї ж земельної ділянки в силу порушення переважного права на поновлення строку дії договору оренди.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, задовольнивши вимогу про визнання укладеною додаткової угоди у відповідній редакції, визнав необхідність пролонгації орендних відносин між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ з моменту закінчення строку дії раніше укладеного договору оренди, тобто з 01.01.2018, в силу вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , право на яку зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 05.04.2018, порушує право на використання землі Фермерським господарством Степ на підставі додаткової угоди про пролонгацію строку дії договору оренди, визнаної укладеною судом. Відтак, зазначений вище договір оренди між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна підлягає визнанню недійсним.

Крім того, оскаржуваний договір також порушує переважне право орендаря на поновлення строку дії договору на новий строк, оскільки унеможливлює виникнення права на використання ділянки Фермерським господарством Степ в силу існування запису про державну реєстрацію права оренди на ділянку за ІП Агро-Вільд Україна .

Наявність речового права, яке виникло у ІП Агро-Вільд Україна за період із 01.01.2018, позбавляє можливості позивача зареєструвати право на поновлений судом договір на новий строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року позов Фермерського господарства Степ задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 05.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , на використання земельної ділянки площею 4,3643 га, розташованої в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту, кадастровий номер № 7120984900:02:001:1118.

У частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни від 05.04.2018 номер запису про інше речове право 25641207 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 4,3643 га, розташовану в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, кадастровий номер 7120984900:02:001:1118, за іноземним підприємством, відмовлено.

Стягнуто солідарно з іноземного підприємства Агро-Вільд Україна (юридична адреса: 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Шевченка, 48, код ЄДРПОУ 33353730) та з Маліновського (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: вул. Чехова, 4, м. Жашків Черкаська область), на користь Фермерського господарства Степ (юридична адреса: 19201, Черкаська область, м. Жашків, вул. Садова, 56а, код ЄДРПОУ 31883500), суму сплаченого судового збору при поданні заяви до суду у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ) гривні 00 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 порушено переважне право ФГ Степ на реєстрацію пролонгованого договору оренди землі від 21.01.2008 на новий строк в силу існування запису про державну реєстрацію права оренди на ту ж саму земельну ділянку за ІП Агро-Вільд Україна , а також п. 29 вказаного договору оренди землі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

17 лютого 2020 року відповідач іноземне підприємство Агро-Вільд Україна оскаржили рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом Фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права.

Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а тому ухвалено необґрунтоване, незаконне рішення суду.

В апеляційній скарзі зазначається, що задовольняючи позовні вимоги, суд виходив зі встановлених обставин рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у справі № 693/11/18 за позовом ФГ Степ до ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, відповідно до якого було визнано недійсним договір емфітевзису від 30.04.2015 укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,3643 га кадастровий номер 7120984900:02:001:1118, та визнано укладеною додаткову угоду між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ .

В подальшому суд при винесенні оскаржуваного рішення мотивує свою позицію п. 29 договору оренди земельної ділянки, строк дії якого, на думку суду, на момент винесення рішення, поновлено за рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15.08.2018, відповідно до умов якого, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою.

Скаржник вважає, що судом зроблено хибний висновок, відповідно до якого вбачається одночасне використання земельної ділянки різними суб`єктами на різних цивільно-правових підставах, що на думку суду не узгоджується ані з вимогами цивільного, ані земельного законодавства та є взаємовиключним, що в свою чергу зумовлює протиправність існування права оренди, яке виникло та зареєстровано пізніше.

Вказує, що вищевказане суперечить позиції Верховного Суду, який у постанові від 10 січня 2019 року по аналогічній справі № 573/624/17 сформулював висновок про відсутність переважного права орендаря на поновлення договору, зазначивши, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, між співвідповідачами на момент реалізації орендарем переважного права відповідно до положень ст. 33 ЗУ Про оренду землі , укладено не договір оренди, а договір емфітевзису ,який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, а тому позивач не мав у такому випадку переважного права на укладення договору перед іншими. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд при винесенні остаточних рішень у справах № 693/25/18 від 03.04.2019, 693/23/18 від 07.08.2019 та ряду інших справ, та свідчить про припинення переважного права ФГ Степ на поновлення договорів оренди земельних ділянок від 21.01.2008, визначених у цих позовах.

Отже, адвокат зазначає, що суд першої інстанції, прийшов до висновку про недійсність договору оренди, укладеного 05.04.2018 між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна лише на підставі можливого порушення переважного права ФГ Степ на поновлення права оренди спірної земельної ділянки, при цьому поновлення цього ж права оскаржується в іншому цивільному провадженні, яке на даний час перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Надходження апеляційної скарги

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, але без виклику сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ Степ був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 20 лютого 2008 року до Державного реєстру земель внесено запис за №040878200022 (а.с. 8-9).

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року строк дії договору оренди землі, укладений 21січня 2008 року між ОСОБА_1 та ФГ Степ був продовжений до 31.12.2017.

Відповідно до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, між відповідачем ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна 30 квітня 2015 року на ту ж саму земельну ділянку зареєстровано договір емфітевзису, згідно п. 2.4 якого початок перебігу емфітевтичного права установлено з 01 січня 2018 року до 01 січня 2025 року.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у справі № 693/11/18 за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, скасовано рішення Жашківського районного Черкаської області від 25.06.2018 та задоволено вимоги ФГ Степ , а саме визнано недійсним договір емфітевзису від 30.04.2015, укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,3643 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту, кадастровий номер 7120984900:02:001:1118; визнано укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду в редакції, запропонованій господарством (а.с. 10-14).

05 квітня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,3643 га з кадастровим номером 7120984900:02:001:1118, який зареєстрований 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Жашківського нотаріального округу Шелудько В. П. (а.с. 30-33).

2. Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц від 18.05.2018).

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Степ був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 (Орендодавець) передав в користування фермерському господарству Степ земельну ділянку площею 4,36 га строком на 5 років, тобто до 21 січня 2013 року.

Відповідно до умов договору, Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. В цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 серпня 2018 року у справі № 693/11/18 за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання укладеною додаткової угоди, скасовано рішення Жашківського районного Черкаської області від 25.06.2018 та задоволено вимоги ФГ Степ , а саме визнано недійсним договір емфітевзису від 30.04.2015, укладений між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на використання земельної ділянки площею 4,3643 га, розташованої в адміністративних межах населеного пункту, кадастровий номер 7120984900:02:001:1118; визнано укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду в редакції, запропонованій господарством.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі 693/11/18 за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису.

05 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки на строк до 01 січня 2025 року, який, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, зареєстрований 10 квітня 2018 року приватним нотаріусом Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. за номером запису про інше речове право 120053505 (а.с. 28-29).

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли обидві сторони договору мають намір продовжувати правовідносини з оренди земельної ділянки.

Так, частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відтак, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право. Якщо орендар не виконав зазначених умов, то переважне право припиняється.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням судів, які містяться в матеріалах справи, було встановлено, що орендар ФГ Степ 26 липня 2017 року направило ОСОБА_1 лист-повідомлення щодо поновлення договору оренди від 21.01.2008 та примірник додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21.01.2008.

01 серпня позивач ФГ Степ отримав заяву від ОСОБА_1 про небажання поновлювати договір оренди без зазначення конкретних обставин.

02 жовтня 2017 року ФГ Степ повторно звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року, шляхом укладення додаткової угоди на умовах, передбачених у ній.

Тобто, орендодавець ОСОБА_1 листом від 01 серпня 2017 року надсилав орендарю ФГ Степ заперечення проти поновлення договору оренди землі на новий строк, отже волевиявлення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі відсутнє.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі 693/11/18, було визначено відсутність переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 січня 2008 року між ФГ Степ та ОСОБА_1 , оскільки процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право, встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі , орендарем не дотримано, та відсутнє волевиявлення орендодавця на його продовження.

Таким чином, слідуючи позиції Верховного Суду у подібній справі, апеляційний суд вважає, що на час укладення та реєстрації договору оренди землі іноземного підприємства Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 05 квітня 2018 року не було перешкод для укладення та реєстрації договору, так як договір оренди землі з ФГ Степ , відповідно до додаткової угоди від 01 серпня 2011 року, закінчився 31 грудня 2017 року.

Після закінчення договору оренди землі, належну ОСОБА_1 земельну ділянку став обробляти новий орендар, що підтверджується Актом приймання-передачі об`єкта оренди по договору оренди землі від 05 квітня 2018 року (а.с. 34), а тому у позивача відсутні правові підстави для визнання договору оренди землі недійсним і за частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи, що відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про переважне право у позивача на поновлення договору оренди землі, а тому підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 05 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-вільд Україна , відсутні.

Отже, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та прийшов до необґрунтованого переконання про задоволення позовних вимог ФГ Степ , оскільки до закінчення строку дії договору оренди орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваної ухвали дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року скасувати, та постановити нове судове рішення, про відмову в задоволенні позивних вимог Фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права.

На підставі статті 141, пункту 4 в частини 1 статті 382 ЦПК України, судовий збір у розмірі 2643 грн. 00 коп., сплачений іноземним підприємством Агро-Вільд Україна за подання апеляційної скарги, стягується з фермерського господарства Степ на користь платника.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу відповідача Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову Фермерського господарства Степ до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору та скасування реєстрації права - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства Степ на користь Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2643 грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді: